Шпаргалка з бухгалтерського обліку

Шпори з бухобліку на 87 питань. Рекомендовано для студентів КНЕУ.

Каталог

Перелік питань, що охоплюють зміст робочої програми дисципліни

1.Загальні поняття про облік і його роль у системі управління.

2.Види господарського обліку.

3.Вимірники, що застосовуються в обліку.

4. Функції та завдання бухгалтерського обліку. Вимоги, що ставляться до

обліку.

5.Предмет бухгалтерського обліку, його об’єкти.

6.Господарські засоби (активи) як об’єкт бухгалтерського обліку, їх класифікація за функціональною роллю в процесі відтворення капіталу.

7.Джерела господарських засобів (капітал, зобов’язання) як об’єкт бухгалтерського обліку, їх класифікація за призначенням.

8.Метод бухгалтерського обліку і його складові частини.

9.Баланс як складова частина методу бухгалтерського обліку.

10.Зміни в балансі, зумовлені господарськими операціями. Типи господарських операцій.

11.Поняття про рахунки, їх будова та призначення.

12.Порядок відображення господарських операцій на рахунках та визначення оборотів і сальдо.

13.Подвійний запис господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку, його суть, обґрунтування та контрольне значення.

14.Синтетичний та аналітичний облік на рахунках.

15.Документація як складова частина методу бухгалтерського обліку.

16.Класифікація документів.

17.Способи виявлення і виправлення помилок у бухгалтерському обліку.

18.Інвентаризація як складова частина методу бухгалтерського обліку.

19.Основи організації бухгалтерського обліку.

20.Поняття про форми бухгалтерського обліку.

21.Облікові регістри, їх класифікація та значення в бухгалтерському обліку.

22.Економічний зміст основних засобів, їх класифікація та оцінка.

23.Синтетичний і аналітичний облік  основних засобів.

24.Документальне оформлення та облік надходження основних засобів.

25.Документальне оформлення та облік переміщення та вибуття основних засобів.

26.Облік амортизації (зносу) основних засобів.

27.Документальне оформлення і облік витрат на утримання, ремонт, реконструкцію та модернізацію основних засобів.

28.Облік інших необоротних активів.

29.Облік нематеріальних активів.

30.Інвентаризація основних засобів і інших необоротних матеріальних активів.

31.Визнання запасів, завдання обліку запасів.

32.Первинна оцінка виробничих запасів у бухгалтерському обліку.

33.Організація складського господарства і складського обліку.

34.Методи обліку запасів та їх застосування в сучасних умовах.

35.Документальне оформлення та облік надходження, переміщення та вибуття запасів.

36.Документальне оформлення переміщення та вибуття (використання) готової продукції.

37.Особливості обліку малоцінних і швидкозношуваних предметів.

38.Інвентаризація запасів та відображення в обліку її результатів.

39.Облік наявності і руху грошових коштів у касі та контроль за дотриманням касової дисципліни.

40.Рахунки в банку, порядок їх відкриття. Особливості обліку наявності й руху коштів  на поточних та інших рахунках в банку.

41.Дебіторська заборгованість, критерії визнання та класифікація.

42.Облік розрахунків з покупцями і замовниками.

43.Облік розрахунків з іншими дебіторами.

44.Особливості обліку розрахунків з підзвітними особами.

45.Облік резерву сумнівних боргів.

46.Фінансові інвестиції, критерії їх визначення, види та оцінка.

47.Облік фінансових інвестицій.

48.Облік фінансових інвестицій за методом участі в капіталі.

49.Поняття й призначення статутного капіталу.

50.Облік формування статутного капіталу при створенні підприємства. Умови змін статутного капіталу та порядок їх відображення в обліку. Аналітичний облік статутного капіталу.

51.Облік неоплаченого капіталу.

52.Облік вилученого капіталу.

53.Особливості обліку додаткового капіталу.

54.Облік резервного капіталу.

55.Облік нерозподіленого прибутку (непокритих) збитків.

56. Визнання, оцінка та класифікація зобов’язань.

57.Облік розрахунків з постачальниками та підрядниками.

58.Облік довгострокових зобов’язань.

59. Облік поточних зобов’язань.

60.Облік кредитів банку.

61.Облік доходів майбутніх періодів.

62.Економічний зміст заробітної плати. Завдання обліку праці та розрахунків по її оплаті.

63.Класифікація та облік персоналу підприємства.

64.Види, форми і системи оплати праці. Фонд оплати праці, його структура.

65.Документальне оформлення та облік використання робочого часу.

66.Методика нарахування заробітної плати персоналу підприємства.

67.Види утримань із заробітної плати та їх облік.

68. Порядок складання розрахунково-платіжної відомості.

69.Облік створення та використання забезпечення виплат відпусток працівникам.

70.Облік розрахунків за пенсійним забезпеченням (із Пенсійним фондом України).

71.Облік відрахувань за соціальним страхуванням.

72.Витрати діяльності підприємства, критерії їх визнання і класифікація..

73.Класифікація операційних витрат.

74.Склад загальновиробничих витрат, їх облік і розподіл.

75.Склад адміністративних витрат та їх облік.

76.Облік витрат на збут.

77. Облік інших витрат діяльності.

78.Економічний зміст реалізації (продажу) продукції (товарів, робіт, послуг). 79.Документальне оформлення та облік реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

81.Доходи діяльності підприємства, критерії визнання і класифікація..

82.Облік доходів від основної діяльності.

83.Облік доходів від інвестиційної діяльності та фінансових операцій.

84.Облік фінансових результатів.

85.Звітність, її суть та значення.

86.Значення фінансової звітності та її використання в управлінні.

87.Склад і форми фінансової звітності, порядок їх складання.

Частина 1

1.Загальні поняття про облік і його роль у системі управління.

Госп облік- це облік госп діяльності підп-ва, сусп-ва, що вкл. ВРОС мат благ, необх для  задов потреб нас у продуктах харч, одязі, житлі; кількісне відображення і якісна хар-ка госп діяльності з метою управління нею. Отже, система БО – взаємоузгоджені між собою з метою створення ефективної системи управління підприємствами бухгалтерський облік (спосіб безперервного і повного відображення госп діяльності підп.-ва в єдиному грош вимірнику; процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання, та передачі інф-ії про діяльність під-ва зовнішнім і вн користувачам для прийняття рішень), оперативний (спосіб спостереження, відображення і контролю окремих госп операцій безпосередньо в процесі їх здійснення з метою надання необх інформації користувачам(відділ кадрів) , статистичний облік (спосіб спостереження, відображення і контролю масових та окремих типових господарських операцій та процесів(бухгалтер). Спільним для них є мета здійснення і надання необх точної інформації для користувачів системи БО: вн (прац,керів,профспіл) і зовн (податкова, міністерства, відомства, держкомстат, аудитори, постачальники, позабюдж фонди, покупці, конкурентні інвестори, кредитори).

2.Види господарського обліку.

Госп облік- це облік госп діяльності підп-ва, сусп-ва, що вкл. ВРОС мат благ, необх для  задов потреб нас у продуктах харч, одязі, житлі; кількісне відображення і якісна характеристика госп діяльності з метою управління нею. Три види: 1. оперативний- спосіб спост, відобр і контролю окремих госп операцій безпосередньо в процесі їх здійснення з метою надання необх інф-ї користувачам(відділ кадрів), 2.статист облік (спосіб спостереження, відображення і контролю масових та окремих типових господарських операцій та процесів(бухгалтер), 3.бух облік -спосіб безперервного і повного відображення госп діяльності підп.-ва в єдиному грош вимірнику; процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання, та передачі інф-ії про діяльність під-ва зовн і вн користувачам для прийняття рішень. Також виділяють податковий облік – групування інф-ції на рахунках БО за об’єктами оподаткування: ПДВ, податок на прибуток, відрахування до позабюдж фондів, місцеві податки.

3. Вимірники, що застосовуються в обліку.

Натуральні (вимірники об’єму, площі, маси, довжини – м3, л, м2 ,кг, км) – використ для одержання даних за кількістю однорідних об’єктів обліку у відповідних од виміру для обліку кількості мат цінностей. Трудові (вимірники часу праці – дні, год, хв., людино-дні, люд-год) – використ з метою обліку кількості відпрацьованого часу та обліку праці, затраченої на виготовлення продукції у процесі нарах-ня зар плати, під час визначення середньооблікового складу працівників, рівня продуктивності праці тощо. Грошові (вартісні) (універсальні вимірники, що узагальнюють усі госп операції та явища, що раніше виражалися натур і трудвимірниках, грн.) – використ поряд з натур і трудовими для обліку зар плати, матеріалів, готов продукції, її реалізації, доходів, збитків, у розпахунково-кредитних операціях для узагальнення й визначення результатів виробничо-госп та фін діяльності підп.-ва за звітний період, під час складання поточних і річних фін звітів, планів.

4. Функції та завдання бухгалтерського обліку. Вимоги, що ставляться до обліку.

Функції БО: 1. Інформаційна – безперервне збирання, опрацювання, узагальнення, зберігання, передавання для потреб управління фактичних даних про основні показники діяльності підприємств 2.  Аналітична полягає в оцінці досягнутих результатів діяльності, тобто в її аналізі, що проводиться спільно з іншими ек службами. 3. Контрольна полягає в перевірці законності та доцільності госп операцій, забезп збереження коштів, їх ефективного використання. Основні завдання БО: 1. дотримання положень ЗУ «Про БО і фін звітність в Україні» 2. облік, аналіз і контроль за заощадженнями і використанням коштів 3.контроль за зберіганням власності підп.-ва 4. облік і перевірка інф-ції про госп діяльність 5. контроль за виконанням завдань вир-ва щодо кількості, якості та асортименту продукції 6. виявлення невикористаних резервів 7. контроль за оплатою праці 8. контроль за рівнем рентабельності вир-ва продукції 9. виявлення резервів подальшого збільшення вир-ва 10.забезпечення наявності первинної документації 11. побудова обліку на під-ві.  Вимоги: 1.точність 2. своєчасність 3. єдність показників 4. достовірність і дієвість 5. порівняння показників БО з показниками плану 6.об’єктивність 7.зрозумілість 8.простота і чіткість 9.повнота 10.зрозумілість.

5.Предмет бухгалтерського обліку, його об’єкти.

Предмет БО – рух капіталу підп-ва або його госп діяльність в цілому; процес розширеного сусп. відтворення ( ВРОС сусп продукту), а також використання госп засобів у цих процесах, які узагальнюються у грош вимірнику, для надання інф-ції, необх для управління і контролю. Предмет БО уточнюється в його об’єктах: 1. госп засоби (активи)- об’єкти, які відпов 3 ознакам: з’явились в рез мин подій, контрол підп-вом, використання об’кту в майб призведе до ↑ ек вигод. а) Необор активи ( осн засоби, немат активи, інші не обор мат активи) б) Обор активи – те, що переносить свою вар-сть на прод протягом 1 циклу ( гр кошти, запаси, дебіт заборг) в) Витрати майб періодів – витрати, які мали місце в пот періоді, але виникнуть у наст 2.Джерела формування ( фінансування) госп засобів ( пасиви) – вар-сть активів, які залиш і підп-ва після вирахування їх зобов’язань а)Власний капітал: статутний, додатковий ( емісійний дохід), пайовий, резервний, нерозп прибутки і непокриті збитки, інший додатковий капітал – дооцінка, безоплатна передача необ активів. Власний кап коригується на суму неоплач кап ( заборг засновників за внесками до стат кап) і вилученого кап. б) Позикові джерела 9 довгостр, поточні в) Доходи майб періодів – виникли в пот періоді, а отримають  в майб. 3.Госп процеси і фін рез-ти діяльності- част кругообігу госп засобів: а) постачання – процес придбання госп зас, необх для здійсн госп діял-сті б) вир-во – виготовлення прод, надання послуг або виконання робіт в) реал-я – процес продажі гот прод або наданих послуг та одержання виручки від реал-ї та визначення фін результатів.

6.Господарські засоби (активи) як об’єкт бухгалтерського обліку, їх класифікація за функціональною роллю в процесі відтворення капіталу.

Активи- об’єкти,що відповідають 3 ознакам: 1) зявляються в результаті минулих подій, 2) контролюються під-вом, 3) використання цього обєкту в майбутньому призведе до ек вигод. АКТИВИ: 1.необоротні активи- сук-сть майнових цінностей, які багаторазово беруть участь у процесі госп діяльності підп.-ва, тобто це всі ті активи, що не є оборотними [осн засоби(зем ділянки,будинки, обладнання, транспорт, інвентар); нематер активи(права на корист майном,прир рес, авторські права, комп програми, інф база); ін необорот матер активи(бібл фонди, довгостр інвест, купівля акцій]; 2. оборотні активи – те, що переносить свою вартість на продукцію протягом 1 циклу [грошові кошти(каса, рах в банках, поточ фін інвест); запаси(вир запаси, незаверш вир-во, МШП, товари, готов прод, напівфабр); деб заборгованість(з підзвіт осоьами, за претенз, за виданими авансами,за відшкод завд збитків, за позиками членів кред спілок)]; 3. витрати майбутніх періодів- витрати, які мали місце в поточному періоді, але виникнуть лише у наступних (витрати з освоєння вир-ва нових видів продукції.)

7.Джерела господарських засобів (капітал, зобов’язання) як об’єкт бухгалтерського обліку, їх класифікація за призначенням.

Пасиви- вар-сть активів, які залиш і підп-ва після вирахування їх зобов’язань; вартісний вираз права власності юр чи фіз осіб на майно(активи) під-ва. ПАСИВИ: 1. власні – вартість активів, що залишається у підп.-ва після вирахування їх зобов’язань( статут кап, пайов кап, додат кап, резерв кап, нерозп прибуток, вилуч кап, неоплач кап); 2. позикові [довгострокові ( довгострок кредити банків, довгостр векселі видані, зобовяз за облігаціями, зобовяз з оренди, відстроч фін зобовяз власні; поточні (короткострок кредити банків-короткостр позики,поточна заборг, векселі видані-з постач,підряд,фіз і юр особоми, розрах з кредиторами-з постач і підряд, за подат і платеж, за страхув, з оплати праці)]; 3. доходи майб періодів – джерело коштів, що виникли в поточному періоді або попередніх звітних періодах, а отримають в майбутньому  (одерж в рахунок майб періодів орендна плата від орендарів); 4. забезп майб витрат і платежів (забезпечення: оплата відпусток, гарант зобовязань, додат пенс забезп)страхові резерви, цільові фонди; страхові резерви, цільове фін-ня, цільові надходження ???).

8.Метод бухгалтерського обліку і його складові частини.

Метод БО-сукупність методичних способів і прийомів, за допомогою яких госп діяльність підп-ва відображається в обліку 1)загальнонаукові (аналіз, синтез, дедукція, індукція, аналогія, моделювання, абстрагування, конкретизація); 2)спеціальні: 1.первинні а)документація (спосіб первинного спостереження і відображення госп операцій у первинних бухгалт документах рахунках, накладних, чеках, ордерах),б)інвентаризація ( метод підтвердження достовірності даних БО, що проводиться шляхом опису, підрахунку, виміру, зважування ц оцінки всіх залишків засобів і коштів у натур виразі, виявлення фактичної наявності й стану залишків майна на певну дату і зіставлення їх з відповідними даними БО), в)оцінка (спосіб грош вимірювання об’єктів БО, за допомогою чого натут і трудові вимірники госп засобів перераховують у вартісні), г)калькуляція (метод обчислення собівартості виготовленої продукції або виконаних робіт, наданих послуг шляхом визначення і розподілу витрат, які належать до об’єкта калькулювання);2.вторинні: а)система рахунків ( спосіб поточного групування і обліку наявності та використання активів, зобов’язань і капіталу), б)подвійний запис (метод відображення госп операції на рахунках, що полягає у подвійному відображенні в БО кожної госп операції в одній і тій самій сумі);3.підсумкові -балансова звітність (метод підсумкового узагальнення й одержання підсумкових показників за звітний період).

9.Баланс як складова частина методу бухгалтерського обліку.

Баланс-1)ек визначення- методичний прийом БО, що полягає у групуванні та узагальненому відображенні госп. засобів за складом та джерелами фінансування в єдиному грошовому вимірнику на певну дату.(зазвичай складається на останню дату звітного періоду; річний: 1 січня-31 грудня); 2) Бухгалтерське- форма звітності про фін становище підп.-ва, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал, і регулюється П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фін звітності». Значення балансу: 1. це основа бух звітності про результати госп і фін діяльності підп-ва за певний період 2.оновне джерело інф-ції про майнове і фін становище суб’єктів госп-вання 3. інф-на база для податк органів, кред установ і органів держ управління майном 4. інф-не забезпечення для фін планування підп.-ва, контролю грош потоків відповідно до отриманого прибутку. Для схемат відобр-ня балансу викор двостороння табл:

Актив Пасив
Баланс х Баланс х
Призначений для відобр госп засобі за складом Для від обр інф-ції про джерела госп засобів

Баланс скл за балансовим рівнянням: А=П; А = Власний капітал +Позиковий капітал Валюта балансу-сума підсумків за активом і пасивом. Баланс-звіт про фін стан підва, метою якого є надання користувачам повної неупередженої правдивої інформації про фін стан. Ф1(форма 1)- баланс. Структура та форма бух балансу регулюється П(С)БО 2 «Баланс». Баланс скл з:АКТИВИ скл з розділів: 1)необоротні активи; 2)оборотні активи, 3)витрати майб періодів; 4)необоротні активи та групи вибуття; ПАСИВИ: 1)власний капітал; 2)забезпечення наступних виплат і платежів(передб у майб); 3)довгострокові зобовязання; 4)поточні зобовязання; 5)доходи майб періодів. Баланс скл у ТИС.ГРН!!!Бух баланс побудований як нетто-баланс який складається зі статей, кожна з яких має свій номер (до валюти балансу 1.осн засоби вкл-ся за залишковою вартістю 2. Деб заборг-сть вкл.-ся за чистою реаліз вартістю 3.Власний капітал коригується на суму неоплаченого, вилученого капіталу і непокритих збитків, якщо вони є.

10.Зміни в балансі, зумовлені господарськими операціями. Типи господарських операцій.

Госп операція – діяльність, яка зумовлює зміни у фін становищі, активах і пасивах підп-ва. Кожен факт госп діяльності обов’язково впливає на баланс. Госп засоби та їхні джерела під впливом госп операцій збільшуються або зм-ся, що приводить до змін окремих статей балансу в активі і пасиві. 4 типи впливу госп операцій на баланс:

Тип впливу Актив Пасив Валюта балансу
І +Z -Z - -
ІІ - +Z -Z -
ІІІ +Z +Z
ІV -Z -Z

І Зміни відбуваються лишев активі балансу. Одна стаття ↑, інша ↓, Валюта балансу( ВБ) не змінюється. А+Z-Z=П, де Z- зміни. Пр: покупці сплатили за раніше отриману продукцію; оприбутковано готівку в касу з пот рахунка в банку ІІ Зміни відб лише в П, ↑одна стаття, ↓ інша, ВБ не змінюється. А=П+Z-Z. Пр: взяли кредит, щоб сплатити постачальнику.ІІІ Відбувається рівновелике збільшення в А і П балансу, ВБ=↑; А+Z=П+Z Пр: отриманий кредит банку зараховано на пот рахунок підп-ва. ІV Відбувається рівновелике зменшення в А і П, ВБ↓; А-Z=П-Z Пр: погашено короткостр кредит банку з пот рахукна в банку підп-ва.

11.Поняття про рахунки, їх будова та призначення.

Бух.рахунок1. це метод прийом БО сутність якого полягає у групування госп.опер-й за ек однорідними ознаками з метою систематичного контролю за наявністю і зміною засобів та їхніх джерел у процесі госп діяльності 2. Зміст, призначення та будова рахунків зумовлені об’єктами, що обліковується (рух кожного відбув внаслідок здійснення госп операцій, викликає його зб-ня або зм-ня, які відобр на рахунках окремо). Тому бух рахунки зображ схематично у вигляді двосторонньої таблиці. Отже, бух рах –також символічний запис, що викор для запису й узагальнення зб-ня або зм-ня певного виду доходів, витрат, активів, зобов’язань і власного капіталу підп-ва. На поч. кожного звітного періоду рахунки відкр. на основі балансу( на них записується вхідне сальдо-залишок).сальдо- це різниця між підсумками записів за Дт і Ктом рахунків з урахуванням змін на рахунку на кінець періоду. Оборот –це зміни на рахунках протягом звітного періоду ( дебетовий – підсумок за Дт, кредитовий – підсумок за Кт). Кожного звітного періоду рахунки закриваються, тобто визничається залишкове (вихідне) сальдо, на основі якого здійснюється запис в баланс на наступну дату. Бух рах призначені для відображення та пот контролю госп операцій, що охоплюють облік наявності й руху госп засобів, власного капіталу і зобов’язань, і госп процесів, пов’язаних з використанням труд ресурсів та фондів оплати праці, осн засобів, придбанням предметів праці та їх споживанням, обліком вир-ва і реал-ції.  Активні рахунки – призначені для обліку активів. (Сальдо- дебітове. За Д –збіл-ня, за К-змен-ня).Пасивні рахунки – це рахунки для обліку джерел фін-ня. (Сальдо –кредитове. За Д-змен-ня, за К- збіл-ня).Активно-пасивні рахунки – відповідають ознакам як акт. так і пас.(44-нерозподілений прибуток; 641-ПДВ; 79-фін-ві результати)

Схема будови бух рахунка

12.Порядок відображення господарських операцій на рахунках та визначення оборотів і сальдо.

Відповідно до структури балансу рахунки, призначені для обліку активів, відкриваються за дебетом- активні рахунки – призначені для обліку активів. Відкр на основі статей активу балансу.  Сальдо- дебетове. За Д –збіл-ня, за К-змен-ня. С-до кінц= С-до поч. за Дт+ Оборот за Дт – Оборот за Кт. Пасивні рахунки – це рахунки, призначені для обліку джерел фін-ня. Відер на основі статей пасиву балансу. (Сальдо –кредитове. За Д-змен-ня, за К- збіл-ня). С-до кінц= С-до поч. за Кт+ Оборот за Кт – Оборот за Дт.  Активно-пасивні рахунки – відповідають ознакам як акт. так і пас.(44-нерозподілений прибуток; 641-ПДВ; 79-фін-ві результати). Для А-П рах сальдо визначається за оборотною відомістю за аналіт рахунками. С-до розгорнуте – за Дт і Ктом. Використання А-П рах є обмеженим.

13.Подвійний запис господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку, його суть, обґрунтування та контрольне значення.

Кожна госп операція викликає зміни у складі  А і П підп-ва. Подвійний запис – методичний прийом БО, що полягає в тому, що кожну госп операцію за однією і тією ж сумою визначають двічі: за Дт одного рахунка і Кт іншого. Контрольне значення: підсумок записів за Дт усіх рахунків має = підсумку за їхнім Кт. Ек значення: забезп контроль за збереженням майна госп-ва. Кожна госп операція внаслідок подв запису викликає взаємозв’язок між певними рахунками. Він наз кореспонденцією, а такі рахунки наз кореспондуючими. Оформлення кореспонденцій рахунків здійсн складанням бух проведень і запису їх у рах БО. Бух проведення ( проводка, запис) – запис рахунків, відображення госп операції та її суми на рахунках. Проводки: прості ( викор лише для 1 Дт і 1 Кт рахунку), складні ( викор 1 Дт та декілька Кт або декілька Дт та 1 Кт). Послідовність складання бух проводок: 1. Визн сутність госп опер (короткий запис) 2.визн хар-ку рахунків за структурою ( А, П, А-П) 3. Визн, відбулося зб-ня чи зм-ня на кореспондуючих рах 4 Запис за доп подв запису.

14.Синтетичний та аналітичний облік на рахунках.

Групування активів, пасивів та госп процесів здійсн з різним ступенем деталізації. Синтет ( узагальнюючий) облік 1. групування операцій в системі рахунків, 2.облік наявності та змін сукупностей ек-но однорідних госп засобів і джерел їхнього утворення в грош вимірнику 3.облік на синтет рахунках (рахунки, призначені для обліку ек-но однорідних груп об’єктів БО у грош виразі; балансові рахунки, що узагальнюють облік госп діяльності підп.-ва). Для ефективного керування підп-вом необх уточнююча інф-ція, яка знаходиться на аналіт рах (призначені для докладної хар-ки та обліку конкретних об’єктів БО, в яких крім грош вимірника викор натур і труд вимірники. Облік на аналіт рах- аналіт облік – облік наявності та змін окремих видів і об’єктів госп засобів і джерел їхнього утворення з використанням різних вимірників. Між синтез і аналіт рах існує взаємозв’язок: сума сальдо аналіт рах=сальдо синтет рах. Дані на субрахунках ( синтет рах 2-го порядку) одержують групуванням аналіт рах під час складання оборотних відомостей.

15.Документація як складова частина методу бухгалтерського обліку.

Документація1. це метод. прийом БО, що полягає у суцільному, безупинному відображенні об’єктів БО за допомогою документації 2. спосіб оформлення госп операцій відповідними документами, призначений для первинного спостереження за госп операціями як неодмінна умова відображення їх в обліку. Роль бух документації: 1. дає уявлення про факт стан госп засобів та їхні зміни 2. забезп прогнозованість у роботі підп-ва, контроль за наявністю та рухом госп засобів 3. є правовим свідченням госп операцій, що здійснюються 4. викор також для ревізії, контролю, аналізу госп діяльності, аудиту, розроблення проектів управлінських рішень. Бух.документ – це письмове свідотство, що: підтверджує факт здійснення госп.операції; надають право на здійснення; встановлюють матер відп-сть: первинні( скл під час виконання госп операції чи одразу після її завершення), зведені (скл на підставі кілької первинних док для отримання узагальнених даних). Записи в Бо здій на основі бух док при наявності реквізитів –  показники, які містяться в док-нті і хар-ть госп.операцію: обов’язкові (назва під-ва, назва док-нта, номер док-нта, код форми, дата, зміст госп.опер-ії, вимірники, підпис посадових осіб), необов’язкові. Вимоги до оформ-ня докум-в: 1.чіткі записи; 2.виправлення здійсненні бух.методами, проте в грош ( банківських) документах виправлення не допуск; 3.виправлення засвідчуються підписами посадових осіб які склали док-нт; 4. своєчасність складання; 5.достовірність показників; 6.правильність офор-ня; 7.заповнення всіх реквізитів. Уніфікація бух док – розроблення єдиних форм документів для оформлення однотипних госп операцій. Стандартизація – установлення бланків однотипних документів однокового найраціон розміру та форми з певним розміщенням відповідних реквізитів.

16.Класифікація документів.

Бух.документ – це письм свідотство, що: підтверджує факт здійснення госп.операції; надають право на здійснення; встан матер відп-сть Класифікація док-тів: 1. за ступенем узаг-ня госп.операцій: а) первинні (вперше виконують реєстрацію госп операції в момент її здійснення або одразу після здійснення: акти прийняття і вибуття осн засобів, накладні, квитанції) б)зведені (скл на підставі певинних: звіти, розрахунково- платіжні відомості); 2. за способом використання: а) разові (викор лише для одноразового оформлення і від обр-ня операції: прибуткові й видаткові касові ордери, вимоги на одержання мат цінностей зі складу) б) нагромаджувальні (викор для багато раз оформлення і реєстрації операцій за певний час: лімітно-забірні картки на відпуск матеріалів на вир-ро); 3. за місцем складання: а)вн (скл на даному підп-ві для вн корист-ня) б) зовн (скл на інших підп-в:виписки банку, рахунки постач); 4. за призначенням6 а) розпорядчі (містять розпор-ня щодо здійсн госп операції: накази, розпор-ня, доручення) б) виконавчі або підтверджувальні (підтвер факти виконання операцій: прибуткові й видаткові ордери, рахунки- фактури, акти про виконані роботи) в)бух-го оформ-ня (охоплюють розпорядчі та групувальні відомості, довідки, розрахунки) г)комбіновані ( поєднують функ-ї попередніх) ; 5.за хар-ром операцій: а) грош (ними оформлюються опреції з грош коштами: платіжні доручення, касові ордери, банківські чеки) б)матер (оформл рух мат цінностей:прибуткові ордери, лімітні картки) в) розрахункові ( оформл розрах операції між підп-вами фіз. ос: рахунки-фактури, платіжні вимоги); 6.за кіл-стю відображених об’єктів: а) однопозиційні ( відобр 1 об’єкт обліку) б) багатопоз ( кілька) 7. за технікою складання та опрацювання а) заповнювані вручну б) вигот за доп обчисл техніки..

17.Способи виявлення і виправлення помилок у бухгалтерському обліку.

Для забезп достовірності бух док та записи перевіряються: виявл та усув помилки.  Способи виявлення: 1. Пунктирування ( перевірка записів шляхом порівняння даних у первинних документах із записами в БО і проставлення біля перевірених записів позначок •,√ 2. повторний підрахунок підсумків 3. Повторне таксування (переведення натур і труд вимірників у грошові: ціна × кількість). Способи виправлення помилок (залежно від часу виявлення помилки): а) до виведення підсумків та складання проводок - 1. коректурний (коли помилка виникла в одному первинному док та її виправлення не впливає на бух записи; неправ текст або цифри закресл і надписуються правильні); б) після виведення підсумків та складання проводок: викор два методи: 2.Сторнування,  «Червоне сторно», спосіб від’ємних чисел (викор, якщо проводка була невірно складена або сума ща рахунками була більша, ніж вона мала місце в дійсності; сума або проводка ліквідується шляхом її запису  або червоним сторно, або з «-», або рамочкою) 3.додаткових записів ( проводок) (якщо помилка була виявлена на суму, меншу, ніж мала сума в дійсності; викор додаткове проведення на вірну суму, або на суму різниці).

18.Інвентаризація як складова частина методу бухгалтерського обліку.

Інвентаризація – це метод. прийом БО сутність якого полягає у виявленні та відображенні в обліку госп. засобів та джерел форм-ня, які не знайшли відображення в БО.Мета:забезп достовірність даних БО; Об’єкт:майно, фін.забовязання; Дата:на 1 жовтня перед скла-ням річної звітності; Результати:відсутність розбіжностей; надлишки;нестача. Проводиться за місцем знаходження об’єктів або нотаріально відповідальної особи, за наказом керівника постійно діючою комісією, що скл з голови і членів( фахівців), за присутності мат відповідальної особи, яка на бланку інвен-го опису засвідчує, що всі цінності оприбутковані. Обов’язкові випадки проведенні інвентаризації: 1.перед скла-ням річної звітності; 2.при зміні матер.відп.особи; 3.при зміні керівника; 4.при встановлені фактів крадіжок,зловживань,форс-мажорні обставини; 5.при ліквідації; 6.за розпорядженням органів; 7.при передачі в оренду; 8.при приват-ї. Етапи інвентаризації: 1.фор-ня комісії; 2.вст-ня факт. залишків майна та забовязань; 3.звірка наявних цінностей за даними БО; 4.відобр. розбіжностей в інвент. описі; 5.передача опису для прийняття рішень керівнику за результатами інв.-ції: відсутність, надлишки, нестача. Завдання інв-ції: 1. виявлення факт наявності осн засобів, мат цінностей, бланків сув звітності, гр. коштів 2. виявлення мат цінностей, що не викор-ся 3. визн дотримання умов зберігання мат цінностей і гр. коштів, правил утримання та експл-ї мат  цінностей 4. перевірка реальної вартості мат цінностей, що є в обліку на банансі, сум деб і кред заб. Види:1. за повнотою охоплення: повна, часткова 2.за характером: планова, позапланова.

19.Основи організації бухгалтерського обліку.

Орг-я БО –сук засобів, способів і методів упорядкування та оптимізації існування системи. Основні складові орг-ї БО: 1. орг-я технології облікового процесу 2. Орг-я роботи працівників- обліковців 3. Орг-я забезпечення БО 4. Орг-я розвтку БО. Основні напрямки орг-ї: 1.орг-ія облікових номенклатур;2.орг-ія вибору носіїв інф-ї; 3.орг-я фіксування інформації на відповідних носіях; 4.орг-я руху носіїв облікової інф-ї; 5.орг-я роботи апарату бухгалтерії; 6.орг-я забезпечення облікового процесу; 7.орг-я розвитку БО. Предмет орг-ії БО є бух облік, що розглядається як обліковий процес (первинний, поточний, підсумковий) та як вид відповідної людської дія-сті, праця виконавців облікових функцій (колект, індив).Об’єкти орг-ї БО а) за етапами облікового процесу і його напрямами: 1.облікові номенклатури; 2.носії облікової інф-ї; 3.рух носіїв облікової інф-ї; 4.інформ забезп облікового процесу; 5. технічне забезп облікового процесу. б)як виду діяльності в колект та інд планах: 1.структура апарату бух служби; 2.кількість працівників облікового підрозділу орг.-ї; 3.система зв’язків між відділами бухг служби, працівниками; 4.функціональні обов’язки працівників бухслужби на чолі з її керівником; 5.нормативи часу на виконання окремих облік. операцій; 6.ергономічне забезп праці обліковців; 7.соц забезп; 8.мотиваційне забезп дія-ті обліковців; 9.організаційно-правове забезп обліку. Принципи орг.-ї: основні (безперервності, пропорційності, прямо точності, ритмічності) та інші (цілісності, всебічності, субординації, динамічності, випереджувального відображення, системотвірних відносин, адаптивності, паралелізму, паралельності, спеціалізації та кооперування. Методи: аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, моделювання, абстрагування, конкретизація, проектний, графічний.

20.Поняття про форми бухгалтерського обліку.

Форма БО – це сук облікових регістрів, які викор-ся в певній послідовності та взаємодії для ведення обліку із застосуванням принципу подвійного запису. Основні форми: 1.Меморіально-ордерна форма – передбачає скл-ня проведень на кожний первинний документ окремою довідкою в меморіальних ордерах.2.Журнал- головна – спрощений варіант мем-орд., ща застос на невеликих за обсягом діяльності підп-вах, орг.-ях, план рах яких передбачає незначну кількість рахунків синтет обліку. 3.Журнальна форма – передбачає вик-ня журналів, тобто регістрів системат запису, призначених для відобр кредитових оборотів.4.Проста форма – заст.-ся малими під-ми, які здійснюють протягом місяця не більше 100 операцій, не мають вир-ва продукції пов’язаних з великими мат витратами. 5.Комп’ютерна форма – інтеграція всіх видів обліку на основі застосування єдиних машинних носіїв для фіксації здійснення операції. Форму ведення БО визначають: поєднання хроном і системат обліку, форми зв’язку між обліковими регістрами, спосіб і техніка облікових записів.

21.Облікові регістри, їх класифікація та значення в бухгалтерському обліку.

Облікова реєстрація – це стадія документообігу, яка полягає в постійному, безупинному реєструванні госп. операцій за даними первинного обліку в облікових реєстрах. Обліковий реєстр1. це носії обл.-ї інф-ї у вигляді таблиць, призначена для від обр документально оформлених госп операцій у системі рахунків, нагромадження та зберігання облікової інф-ції. 2. носії спеціального формату у вигляді відомостей, журналів, книг, журналів-ордерів, машинограм для нагромадження, групування, узагальнення інф-ції з первинних документів, що прийняті до обліку. Класифікація: 1. за зовн виглядом (книги, картки, окремі аркуші) 2. За характером записів ( хронол обліку, систем обліку, комбіновані) 3. За ступенем узагальнення (синтет обліку, аналіт обліку, комбіновані) 4. За будовою ( двосторонні, односторонні, багатогранні, шахові). Етапи обл.-ї реєс-ї: 1.прийняття бух.док-тів від осіб які їх склали; 2.групування бух.док-в; 3.таксування – розцінка або визначення вартості; 4.контирування – скла-ня бух.проводок; 5.узагальнення для складання оборотних балансів та звіт-ей; 6.передача до тимчасового архіву. Особливе значення регістрів полягає в їх оперативній та контрольній функціях , характеристиці руху об’єктів обліку.

22.Економічний зміст основних засобів, їх класифікація та оцінка.

Основні засоби – мат активи, які утримуються підп.-вом для викор у вир-ві, надання послуг, постачання товарів, здання в оренду, для здійснення адм. та соц.-культ функцій, очік строк корисн викор-ня яких > 1 року або опер цикл, якщо він >за рік. П(С)БО 7 «Основні засоби». Критерії визнання: 1. Отрим в май бек вигд від викор активу 2. Достовірне визнач вартості об’єкта. Класифікація 1: 1. Основні засоби ( інцест нерухомість, рахунки 10 субрах) 2. Інші не обор мат активи ( субрах 11 рах) 3. Незакінчені капіт інвестиції ( 15). Клас-я 2: 1. За хар-м участі у процесі вир-ва ( виробничі – поділ на активні та пасивні за функціями; невир) 2. За галузевою належ-стю ( промислові, с/г, трансп, інші) 3.За викор ( працюючі, на реконструкції, у запасі, на консервації) 4. За належністю ( власні, орендовані) 5. За видами ( зем ділянки; капіт витрати на поліпш земель; будинки, споруди, передавальні пристрої; машини та облад; інструменти, прилади, інвентар; багаторічні насадження; робоча і продуктивна худоба; інші осн засоби). П(С)БО 31. Способи оцінки ОЗ: 1. Первісна вартість ( визнач на час надходження ОЗ; ПВ= іст факт С/В виготовлення, придбання= справедлива вартість). ОЗ визнаються кваліфікаційними, якщо виготовл більше з міс. Тоді витрати на їз ств ↑ на суму %, нарах за кредитом. 2.Переоцінена ( вартість ОЗ після їх переоцінки) 3. Справедлива ( ринкова вартість ОЗ, що визнач спеціалізм підп.-ми) 4. Вартість, що амортизується =первісна – ліквідаційна. 5. Ліквідаційна ( сума коштів або вартість інших активів, яку підп.-во очікує отримати від їх реал-ї або лікв-ї після закінчення строку їх корисного викор-ня за вирах витрат, пов’язаних з їх ліквід-єю да реал-єю; визнач при надходженні). 6.Залишкова= Первісна – Накопичена амортизація.

23.Синтетичний і аналітичний облік  основних засобів.

Для синтетичний облік ОЗ призначені рахунки 10, 11 (Дт: надходження; витрати на поліпшення об’єкта, що приводять до ↑ ек вигод від його викор-ня; сіма дооцінки вартості об’єкта Кт: вибуття внаслідок продажу, безоплат. Передавання, невідповідності критеріям визнання активом; вибуття внаслідок часткової ліквідації об’єтка; сума уцінки). 10 призначений для обліку й узагальнення інф-ї про наявність і рух як власних ОЗ, так і одержаних за умов фін лізингу, а також орендованих цілісних майнових комплексів, які належать до складу ОЗ. Рах 10 ведеться за субрахунками… 11 призначений для обліку інших необор мат активів, які не входять до складу об’єктів, які відображаються на рахунку 10. Облік здійсн за Перв вар, що може бути ↑ у разі амортизації, добудови, переоцінки, у рахі яких очік ↑ ек вигод від викор об’єкта. 15 (Дт: витрати на придбання або вигот-ня ОЗ Кт: оприбуткування на баланс придбаних або виготовлених об’єктів). П, контракт 13 призначений для узагальнення інф-ї про нараховану ам-ю та індексацію зносу не обор мат активів і немат активів, що підлягають амор-ї. Дт сума списаної ам-ї Кт сума нарах ам-ї та дооцінки   Аналітичний облік основних засобів ведеться по кожному об’єкту окремо. «Акт приймання – передачі (вн переміщення) ОЗ» – первинний док для зарахування до складу ОЗ окремих об’єктів та облік введення їх в експл-ю; вн переміщення об’єктів; вилучення зі складу ОЗ у разі передавання іншому підп-ву. Цей док потім передається бухгалтерії, на основі якого скл «Інвентарна картка обліку ОЗ», на якій відобр інф-ція про рух ОЗ і записуються основні якісні та кількісні хар-ки ОЗ (назву підпр-ва, місце знаходження, рах, субрах, код аналіт обліку, перв вартість, норму аморт відрахувань, рік випуску, суму зносу, дату введення в експлуатацію, номер техпаспорту тощо). «Опис інвентарних карток обліку ОЗ» признач для реєстрації та контролю збереження інвент карток обліку ОЗ. Нарис что в тетради.

24.Документальне оформлення та облік надходження основних засобів.

Напрямки надходження: 1. Капітальні інвестиції ( придбання за плату, виготовлення власними силами, будівництво) а) підрядний спосіб ( роботи викон спец організ-ми на договірній основі; облік витрат по виготовленню здійсн підп- підрядник; підп.- замовник здійснює лише розрахунки за виконані роботи) б) господарський спосіб ( роботи викон власними силами підр-ва; облік витрат на ств ОЗ здійсн підп.-во) 2. Внески засновників до стат капіталу ( Перв вартість=справедлива вар) 3. Безоплатне надходження ( справедлива вар-сть). Приймання об’єкта на підп-ві здійсн постійно діючою інвентар комісією, що на основі «Акту приймання – передачі (вн переміщення) ОЗ» – первинний док для зарахування до складу ОЗ окремих об’єктів та облік введення їх в експл-ю; вн переміщення об’єктів; вилучення зі складу ОЗ у разі передавання іншому підп-ву. Цей док потім передається бухгалтерії, на основі якого скл «Інвентарна картка обліку ОЗ», на якій відобр інф-ція про рух ОЗ. «Опис інвентарних карток обліку ОЗ» признач для реєстрації та контролю збереження інвент карток обліку ОЗ. Розрахунки для обліку ОЗ: 10, 11 (Дт: надходження; витрати на поліпшення об’єкта, що приводять до ↑ ек вигод від його викор-ня; сіма дооцінки вартості об’єкта Кт: вибуття внаслідок продажу, безоплат. Передавання, невідповідності критеріям визнання активом; вибуття внаслідок часткової ліквідації об’єтка; сума уцінки). Облік здійсн за Перв вар, що може бути ↑ у разі амортизації, добудови, переоцінки, у разі яких очік ↑ ек вигод від викор об’єкта. 15 (Дт: витрати на придбання або вигот-ня ОЗ Кт: оприбуткування на баланс придбаних або виготовлених об’єктів). Нарис что в тетради.

25.Документальне оформлення та облік переміщення та вибуття основних засобів.

Переміщення ОЗ усередині підприємства (організації): з цеху в цех, із відділу в цех і навпаки – здійсн за доп «Акт приймання – передачі (вн переміщення) ОЗ» – первинний док для зарахування до складу ОЗ окремих об’єктів та облік введення їх в експл-ю; вн переміщення об’єктів. Цей док потім передається бухгалтерії, на основі якого скл «Інвентарна картка обліку ОЗ», на якій відобр інф-ція про рух ОЗ і записуються основні якісні та кількісні хар-ки ОЗ. «Опис інвентарних карток обліку ОЗ» признач для реєстрації та контролю збереження інвент карток обліку ОЗ.  [У разі вн переміщення частини ОЗ, що обліковуються на одній інвентарній картці, бух-я підпр-ва здійснює про це відповідну відмітку в екземплярі картки, а також в описі інвентарних карток і одночасно виписує на передані об’єкти додаткові екземпляри інвентарних карток, які розміщуються в картотеці за новим місцезнаходженням переданих ОЗ. Відповідні записи здійснюються в інвентарних картках об’єктів за місцем їх знаходження]. Напрямки вибуття: 1. Реалізація – якщо підп-во планує реаліз об’єкт протягом року, то воно переводить ОЗ до складу товару ( в балансі відобр в 4 розділі активів), операції з реаліз відносяться до іншої опер діяльності, 71 – для обліку доходів, 94 – витрат. Акт приймання – передачі ф ОЗ-1- у разі передавання іншому підп-ву.  2. Списання ( ліквідація) – здій ліквідаційна комісія ( голова – гол інженер або заст. керівника; члени –начальники підрозділів, бух гал; матер відповід особа), яка скл Акт ліквідацій ( списання) ОЗ. Лікв-я- інша звич діял-ть. 74 –для обліку доходів, 97 – для обліку витрат.  3. Безаплатна передача – об’єкт передано безоплатно, інша звич д-сть, 746- доходи, 976 –витрати. Підп-во при передачі нарах ПДВ. 4. Внесок до стат кап іншого підп-ва – фін дія-сть. 746 – доходи 5. Здавання в оренду Відображ оренд операцій залежить від суб’єктів: 1) Операційна оренда: орендар –приймає в оренду об’єкт ОЗ;  орендодавець дає в оренду об’єкт Оз і нарах оренду. – синт рах 10, але інвентарна картка лише переміщує в картотеці «передані в оренду об’єкти». Інша опер дія-сть. 2) Фін оренда – аморт нарах орендар.

26.Облік амортизації (зносу) основних засобів.

Ам-я1. сума накоп зносу (для часткового списання) 2. систематичний розподіл вартості об’єкта ОЗ, яка підлягає амор-ї, протягом строку його корис експл-ї. Нарахування: здійс щомісяця, починається з 1 числа наст місяця після находження об’єкту, призупиняється на час консервації, реконструкції, модернізації, закінчується з 1 числа наст місяця після вибуття об’єкту. Методи: 1. прямолінійний – пряма сума ам-ї= вартість, яка ам-ся/ очікуваний період часу використання об’єкта ОЗ , 2. виробничий ( від ефективного викор-ня) –місячна сума ам-ї = факт місячний обсяг продукції×виробнича ставка ам-ї, 3. змен залиш вар-сті – річна сума ам-ї = залишкова вар-сть на поч. зв року або первинна вар на поч. нарахування ам-ї×річна норма ам-ї 4. приск змен залиш вартості – подвоєна сума попереднього. 5. кумулятивний – річна сума ам-ї = вар, що ам-ся × куумул коеф, 6. податковий. Нарах ам-я є ВИТРАТАМИ тих дільниць, де об’єкт працює (91-94,99). Для нарах призн П, контракт 13: Дт сума списаної ам-ї Кт сума нарах ам-ї та дооцінки.

27.Документальне оформлення і облік витрат на утримання, ремонт, реконструкцію та модернізацію основних засобів.

Після надходження ОЗ на під-во здійсн витрати, пов’язані з утриманням ОЗ в належному стані, що спрямовані на:1. ↑ ек вигод від викор об’єкта – капітальні витрати (капіталізуються – зб-ть перв вар-ть активу): модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція  облік таких витрат здійсн як операції з надходження ОЗ за рах кап інвестицій [а) підрядний спосіб ( роботи викон спец організ-ми на договірній основі; облік витрат по вигот здійсн підп- підрядник; підп.- замовник здійсн лише розрахунки за виконані роботи) б) господарський ( роботи викон власними силами підр-ва; облік витрат на ств ОЗ здійсн підп.-во)] 15 (Дт: витрати на придбання або вигот-ня ОЗ Кт: оприбуткування на баланс придбаних або виготовлених об’єктів), 63 (Дт: погашення Кт заборгованість). 2. витрати з відновлення і  підтримання об’єкта в належному стані – поточні витрати: поточний ремонт, обслуговування. Вони не ↑ ек вигод від викор. Витрати списуються на витрати тих дільниць, де об’єкт викор. Рахунки витрат спис на фін результати. Прийняття завершених робіт: представник підрозділу, що приймає об’єкт і цеху ,що проводить рекостр, складає «Акт приймання – передачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів»→ бухгал-я→ Інвентарна картказ обліку ОЗ. «Опис інвентарних карток обліку ОЗ» признач для реєстрації та контролю збереження інвент карток обліку ОЗ.

28.Облік інших необоротних активів.

Інші необ активи: бібліотечні фонди; малоцінні необор мат активи; тимчасові ( нетитульні) споруди; прир ресурси; інвентарна тара; предмети прокату; інші необ мат активи. Реглам П(С)БО 7 «Осн засоби». Для обліку признач А, балансовий, 11: Дт надходження придбаних, створених, безоплатно отриманих не обор мат активів, сума витрат з реконструкції, модернізації, що приводить до ↑ майб ек вигод, сума дооцінки вартості об’єкта Кт: вибуття необор мат активів, сума їх уцінки. Аморт-я нарах за прямолінійним або виробничим методом. Ам-я малоцінних не обор мат активів у 1 міс у розмірі 50% вартості, що ам-ся, а 50% – у місяці їх списання або 100% у 1 міс використання об’єкта. Для від обр ам-ї 132 Дт сума списаної ам-ї Кт сума нараз ам-ї та дооцінки. Проводки ідентичні як при придбанні, ств-ні, лікв, переоцінці, нарахуванні зносу ОЗ.

29.Облік нематеріальних активів.

Нематеріальний актив – немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам. Бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться щодо кожного об’єкта за такими групами: права користування природними ресурсами; права користування майном; права на комерційні позначення; права на об’єкти промислової власності; авторське право та суміжні з ним права; незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи; інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо). Методологічні засади визначаються Положенням (стандарт) бо 8 «Нематеріальні активи». Планом рахунків для обліку нематеріальних активів передбачено рахунок 12 «Нематеріальні активи» (6 субрахунків). За Дебетом відображається придбання або отримання в результаті розробки (від інших фізичних або юридичних осіб) нематеріальних активів, які обліковуються за первісною вартістю та сума до оцінки таких активів. За Кредитом – вибуття внаслідок продажу, безоплатної передачі або неможливості отримання підприємством надалі економічних вигод від його використання та сума уцінки.

30.Інвентаризація основних засобів і інших необоротних матеріальних активів.

Інвентаризація – це методичний прийом БО, сутність якого полягає у виявленні та відображенні в обліку господарських засобів та джерел формування, які не знайшли відображення в БО. Мета: забезпечення достовірності даних БО. Інв-я проводиться за місцем надходження об’єктів або матеріально відповідальної особи. Обов’язково – на  1 жовтня (перед складанням річної звітності). Інв-я проводиться за наказом керівника постійно діючою комісією: голова(керівник чи його замісник) та члени комісії (фахівці під-ва). Інв-я проводиться за присутністю матеріально відпов. Особи, яка на бланку засвідчує, що всі цінності оприбутковані (на бланку є розписка). Обов’язкові випадки проведення інв.-ї: перед складанням річної бух.звітності; при зміні матер.відп.особи; при зміні керівника; при встановлені фактів крадіжок, зловживань, псування цінносей, у результаті форс-мажорних обставин; при ліквідації; за розпорядженням судово-слідчих органів; при передачі в оренду; при приватизації. Етапи: 1.формування комісії на основі наказу; 2.вст. факт. залишків майна; 3.звірка наявних цінностей з даними БО; 4.відображення розбіжностей в інв.-му описі; 5.передача опису для прийняття рішень керівнику за результатами інв.-ї. Результати: відсутність розбіжностей, надлишки, нестача.

31.Визнання запасів, завдання обліку запасів.

Запаси – це активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної госп.діял-ті; перебувають у процесі вир-ва з метою подальшого продажу продукту вир-ва; утримуються для споживання під час вир-ва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління під-вом. Запаси визнаються активами, якщо: існує ймовірність того, що під-во отримає в майбутньому екон. вигоди, пов’язані з їх використанням; їх вартість може бути достовірна визначена. Призначені рахунки 2 Класу. Запаси є найважливішою частиною активів і мають найбільшу питому вагу у складі витрат під-в різних сфер діяльності. Особливості ВЗ: одноразове використання у процесі вир.циклу; перенесення всієї вартості на собівартість виготовленої продукції або виконаних робіт.

32.Первинна оцінка виробничих запасів у бухгалтерському обліку.

Запаси – це активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної госп.діял-ті; перебувають у процесі вир-ва з метою подальшого продажу продукту вир-ва; утримуються для споживання під час вир-ва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління під-во. Придбані, отримані або вироблені запаси зараховуються на баланс за первісною вартістю. Справедлива вартість – це сума, за якою можна обміняти актив чи погасити заборгованість за операцією між поінформованими та зацікавленими сторонами.

Згідно з П(С)БО 9 до первісної вартості запасів включають: суми, що сплачуються згідно з договором постачання за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у в’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються під-ву; ТЗВ; інші витрати, які безпосередньо пов’язані з придбанням запасів та доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілей. До первісної вартості не включаються: понаднормові витрати і нестачі запасів;відсотки за користування позиками; витрати на збут; загальногосподарські та інші подібні витрати, які не пов’язані з придбанням. Придбані або виготовлені запаси зараховуються за первісною вартістю, до якої включають суми витрат на прдбання або виготовлення. У разі виготовлення запасів власним силами їх первісною вартістю визнається собівартість виробництва. Первісною вартістю, одержаних безоплатно, визнається їх справедлива вартість. Первісною вартістю запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, є балансова вартість переданих запасів. Первісною вартістю запасів, що придбані в обмін на неподібні запаси, визнається справедлива вартість отриманих запасів.

33.Організація складського господарства і складського обліку.

Склад — це спеціальне стаціонарне або рухоме приміщення, вмістище або інше місце зосередження матеріальних цінностей. Він забезпечує необхідний ступінь їх збереженості, як правило, обладнаний власними або обслуговується залученими засобами механізації (автоматизації) робіт. Складську мережу класифікують за різними ознаками. За видом виконуваних функцій склади поділяють на сортувально-розподільчі (здійснюють приймання товарів від місцевих та іногородніх постачальників, а також їх сортування, комплектування партій товарів відповідно до замовлень від роздрібних торгівельних підприємств.), транзитно-перевалочні (призначені переважно для перевідправлення різними видами транспорту товарів із районів виробництва до пунктів споживання) і накопичувальні (існують для сезонного і тривалого зберігання товарів). Складський облік – це постійний сортовий, кількісний облік, який здійснюється на складі за допомогою карток складського обліку матеріалів. Облік запасів є однією із трудомістких ділянок облікової роботи на підприємстві. Картки складського обліку матеріалів відкриваються в бухгалтерії й віддаються під розписку у реєстрі, де вказуються дата видачі, кількість карток, їх реєстраційні номери і підпис одержувача. Записи в картках (у кількісному виразі) ведуть матеріально відповідальні особи (завідуючі складами, комірники) на підставі первинних документів, що підтверджують рух матеріалів і складаються у день здійснення операцій.

Складський облік матеріалів є важливим фактором контролю за зберіганням матеріальних цінностей підприємства. Організують складський облік за видами об’єктів, що зберігаються, за місцями зберігання, за кількістю матеріальних цінностей. За необхідності складський облік організують за партіями надходження матеріальних цінностей. Кожному виду матеріальних цінностей присвоюється номенклатурний номер, що дублюється у всіх первинних документах. Завідуючий складом (комірник) щоденно записує до складської картотеки (чи книги) всі операції надходження і витрат матеріалів, нумеруючи свої записи по порядку з початку року чи кварталу. Після кожного запису визначається залишок матеріалів даного номенклатурного номера. Записи в регістрах сортового обліку з лімітних карт потрібно робити після кожної операції, занесеної в картку. Завідуючий складом має сигналізувати відділові постачання про випадки порушення норм запасів, а також про наявність матеріалів, що тривалий час лежать без руху.

34.Методи обліку запасів та їх застосування в сучасних умовах.

Згідно ПСБО 9 при відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу. Ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів: запаси, які відпускаються, та послуги, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють одне одного. Середньозваженої собівартості: проводиться одразу в момент надходження нової партії запасів. Оцінка кожної операції з вибуття запасів може здійснюватись діленням сумарної вартості таких запасів на дату операції на сумарну кількість запасів на дату операції. Собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО): базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів. Нормативних затрат: полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норми затрат і ціни повинні регулярно у нормативній базі перевірятися і переглядатися. Оцінка продукції за нормативними затратами коригується до фактичної виробничої собівартості. Ціни продажу: заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Ще одним забороненим методом є метод  ЛІФО: припускає, що запаси використовуються у послідовності, протилежній їх надходженню, тобто запаси, які надійшли останніми, першими відпускаються у виробництво чи продаж.

35.Документальне оформлення та облік надходження, переміщення та вибуття запасів.

Надходження. Для обліку запасів призначений рахунок 20 «ВЗ». За Дебетом – надходження запасів на під-во та їх до оцінка. За Кредитом – витрати на вир-во, переробку, відпуск на сторону, уцінку тощо. Для обліку МШП призначений рахунок 22 «МШП», за Дебетом – придбання та повернення на склад з експлуатації. За Кредитом – відпуск в експлуатацію із списанням на витрати, списання нестач і втрат від псування. Запаси, що надходять від пост-ка, супроводжуються такими документами: накладна на відпуск тов-мат цінностей або товарно-транспортна накладна, податкова накладна, рахунок-фактура тощо. При прийнятті  запасів на склад(у разі повної відповідності) складається прибутковий ордер, що включає (номенклатурний номер, назву, сорт, розмір, одинию виміру, кількість, ціна, підписи того хто здав і прийняв. У разі невідповідності фактичної наявності цінностей документам складається комерційний акт, а в разі оприбуткування на складі – акт приймання. Надходження запасів від власного вир-ва оформлюється накладною у 2 примірниках. На підставі документів про оприбуткування запасів комірник здійснює записи в картках складського обліку. Переміщення. Для контролю за збер-ням і рухом, їх оцінки, підрахунку підсумків інвентаризації вик-ться оборотні відомості. Вибуття. Основними документами є: лімітно-забірні картки (вик-ся для оформлення видачі зі складу запасів, що витрачаються у вир-ві систематично. Один екземпляр передається цеху-одержувачу, інший – складу. Вказується ліміт видачі матеріалу на місяць або квартал); накладна-вимога (для разової видачі запасів зі складу на вир-во, яка випускається у 2 примірниках і підписується голбухг. або уповноваженою особою. Реквізити: дата, підстава видачі, призвіще кому видати, назва матеріалу, одиниці виміру, кількість, ціна, сума, підписи осіб одержувача, голбухг., здійснив видачу); акт-вимога (для обліку видачі матеріалів понад установлений ліміт або у разі заміни матеріалів і є підставою для списання їх зі складу. Виписується на 1 вид матеріалів і багаторазову видачу останнього в межах ліміту в 2 примірниках. Здача актів в бухгалтерію здійснюється після видачі всієї кількості матеріалів.)

36.Документальне оформлення переміщення та вибуття (використання) готової продукції.

До готової продукції відноситься продукція, обробку якої закінчено і яка пройшла випробування, прийняття, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками та відповідає технічним умовам і стандартам. ГП передається з цеху на склад у підзвіт матеріально відповідальної особи. При цьому оформлюються такі документи: відомості, накладні (форма №М-11). У вказаних документах повинні бути вказані всі реквізити. Облік ГП на складі ведеться на картках складського обліку у натуральних показниках. На основі первинних документів заповнюється відомість випуску продукції у сумарному виразі. Підсумкові дані використовуються при складанні журналу 5. Під-во здійснює відвантаження (реалізацію) ГП за первинними документами: товарно-транспортними накладними.

37.Особливості обліку малоцінних і швидкозношуваних предметів.

Для обліку МШП передбачено рахунок 22, призначений для узагальнення інформації про наявність та рух малоцінних та швидкозношувальних предметів, що належать під-ву. До МШП належать предмети, що викор-ся протягом не більше 1 року або нормального операційного циклу, якщо він більше 1 року: інструменти, інвентар, спеціальне оснащення, одяг тощо. За Дебетом – надходження запасів (придбання, повернення на склад з експлуатації), за Кредитом – відпуск в експлуатацію із списанням на витрати, списання нестач і втрат від псування МШП. На підставі первинних документів, прийнятих від матеріально відповідальних осіб, у бухгалтерії проводять записи в регістрах синтетичного та аналітичного обліку.

38.Інвентаризація запасів та відображення в обліку її результатів.

Інвентаризація – це методичний прийом БО, сутність якого полягає у виявленні та відображенні в обліку господарських засобів та джерел формування, які не знайшли відображення в БО. Мета: забезпечення достовірності даних БО. У результаті інвентаризації запасів можуть бути виявлені: 1.нестачі – фактичний залишок менший, ніж за даними БО; 2.лишки – фактичний залишок більший, ніж за даними БО. Виявлені лишки записуються на рахунок Кр719, а нестачі списуються за рішенням керівника на витрати операційної діяльності рах947. Одночасно стосовно нестач необхідно встановити причини їх виникнення і до прийняття рішення про конкретних винних осіб їх суму відображають на позабалансовому 072. Після остаточного визначення винних осіб сума, враховується у скаладі дебіторської заб-ті та включається в доходи звітного періоду. Взагалі нестачі можуть бути виявлені як у межах, так і понад норм природного убутку. Під природним убутком розуміють зменшення ваги запасів, що виникає при усушці, утруски, вивітрювання, випаровування,витікання тощо.

39.Облік наявності і руху грошових коштів у касі та контроль за дотриманням касової дисципліни.

З метою забезпечення здійснення розрахунків готівкою під-во повинно мати касу. Планом рахунків для обліку операцій у касі передбачено рах30 «Каса». За Дебетом –надходження грошових коштів, за Кредитом – виплата грошових коштів із каси. Операції за дебетом нагромаджуються у відомості 1.1, а за кредитом – у журналі-ордері 1. Основні характеристики: Касові операції здійснює касир, який несе повну матеріальну відповідальність за збереження коштів у касі. Керівник несе відп-сть за створення умов, які забезпечують схоронність коштів у касі під час їх зберігання та транспортування. Зберігання в касі готівки та інших цінностей, що не належать цьому під-ву, забороняється. Касові операції оформлюються прибутковим та видатковим касовими ордерами. Касові документи складаються в 1 примірнику, дійсні лише в день виписки. Сума готівкового розрахунку одного під-ва з іншим через їх каси та через каси установ банків не повинна перевищувати 10 тис.грн протягом 1 дня за 1 або кількома документами. Кожне під-во, що є юр.ос. і має касу, веде 1 касову книгу для обліку операцій з готівкою в нац валюті. Контроль за правильним веденням касової книги покладається на головного бухгалтера. Дотримання підприємствами й організаціями вимог чинних законодавчих і нормативних документів з питань готівкового обігу та Порядку ведення касових операцій забезпечується організацією відповідного контролю. Так, установи банків не менше як один раз на два роки, а у разі виявлення порушень — частіше, згідно з рішенням свого керівника повинні перевіряти додержання касової дисципліни на всіх підприємствах і в організаціях, які вони обслуговують, незалежно від форм власності. Крім того, виконання положень указаних документів контролюється також органами державної податкової адміністрації, фінансовими органами, державною контрольно-ревізійною службою, органами Міністерства внутрішніх справ.

40.Рахунки в банку, порядок їх відкриття. Особливості обліку наявності й руху коштів  на поточних та інших рахунках в банку.

Для зберігання вільних грошових коштів та проведення безготівкових розрахунків відкриваються в банку поточні рахунки. Банки відкривають рахунки зареєстрованим в установленому порядку юридичним та фізичним особам. Рахунки відкриваються у будь-якому банку України за вибором клієнта та згодою банків. Банки відкривають поточні рахунки протягом 10 календарних днів після отримання повного пакету документів (заяву про відкриття рахунку, копії таких документів завірено нотаріально: свідоцтво про держреєстрацію, статут, довідки Мінстат, довідки про взяття на облік платника податків, накази про прийняття на посади керівника і гол бухгалтера, довідку про реєстрацію в органах Пенс фонду, страхове свідоцтво, картку зі зразками підписів осіб і відбитка печатки). Після перевірки співробітниками банку наданих документів банк дає згоду про відкриття рахунку, про що робиться відмітка на оригіналі статуту. При відкритті рахунку в банку відкривається особистий рахунок клієнта з наданням йому номера.Особисті рахунки ведуться у 2 екземплярах: для банку, для клієнта – виписка банку з рахунка. Призначений активний рах 31 «Рахунки в банках».За Дебетом – надходження грошових коштів, за Кредитом – їх використання. Сальдо за дебетом показує залишок грошових коштів під-ва на всіх його рахунках в банку.

41.Дебіторська заборгованість, критерії визнання та класифікація

Дебіторська заб-сть – це заборгованість дебіторів на певну дату. Дебітори – це фіз.. та юр. особи, які заборгували під-ву і які погасять її, як очікувано в майбутньому. Критерії визнання: в майбутньому очікується отримання економіних вигод; можливість достовірної оцінки. Класифікація: За П(С)БО №10:1.довгострокова (рах.18) – це сума заб-ті, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після 12 місяців з дати балансу; 2.поточна(рах. 34,37, 36) – виникає і буде погашена раніше 12 місяців. За об’єктами: 1.за продукцію, товари, роботи, послуги; 2.забезпечена векселем; 3.надані позики; 4.за розрахунками; 5.інша. За своєчасністю погашення: 1. д.з. строк оплати якої не настав (нормальна); 2. д.з. не сплачена в строк (прострочена), у тому числі безнадійна та сумнівна.

42.Облік розрахунків з покупцями і замовниками.

Облік поточної дебіторської забор-ті за продукцію ведеться на рахунку 36. За Дебетом відображається вартість реалізованої продукції, яка включає ПДВ, акциз та інші податки, збори, що підлягають перерахуванню до бюджетів, фондів і включені у вартість реалізації. За Кредитом – сума платежів, що надійшли на рахунки підприємств у банківських установах, у касу, та інші види розрахунків (сплата векселем, взаємозалік заборгованостей). Сальдо рахунка відображає заб-ть покупців та замовників за отриману продукцію. Аналітичний облік ведеться стосовно кожного покупця та замовника за кожним пред’явленим до сплати рахунком. Операції за Дебетом 36 нагромаджуються у відомості 3.1 аналітичного обліку, за кредитом 36 – у розділі 1 Журналу 3. У балансі відображається первісна та чиста реалізаційна вартість.

43.Облік розрахунків з іншими дебіторами.

Облік ведеться на субрахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами», щодо інших операцій, облік яких не відображається на інших субрахунках рахунку 37, зокрема розрахунки за операціями, пов’язаними із здійсненням спільної діяльності (без створення юридичної особи), усі види розрахунків з працівниками (крім розрахунків з оплати праці та з підзвітними  особами), інші розрахунки. За Дебетом – виникнення д.з., за Кредитом – її погашення чи списання.

44.Особливості обліку розрахунків з підзвітними особами.

Підзвітні особи – це працівники під-ва, які одержали грошовий аванс для оплати витрат, доручених під-вом. Розрахунки з підзвітними особами виникають при оплаті дрібних витрат, що не можуть бути оплачені через банк і витрат на відрядження. Підзвітні особи повинні подати звіти про використання коштів, наданих на відрядження або звіт разом з документами, що підтверджують витрачання коштів до бухгалтерії (чеків, квитанцій, накладних). Звіт після перевірки передається на затвердження директору, після чого в авансовому звіті записуються відповідні проведення, підсумки яких відображаються в бух.реєстрах.Для узагальнення інформації про розрахунки з підзвітними особами передбачено субрахунок 372. За Дебетом – сума готівки, отриманої під звіт, за Кредитом – списання заб-ті підзвітних осіб у результаті надання авансових звітів, повернення готівки в касу або утримання неповернутих підзвітних сум із заробітної плати боржників. Сальдо може бути дебетовим – у складі оборотних активів; кредитове – у складі забовязань балансу під-ва.

45.Облік резерву сумнівних боргів.

На рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів» ведеться облік резервів за сумнівною дебіторською заборг-тю, щодо якої є ризик неповернення. Величина резерву визначається як сума добутків поточної дебіторської заб-сті та коефіцієнта сумнівності, що встановлюється підприємством для кожної групи, виходячи з фактичної безнадійної дебіторської заб-сті за попередні звітні періоди. За Кредитом 38 – створення резерву у кореспонденції з рахунками обліку витрат, за Дебетом – списання сумнівної забор-ті в кореспонденції з рахунками обліку д.з. або зменшення нарахованих резервів у кореспонденції з рахунком обліку доходів. Розрахована сума резерву сумнівних боргів записується на відповідну статтю балансу і одночасно на статтю «Інші операційні витрати» звіту про фінансові результати. Резерв с.б. створюється на під-ві наприкінці звітного періоду. Аналітичний облік ведеться у розрізі боржників або за строками непогашення д.з.

Частина 2

46.Фінансові інвестиції, критерії їх визначення, види та оцінка.

Фінансові інвестиції – це активи, що утр-ся під-вом з метою збільшення прибутку у вигляді відсотків або девідентів або зростання вартості капіталу та інших вигод. Визначаються як активи, що утримуються з метою: одержання доходів у вигляді дивідендів, відсотків; набуття вигідних відносин з іншими під-вами; отримання майбутніх вигід від зростання вартості здійснених інвестицій. Класифікація: Залежно від строків: 1.поточні – які легко реалізуються та призначені для утримання протягом не більше 12 міс; 2. довгострокові – які не можуть бути визначені поточними. Залежно від видів придбаних цінних паперів: 1.пайові – надають право власності; 2.боргові – не надають права власності. За формою власності: приватні, іноземні, спільні. За територією вкладення: внутрішні та зовнішні. Залежно від способу придбання: пряма та портфельна. За метою обліку: 1.придбанні для перепродажу; 2.для утримання до їх погашення; 3.спільні, асоційовані, дочірні під-ва для набуття суттєвого впливу. Оцінка1.на час надходження (за первісною вартістю= іст.факт.СВ придбання або справедливою вартісті придбання); 2.на дату балансу (для перепродажу – справедлива вартість; для до погашення – амортизація СВ; до СК інших під-в – методом участі в капіталі); 3.при вибутті (методи: ідентифікації СВ, метод ФІФО та середньозваженої СВ).

47.Облік фінансових інвестицій.

Фінансові інвестиції – це активи, що утр-ся під-вом з метою збільшення прибутку у вигляді відсотків або девідентів або зростання вартості капіталу та інших вигод. За метою обліку фінансові інвестиції поділяються: 1.придбанні для перепродажу; 2.для утримання до їх погашення; 3.спільні, асоційовані, дочірні під-ва для набуття суттєвого впливу. Облік ФІ придбаних для перепродажу. Призначений рахунок 35 «Поточні фінансові інвестиції». За Дебетом – сума придбання та сума дооцінки, за Кредитом – реалізація та уцінка. Аналітичний облік ведеться за видами ФІ із забезпеченням можливості отримання інф-ї про І як на території країни, так і за межами. Операції з реалізації належать до іншої звичайної діяльності. Тобто сума дооцінки відобр. у складі доходів рах.74; сума уцінки рах.97; сума нарахованих відсотків відноситься до фін.доходів рах.73. Облік ФІ придбаних для утримання до погашення. Призначений рахунок 14. За Дебетом – сума придбаних, сума нарахованої амортизації дисконту. За Кредитом – сума реалізації, сума нарахованої амортизації премії. Всі операції належать до фінансової діяльності. Дооцінка(дисконт) – рах73(добре для під-ва), уцінка(премія) – рах95(погано для під-ва).Облік ФІ спільні, дочірні, асоційовані під-ва. Призначений рахунок 14. Всі операції – інвестиційна діяльність.Сума нарахованих доходів у часці прибутка – рах72, сума втрат від інвестицій – рах96.

48.Облік фінансових інвестицій за методом участі в капіталі.

Метод участі в капіталі – метод обліку інвестицій, згідно з яким балансова вартість інвестицій відповідно збільшується або зменшується на суму збільшення або зменшення частки інвестора у власному капіталі об’єкту інвестування. Згідно з П(С)БО 12 «ФІ» за методом участі в капіталі оцінюються такі ФІ: в асоційовані під-ва; у дочірні під-ва; у спільні під-ва зі створенням юридичної особи. Для обліку використовуються такі рахунки: рах 141 (для узагальнення інф-ї про наявність та рух довгострокових інвестицій у цінні папери або СК під-в.; рах 42 «ДК» (інф-я про доходи, пов’язані зі збільшенням частки інвестора в чистих активах об’єкта інвестування внаслідок збільшення інвестованим під-м свого ДК); рах 72 «Дохід від участі в капіталі» (інф-я про доходи); рах 96 «Втрати від участі в капіталі» (облік втрат)

49.Поняття й призначення статутного капіталу.

Статутний капітал – це зареєстрована вартість акцій або розмір статутного капіталу зафіксованого в документах. За П(С)БО 2 «Баланс» – СК – це зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підп-ва. Умови та мінімальний розмір СК визначаються згідно із ЗУ «Про господарські товариства». СК є основним елементом власного капіталу, який значною мірою характеризує розміри та фінансовий стан підп-ва. Для обліку СК призначений пасивний основний рахунок 40. За Кредитом відображається збільшення СК, за Дебетом – його зменшення (вилучення). Сальдо повинно відповідати розмірам СК, який зафіксовано в установчих документах. Синтетичний облік СК ведуть за такими формами власності: державна, кооперативна, акціонерна, приватна тощо. Аналітичний облік СК ведеться стосовно кожного засновника (учасника): акціонера, пайовика під-ва.

50.Облік формування статутного капіталу при створенні підприємства. Умови змін статутного капіталу та порядок їх відображення в обліку. Аналітичний облік статутного капіталу.

СК – це зареєстрована вартість акцій або розмір СК зафіксованого в документах. Для обліку СК призначений пасивний основний рахунок 40. За Кредитом відображається збільшення СК, за Дебетом – його зменшення (вилучення). Сальдо повинно відповідати розмірам СК, який зафіксовано в установчих документах. Записи по рахунку 40 виконуються тільки у разі збільшення або зменшення СК, які здійснюються в установленому порядку, та після внесення відповідних змін в установчі документи під-ва. При відображенні операцій з формування та змін у складі СК в БО одночасно з використанням рахунку 40 застосовуються такі активні, регулюючі контрарні рахунки: 45»Вилучений капітал», 46 «Неоплачений капітал», які коригують показники СК. Зміни СК можуть здійснюватися в установленому порядку та після внесення відповідних змін в установчі документи під-ва з обов’язковою перереєстрацією в Державному реєстрі господарських одиниць. Аналітичний облік СК ведеться стосовно кожного засновника (учасника): акціонера, пайовика під-ва.

51.Облік неоплаченого капіталу.

Неоплачений капітал – це заборгованість засновників за внесками до СК. Для узагальнення інформації про зміни у складі НК під-ва використовується активний контр пасивний рахунок 46. За Дебетом відображається заборгованість учасників за внесками до СК, а також номінальна вартість розміщених неоплачених акцій. За Кредитом – погашення заборгованості за внесками до СК і номінальна вартість сплачених акцій. Сальдо рахунку відображає заборгованість учасників за внесками до СК, а також номінальну вартість розміщених неоплачених акцій на кінець звітного періоду. Після здійснення усіх внесків сальдо не залишається і рахунок закривається. Аналітичний облік НК ведеться за видами розміщених неоплачених акцій і кожним засновником (учасником) під-ва.

52.Облік вилученого капіталу.

Вилучений капітал – це С/В викуплених акцій та часток під-ва. Для обліку використовується активний контр пасивний рахунок 45. На цьому рахунку ведеться облік ВК, у разі викупу власних акцій у акціонерів з метою перепродажу, анулювання(зменшення СК) тощо. За Дебетом – фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених господарським товариством у його учасників, за Кредитом – вартість анульованих або перепроданих акцій (часток). Аналітичний облік ВК ведеться за видами акцій (вкладів, паїв).

53.Особливості обліку додаткового капіталу.

Додатковий капітал складається з емісійного доходу (дохід отриманий від розміщення акцій) та додаткового капіталу (1.інші внески засновників крім акціонерів, що збільшують СК у разі якщо рішення про збільшення СК не приймаються; 2.дооцінка активів; 3.безоплатно отримані активи; 4.інший додатковий капітал). Для обліку ДК призначений пасивний основний рахунок 42. За Кредитом – збільшення ДК, за Дебетом – його зменшення. Цей рахунок призначений для узагальнення інформації про суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість, а також про суми до оцінки необоротних активів і фінансових інструментів та вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих під-вом від інших осіб, та інші види додаткового капіталу.

54.Облік резервного капіталу.

Резервний капітал – це сума резервів створених підприємством відповідно до чинного законодавства та установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку. РК створюється з метою усунення в майбутньому можливих тимчасових фінансових труднощів та забезпечення товариства нормальними умовами для господарювання.Розмір РК встановлюється засновницькими документами, але не менше 25% від Статутного капіталу. Для обліку РК використовується пасивний основний рахунок 43. За Кредитом відображається створення резервів, за дебетом – їх використання. Сальдо рахунку кредитове і відображає залишок резервів на кінець звітного періоду. РК можна використовувати з метою покриття можливих в майбутньому непередбачених збитків: для покриття балансового збитку, для нарахування девідентів за привілейованими акціями, на інші цілі (для збільшення СК).

55.Облік нерозподіленого прибутку (непокритих) збитків.

Фінансовими результатами діяльності є нерозподілений прибуток чи непокриті збитки. Облік НПНЗ поточного та минулих років, а також використаного в поточному році прибутку ведеться на активно-пасивному рахунку 44 «Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)». За Кредитом – збільшення прибутку від усіх видів діяльності, за Дебетом – збітки та використання прибутку. Субрахунки: 441 – НП(призначений для обліку наявності та руху НП на якому наростаючим підсумком протягом року накопичується інф-я про прибуток; пасивний); 442 –ПЗ(їх списання здійснюють за рахунок НП, резервного, пайового чи додаткового капіталу тощо; активний); 443 – Прибуток використаний у звітному періоді (відображається розподіл прибутку між власниками, відрахування в резервний капітал та інше використання прбутку; активний)

56. Визнання, оцінка та класифікація зобов’язань.

Зобов’язання – це заборгованість, яка виникла в результаті минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення екон.вигод. Критерії визнання:  в майбутньому очікується зменшення екон.вигод; можливість достовірної оцінки. Класифікація: 1.довгострокові – які не підлягають погашенню протягом операційного циклу або протягом 12 міс з дати балансу (довг. кредити банку, довг. векселя видані, довг. облігації емітовані тощо); 2.поточні – очікується протягом 12 міс (коротк.пункт1; розрахунки з бюджетом за податками, розрахунки за страхування та соц.фонди, розр. з оплати праці, розр. з учасниками, інші); 3.забезпечення – зобов’язання з невизначеним строком або сумою погашення (заб.відпусток, на гарантійний ремонт, на реструктуризацію, на додаткове пенсійне забезп.)

Оцінка: довгострокові – за теперішньою вартістю; поточні – за сумою погашення; забезпечення є витратами.

57.Облік розрахунків з постачальниками та підрядниками.

Облік ведеться на рахунку 63 за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги. За Кредитом відображається заборгованість за одержані від постачальників та підрядників тов-мат цінності, прийняті роботи, послуги, за Дебетом – її погашення, списання тощо. Рахунок 63 має 3 субрахунки: 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками», 633 «Розрахунки з учасниками ПФГ». Аналітичний облік ведеться окремо за кожним постачальником та підрядником в розрізі кожного документа (рахунку) на сплату.

58.Облік довгострокових зобов’язань.

Зобов’язання – це заборгованість, яка виникла в результаті минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення екон.вигод. Довгострокові заб-я – які не підлягають погашенню протягом операційного циклу або протягом 12 міс з дати балансу (довг. кредити банку, довг. векселя видані, довг. облігації емітовані тощо).Облік довг.кредитів банку. Банківський кредит – це надання банком грошових коштів у позику в тимчасове користування на визначених умовах. Об’єктами довг. БК можуть бути капітальні витрати під-ва на: реконструкцію, модернізацію основних фондів; нове будівництво; купівлю техніки, транспору; створення під-ва. Облік розрахунків за довг. поизиками банків та іншими залученими позиковими коштами ведеться на рахунку 50 «Довгострокові позики». За Кредитом – суми одержаних довг.позик, за Дебетом – погашення заб-ті за ними та переведення до поточсної заб-ті за довг.позиками. Аналітичний облік ведеться за позикодавцями в розрізі кожного кредиту окремо та строками погашення. Облік забов. за довг.векселями виданими. Під-во може поставляти продукцію, виконувати роботи та надавати послуги в кредит зі сплатою покупцями відсотків за користування цим кредитом. Для оформлення таких угод під-во застосовує векселі. Для обліку призначений рахунок 51 «Довг.векселі видані». За Кредитом – видача векселя в забезпечення за одержані матеріальні цінності, роботи, за Дебетом – погашення заборгованості, забезпеченої виданим векселем. Аналітичний облік ведеться за кодним виданим векселем. Облік забов. за довг.облігаціями. Облігація – це цінний папер, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує забовязання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ньому строк з виплатою фіксованого відсотка. Облік ведеться на рахунку 52 «Довг.забов за облігаціями». Аналітичний облік ведеться за видами і термінами погашення. Облік інших довг.забов. Призначені рахунок 53 «Довг.забов. з оренди». За Кредитом – нарахування заборгованості перед орендодавцем за одержані об’єкти оренди, за Дебетом – її погашення, переведення до корот.забов., списання тощо. Аналітичний облік ведеться за кожним орендодавцем та об’єктом орендованих необоротних активів. Рахунок 55 «Інші довг.зобов.». За Кредитом – збільшення довг.забов., за Дебетом – їх погашення, переведення до коротк., списання тощо.

59. Облік поточних зобов’язань.

Зобов’язання – заборгованість, яка виникла в результаті минулих подій і погашення якої в майбутньому як очікується призведе до зменшення економічних вигод. Поточні зобов’язання характеризуються тим, що їх погашення очікується протягом 12 міс з дати балансу. До поточ зобов’яз входять: короткострокові кредити банку, короткострокові векселі видані, короткострокові зобов’язання по орендній платі, розрахунки з бюджетом за податками, розрахунки за страхуванням і соціальними фондами, розрахунки з оплати праці. Короткостр кредити банків – сума поточних зобов’язань під-ва перед банками за отриманими позиками. Для обліку – пасивний основний розрах рахунок 60 «Короткострокові позики». К: сума одержаних кредитів; Д: сума їх погашення та переведення до довгострокових зобов’язань у разі відстрочення кредитів. Аналітичний облік ведеться за банками у розрізі кожного кредиту та строками їх погашення. Зобов за короткостр векселями виданими – сума поточних зобов під-ва постачальникам, підрядникам та іншим кредиторам за одержані сировину, матеріали, товари, послуги, роботи та за ін. операціями, на яку під-вом видані векселі, що оформляються на строк до 1 року. Для обліку – рахунок 62 «Коротк векселі видані». К: видача векселів у забезпечення поставок постачальників та ін. кредиторів та в забезп ін. операцій; Д: погаш заборг за виданими векселями, їх списання тощо. Аналітичний облік ведеться за кожним виданим векселем та за строками їх погашення. Облік розрах за податками і обов’язков платежами. Податки – обов’язкові платежі фіз. І юр осіб до центр та місц бюджетів, здійснювані у порядку та на умовах, що визначені законом. Для обіку – активно-пасивний основний розрах рахунок 64 «Розрахунки за податками і платежами». К: нараховані платежі до бюджету; Д: належні до відшкодування з бюджету податки, їх сплата, списання тощо. Аналітичний облік ведеться окремо за кожним податком. Облік зобов’язань з інших операцій. До розрахунків з інших операцій відносяться розрахунки з учасниками та інші розрахунки. Розрахунки з учасниками – рахунок 67 «Розрахунки з учасниками». К: заборг під-ва перед учасниками і засновниками; Д: виплата заборг. Також нарах дивіденди за підсумками діяльн під-ва після вирахування податку на прибуток. Інші розрах за зобов: розрах за одерж авансами, внутр. розрах, внутрішньогосп розрах, розрах за нарах %, розрах з ін. кредиторами. Для обліку – рахунок 68 «Розрахунки за іншими операціями». К: суми одерж або нарах авансів, попередньої оплати за продукцію і послуги тощо; Д: погаш або списання заборг.

60.Облік кредитів банку.

Зобов’язання – заборгованість, яка виникла в результаті минулих подій і погашення якої в майбутньому як очікується призведе до зменшення економічних вигод. Банківський кредит – надання банком гр. коштів в тимчасове користування на визначених умовах. Довгострокові кредити банків – сума довгострокових зобов’язань під-ва перед банками за отриманими позиками. Для обліку – пасивний рахунок 50 «Довгострокові позики». К: суми одерж довг позик, переведення коротк позик до  скаладу довг; Д: погаш заборг за довг позиками, переведення до поточ заборг за довг зобов’яз. Аналітичний облік ведеться: за кредиторами(банками) у розрізі кожного кредиту окремо; строками погашення кредиту. Короткостр кредити банків – сума поточних зобов’язань під-ва перед банками за отриманими позиками. Для обліку – пасивний основний розрахунковий рахунок 60 «Короткострокові позики». К: сума одержаних кредитів; Д: сума їх погашення та переведення до довгострокових зобов’язань у разі відстрочення кредитів. Аналітичний облік ведеться за банками у розрізі кожного кредиту та строками їх погашення. Також за користування кредитом нараховуються відсотки, сума яких відображається за Д рахунка 951 «Відсотки за кредитом» у кореспонденції з кредитом рахунка 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками».

61. Облік доходів майбутніх періодів.

Доходи майбутніх періодів – це надходження грошових коштів та інших активів, що одержані в звітному періоді, але відносяться до майбутніх періодів (орендна плата, комунальні послуги та ін.) До доходів майбутніх періодів, зокрема, відносять: – авансові платежі за здані в оренду основні засоби й інші необоротні активи; – передплату на газети, журнали, періодичні та довідкові видання; – для підприємств зв’язку – абонентну плату за користування засобами зв’язку тощо. Облік доходів майбутніх періодів ведеться на рахунку 69 “Доходи майбутніх періодів”. Підставою для відображення операцій на цьому рахунку є такі первинні документи як виписка банку, довідка бухгалтерії, ПКО. Аналітичний облік доходів майбутніх періодів ведеться за їх видами, датами їх утворення і визнання доходами звітного періоду.

62. Економічний зміст заробітної плати. Завдання обліку праці та розрахунків по її оплаті. Зарплата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Основна зарплата – винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова зарплата – винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохоч та компенсац виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матер виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання. Зараз мінімальна зарплата складає 605 грн.

63. Класифікація та облік персоналу підприємства. Однією із складових виробничого процесу є наймані працівники, які називаються персоналом. Від кількісного і якісного складу персоналу значною мірою залежить продуктивність праці, випуск і реалізація продукції, фінансові результати. Облік персоналу забезпечує інформацію про склад списків у розрізі категорій, професій, кваліфікації, освіти, стажу роботи, віку, національності та інших показників. Аналіз даних про персонал дає можливість виявити основні кількісні та якісні характеристики трудового колективу, знайти резерви для подальшого поліпшення щодо чисельності та якості його складу, цілеспрямовано формувати команду управлінців та виконавців високого рівня, які здатні забезпечити успішне функціонування й тривале існування підприємства. Особовий склад персоналу обліковується відділом кадрів, який фіксує його наявність, зміни у складі працівників та їх причини. Персонал під-ва поділяється на промислово-виробничий і персонал неосновної діяльності. До промислово-виробничого відносять працівників основних і допоміжних цехів, підсобних виробництв, заводських лабораторій. До непромислового персоналу відносяться працівники зайняті обслуговуванням житлово-комунального господарства, торгівлі, закладів дошкільного виховання, культури, музичного обслуговування. Всіх працюючих на під-ві поділяють на списковий і несписковий персонал. Заг к-кість працюючих, яка значиться в списках підприємства називається списковою. В склад списків не включаються працівники, які тимчасово залученні для виконання окремих робіт. За категоріями працівники підприємства поділяються на : робітники, керівники, спеціалісти, інші працівники, що відносяться до службовців. На кожну особу відкривається трудова книжка й алфавітна картка (ф.П-3). На працівників з вищою освітою відкривається особова картка (ф.П-2), а на спеціалістів, що виконують науково-дослідні, технологічні роботи – особова картка (ф.П-4), наказ про приймання (ф.П-1), наказ на переведення на іншу роботу (ф.П-5), наказ про припинення трудового договору (ф.П-8), список про надання відпусток (ф.П-7) та інші документи. Особливе значення для бухгалтерії має табель обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати (ф.П-12), в якому відображаються дані про кожного працюючого щодо явок і неявок на роботу за кожен і разом за місяць. Табелі ведуться в розрізі цехів, відділів, дільниць та інших структурних підрозділів підприємства. Табелі здаються в бухгалтерію для нарахування заробітної плати, а тому доцільно їх складати за окремими категоріями працюючих, за окремими категоріями працюючих, за місцями роботи, виконуваними функціями, за виготовлення замовлень, робіт чи послуг. Ці дані потрібні для складання бух проводок і внесення зарплати за призначенням на ті чи інші види продукції, статті витрат.

64. Види, форми і системи оплати праці. Фонд оплати праці, його структура.

Розподіл заробітної плати на системи, форми та види оплати та види заробітної плати має важливе значення для бухгалтерії, оскільки в залежності від цього визначається синтетичний облік, на який відносяться витрати по нарахуванню заробітної плати. Основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використо для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників – залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формув та диференціації розмірів заробітної плати. Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі: – тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати; – міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів). Тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники) розробляються Міністерством праці України. Існують дві форми  оплати праці: погодинна та відрядна, а вони в свою чергу мають різновиди. Відрядна оплата праці – система заробітної плати, при якій заробіток залежить від обсягів виконаної роботи, потребує якості. При прямій відрядній формі оплати праця працівника винагороджується по відрядних розцінках за одиницю обігу незалежно від рівня виконаних норм виробки. Заробіток визначається помноженням обсягу якісно виконаних робіт на відрядну розцінку. Непряма відрядна оплата праці – застосовується для оплати праці допоміжних робітників (підсобників) .Заробітна плата підсобників залежить від результатів роботи основних робітників, яких вони обслуговують. При відрядно-прогресивній оплаті праці робочого, об’єм робіт, виконаний сверх норми, сплачується по збільшених розцінках. При відрядно-преміальній – виплачуються премії по відрядних розцінках сверх заробітку за досягнень результати роботи. Відрядна заробітна плата може бути індивідуальною та груповою (бригадною). При останній заробітна плата за виконані роботи розподіляється між членами бригади пропорційно розрядах робітників та кількості відпрацьованих ними годин. Акордна оплата праці – одна з форм оплати праці, за якої заробітна плата нараховується на весь встановлений (узгоджений) обсяг робіт. Для обліку вироботки робочих – підприємців застосовуються слідуючи документи : Наряд на відрядну роботу, який може бути індивідуальним або бригадним; маршрутний лист та інші. Почасова оплата праці – форма оплати праці, коли обсяг виконаної роботи не піддається обліку та нарахуванню. Відомі дві форми почасової оплати праці – проста почасова та почасово-преміальна. При простій почасовій оплаті заробіток визначається виходячи з кількості відпрацьованого часу та кваліфікації працівника. Робітникам з почасовою заробітною платою сума заробітку визначається виходячи з годинної тарифної ставки та кількості відпрацьованих годин. При почасово-преміальній оплаті додатково вводиться преміювання за якісне та своєчасне виконання завдань. Обов’язковою умовою преміювання є виконання місячного плану по технологічних етапах та обслуговування робітниками-почасовиками робочих місць, а також відсутність браку та простоювання машин та обладнання. Для оплати праці допоміжних робітників використ систему посадових окладів, за якою кожній посаді відповідає оклад, встановлений з урахуванням стажу та якості роботи спеціалістів. Існують такі види заробітної плати : основна та додаткова. Осн зарплата – винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Дод зарплата – винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у гр. та натур формі за відпрац та невідпрац час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: 1) фонд основної заробітної плати; 2) фонд додаткової заробітної плати; 3) інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

65. Документальне оформлення та облік використання робочого часу.

Облік використання робочого часу здійснюється в табелі, де відображається час, відпрацьований робітником, неявки на роботу (вказується за допомогою умовних позначок). У кінці місяця дані табелів підсумовуються по кожному працівнику, а також по цехах і відділах. Ці дані необхідні для контролю за використанням робочого часу та складання звіту. Для забезпечення правильного використання фонду оплати праці необхідно обліковувати виробіток продукції або викопаний обсяг робіт кожного працівника і правильність нарахування заробітної плати згідно з установленими нормами і розцінками. Облік виробітку здійснюється за типовими формами залежно від технології процесу виробництва, системи організації і оплати праці в рапортах про виробіток, маршрутних листах, у відомостях обліку виробітку, нарядах та інших документах. Крім оплати за відпрацьований час, виконаний обсяг робіт і виготовлену продукцію, заробітна плата може нараховуватись відповідно до діючого законодавства і за інших умов або причин, що стосуються діяльності даного підприємства. Щоб визначити заробітну плату, що підлягає виплаті кожному працівникові, роблять розрахунок виробітку за місяць з вирахуванням із цієї суми обов’язкових утримань. Розрахунок здійснюють у розрахунковій відомості. Розрахункові відомості складають щомісячно по кожному цеху, фермі, допоміжній службі або відділу з групуванням прізвищ робітників і службовців за окремими категоріями працівників.

66. Методика нарахування заробітної плати персоналу підприємства.

При нарахуванні заробітної плати спеціалістам потрібно при повному робочому місяці поставити поданий йому оклад згідно з наказом по підприємству відповідно до посади, а при неповному робочому місяці – оклад розділити на кількість робочих днів у даному робочому місяці й отриману денну заробітну плату помножити на кількість відпрацьованих (згідно з табелем) робочих днів. Заробітну плату робітникам за тарифом розраховують множенням годинної тарифної ставки на кількість годин зміни. Розподіл заробітної плати при бригадно-відрядній системі оплати праці здійснюється пропорційно коефіцієнто-годинам. Спочатку визначають заробіток (за тарифом) множенням тарифних ставок відповідного розряду на кількість годин, відпрацьованих кожним робітником бригади. Потім визначають коефіцієнт приробітку діленням відрядного місячного заробітку всієї бригади на загальний заробіток за тарифом. Для визначення відрядного заробітку кожного члена бригади необхідно заробіток за тарифом кожного члена бригади помножити на коефіцієнт приробітку. Бригадирам з-поміж робітників-відрядників, не звільненим від основної роботи, нараховують доплату за керівництво бригадою (у розмірах за галузевими угодами). При розподілі заробітної плати між членами бригади з урахуванням коефіцієнтів трудової участі необхідні технологічні карти і листки оцінки якості праці виконавців, які є основними документами для ради бригади, що визначає КТУ (коефіцієнт трудової діяльності) для кожного робітника. Прийняте рішення оформлюють протоколом, який здають до відділу праці й заробітної плати. При застосуванні колективної почасово-преміальної оплати праці кожному робітникові заробітну плату нараховують за тарифною сіткою залежно від фактично відпрацьованого часу у даному місяці.

Оплата праці при виготовленні продукції, що виявилася браком, регламентується статтею Кодексу Законів про Працю КЗпП України. Повний брак продукції, що стався з вини робітника, не оплачується, до того ж з нього утримується вартість забракованого матеріалу. Частковий брак з вини робітника оплачується у зменшеному розмірі: не більше половини тарифної ставки наданого робітникові розряду за час, встановлений за нормою на дану роботу. Повний брак, що стався не з вини робітника, оплачуються у розмірі двох третин тарифної ставки погодинної оплати праці даного робітника за час, встановлений за нормою на дану роботу. Повний брак продукції, що стався не з вини робітника, а також внаслідок прихованого дефекту в оброблювальному матеріалі і за умови, що на виконання роботи витрачено повний робочий день або більше, оплачується як за якісну продукцію за встановленими розцінками. Понаднормові роботи згідно до статті 64 (КЗпП) України можуть провадитися лише з дозволу профспілкового комітету підприємництва. Згідно із статтею 65 КЗпП України понаднормовані роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік. До понаднормових робіт відповідно до статті 63 КЗпП України забороняється залучати вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років; осіб, молодших 18 років; працівників, які навчаються в загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах без відриву від виробництва, в дні занять. Святкові й неробочі дні визначені в частинах першій і другій статті 73 Кодексу законів про працю України. Оплата праці – згідно із статтею 107 КЗпП України. Робота у святкові дні оплачується: – відрядникам – за подвійними відрядними розцінками;  – робітникам, працю яких оплачують за годинними або денними ставками, – у розмірі подвійної годинної або денної ставки;  – робітникам, що отримують місячний оклад, (у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у святковий день виконувалась у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної погодинної або денної ставки, якщо робота виконувалась понад місячну норму).

67. Види утримань із заробітної плати та їх облік.

Утримання із заробітної плати можна поділити на 2 групи: обов’язкові та необов’язкові. Серед обов’язкових можна виділити такі: до Пенсійного Фонду – 2% від зарплати (651); до Соцстраху – 1,5% (652); до Фонду на випадок тимчасової втрати працездатності – 0,5% (653); Податок на доходи фізичних осіб – 15% (64). До необов’язкових утримань можна віднести: профспілкові (37), аліменти (685), квартплата (685), за позовами та ін. Для обліку утримань призначений пасивний балансовий рахунок 65. К: сума нарахувань та утримань; Д: перерахування до фондів та використання. Також існує більш широка класифікація утримань, за якої є 3 групи: 1) утримання, що забезп реалізацію зобов працівників безпосередньо перед бюджетом; 2) утримання, що забезп виконання зобов працівників перед третіми особами; 3) утримання, що здійсн на погашення заборг працівників перед під-вом, на якому вони працюють. 1 група: податки, збори і платежі; утрим з зарплати осіб, що перебувають на виправних роботах за вироками суду; стягнення штрафів, що накладаються судовими органами і адм. штрафів. 2 група: утрим на підставі виконавчих листів, які видаються згідно з рішеннями, вироками, визначеннями і постановами судів; утрим на підставі виконавчих приписів нотаріусів; утрим на підставі договорів про придбання товарів у розстрочку, а також з іншими заявами працівників. 3 група: повернення авансу, виданого в рахунок зарплати; повернення сум надміру виплачених унаслідок розрахункових помилок; погаш невикористаного і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження чи переказ до ін. місцевості або госп потреби; утрим гр. компенсаційних виплат, нарах і віднес на винних осіб унаслідок нестач тов.-матер цінностей, розкрадання, штрафи та ін. відр. Згідно з чинним законодавством.

68. Порядок складання розрахунково-платіжної відомості.

Для нарахування заробітної плати, яка належить кожному працівникові, розраховують заробіток за місяць і від цієї суми здійснюють необхідні відрахування. Розрахунок на багатьох підприємствах здійснюють у Розрахунковій або Розрахунково-платіжній відомостях. У лівій частині Розрахунково-платіжної відомості записують суми всіх видів нарахованої заробітної плати за її видами (відрядно, погодинно, премії та інші нарахування), а в правій – утримання за їх видами і суми до видачі.

Розрахунково-платіжні відомості складають щомісячно по кожному цеху, допоміжних і підсобних службах, відділах з групуванням прізвищ працюючих у розрізі категорій. Групування заробітної плати у відомостях по цехах та інших структурних підрозділах за категоріями працівників і видами ‘ заробітної плати сприяє оперативному складанню звітності по праці та заробітній платі, контролю за її використанням та напрямками витрат. Нарахування заробітної плати здійснюється на підставі відповідних первинних та групових документів. Для нарахування основної заробітної плати працівникам з погодинною оплатою праці необхідно мати відомості про посадові оклади (на основі штатного розкладу); про присвоєні розряди (на основі наказів директора підприємства), а також дані табельного обліку відпрацьованого ними часу за відповідний період (місяць тощо). Платіжні відомості підписують керівник підприємства і головний бухгалтер. Для одержання зведених даних нарахованої заробітної плати, а також даних про використання Фонду оплати праці за її складом і категоріями працівників у розрізі, необхідному для контролю і складання звітності, слід підсумкові дані розрахункових відомостей по цехах, відділах підсумувати в цілому по підприємству. З цією метою складаються таблиці № 3 і № 4 або № 5.

69. Облік створення та використання забезпечення виплат відпусток працівникам.

Законодавством України установлено такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: — основна відпустка; — додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; — додаткова відпустка за особливий характер праці; — інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв’язку з навчанням; 3) творча відпустка; 4) соціальні відпустки: — відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами; — відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; — додаткова відпустка працівникам, які мають дітей; 5) відпустки без збереження заробітної плати. Для оплати відпусток необхідні значні кошти тому для забезпечення рівномірного включення таких витрат до собівартості продукції створюється забезпечення. Забезпечення створюється виходячи не лише з сум витрат на зарплату, а й і сум витрат на внески на обов’язкове пенсійне  та соціальне страхування. Методику створення забезпечення можна подати так: місячна сума забезпечення дорівнюватиме добутку фактично нарах зарплати у поточному місяці та норми, згідно з якою визнач сума нарахувань забезпечення, яка в свою чергу дорівнюватиме відношенню річної планової суми на оплату відпусток та загального планового фонду оплати праці. Створення забезпечення слід здійснювати щомісячно. Для обліку забезпечення виплат відпусток призначений субрахунок 471 «Забезпечення виплат відпусток». Розрахунок відпускних проводиться за формулою: Відп =[ЗП/(365(366)-С)]*Дн, де Відп – сума оплати за час відпустки; ЗП – сума зарплати за 12 міс або за відправ час; 365(366) – к-кість календ днів за 12 міс у звич і високос році відпов; С – к-кість святкових і нероб днів (10 днів); Дн – к-кість календ днів відпустки.

70. Облік розрахунків за пенсійним забезпеченням (із Пенсійним фондом України).

Серед розрахунків з Пенсійним фондом України можна виділити такі: 1) під-ва, установи та орг.-ї будь-якої форми власності, виду діяльн та господарювання нараховують 33,2% від суми фактичних витрат на оплату праці; 2) для під-в, установ, орг.-й, де працюють інваліди, внески визначаються окремр за ставкою 4% від суми фактичних витрат на оплату праці; 3) фізичні особи – підприємницької діяльності,які обрали особливий спосіб оподаткування та члени їх сімей сплачують страхові внески у розмірі 33,2% від суми доходу отриманого від відповідної діяльності; 4) фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності,які обрали особливий спосіб оподаткування та члени їх сімей сплачують страхові внески у фіксованому розмірі відповідно до законодавства України. Відповідно до Закону №400 збір утрим з доходів фіз. осіб, що працюють за контрактом та цивільно-правовим договором: 0,5% з частини доходу, що не перевищ прожитковий мінімум, 2% частини доходу більше прожиткового мінімуму, 1% – 5% від об’єкта обкладання на місяць утрим з сукупного заробітку деяких категорій платників. Перерахунок страхових внескив до Пенсійного фонду здійснюється одночасно ії одержанням зарплати. Облік відображається на субрахунку 651 «За пенсійним забезпеченням» пасивного рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням». К: сума нарахувань та утримань; Д: перерахування до Пенсійного фонду та використання.

71. Облік відрахувань за соціальним страхуванням.

За чинним законодавством передбачено ведення таких видів державного соціального страхування: пенсійне; медичне; страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і затратами, зумовленими народженням та похованням; страхування на випадок безробіття; страхування від нещасного випадку на вир-ві та прозахворювання, які спричинили втрату працездатності; інші види страхування, передбачені законами України. Облік розрахунків з органами страхування підприємства ведуть на рахунку 65 “Розрахунки за страхуванням”, який має такі субрахунки: 651 “За пенсійним забезпеченням”; 652 “За соціальним страхуванням”; 653 “За страхуванням на випадок безробіття”; 654 “За індивідуальним страхуванням”; 655 “За страхуванням майна”; 656 «За страхуванням від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань». За кредитом рахунку 65 відображаються нараховані зобов’язання за страхуванням, а також одержані від органів страхування кошти, за дебетом – погашення заборгованості та витрачання коштів страхування на під-ві. Аналітичний облік ведеться за кожним видом зборів і відрахувань, за страхувальниками та окремими договорами страхування.

72. Витрати діяльності підприємства, критерії їх визнання і класифікація.

Витрати — зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, яке призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками). Критерії визнання активом: 1) існує ймовірність зменшення активів або збільшення зобов’язань; 2) за умови достовірної оцінки. Критерії визнання витратами: — витрати відображають у бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов’язань; — витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, яке призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками) за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені; — витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для одержання якого їх здійснено; — витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображають у витратах того звітного періоду, в якому їх було здійснено; — якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Класифікація: 1) витрати: прямі і непрямі; 2)витрати за видами діяльності: звичайної та надзвичайної діяльності; 3) витрати за економічними елементами: матеріальні, на оплату праці, на соц. Заходи, на амортизацію, інші; 4) витрати за напрямами діяльності: на основне вир-во, на обслуг вир-во, на загально вир заходи, на адм. заходи, на збут, інші; 5) витрати, які залежать від обсягу діяльності: постійні, змінні.

73. Класифікація операційних витрат.

Операційна діяльність – основна діяльність під-ва, тобто діяльність, яка пов’язана з виробництвом, реалізацією прод. або товарів, послуг, що є визначальною метою створ. під-ва та забезпечує основну частину доходу. Витрати операційної  діяльності поділяються на  – 1) виробнича собівартість (23); 2) собівартість реалізації (90); 3) загальновиробничі витрати (91); 4) адміністративні витрати (92); 5) витрати на збут (93); 6) інші витрати операційної діяльності (94). 1) Виробнича собівартість – виражена в гр формі сукупність витрат на вор-во продукціїї або надання послуг, що складається з прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці, інших прямих витрат (соц заходи, амортизація), інших загальновиробничих витрат. Для обліку – активний витратний рахунок 23 «Виробництво». Д: прямі витрати на виготовлення продукції, втрати від браку, загальновир витрати; К: списання факт собіварт продукції. 2) Собівартість реалізації – вартість, за якою продукція або послуги будуть реалізовані. Для обліку – активний витратний рахунок 90 «Собівартість реалізації». Д: СВ вигот прод, нерозп загвир витрати, понаднормові втрати; К: списання на фінансовий результат. 3) Загальновиробничі витрати - витрати по обслугов-ню вир-ва та упр-нню роботою цехів та інш. підрозділів осн. та допоміжн. вир-ва. Для обліку – ативний витратний рахунок 91 «Загальновиробничі витрати».  Д: сума витрат; К: списання на собівартість виготовленої або реалізованої продукції. 4) Адміністративні витрати – загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління під-вом. Для обліку – активний витратний рахунок 92 «Адміністративні витрати». Д: сума визнаних витрат (запаси, зарплата, амортизація); К: списання на фінансовий результат. 5) Витрати на збут - включають такі витрати, пов’язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг). Для обліку – активний витратний рахунок 93 «Витрати на збут». Д: сума визнаних витрат (запаси, зарплата, амортизація); К: списання на фінансовий результат. 6) Інші витрати операційної діяльності – включають в себе втрати від знецінення запасів, нестачі й втрати від псування цінностей, визнані штрафи, пені, неустойки та інші. Для обліку – активний витратний рахунок 94 «Інші витрати операційної діяльності». Д: сума визнаних витрат (запаси, зарплата, амортизація); К: списання на фінансовий результат.

74. Склад загальновиробничих витрат, їх облік і розподіл.

Загальновиробничі витрати – витрати по обслугов-ню вир-ва та упр-нню роботою цехів та інш. підрозділів осн. та допоміжн. вир-ва. Склад: 1)витрати на управління вир-вом (оплата праці апарату упр-ня цехами, витрати на соц. програми і мед. обслуг-ння апарату упр-ня), 2)амортиз.осн. засобів заг.-вир. призначення., 3)витрати на утримання (експл-цію ремонт, страхув. тощо) необоротних активів, 4)витрати на удосконалення технології та орган-ції вир-ва, 5)витрати на отоплення, освіщення, тощо вир. приміщень, 6)витрати на обслугов-ня вир. процесу(оплата загал.-вир-го персонала; відрах-ня на соц. заходи, мед. страх-ня роб-в управл-ня вир-ом); 7) витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навкол. середовища; 8) інші витрати. Синтетичний облік відображається на активному витратному рахунку 91 «Загальновиробничі витрати».  Д: сума витрат; К: списання на собівартість виготовленої або реалізованої продукції. Аналітичний облік ведеться по кожному цеху окремо. Загальновиробничі витрати поділяють на: змінні (витрати на обслуг вир-ва, які залежать від обсягу вир-ва) та постійні (витрати на обслуг вир-ва, які не залежать від обсягу вир-ва). Змінні витрати повністю включаються до вир собіварт і відображ: Д23_К91. До складу вир собіварт входять тільки ті потійні витрати, фактична сума яких буде меншою або рівною встановленому нормативу – це розподілені загальновир витрати, що відображ: Д23_К91.

75. Склад адміністративних витрат та їх облік.

До адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: -загальні корпоративні витрати; -витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; -витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання; -винагороди за професійні послуги; -витрати на зв’язок; -амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; -витрати на врегулювання спорів у судових органах; -податки, збори та інші передбачені законодавством обов’язкові платежі; -плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; -інші витрати загальногосподарського призначення. Для обліку – активний витратний рахунок 92 «Адміністративні витрати». Д: сума визнаних витрат (запаси, зарплата, амортизація); К: списання на фінансовий результат.

76. Облік витрат на збут. Витрати на збут включають такі витрати, пов’язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг): -витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції; -витрати на ремонт тари; -оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; -витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); -витрати на передпродажну підготовку товарів; -витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; -витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов’язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг ; -витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; -витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; -витрати на страхування призначеної для подальшої реалізації готової продукції (товарів), що зберігається на складі підприємства; -витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів (філій, представництв) підприємства; -інші витрати, пов’язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг. Для обліку – активний витратний рахунок 93 «Витрати на збут». Д: сума визнаних витрат (запаси, зарплата, амортизація); К: списання на фінансовий результат.

77. Облік інших витрат діяльності.

До інших витрат діяльності належать фінансові витрати, втрати від участі в капіталі, надзвичайні витрати, інші витрати. До фінансових витрат відносяться витрати на проценти (за користування кредитами отриманими, за облігаціями випущеними, за фінансовою орендою тощо) та інші витрати. Для обліку – активний витратний рахунок 95 «Фінансові витрати». Д: сума визнаних витрат; К: списання на фінансовий результат. Втрати від участі в капіталі є збитками від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, які обліковуються методом участі в капіталі. Для обліку – Активний витратний рахунок 96 «Втрати від участі в капіталі». Д: сума визнаних витрат; К: списання на фінансовий результат. Надзвичайні витрати — втрати і витрати, пов’язані з подіями або операціями, які відрізняються від звичайної діяльності підприємства. і не очікується, що вони повторюватимуться періодично чи в кожному звітному періоді. Для обліку – активний витратний рахунок 99 «Надзвичайні витрати». Д: сума визнаних витрат; К: списання на фінансовий результат. До складу інших витрат включаються витрати, які виникають під час звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов’язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). До таких витрат належать: -собівартість реалізованих фінансових інвестицій (балансова вартість та витрати, пов’язані з реалізацією фінансових інвестицій); -собівартість реалізованих необоротних активів (залишкова вартість та витрати, пов’язані з реалізацією необоротних активів); -собівартість реалізованих майнових комплексів; -втрати від неопераційних курсових різниць; -сума уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій; -витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж тощо); -залишкова вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів; -інші витрати звичайної діяльності. Для обліку – активний витратний рахунок 97 «Інші витрати». Д: сума визнаних витрат; К: списання на фінансовий результат.

78. Економічний зміст реалізації (продажу) продукції (товарів, робіт, послуг).

Готова продукція – це продукція (виріб, напівфабрикат, робота, послуга), що повністю закінчена обробкою на даному підприємстві, пройшла всі стадії технічного випробування (якщо вимагають відповідні її особливості), відповідає техніч­ним умовам і стандартам, не потребує подальшої обробки на цьому підприємстві і здана на склад. Для синтетичного обліку готової продукції призначено активний рахунок № 26 “Готова продукція” та 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва». На дебеті цих рахунків відображається надходження готової продукції власного виробництва на склад за фактичною виробничою собівартістю; на кредиті – відпуск готової продукції за фактичною виробничою собівартістю. Залишок є тільки дебетовим і показує фактичну виробничу собівартість готової продукції на кінець звітного періоду. Реалізація продукції – одержання грошей від покупців за відпущену продукціюю. При відображенні продажу готової продукції в бухгалтерському обліку зазначаються дві її оцінки: оцінка, що прийнята підприємством згідно з обліковою політикою, – первісна вартісна (по дебету рахунку 901 “Собівартість реалізації готової продукції”), та оцінка, що визначаютья за домовленістю сторін (по кредиту рахунку 701 “Дохід від реалізації готової продукції”). Собівартість реалізованої готової продукції складається з: виробн. собіварт продукції; нерозп постійні загир витрати; понаднормативні вир витрати. Сума відхилень фактичної виробничої собівар­тості готової продукції від її вартості за обліковими цінами, що відноситься до реалізованої продукції, відображається записом: Дебет рахунків, на яких відображено вибуття готової продукції (рах. № 20 “Виробничі запаси”, 90 “Собівартість реалізації” та ін.).Кредит рахунка  26 “Готова продукція”.

79. Документальне оформлення та облік реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Готова продукція – це продукція (виріб, напівфабрикат, робота, послуга), що повністю закінчена обробкою на даному підприємстві, пройшла всі стадії технічного випробування (якщо вимагають відповідні її особливості), відповідає техніч­ним умовам і стандартам, не потребує подальшої обробки на цьому підприємстві і здана на склад. Реалізація продукції – одержання грошей від покупців за відпущену продукцію. Для синтетичного обліку – активний рахунок № 26 «Готова продукція» та 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва». Д: надходження готової продукції власного виробництва на склад за фактичною виробничою собівартістю; К: відпуск готової продукції за фактичною виробничою собівартістю. Залишок є тільки дебетовим і показує фактичну виробничу собівартість готової продукції на кінець звітного періоду. Аналітичний облік відвантаження і реалізації продукції, а також розрахунків з покупцями і замовниками підприємства ведуть у відомості № 16 відвантаження, відпуску і реалізації продукції. Під-ва реалізують свою продукцію покупцям на підставі укладених договорів (угод). Відпуск готової продукції покупцям оформляється накладною на відпуск товарно-матеріальних цінностей (ф. № М-20), яка є підставою для списання готової продукції підприємством-виробником. що здійснило її відпуск, для оприбуткування її підприємством-одержувачем та для дозволу на вивезення її з території підприємства-постачальника. За потреби (при значній кількості назв, видів готової продукції, що відпускається) накладна за формою № 20 складається як обов’язковий додаток до товарно-транспортної накладної. Для проведення розрахунків з покупцем постачальник виписує рахунок-фактуру та інші розрахунково-платіжні документи, що підтверджують факт передачі (відпуску) матеріальних цінностей і їх оплату з зазначенням суми ПДВ.

81. Доходи діяльності підприємства, критерії визнання і класифікація.

Доходи – збільшення активів або зменшення зобовязань, що зумовлює зростання власного капіталу за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників під-ва до статутного капіталу. Критерії визнання активом: 1) існує ймовірність зменшення активів або збільшення зобов’язань; 2) за умови достовірної оцінки. Не визнаються доходом: -Сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов’язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів; -Сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо; -Сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг); -Сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг); -Сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором; -Надходження, що належать іншим особам; -Надходження від первинного розміщення цінних паперів. Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: а) дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); б) інші операційні доходи; в) фінансові доходи; г) інші доходи; д) надзвичайні доходи. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: -покупцеві передані ризики й вигоди, пов’язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); -підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); -сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; -є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов’язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

82. Облік доходів від основної діяльності.

Основна (операційна) діяльність – діяльність, пов’язана з виробництвомм або реалізацією продукції, що є основною метою створення підприємства та забезпечує основну частку його доходу. Доходи від основної діяльності поділяються на доходи (виручку) від реалізації та інші доходи операційної діяльності. Доходи (виручка) від реалізації – включає дохід від реалізації без вирахування наданих знижок і непрямих податків. Для обліку – пасивний рахунок 70 «Доходи від реалізації». К: сума визнаних доходів; Д: списання на фінансовий результат, сума наданих знижок, сума непрямих податків. Інші доходи операційної діяльності – включає в себе дохід від реалізації іноземної валюти; дохід від реалізації оборотних активів та основних засобів; дохід від операційної оренди. Для обліку – пасивний рахунок 71 «Інший операційний дохід». К: сума визнаних доходів; Д: списання на фінансовий результат, сума непрямих податків.

83. Облік доходів від інвестиційної діяльності та фінансових операцій.

Фінансова діяльність — діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства. До доходів від фінансових операцій можна віднести отримання дивідендів, відсотків та інших фінансових доходів. Для обліку – пасивний рахунок 73 «Інші фінансові доходи». К: сума визнаних доходів; Д: списання на фінансовий результат. Інвестиційна діяльність – придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів. До доходів від інвестиційної діяльності можна віднести: дохід від інвестицій в асоційовані під-ва; дохід від спільної діяльності; дохід від інвестицій в дочірні під-ва. Для обліку – пасивний рахунок 72 «Дохід від участі в капіталі». К: сума визнаних доходів; Д: списання на фінансовий результат.

84. Облік фінансових результатів.

Фінансовий результат — прибуток або збиток, одержаний від діяльності підприємства. Для обліку фін результатів призначений активно-пасивний рахунок 79 «Фінансові результати». Д: витрати; податок на прибуток; К: доходи. Фінансові результати визначаються за звичайної та надзвичайної діяльності. В кінці місяця залежно від того, що переважає доходи чи витрати, 79 рахунок закривається на один з субрахунків 44 рахунку: на 441 «Нерозподілений прибуток» або на 442 «Непокриті збитки». СХЕМА: (90,92-99)à442[Д79] та [К79]441 ß(70-75).

85. Звітність, її суть та значення.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої Інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства. Фінансова звітність — бухгалтерська звітність, яка містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових кошт/в підприємства за звітний період. Порядок надання фінансової звітності користувачам визначається чинним законодавством. Фін звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів у: — придбанні, продажу цінних паперів і володінні ними; — участі в капіталі підприємства; — оцінці якості управління; — оцінці здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання; — забезпеченості зобов’язань підприємства; — визначенні суми дивідендів, які належить розподілити; — регулюванні діяльності підприємства; — інших рішеннях. Фінансова звітність має задовольняти потреби користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їхніх конкретних інформаційних потреб. Фінансові звіти містять статті, склад і зміст яких визначаються відповідними положеннями (стандартами). Стаття наводиться у фінансовій звітності за умови відповідності таким критеріям:— існує вірогідність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, пов’язаних із цією статтею; — оцінка статті може бути достовірно визначена. Фінансова звітність складається з Балансу, Звіту про фінансові результати, Звіту про рух грошових коштів, Звіту про власний капітал і Приміток до звітів. До фінансової звітності включають показники діяльності філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів підприємства. Баланс — звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал. Звіт про власний капітал — звіт, що відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Звіт про фінансові результати — звіт про доходи, витрати та фінансові результати діяльності підприємства у звітному періоді. Звіт про рух грошових коштів — звіт, що відображає надходження й витрату грошових коштів у результаті діяльності підприємства у звітному періоді. Примітки до фінансових звітів — сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію та обґрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачено відповідними П(С)БО.

86. Значення фінансової звітності та її використання в управлінні.

Фінансова звітність — бухгалтерська звітність, яка містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових кошт/в підприємства за звітний період. Порядок надання фінансової звітності користувачам визначається чинним законодавством. Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів у: — придбанні, продажу цінних паперів і володінні ними; — участі в капіталі підприємства; — оцінці якості управління; — оцінці здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання; — забезпеченості зобов’язань підприємства; — визначенні суми дивідендів, які належить розподілити; — регулюванні діяльності підприємства; — інших рішеннях. Фінансова звітність має задовольняти потреби користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їхніх конкретних інформаційних потреб. Фінансова звітність складається з Балансу, Звіту про фінансові результати, Звіту про рух грошових коштів, Звіту про власний капітал і Приміток до звітів. Для того щоб звітність була дійовим засобом управління і контролю, вона повинна відповідати всім вимогам, що ставляться до обліку; достовірно відображати ресурси підприємства, їх використання і фінансові результати діяльності. Показники звітності повинні бути об’єктивними, обґрунтовані перевіреними даними поточного обліку і підтверджені відповідними документами. Своєчасність складання і подання звітності – невід’ємна умова її корисності. Сама достовірна інформація втрачає своє значення, якщо вона надана користувачам несвоєчасно. Тому звітність повинна складатися і подаватися відповідним органам в строки, встановлені нормативними актами, які забезпечують ефективне її використання для управління і контролю. Вимога повноти звітності означає повне висвітлення всіх напрямів діяльності підприємства. Проте звітність має містити тільки корисну інформацію, без зайвої деталізації. Зайва деталізація ускладнює складання звітності й аналіз її показників, використання в управлінні. Тому державним і громадським органам забороняється вимагати, а підпорядкованим господарствам подавати звітність за незатвердженими формами. Звітність має бути простою, зрозумілою і загальнодоступною для всіх заінтересованих користувачів інформації. Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 “Вимоги до фінансової звітності” встановлені такі вимоги до її якості: – дохідливість.; – достовірність; – порівнянність; – доречність.

87. Склад і форми фінансової звітності, порядок їх складання.

Фінансова звітність — бухгалтерська звітність, яка містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових кошт/в підприємства за звітний період. Фінансова звітність складається з Балансу, Звіту про фінансові результати, Звіту про рух грошових коштів, Звіту про власний капітал і Приміток до звітів.Баланс — звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал. З метою одержання інформації, необхідної для управління і контролю, статті активу балансу згруповано у три розділи, пасиву – у п’ять розділів. Статті активу: I – «Необоротні активи», II «Оборотні активи», III «Витрати майбутніх періодів». Статті пасиву: І “Власний капітал”, II “Забезпечення наступних витрат і платежів”, III “Довгострокові зобов’язання”, IV “Поточні зобов’язання”, V “Доходи майбутніх періодів». Звіт про власний капітал — звіт, що відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Метою є розкриття інформації про зміни в складі власного капіталу під-ва протягом звітного періоду. Статті: “Залишок на початок року”; “Залишок на кінець року”; “Зміна облікової політики”; “Виправлення помилок”; “Скоригований залишок”; “Переоцінка активів” та ін. Звіт про фінансові результати — звіт про доходи, витрати та фінансові результати діяльності підприємства у звітному періоді. Метою є надання користувачам повної і правдивої інф про доходи, витрати, прибутки (збитки) від діяльності під-ва. З цією метою Звіт побудовано за функціональним групуванням доходів і витрат (виробництво, управління, збут продукції тощо) і складається з трьох розділів: І “Фінансові результати”, II “Елементи операційних витрат”, III “Розрахунки показників прибутковості акцій». Звіт про рух грошових коштів — звіт, що відображає надходження й витрату грошових коштів у результаті діяльності підприємства у звітному періоді. Метою є надання користувачам фін звітності повної і достовірної інф про зміни, що відбулися у грошових коштах під-ва та їх еквівалентах. Цей звіт доповнює Баланс і Звіт про фінансові результати та містить інф про зміни в одному з важливих показників балансу – грошових коштах та їх еквівалентах, що відбулися між датами балансу, а також показує вплив діяльності підприємства за звітний період на грошові потоки під-ва. Розділи: І. Рух у результаті операційної діяльності та ІІ. Рух коштів у результаті інвестиційної діяльності. Примітки до фінансових звітів — сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію та обґрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачено відповідними П(С)БО.

Завантажити шпаргалку