Шпаргалка з охорони праці

Шпори з предмету Охорона праці. Рекомендовано для студентів КНЕУ.

Каталог

1. Розкрийте зміст поняття “виробниче середовище”.
2. Розкрийте зміст поняття “умови праці”. Які фактори впливають на
3. Назвіть суть і завдання охорони праці
4. Назвіть елементи умов праці. Наведіть приклади
5. Дайте визначення санітарних норм. Яка їхня роль під час аналізу умов
6. Назвіть завдання і мету управління умовами праці
7. Як здійснюється оцінка умов праці на підприємстві?
8. За якими методиками оцінюються умови праці на підприємстві?
9. Розкрийте зміст та опишіть процедуру атестації робочих місць за умовами праці.
10. Чим відрізняються “оптимальні умови і характер праці”, “допустимі умови і характер праці”, “шкідливі і небезпечні умови і характер праці”?
11. Розкрийте суть поняття “виробничі шкідливості”. Наведіть приклади шкідливих виробничих факторів.
12. Який вплив мікроклімату на людину та які існують засоби по зниженню його негативного впливу?
13. Який вплив шуму та вібрації на людину та які існують засоби захисту проти їх дії?
14. Назвіть засоби захисту від випромінювання.
15. Назвіть заходи щодо зниження несприятливого впливу хімічних речовин.
16. Які небезпечні та шкідливі фактори мають місце при роботі на комп’ютері?
17. Як здійснюється техніко-економічна оцінка впливу виробничих шкідливостей на ефективність праці?
18. Розкрийте суть понять “професійні захворювання” та наведіть їхню класифікацію”.
19. Розкрийте суть понять “виробничі травми” та наведіть їхню класифікацію”.
20. Охарактеризуйте стан профзахворюваності і травматизму в Україні.
21. Назвіть основні причини травматизму на виробництві.
22. Опишіть процедуру розслідування нещасних випадків на виробництві.
23. Назвіть методи дослідження травматизму та їх особливості.
24. Які соціально-економічні наслідки травматизму.
25. Ким і за рахунок яких коштів здійснюється відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження здоров’я на виробництві?
26. Назвіть основні заходи щодо запобігання травматизму на виробництві.
27. Назвіть основні причини профзахворювань.
28. Розкажіть про технічні засоби безпеки щодо запобігання травматизму.
29. Суть Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.
30. Які страхові виплати з Фонду страхування від нещасних випадків передбачені законодавством на користь потерпілих?
31. Який вплив на умови і безпеку праці має науково-технічний прогрес.
32. Охарактеризуйте засоби колективного захисту працюючих.
33. Назвіть засоби індивідуального захисту працюючих.
34. В чому полягає професійний добір працюючих?
35. У чому полягає соціальне-економічне значення охорони праці?
36. Назвіть основні законодавчі акти з охорони праці.
37. Які права на охорону праці має працівник під час роботи на підприємстві?
38. На які пільги та компенсації за важкі та шкідливі умови праці має право працівник?
39. Як законодавство охороняє працю жінок і неповнолітніх?
40. Які державні та громадські органи здійснюють в Україні нагляд та громадський контроль за охороною праці?
41. Назвіть основні принципи держаної політики в галузі охорони праці.
42. Які види відповідальності існують за порушення законодавства про охорону праці?
43. Розкрийте зміст Закону України “Про охорону праці”.
44. На яких роботах та кому видається безкоштовно спецодяг та інші засоби індивідуального захисту?
45. Назвіть та охарактеризуйте соціально-економічні заходи щодо охорони праці.
46. Назвіть та охарактеризуйте організаційно-технічні заходи щодо охорони праці.
47. Назвіть та охарактеризуйте санітарно-гігієнічні заходи щодо охорони праці.
48. Назвіть та охарактеризуйте лікувально-профілактичні заходи щодо охорони праці.
49. Які вимоги Законів України “Про охорону праці”, “Про колективні договори і угоди” передбачені щодо організації безпечних і нешкідливих умов праці?
50. Назвіть нормативи з охорони праці.
51. Назвіть завдання, функції та права Державного департаменту промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду .
52. Роль профспілок у сфері охорони праці. Яким чином вони можуть виконувати поставлені завдання?
53. Формування та використання державного фонду соціального страхування від нещасних випадків і профзахворювань. Хто управляє діяльністю фонду?
54. Охарактеризуйте систему фінансування охорони праці.
55. Розкрийте зміст організації контролю за дотриманням законодавства про охорону праці.
56. В чому суть соціального страхування від нещасних випадків і професійних захворювань і що є джерелом фінансування соціального страхування?
57. Назвіть мету, функції та завдання управління охороною праці на підприємстві.
58. Принципи організації та функціонування системи управління охороною праці на підприємстві.
59. В чому полягає аналіз ефективності функціонування системи управління охороною праці на підприємстві?
60. Назвіть обов’язки власника підприємства у галузі охорони праці.
61. Які обов’язки працівника щодо виконання нормативних актів про охорону праці?
62. Функції та права служби охорони праці підприємства (організації).
63. Визначення чисельності працівників служби охорони праці.
64. Завдання та права комісії з питань охорони праці.
65. Суть, принципи та види контролю за охороною праці на підприємстві.
66. Для чого служить оцінювання стану охорони праці на підприємстві? Які показники для цього застосовуються?
67. Планування організаційно-технічних заходів з охорони праці на підприємстві.
68. Колективний договір та його роль в системі нормативного регулювання взаємовідносин між власникам (уповноваженими ними органами) і працівниками з питань охорони праці.
69. Опишіть процедуру укладання колективного договору.
70. Як визначається розмір одноразової допомоги в разі смерті потерпілого.
71. Назвіть цільові заходи, що впроваджуються за рахунок фонду охорони праці.
72. Назвіть основні принципи економічного стимулювання охорони праці.
73. Охарактеризуйте механізм витрат, пов’язаних з поліпшенням умов праці.
74. Як оцінити вплив заходів з поліпшення умов та охорони праці на соціальні та економічні результати виробництва?
75. Які існують методи економічного оцінювання соціальної та соціально-економічної ефективності поліпшення умов праці?
76. Розкрийте суть механізму встановлення доплати до заробітної плати за несприятливі умови праці.
77. Інформацію на які питання рекомендується одержати, оцінюючи стан умов праці на підприємстві (організації)?
78. В яких документах можуть бути викладені умови праці?
79. Хто несе відповідальність на підприємстві за правильне та своєчасне розслідування нещасних випадків?

80. Назвіть документи, які є доказом вини власника підприємства за шкоду, заподіяну здоров’ю працівника внаслідок нещасного випадку чи професійного захворювання?
81. За рахунок яких джерел здійснюється фінансування заходів з охорони праці на підприємстві?
82. Назвіть права уповноважених трудових колективів з питань охорони праці.

Частина 1

1. Розкрийте зміст поняття “виробниче середовище”.
Виробниче середовище —середовище, де людина здійснює свою трудову діяльність (предмети, праці, продук¬ти праці, умови праці). Це більш широке поняття, ніж тільки умови праці. Ґрунтуючись на принципі системного підходу до вир-ва, він включає й організацію виробництвава з різними елементами упр-ня, серед яких одним з провідних є вдосконалення охорони праці, у тому числі з викор-ням ек стимулів. Взагалі, роботи відрізн величиною і структурою навантажень, умовами виробн середовища, що викликає певне трудове напруження організму прац-ка. Відмінності в напруженості певних фізіологічних систем зумовлені різними факторами та їх комбінаціями. Фактори важкості праці визначаються: 1. особливостями труд процесу; 2. умовами виробн середовища. Чинники трудового процессу показують навантаження на м’язову і нервову сист, співвідн між динамічними і статистичними навант, ритм і темп, робочу позу тощо. Фактори умов умов праці вкл. сук санітарно-гігєнічних елементів виробн. Середовища, які діють на прац0ка під час роботи.Відповідно до рекомендацій МОП визначають такі основні чинники виробн середовища, що впливають на працездатність людини в процесі вир-ва: 1. фіз зусилля (переміщення вантажів певної ваги в роб зоні; зусилля, пов’язані з утриманням вантажів, натисканням на предмет праці або важіль управління механізмом протягом пев-ного часу); 2. нервове напруження (складність розрахунків; особливості вимоги до якості продукції, складність управління механізмом, апаратом, приладдям; небезпека для життя і здоров’я людей під час виконання робіт; особлива точність виконання); 3. роб поза (положення тіла людини та її органів відповідно до засобів вир-ва); 4. онотонність роботи (багаторазове повторення одноманітних, короткочасних операцій, дій, циклів); 5. температура, вологість, теплове випромінювання; 6.забруднення повітря; 7. виробн шум; 8.вібрація, обертання, поштовхи; 9. освітленість у роб зоні. Ці чинники впливають на здоров’я і працездатність людини. Для оцінки працезд застос 3 групи показників — виробничі, фізіологічні і психологічні, які хар результати виробн дія-ті, фізіологічні зрушення і зміни у психічних функціях людини в процесі праці. Тому необх комплексна оцінка факторів виробн. Сер-ща і хар-ру праці.

2. Розкрийте зміст поняття “умови праці”. Які фактори впливають на формування умов праці?
Умови праці — це умови, які складаються в процесі праці людини — головної продуктивної сили суспільства. Вони поділяються на соціально-економічні, які розглядаються у широкому розумінні і характеризують відношення до них суспільства, а також виробничі, або умови праці безпосередньо на робочих місцях, тобто у вужчому розумінні.
На формування умов праці впливає багато факторів, основними з яких є соціально-економічні, техніко-організаційні та природні. Соціально-економічні фактори визначають характер умов праці. Серед них виділяються підгрупи:
― нормативно-правові (законодавство про працю, стандарти, санітарні та інші норми і правила, а також форми адміністративного й громадського контролю за їх виконанням);
― економічні (матеріальне та економічне стимулювання; моральне заохочення, система пільг і компенсацій за несприятливі умови праці);
― соціально-психологічні (психологічний клімат у колективі, умови оглядів, конкурсів; проведення «днів охорони праці»);
― суспільно-політичні (форми руху працюючих за створення сприятливих умов праці, винахідництво і раціоналізація).
Техніко-організаційні фактори впливають на формування умов праці на робочих місцях, ділянках, у цехах. Серед них виділяються такі підгрупи:
― предмети праці та продукти праці;
― технологічні процеси;
― засоби праці;
― організаційні форми виробництва, праці та управління.
Дія природних факторів не тільки зумовлена особливостями природного середовища, а й передбачає додаткові вимоги до устаткування, технологій, організації виробництва і праці. Серед них виділяються такі підгрупи:
― географічні (кліматичні зони);
― біологічні (особливості рослинного та тваринного світу в сільському господарстві);
Класифікація факторів, які впливають на формування умов праці, допомагає на рівні галузі, об’єднання окремого виробництва:
― формувати та поліпшувати умови праці, аналізувати їх стан;
― планувати заходи щодо полегшення умов праці;
― розробляти проекти устаткування, споруджень, технологіч¬них проектів, спрямованих на поліпшення умов праці;
― зосереджувати (фінансові, матеріальні, трудові) ресурси на полегшення умов праці;
― прогнозувати зміни в умовах праці у зв’язку зі змінами тех¬нології, устаткування, впровадженням нових матеріалів та технологій.

3. Назвіть суть і завдання охорони праці
Вивчення факторів виробничого середовища, організаційно-технічних і санітарно-гігієнічних умов, у яких здійснюється трудова діяльність людини, а також системи правових заходів щодо виконання правил техніки безпеки, виробничої санітарії та охорони праці є предметом курсу «Основи охорони праці». Розглядаючи «Основи охорони праці» як наукову дисципліну, слід зазначити, що вона виникла й сформувалася на стику наук про працю і людину.
Для визначення на науковій основі методів і шляхів поліпшення та оздоровлення умов праці на виробництві, забезпечення правильного ритму праці, режиму праці і відпочинку, необхідно враховувати вимоги психології й фізіології праці людини (вивчення працездатності людини, пов’язаної з втомою, нервовою напругою, монотонністю праці).
У конкретних дослідженнях охорона праці як наука базується на загальнонаукових підходах: комплексності, системності, особистісному гуманізмі, єдності наукового дослідження і практики, організації трудової діяльності з урахуванням людського фактора.
Основним завданням охорони праці є гуманізація праці, під якою розуміють профілактику перевтоми, професійних захворювань, запобігання виробничому травматизму, підвищення змістов¬ності праці, створювання умов для всебічного розвитку особистості. Завданнями охорони праці є також:
― знаходження оптимальних співвідношень між різними факторами виробничого середовища;
― впровадження норм гранично допустимих рівнів виробничих факторів, визначення ступеня шкідливості і небезпеки праці;
― розробка та планування заходів щодо поліпшення умов праці;
― забезпечення безпеки виконання робіт працівниками;
― впровадження технічних засобів і заходів щодо боротьби з травматизмом і профзахворюваннями;
― розробка методів оцінки соціальної та економічної ефектив¬ності заходів з удосконалення умов і охорони праці.

4. Назвіть елементи умов праці. Наведіть приклади
Виділяють наступні елементи умов праці, які безпосередньо визначають умови праці на робочих місцях:
- санітарно-гігієнічні, які характеризують виробниче середовище під впливом предметів та засобів праці, а також технологіч¬них процесів (промисловий шум, вібрація, токсичні речовини, промисловий пил, температура повітря й ін.). Всі вони кількісно оцінюються за допомогою методів санітарно-гігієнічних досліджень і нормуються шляхом установлення стандартів, санітарних норм і вимог;
- психофізіологічні елементи, зумовлені змістом праці та її організацією (фізичне навантаження, пов’язане з динамічною і статистичною роботою; нервово-психічне навантаження у вигляді напруги зору — точність роботи; нервово-емоційна напруга та інтелектуальне навантаження — обсяг інформації, що переробляється, число виробничо важливих об’єктів одночасного спостереження; монотонність трудового процесу — темп праці; різноманітність тощо. Елементи цієї групи, за винятком фізичних зусиль і монотонності, не мають затверджених нормативів;
- естетичні, які сприяють формуванню позитивних емоцій у працівника (художньо-конструкторські якості робочого місця, інструмента, робочого одягу, допоміжних засобів, архітектурно-художнього оформлення інтер’єра, функціональна музика тощо). Кількісних оцінок елементи цієї групи не мають. Визначення естетичного рівня умов праці здійснюється за допомогою методів експертної оцінки;
- соціально-психологічні елементи, які характеризують взаємовідносини у трудовому колективі (соціальний клімат). Вони поки що не мають одиниць виміру, норм і стандартів. Але соціологічні дослідження у формі усного опитування, анкетування створюють об’єктивну основу для їх виміру й оцінки;
- технічні елементи (рівень механізації праці).

5. Дайте визначення санітарних норм. Яка їхня роль під час аналізу умов праці?
Сан норми – обов’язкові для виконання нормативні документи, що визначають критерії безпеки та/або нешкідливості для людини факторів навк середовища і вимоги щодо забезп оптимальних чи допустимих умов життєдіяльності людини. Сан норми регламентують умови праці.
Виділяють таку класифікацію санітарних норм:
― за призначенням — проектування промислових підприємств, організація технологічних процесів, санітарного стану підприємств, техніки безпеки та виробничої санітарії, норми для окремих видів виробничих шкідливостей;
― щодо обов’язковості застосування — обов’язкові і рекомен¬довані;
― залежно від впливу умов праці на організм людини — оптимальні й допустимі;
― залежно від сфери застосування — загальні та галузеві;
― залежно від терміну дії — постійні та тимчасові.
Згідно із санітарними нормами всі промислові об’єкти залежно від ступеня шкідливості і небезпечності для населення поділяються на п’ять класів. Для кожного з них установлена санітарна зона, мінімальна допустима відстань між промисловим об’єк¬том, жилими спорудами, культурно-профілактичними закладами. Так, для підприємств І класу санітарно-захисна зона встановлюється 1000 м, для ІІ — 500 м, для ІІІ — 300 м, для ІV — 100 м і для V класу — 50 м.
Індекс відповідності фактичних умов нормативним (а) за формулою:

де Уф — фактичне значення елемента умов праці;
Ун — нормативне значення елемента умов праці.

6. Назвіть завдання і мету управління умовами праці
Особливість управління умовами праці полягає в тому, що до неї входять як базові виробничі (другорядні, проміжні), так і надбудовані (третинні, що виходять на поверхню) відносини. В цьому розумінні управління умовами праці є соціально-економічною категорією.
Конкретні управлінські форми виконують подвійну функцію, що свідчить про наявність прямих і зворотних зв’язків системи економічних законів із механізмом управління умовами праці.
З одного боку, завдяки наявності конкретних управлінських форм, закони прямо впливають на управління, як на сукупність перенесених виробничих відносин, що перебувають у проміжних і поверхневих прошарках економічної діяльності. З іншого боку, ці форми, як складові частини механізму управління, виконують роль зворотних зв’язків законів з управлінням, тобто саме через них людина своєю діяльністю впливає на зміну умов реалізації економічних законів у процесі управління умовами праці.

Метою управління умовами праці є сукупність діалектично взаємопов’язаних і взаємозумовлених інтересів працівників і суспільства, спрямованих на задоволення потреби в праці та її ефективному використанні, збереження або підтримку здоров’я тих, хто працює. Загальними завданнями управління умовами праці є такі: забезпечення повної реалізації конституційного права та обов’язків громадян працювати, права на безпечні й здорові умови праці (ст. 43 Конституції України); підвищення ефективності на основі поліпшення стану безпеки, гігієни праці й виробничого середовища згідно з національною програмою. Вказані цілі взаємопов’язані й цілковито відповідають вимогам, що стосуються їх формування як об’єкта управління. Вони відображають інтереси громадян, а також суспільства загалом і зумовлені дією об’єктивних економічних законів, а їх змістова основа відповідає меті виробництва.

7. Як здійснюється оцінка умов праці на підприємстві?
Важливого значення набуває оцінювання стану умов праці й визначення ступеня їх шкідливості та небезпечності. Оцінювання умов і характеру праці на робочих місцях здійснюється на основі гігієнічної класифікації праці з метою:
― контролю умов праці працівників на відповідність санітарним правилам і нормам;
― атестації робочих місць за умовами праці;
― санітарно-гігієнічної паспортизації стану виробничих підприємств;
― складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці;
― розслідування випадків професійних захворювань;
― розробки рекомендацій по поліпшенню умов праці тощо.
Результати зусиль щодо поліпшення умов праці значно залежать від правильного аналізу стану умов праці та оцінки цього стану як за окремими елементами, так і в цілому за якимось показ¬ником. Таким показником, який з достатньою для практики точністю враховував би «різноякісний» вплив усіх факторів умов праці, на даний момент прийнято вважати важкість праці.
Важкість праці характеризує сукупний вплив усіх елементів, що складають умови праці, на працездатність людини, її здоров’я, життєдіяльність і відтворення робочої сили. Це визначення поняття важкості праці однаково можна застосувати як до розумової, так і до фізичної праці.
Загальне інтегральне оцінювання важкості праці визначається за формулою:

де Хопр — величина рівня елемента, який одержав найвищу оцінку, найбільше балів;
— арифметична сума величини рівнів усіх елементів за винятком Хопр;
п — загальна кількість факторів.
Якщо питома вага дії того чи іншого елемента умов праці менше за восьмигодинну зміну, оцінювання елемента умов праці визначається за формулою:
,
де Хмакс — максимальне оцінювання елемента умов праці при його дії від 90 до 100 % робочої зміни, балів;
t — час дії елемента в частках робочої зміни.
Нині спостерігається об’єктивно обґрунтована наявність шести категорій важкості робіт, яким відповідає шість груп умов праці.
До першої категорії важкості відносяться роботи, виконані за оптимальних умов зовнішнього виробничого середовища та за оптимальних розмірів фізичного, розумового та нервово-емоцій¬ного навантаження. Такі умови у практично здорових людей сприяють поліпшенню самопочуття, досягненню високої працездатності та продуктивності праці. Реакція організму свідчить про оптимальний варіант нормального функціонування.
Другу категорію становлять роботи, виконані в умовах, де гранично допустимі концентрації та гранично допустимі рівні шкідливих і небезпечних виробничих факторів не перевищують вимог нормативно-технічних документів. При цьому працездатність не порушується, відхилень у стані здоров’я, пов’язаних із професійною діяльністю, не спостерігається протягом усього періоду трудової діяльності людини.
До третьої категорії відносяться роботи, виконані в умовах, за яких у практично здорових людей виникають реакції, характер¬ні для граничного стану організму. Спостерігається деяке зниження виробничих показників. Поліпшення умов праці та відпочинок порівняно швидко ліквідують негативні наслідки (формувальники в ливарних цехах).
До четвертої категорії належать роботи, за яких вплив несприятливих (небезпечних та шкідливих) факторів призводить до формування глибшого граничного стану у практично здорових людей. Більшість фізіологічних показників при цьому погіршується, особливо наприкінці робочих періодів (зміни, тижня). Виникає типовий виробничо зумовлений стан передзахворювання і т. ін. (сталевари).
П’яту категорію становлять роботи, за яких у результаті досить несприятливих умов праці наприкінці робочого періоду (зміни, тижня) формуються реакції, характерні для патологічного функціонального стану організму у практично здорових людей і зникають у більшості робітників після повноцінного відпочинку. Однак у деяких осіб вони можуть перетворитися на виробничо зумовлені та професійні захворювання (шахтарі на підземних роботах).
До шостої категорії важкості відносяться роботи, виконані в найнесприятливіших (екстремальних) умовах праці. При цьому патологічні реакції розвиваються надто швидко, можуть мати незворотний характер і нерідко супроводжуються тяжкими порушеннями функцій життєво важливих органів (водолази, які працюють на великих глибинах).

8. За якими методиками оцінюються умови праці на підприємстві?
Оцінка умов праці здійснюється за методикою інтегральної бальної оцінки важкості праці та за типовою методикою оцінки умов праці, за якою фактичний стан умов праці визначається на робочих місцях, де виконуються роботи, передбачені галузевим переліком робіт з важкими та шкідливими умовами, особливо шкідливими та особливо важкими умовами на основі гігієнічної класифікації факторів.
Загальне інтегральне оцінювання важкості праці визначається за формулою:

де Хопр — величина рівня елемента, який одержав найвищу оцінку, найбільше балів;
— арифметична сума величини рівнів усіх елементів за винятком Хопр;
п — загальна кількість факторів.
Якщо питома вага дії того чи іншого елемента умов праці менше за восьмигодинну зміну, оцінювання елемента умов праці визначається за формулою:
,
де Хмакс — максимальне оцінювання елемента умов праці при його дії від 90 до 100 % робочої зміни, балів;

9. Розкрийте зміст та опишіть процедуру атестації робочих місць за умовами праці.
Атестація робочих місць за умовами праці — це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, що впливають на здоров’я і працездатність працівників у процесі трудової діяль¬ності. Періодичність такої атестації встановлюється підприєм-
ством у колективному договорі, але не рідше одного разу за 5 років.
Атестація робочих місць передбачає:
― комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці, відповідність їх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам;
― виявлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці;
― санітарно-гігієнічне дослідження чинників виробничого середовища, визначення ступеня важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці;
― встановлення ступеня шкідливості і небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією;
― обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими) умовами праці;
― визначення (підтвердження) права працівників на пільги;
― аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Після проведення атестації за даними лабораторно-інстру-ментальних досліджень комісія складає Карту умов праці на кожне робоче місце, яка включає оцінку факторів виробничого середовища і трудового процесу, гігієнічну оцінку умов праці, оцінку технічного та організаційного рівня. Ця Карта містить оцінку наступних факторів виробничого і трудового процесу:
- шкідливих хімічних речовин від І до IV класу небезпеки включно;
- пилу;
- вібрації;
- шуму;
- інфразвуку;
- ультразвуку;
- неіонізуючого випромінювання різних діапазонів;
- мікроклімату у приміщенні (температури повітря, швидкості руху повітря, відносної вологості, інфрачервоного випромінювання);
- температури зовнішнього повітря влітку та взимку;
- атмосферного тиску;
- біологічних факторів (мікроорганізмів, білкових препаратів, природних компонентів організму від І до ІV класу небезпеки включно);
- важкості праці (динамічної роботи, статистичного навантаження);
- робочої пози;
- напруженості праці (уваги, напруженості аналізаторних функцій, емоційної та інтелектуальної напруженості, одноманітності);
- змінності.
За результатами атестації складаються переліки:
― робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільги і компенсації, передбачені законодавством;
― робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, на яких пропонується встановити пільги і компенсації за рахунок підприємства;
― робочих місць з несприятливими умовами праці, на яких необхідно вжити першочергові заходи щодо їх поліпшення.

10. Чим відрізняються “оптимальні умови і характер праці”, “допустимі умови і характер праці”, “шкідливі і небезпечні умови і характер праці”?
Оптимальні умови і хар-р праці – умови і хар-р праці, при яких виключено несприятливий вплив на здоров’я працівників небезп і шкідл виробн факторів (відсутність або відповідність рівням, які прийняті як безпечні для населення), утворюються передумови для збереження високого рівня працездатності. Принцип диференціації умов та характеру праці передбачає визначення ступеню відхилення параметрів виробн середовища i трудового процесу від діючих гігієнічних нормативів та вплив їх на здоров’я працівників. За цими показниками виділяються три класи умов та хар-ру працi: I клас – оптимальні – умови та характер працi, за яких виключені несприятливий вплив на здоров’я працiвникiв небезпечних та шкiдливих виробн факторiв, створюються передумови для збереження високого рівня працездатності (відсутність або відповідність рівням, прийнятим як безпечні для нас); II клас – допустимі – умови та характер працi, за яких рівень небезп та шкiдл виробн факторiв не перебільшує встановлених гігієнічними нормативами на роб місцях, а можливі функціональні зрушення, викликані труд процесом, відновл-ся під час регламентованого відпочинку на протязі роб дня або домашнього вiдпочинку до початку робочої зміни i не справляють несприятливого впливу у найближчому та віддаленому періоді на стан здоров’я працiвникiв та їх нащадків; III клас – шкідливі та небезпечні – умови та хар-р праці, за яких внаслідок порушення саніт норм та правил можливий вплив небезп та шкідл факторів виробн сер-ща із рівнями, що перевищують гігієнічні норми та психофізіологічні фактори виробн дія-ті, що викликають функцiональнi змiни організму, які можуть призвести до стійкого зниження працездатності або порушення здоров’я працівників.

11. Розкрийте суть поняття “виробничі шкідливості”. Наведіть приклади шкідливих виробничих факторів.
Під виробничими шкідливостями розуміють умови виробничого середовища, трудового та виробничого процесів, які за нераціональної організації праці впливають на стан здоров’я працівників та їх працездатність.
Шкідливі виробничі фактори за характером впливу поділяються на фізичні (токсичні речовини, пил, пара, газ), хімічні (параметри повітря у приміщенні (температура, вологість, швидкість руху повіртя), вібрація, шум, нетоксичний пил, газ, пара, різні види випромінювань, освітленість), біологічні (мікроорганізми, бактерії, інфекції) та психологічні (фізичні та нервово-психічні перенавантаження, монотонність праці, емоційне перенавантаження).
Залежно від характеру походження виробничі шкідливості поділяються на три групи:
― шкідливості, пов’язані з трудовим процесом. Вони зумовлені нераціональною організацією праці (надмірним напруженням нервової системи, напругою органів зору, слуху, великою інтенсивністю праці тощо);
― шкідливості, пов’язані з виробничим процесом. Вони створюються за рахунок технічних недоліків виробничого устаткування (промислового пилу, шуму, вібрації, шкідливих хімічних речовин, випромінювання). Майже всі вони нормуються шляхом установлення стандартів, санітарних норм і кількісно оцінюються;
― шкідливості, пов’язані із зовнішніми обставинами праці і виробництва. Вони зумовлені недоліками загальносанітарних умов на робочому місці (нераціональним опаленням виробничих приміщень та ін.).
Наслідком дії виробничих шкідливостей можуть бути:
― професійні захворювання;
― посилення захворювання, яке вже має працівник та зниження опірності його організму відносно зовнішніх чинників, що зумовлюють підвищення загальної захворюваності;
― зниження працездатності та продуктивності праці.

12. Який вплив мікроклімату на людину та які існують засоби по зниженню його негативного впливу?
Розрізняють оптимальні, допустимі та шкідливі мікрокліматич¬ні умови. Оптимальні, допустимі й шкідливі норми температури, відносної вологості і швидкості руху повітря для виробничих приміщень та відкритих територій у спекотну і холодну пору року наведені в ДСН 3.3.6 042-99 «Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень».
Розглядаючи механізми впливу метеорологічних факторів вироб¬ничого середовища (температури, вологи, швидкості руху повітря, чинності променевої енергії нагрітих деталей і агрегатів) на людину, маємо на увазі, що людський організм прагне підтримати відносну динамічну сталість своїх функцій за різноманітних метеорологічних умов. Ця сталість забезпечує насамперед один з найважливіших фізіологічних механізмів — механізм терморегуляції. Вона спостерігається при певному співвідношенні теплоутворення (хімічної терморегуляції) і тепловіддачі (фізичної терморегуляції).
Теплові апарати, що використовуються на підприємствах, є джерелом інфрачервоного випромінювання. Останнє негативно впливає на функціональний стан нервової системи, викликає зміни у серцево-судинній системі, негативно впливає на очі, викликає кон’юнктивіт, помутніння рогівки й таке професійне захворювання, як катаракта.
Зниження негативного впливу мікроклімату можна досягти за рахунок вжиття таких заходів:
― впровадження раціональних технологічних процесів (наприклад, заміни гарячого способу обробки металу холодним);
― механізації та автоматизації виробничих процесів;
― дистанційного управління, що дозволяє вивести людину в більшості випадках з несприятливих умов;
― захисту працівників різними видами екранів;
― раціональної теплової ізоляції устаткування;
― раціонального розміщення устаткування;
― ефективного планування і конструкторського рішення виробничих приміщень (гарячі цеха розміщуються в одноповерхових приміщеннях);
― раціональної вентиляції та опалювання;
― раціоналізації режимів праці й відпочинку, перерви;
― спеціального питного режиму (забезпечення білково-віта¬мінними напоями, хлібним квасом, підсоленою водою). Працівники гарячих цехів отримують газовану підсолену воду (з вмістом від 0,2 до 0,5 % хлористого натрію). Пиття такої води зменшує спрагу, потовиділення, сприяє зниженню температури тіла, покращує самопочуття і працездатність;
― застосування спецодягу.
Заходи захисту працівників від переохолодження у виробничих умовах передбачають: створення захисних споруд від вітру на відкритих майданчиках, застосування пристроїв місцевого опалення на постійних робочих місцях, установлення періодичних перерв у роботі, обладнання спеціальних приміщень для обігріву, використання спецодягу з достатнім тепловим опором. Надійним захистом від холодного повітря є також повітряна завіса.

13. Який вплив шуму та вібрації на людину та які існують засоби захисту проти їх дії?
Виробничий шум — це хаотична сук різних за силою і частотою звуків, що виникають у пов сер-щі і безпосер впливають на працездатність. Джерела шуму: всі види транспорту, насоси, промислові об’єкти, пневматичні та електричні інструменти, верстати, будівельна техніка тощо. Вимірювання шуму на роб місцях здійсн шумовимірювачами та аналізаторами спектра шуму. Рівень шуму на роб місцях потрібно контролювати не менше 1 разу/рік.
Шум несприятливо впливає на людину. У робітників, які мають справу з гуркотливими машинами та механізмами, виникають стійкі порушення слуху, що нерідко призводить до професійних захворювань (глухуватості і глухоти).
Зниження шуму можна досягти шляхом заміни металу іншими матеріалами — пресованим текстолітом, капроном та різними пластмасами. Захист від високочастотного шуму забезпечують засоби індивідуального захисту. Вібрація – це тремтіння всього тіла або окремих його частин унаслідок виконання певних робіт. Джерелом вібрації є механічні, пневматичні й електричні інструменти ударної або обертальної дії, обладнання, встановлене без достатньої амортизації та віброізоляції, а також транспортні і с/г машини. За хар-ром впливу на організм розрізняють заг та локальну вібрацію. Загальна вібрація викликає тремтіння всього тіла людини, локальна — залучає до коливання лише окремі частини тіла. Вібрація завдає великої шкоди здоров’ю людини — від перевтоми організму та незначних змін функцій організму до струсу мозку, розриву тканин, порушення серцевої дія-ті і нервової системи, деформації м’язів та кісток, порушення чутливості шкіри і кровообігу тощо. Віброізоляція зменшує рівні вібрації, що передаються від джерела на тіло працюючого. Вібропоглинання може бути здійснено: використанням конструктивних матеріалів з великим внутрішнім тертям; нанесенням на поверхню виробу шару пружнов’язких матеріалів, що мають потужне внутрішнє тертя. До засобів інд захисту від вібрації відносяться: спеціальне віброзахистне взуття, рукавиці з м’якими надолонниками.

14. Назвіть засоби захисту від випромінювання.
Випромінювання поділяється на: іонізуюче, ультрафіолетове, електромагнітне, лазерне. Іонізуючим є будь-який вид випромінювання, взаємодія якого із середовищем спричиняє виникнення електричних зарядів різних знаків. Діючи на шкіру, іонізуюче випромінювання викликає опіки або сухість, випадіння волосся, під час дії на очі — катаракту. Захист від іонізуючих випромінювань забезпечується такими засобами та методами: 1.ізоляцією або захищенням джерел випромінювання за доп спец камер, огорож, екранів; 2.відділенням роб місця від джерел випромінювання; 3. використанням дистанційного керування;4.застосуванням приладів сигналізації і контролю; 5. використанням засобів індзахисту. Засоби захисту від ультрафіолетового випр: 1. екранування джерел випромінювання;2.загородження роб місць щитами, ширмами, спец кабінами; 3.застосування інд засобів захисту (спецодягу, спецвзуття, захисних окулярів, рукавиць). Електромагнітне випр — це процес утворення віль¬ного електромагн поля, що випромінює заряджені частинки, які прискорено рухаються. Джерела: телевізійні передачі та радіолокаційні станції, пристрої сотового й інших видів радіозв’язку, високовольтні мережі електропередач, комп’ютерна техніка тощо. Підвищений рівень електромагн випромінювань шкодить здоров’ю людини. Від цього страждає передусім нервова і серцево-судинна системи, виникають головний біль і перевтома, знижується точність роб рухів, порушується сон. Лазерне випр має місце у техніці, медицині, де використовуються лазери. Найістотніше воно впливає на очі (ушкоджує сітчатку очей). Засобів захисту: 1. застос телевізійних систем спостереження за технологічним процесом, захисних екранів; 2. системи блокування та сигналізації; 3.загородження лазерно-небезпечної зони; 4.індив засоби захисту (спеціальні протилазерні окуляри, щитки, маски, спецодяг, рукавиці).

15. Назвіть заходи щодо зниження несприятливого впливу хімічних речовин.
За фізіолог впливом на організм людини всі шкідливі речовини поділ на такі групи: подразнюючі, що вражають шляхи дихання, очі, шкіру,слизові оболонки (аміак, кислоти, сір¬часті сполуки тощо); задушливі, які викликають токсичний набряк легень (сірководень, вуглекислий газ, метан, інертні гази, азот і т. д.); наркотичні, що спричиняють наркотичний вплив і впливають на центральну нервову систему (ацетон, бензин, леткі вуглеводні тощо); сомотичні (миш’як, ртуть, свинець й ін.); канцерогенні речовини, що впливають, як правило, на злоякісні новоутворення — пухлини (циклічні аміни, азбест, нікель, хром тощо).За ступенем впливу на організм людини шкідливі речовини поділяються на чотири класи небезпеки: І надзвичайно шкідливі;ІІ високошкідливі; ІІІ помірно шкідливі;ІV малошкідливі. Найбільш поширеними і небезпечними речовинами, що використ у пром.-ті і побуті, є аміак і хлор. Аміак викор у промислових побутових холодильниках на м’ясокомбі¬натах, молокозаводах, овочевих базах, тобто там, де є необхідність в охолодженій продукції. Методи захисту— це застос ізолюючого протигазу, респіратора, захисного костюма типу Л-1, гумових чобіт, рукавичок. Хлор викор для знезараження питної води, вибілювання тканин та як сировина для багатьох хім підп.-тв. Дія хім речовин 1. Місцева зумовлюється опосередковано впливом дратівних речовин на тканини організму. 2.Заг дія виявляється після потрапляння хім речовин у кров, причому деякі речовини діють на окремі органи, інші — викликають заг отруєння організму. Захист працівників від несприятливого впливу хім речовин здійснза доп таких заходів: 1.удоск-ня і розробки нових технол процесів, які виключають використання шкідл хім речовин; 2.застос безперервних технол процесів, автоматичного контролю за технол процесом; 3.заміни шкідл речовин менш;4.дистанційного управління технол процесами;5.раціонального планування цехів і обладнання (ізоляції шкід¬ливих речовин);6.контролю за станом повітряного середовища на робочих місцях.

16. Які небезпечні та шкідливі фактори мають місце при роботі на комп’ютері?
При роботі за комп’ютером мають місце небезпечні та шкідливі фактори, які поділяються на фіз та психофізичні, пов’язані з великим обсягом оброблюваної інформації. До фіз чинників нал: 1. підвищене значення напруги електричного поля;2. збільшений рівень електромагнітного випромінювання;3.підвищений рівень статичної електрики;
4.зростаючий рівень іонізації повітря. До психофізіологічних чинників нал: 1.статичні та динамічні перевантаження; 2.розумове перенапруження; 3.перенапруження зору при роботі з екранами пристроїв.
За рез мед обстежень проблеми із зором найчастіше виникають у тих, хто у своїй роботі користується дисплейною технікою(дані МОП). Тому слід виконувати такі рекомендації щодо режиму роботи: Через кожну годину праці необхідно робити перерву 5 – 10 хв., а через 2 години – 15хв., під час яких доцільно виконувати комплекс вправ виробничої гімнастики та провести сеанс психофізіологічного розвантаження.

17. Як здійснюється техніко-економічна оцінка впливу виробничих шкідливостей на ефективність праці?
оцінки впливу виробничих шкідливостей на ефективність праці необхідно проаналізувати низку показників по цеху, дільниці, робочому місцю до і після вжиття заходів, спрямованих проти їх негативного впливу. Такими показ¬никами є:
― випуск продукції за зміну;
― середня тривалість виконання основної виробничої операції;
― питома вага оперативного часу в змінному фонді робочого часу;
― питома вага допоміжного часу в оперативному часі;
― частка втрат робочого часу в змінному фонді робочого часу;
― питома вага бракованої продукції в загальному випуску.
На основі перелічених показників можна розрахувати вплив виробничих шкідливостей на ефективність праці. Так, коефіцієнт впливу зниження шуму на ефективність праці за показниками (випуск продукції, питома вага оперативного часу в змінному фонді робочого часу), величини яких зростають після вжиття заходів, визначається за допомогою формули:

а за показниками (витрати часу на операцію, процент браку), чис¬лові значення яких повинні зменшитися при зниженні, наприклад, шуму, — за формулою:

де а1 — величина показника після вжиття заходів;
а0 — величини показника до вжиття заходів.
Загальний коефіцієнт впливу шуму на ефективність праці

де — відповідні показники.
Можливе зростання продуктивності праці за рахунок зниження шуму визначається за формулою:

18. Розкрийте суть понять “професійні захворювання” та наведіть їхню класифікацію”.
Унаслідок довготривалої або багатократної дії шкідливих речовин та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу виникають професійні захворювання. До професійного захворювання належить захворювання, що виникло внас¬лідок професійної діяльності виключно або переважно під впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов’язаних з роботою.
Професійне захворювання вважається виявленим з того момен¬ту, коли захворілий працівник, змушений був уперше пройти курс лікування або втратив здатність працювати. Протягом трьох днів після встановлення зв’язку захворювання з умовами праці про це повідомляється обласному (міському) профпатологу, районній санепідемстанції, що курирує підприємство, де працював хворий, та адміністрації підприємства (надсилається екстренне повідомлення про вперше виявлене професійне захворювання) для розслідування причин розвитку захворювання і запобігання виникненню його в інших працівників.
Загальноприйнятою класифікації професійних хвороб не існує. Найбільше визнання одержала класифікація за етіологічним принципом. Виходячи з цього, виділено п’ять груп професійних захворювань: 1) що викликаються дією хімічних факторів (гострі і хронічні інтоксикації, а також їх наслідки, що протікають з ізольованим або поєднаним ураженням різних органів і систем); 2) що викликаються дією пилу (пневмоконіози-силікоз, силікатози , металлоконіози, пневмоконіози електрозварників і газорізальників, шліфують, Наждачник і т. д.); 3) що викликаються дією фізичних факторів: вібраційна хвороба; захворювання, пов’язані з дією контактного ультразвуку – вегетативний поліневрит; зниження слуху за типом кохлеарного невриту – шумова хвороба; захворювання , пов’язані з впливом електромагнітних випромінювань і розсіяного лазерного випромінювання; променева хвороба; захворювання, пов’язані зі зміною атмосферного тиску-декомпресійна хвороба, гостра гіпоксія; захворювання, що виникають при несприятливих метеорологічних умовах-перегрів, судомна хвороба, облітеруючий ендартеріїт, вегетативно-сенситивний поліневрит; 4 ) викликаються перенапруженням: захворювання периферичних нервів і м’язів-неврити, радікулополіневріти, вегетосенсітівние поліневрити, шийно-плечові плексити, вогетоміофаоціти, міофасцити; захворювання опорно-рухового апарату – хронічні тендовагініти, стенозуючих лігаментіти, бурсити, еріконділіт плеча, деформуючі артроз; координаторні неврози – писальний спазм, інші форми функціональних дискінезій; захворювання голосового апарату – фонастенія і органу зору – астенопія і міопія; 5) що викликаються дією біологічних факторів: інфекційні та паразитарні – туберкульоз, бруцельоз, сап, сибірська виразка, дисбактеріоз, кандидамікоз шкіри і слизових оболонок, вісцелярний кандидоз та ін

19. Розкрийте суть понять “виробничі травми” та наведіть їхню класифікацію”.
Під виробничою травмою розуміють порушення анатомічної цілісності або фізіологічних функцій тканин чи органів людини внаслідок механічного, теплового, хімічного та іншого впливу факторів виробничого середовища на організм людини у зв’язку з виконанням нею професійної праці, будь-якого виробничого завдання або громадського доручення.
Відповідно до впливу чинників виробничого середовища на працівників травми поділяють на механічні, теплові, хімічні, елект¬ричні, променеві, комбіновані.
Механічні травми (уражені частини тіла, переломи, рани тощо) можуть бути заподіяні рушійними частинами виробничого устаткування та оброблюваними предметами, інструментом, переміщуваним вантажем. Вони можуть виникнути при падінні працівника (якщо приміщення захаращено устаткуванням, зіпсовані переносні драбини).
Теплові травми (опіки, обмороження, теплові удари) викликані переважно прямим доторканням до поверхні виробничого устаткування, впливом полум’я, гарячих предметів; раптовою дією розплавленого металу, гарячої рідини, гарячої пари чи газу. Обмороження є наслідком дії низьких температур повітря, устаткування чи предметів.
Хімічні травми являють собою хімічні опіки, гостре отруєння концентрованими кислотами, лужними розчинами та ін. Їх працівник може отримати при транспортуванні та переливі кислот, лугів, виготовленні розчинів, ремонті та чищенні апаратури.
Електричні травми пов’язані з проникненням струму через організм людини. Причини електричних травм на виробництві різноманітні: обриви дроту, доторкання до неізольованих дротів чи предметів під напругою.
Променеві травми пов’язані з впливом випромінювання.
Комбіновані травми можуть бути заподіяні кількома видами впливу (наприклад, механічна дія й ураження струмом та ін.).
Сукупність виробничих травм називають виробничим травматизмом.

20. Охарактеризуйте стан профзахворюваності і травматизму в Україні.
Тривалий період роботи в шкідливих умовах спричиняє виник¬нення професійних захворювань. На підприємствах України у 2000 р. було виявлено 2130 випадків професійних захворювань,
у тому числі 1012 — унаслідок дії запиленості, 349 — вібрації, 163 — шуму, 486 — фізичних перевантажень, 113 — хімічних факторів, 5 — інших чинників . Найбільше (60 %) випадків професійних захворювань спостерігається серед працівників вугільної промисловості.
Крім професійних хвороб, на виробництві виділяють групу так званих виробничо зумовлених захворювань. До них відносять ті, що у принципі не відрізняються від звичайних хвороб, однак несприятливі умови праці викликають виникнення деяких з них і погіршують їх перебіг. Наприклад, у осіб, що виконують фізичну роботу в несприятливих умовах, частіше виникають такі захворювання, як радикуліт, варикозне розширення вен, виразкова хвороба шлунка і т. ін. Якщо ж робота вимагає великого нервово-психічного навантаження, то частіше виникають неврози та хвороби серцево-судинної системи.
Незадовільний стан умов і безпеки праці, високий рівень травматизму та професійних захворювань зумовлюються комплексом об’єктивних і суб’єктивних причин. Серед найголовніших з них є численні порушення чинного законодавства про охорону праці,
з одного боку, та наявність суттєвих недоліків у цьому законодавстві, — з іншого.
Досягти істотного поліпшення ситуації з охороною праці мож¬на лише за умови, коли одночасно із заходами щодо забезпечення поступового зростання економіки держави буде вжито ефективних заходів щодо усунення зазначених недоліків за обома напрямами.

21. Назвіть основні причини травматизму на виробництві.
Виділяють організаційні, технічні і психофізіологічні причини травматизму.
До організаційних причин травматизму відносяться:
- незадовільне функціонування, недосконалість або відсутність системи управління охороною праці;
- недоліки під час навчання безпечним прийомам праці;
- неякісна розробка, недосконалість інструкцій з охорони праці чи їх відсутність;
- відсутність у посадових інструкціях функціональних обо¬в’язків з питань охорони праці;
- порушення режиму праці та відпочинку;
- невикористання засобів індивідуального захисту через незабезпеченість ними;
- виконання робіт з несправними засобами колективного захисту;
- залучення до роботи працівників не за спеціальністю (професією);
- порушення технологічного процесу;
- порушення вимог безпеки під час експлуатації устаткування, машин, механізмів тощо;
- порушення трудової і виробничої дисципліни;
- незастосування засобів індивідуального й колективного захисту (за їх наявності);
- невиконання вимог інструкцій з охорони праці.
До технічних причин травматизму належать:
- конструктивні недоліки, недосконалість та недостатня надійність засобів виробництва;
- конструктивні недоліки, недосконалість і недостатня надійність транспортних засобів;
- неякісна розробка або відсутність проектної документації на будівництво, реконструкцію виробничих об’єктів, будівель, споруд, обладнання тощо;
- неякісне виконання будівельних робіт;
- недосконалість, невідповідність вимогам безпеки технологічного процесу;
- незадовільний технічний стан виробничих об’єктів, будинків, споруд, території, засобів виробництва, транспортних засобів;
- незадовільний стан виробничого середовища.
До психофізіологічних причин травматизму відносяться:
- алкогольне, наркотичне сп’яніння, токсикологічне отруєння;
- низька нервово-психічна стійкість;
- незадовільні фізичні дані або стан здоров’я;
- незадовільний «психологічний» клімат у колективі;
- інші причини.

22. Опишіть процедуру розслідування нещасних випадків на виробництві.
Нещасний випадок — це обмежена в часі подія або раптовий вплив що сталися в процесі виконання ним трудових обов’язків і внаслідок яких заподіяно шкоду здоров’ю або настала смерть.
Метою розслідування нещасних випадків на виробництві є:
- з’ясування умов, обставин та причин, які призвели до виник¬нення небезпечної чи аварійної ситуації на виробництві;
- визначення причин, що призвели до нещасного випадку;
- встановлення кола винуватих осіб і склад вини кожного;
- розробка заходів щодо попередження аналогічних випадків.
Керівник робіт або уповноважена особа підприємства, у свою чергу, зобов’язані: – терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому, доставку його у разі необхідності до лікувально-профі¬лактичного закладу; повідомити про те, що сталося роботодавця, а також відповідну профспілкову організацію;
- зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку на робочому місці та устаткування в такому стані, у якому вони були на момент події (якщо це не загрожує життю і здоров’ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів до недопущення подібних випадків.
Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, крім випадків зі смертельним наслідком та групових :
- повідомляє про нещасний випадок відповідний робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування за фор¬мою, що встановлюється цим Фондом, якщо потерпілий є працівником іншого підприємства, — це підприємство, у разі нещас¬ного випадку, що стався внаслідок пожежі, — відповідні органи державної пожежної охорони, а при виявленні гострого професійного захворювання (отруєння) – відповідні установи (заклади) державної санітарно-епідеміологічної служби;
- організує його розслідування й утворює комісію з розслідування.
До складу комісії з розслідування включається: керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці (голова цієї комісії); керівник структурного підрозділу чи головний спеціаліст; представник профспілкової трудового колективу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки; інші особи.
Комісія з розслідування нещасного випадку зобов’язана протягом трьох діб:
- обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків і осіб, причетних до нього, та одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо;
- визначити відповідність умов і безпеки праці вимогам нормативно-правових актів про охорону праці;
- з’ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку;
- визначити осіб, які допустили порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам;
- скласти акти розслідування нещасного випадку за формами Н-5 і Н-1 або акт за формою НТ про потерпілого;
- у разі виникнення гострих професійних захворювань (отруєнь), крім акта за формою Н-1 складається Карта обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П-5.
Нещасні випадки, про які складаються акти за формою Н-1 або НТ, беруться на облік і реєструються роботодавцем у спеціаль¬ному журналі. Роботодавець повинен розглянути і зат-
вердити акти за формою Н-1 або НТ протягом доби після закінчення розслідування, а щодо випадків, які сталися за межами підприємства, — протягом доби після одержання необхідних матеріалів.
Затверджені акти протягом трьох діб над¬силаються:
- потерпілому або його довіреній особі;
- керівникові цеху чи іншого структурного підрозділу, ділянки, місця, де стався нещасний випадок, для вжиття заходів щодо запобігання подібним випадкам;
- відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду разом з копією акта розслідування нещасного випадку;
- відповідному територіальному органу Держнаглядохорон¬праці;
- профспілковій організації, членом якої є потерпілий;
- керівникові (спеціалісту) служби охорони праці підприємства або посадовій особі, на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці.
Спеціальному розслідуванню підлягають:
- нещасні випадки зі смертельним наслідком;
- групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше працівниками незалежно від тяжкості ушкодження їх здоров’я;
- випадки смерті на підприємстві;
- випадки зникнення працівника під час виконання ним трудових обов’язків.
Повідомлення про груповий нещасний випадок зі смертельним наслідком роботодавець зобов’язаний негайно передати:
- відповідному територіальному органу Держнаглядохорон¬праці;
- органу прокуратури за місцем виникнення нещасного випадку;
- відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду;
- органу, до сфери управління якого належить дане підприємство;
- відповідному органу місцевої держадміністрації або виконавчому органу місцевого самоврядування;
- відповідній установі (закладу) санітарно-епідеміологічної служби у разі виявлення гострих професійних захворювань;
- профспілковій організації, членом якої є потерпілий;

23. Назвіть методи дослідження травматизму та їх особливості.
При проведенні аналізу травматизму ставляться такі завдання:
- виявлення причин нещасних випадків;
- виявлення характеру і повтору нещасних випадків;
- визначення найнебезпечніших видів робіт та процесів;
- виявлення факторів, характерних щодо травматизму на даному робочому місці, у цеху, підрозділі;
- виявлення загальних тенденцій, характерних щодо травматизму на даному робочому місці, у цеху, підрозділі.
Мета аналізу травматизму — розробка заходів запобігання нещасним випадкам, у зв’язку з чим потрібно систематично аналізувати й узагальнювати причини травматизму.
Найпоширенішими методами аналізу травматизму, що взаємодоповнюють один одного, є статистичний і монографічний. Нині дедалі більшого значення набувають економічний та ергономічний методи.
Статистичний метод, що базується на аналізі статистичного матеріалу, нагромадженого за декілька років на підприємстві або у галузі, дає можливість кількісно оцінити рівень травматизму за допомогою показників: коефіцієнта частоти (Kч.т); коефіцієнта тяжкості (Kт.т), коефіцієнта виробничих витрат (Kв.в). Ці показники використовуються для характеристики рівня виробничого трав¬матизму на підприємстві й у цілому по галузі та для порівняння різних підприємств за рівнем травматизму.
Початковим матеріалом для розрахунків є дані звітів підприємств, організацій про нещасні випадки. Коефіцієнт частоти трав¬матизму визначається за формулою:
,
Коефіцієнт тяжкості травматизму обчислюється за формулою:

Показник частоти випадків захворюваності (Іч.в) та днів непрацездатності (Іг.д) визначається на 100 працівників:

Показник середньої тривалості одного випадку захворювання (Пд.з) (показник тяжкості захворюваності) обчислюється за формулою:
,
Різновидом статистичного методу є груповий і топографічний методи. При груповому методі дослідження нещасні випадки групуються:
- за професією та видами робіт потерпілих;
- за характером і локалізацією пошкоджень;
- за низкою зовнішніх ознак: днями, тижнями, змінами, віком, стажем, статтю, кваліфікацією потерпілого тощо.
При топографічному методі дослідження всі нещасні випадки систематично позначають умовними позначками на плані розміщення устаткування в цеху, на ділянці стосовно того, де стався нещасний випадок. Скупчення цих знаків свідчить про підвищений рівень травматизму в тому чи іншому підрозділі або робочому місті, завдяки чому створюється наочне уявлення про потенційно небезпечні зони на виробництві.
При монографічному методі дослідження виявляють вплив на безпеку праці багатьох елементів досліджуваного об’єкта (технічного стану об’єкта, характеру та організації трудового процесу, планування виробничого процесу, підготовки працівників, стану обліку та аналізу травматизму тощо), тобто проводять глибокий аналіз небезпечних і шкідливих виробничих чинників, притаманних тій чи іншій виробничій ділянці, устаткуванню, технологічному процесу.
Матеріальні (Мтр) витрати визначаються за формулою:

Ергономічний метод ґрунтується на комплексному вивченні системи «людина – машина (техніка) — виробниче середовище». Відомо, що кожному виду трудової діяльності повинні відповідати певні фізіологічні, психофізіологічні і психологічні якості людини, а також її антропометричні дані. Лише при комплексній відповідності зазначених властивостей людини особливостям конкретної трудової діяльності можлива ефективна та безпечна робота. Порушення цієї відповідності може призвести до нещасного випадку. При такому аналізі травматизму враховується й той факт, що здоров’я і працездатність людини також залежать від біологічних ритмів функціонування його організму і геофізичних явищ. Під впливом гравітаційних сил, викликаних зміною взаємоположення небесних тіл, земним магнетизмом або іонізацією атмосфери, відбуваються певні зрушення в організмі людини, що позначається на стані її поведінки.
При дослідженні травматизму може застосовуватися і метод анкетування (письмове опитування працівників). Він установлює переважно причини психофізіологічного характеру. Важливим моментом у методі анкетування є розробка опитувального листа. Аналіз опитувальних листів (листів спостереження) дає можливість визначити вплив психофізіологічних факторів на безпеку праці.

24. Які соціально-економічні наслідки травматизму.
Травматизм на виробництві викликає наслідки соціального й економічного характеру. Соціальні наслідки полягають у загибелі працівників і травматизмі різного ступеня важкості. Вони можуть бути як локальними (тобто компенсуватися тільки відповідними витратами на підприємстві), так і загальнодержавними. Економічні наслідки — припинення випуску продукції на визначений час, зруйнування устаткування, споруджень, гірничих виробок, втрата частини виробленої продукції, — також можуть мати локальний, регіональний або галузевий характер.Усі ек наслідки поділ на групи: загальнодерж витрати і збори К; втрати і збитки виробничих підприємств Св. Загальнодерж втратипрацездатності:

∑зі – розміри витрат і збитків, які несе сусп.-во для відновлення здоров’я в кожному випадку втрати працездатності. В — величина еквівалента зарплати, невиплаченої і час хвороби робітника в розрахунковому періоді. Втрати, які несе суспільство, включають: 1. втрати профспілкових організацій на надання допомоги оплату путівок у розмірі затрат по соц. страхуванню; 2. суму виплат держ страхового товариства особам порядку індивідуального страхування; 3. суму додаткових асигнувань вищих організацій на вжит заходів щодо усунення наслідків масових нещасних випадків; 4. суму збитків сусп.-ва у вигляді податків з неоподаткованої частини доходів потерпілих, з виплат за лікарняними листами 5. суму потенційних збитків, заподіяниз сусп.-ву у зв’язку з виходом робітника на пенсію по інвалідності за розрахунковий період. Ек втрати виробничих підп.-тв та орг.-й при там час або довгот рив непрацездатності прац-в колективу Сп встан за формулою:

Р- втрати кіль-ті продукції за період непрацездатності.

25. Ким і за рахунок яких коштів здійснюється відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження здоров’я на виробництві?
Відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження його здоров’я або у разі смерті працівника, здійснюється за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків, відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Працедавець може за рахунок власних коштів здійснювати потерпілим і членам їх сімей додаткові виплати, відповідно до колективного або трудового договору. За працівниками, що втратили працездатність у зв’язку з нещасним випадком на виробництві, або професійним захворюванням, зберігаються місце роботи (посада) і середня заробітна платня на весь період до відновлення працездатності або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності. У разі неможливості виконання потерпілим колишньої роботи проводяться його навчання і перекваліфікація, а також працевлаштування відповідно до медичних рекомендацій.

26. Назвіть основні заходи щодо запобігання травматизму на виробництві.
Заходи щодо попередження травматизму та захворювання працівників на виробництві поділяються на:
- технічні;
- санітарно-виробничі;
- медико-профілактичні;
- організаційні.
До технічних заходів належать:
- модернізація технологічного, підйомно-транспортного обладнання;
- перепланування розміщення обладнання;
- впровадження автоматичного та дистанційного керування виробничим обладнанням.
Санітарно-виробничі заходи включають:
- придбання або виготовлення пристроїв, які захищають працівників від дії електромагнітних випромінювань, пилу, газів, шуму тощо;
- влаштування нових і реконструкцію діючих вентиляційних систем, систем опалення, кондиціонування;
- реконструкцію та переобладнання душових, гардеробних тощо.
До медико-профілактичних заходів відносяться:
- придбання молока, засобів миття та знешкодження шкідливих впливів;
- організація профілактичних медичних оглядів;
-організація лікувально-профілактичного харчування.
До організаційних заходів належать:
- проведення навчання та інструктаж з охорони праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки. Застосування комп’ютерних методів прикладного й інструментального забезпечення значно підвищує якість навчального процесу, використовуючи необхідну інформацію з ресурсів мережі Internet, правові системи «Ліга» та ін.;
- робота з професійного відбору;
- здійснення контролю за дотриманням працівниками вимог інструкцій з охорони праці.

27. Назвіть основні причини профзахворювань.
Професійне захворювання (профзахворювання) – це захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов’язаних з роботою.
До професійних хвороб належать насамперед хвороби, що виникають внаслідок безпосередньої дії на людей виробничих шкідливих факторів, а також ті, що за певних виробничих умов розвиваються значно частіше, ніж звичайно. Найпоширенішими професійними чинниками, які впливають на організм робітників сільського господарства є: -хімічні речовини, що широко використовуються для захисту рослин від шкідників та захворювань;
-вібрація та шум, пил рослинного й тваринного походження;
-перенапруження окремих органів і систем, що виникає у відповідь на тривале навантаження на одні і ті самі нервово-м’язові групи;
-біологічні чинники ( мікроорганізми)- збудники заразних хвороб, що передаються від тварини людині. Розрізняють гострі і хронічні професійні захворювання та отруєння. Хвороби, зумовлені тривалим, протягом багатьох років, вдиханням невеликих концентрацій пари хімічних речовин, пилу, газів, впливом на організм вібрації і шуму, як правило, мають хронічний характер і виникають поступово – через 10-15 і більше років роботи в несприятливих умовах.
Найбільш уразливими професійними захворюваннями є працівники вугільної, металургійної та гірничо-добувної промисловості, саме тих галузей, які складають основу економічного потенціалу України. На сьогодні однією з актуальних проблем медицини праці є питання пилових захворювань легень. Враховуючи, що за останні роки серед професійних хвороб найпоширенішими нозологічними формами стали захворювання органів дихання, стратегія і тактика їх діагностики та адекватного лікування набувають особливо важливого значення.

28. Розкажіть про технічні засоби безпеки щодо запобігання травматизму.

29. Суть Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.
Цей Закон відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві (далі – страхування від нещасного випадку).
Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов’язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров’я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Закон визначає такі завдання страхування від нещасного випадку (ст. 1):
— вжиття профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання не¬щасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров’ю застрахованих, викликаним умовами праці;
— відновлення здоров я та працездатності потерпілих на ви¬робництві від нещасних випадків або професійних захворювань;
— відшкодування матеріальної й моральної шкоди застрахо¬ваним і членам їх сімей.
Найголовнішим завданням вважається не відшкодування шкоди від нещасного випадку, як випливає з назви Закону, а завдання що¬до вжиття профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та профзахворюванням на виробництві.
Основними принципами страхування від нещасного випадку (ст.5)є:
— паритетність держави, представників застрахованих осіб і роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку;
— своєчасне й повне відшкодування шкоди страховиком;
— обов’язковість страхування від нещасного випадку осіб, працюючих на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також до¬бровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, і громадян — суб’єктів підприємницької ді-яльності;
— надання державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;
— диференціація страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві;
— формування й витрачання страхових коштів на солідарній основі;
— економічна заінтересованість суб’єктів страхування в по¬ліпшенні умов і безпеки праці;
— цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.
Сам факт вступу на роботу або до навчального закладу людини свідчить про те, що вона застрахована незалежно від фактичного виконання роботодавцем своїх зобов’язань щодо сплати страхових внесків. Застрахованій особі видається свідоцтво вста¬новленого зразка. Страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціаль¬ного страхування. Управління ним здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців.

30. Які страхові виплати з Фонду страхування від нещасних випадків передбачені законодавством на користь потерпілих?
Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому страхові виплати.
Грошові суми цих виплат складаються із:
- страхової виплати втраченого заробітку залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності;
страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому;
- страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому;
- страхової виплати пенсії у зв’язку з утратою годувальника;
- страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом унаслідок травмування на виробництві та професійного захворювання її матері під час вагітності;
- страхових виплат на медичну й соціальну допомогу.
До класу тарифу страхових внесків на соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань підприємства відносяться на підставі висновку органу державного нагляду за охороною праці за участю інших заінтересованих сторін.

31. Який вплив на умови і безпеку праці має науково-технічний прогрес.
Науково-технічний прогрес вносить принципові нововведення в усі сфери матеріального виробництва, впливає на умови та безпеку праці. Так, атомна енергія, автоматизація й електроніка, хімізація, кібернетика, комп’ютеризація докорінно змінюють засоби і предмети праці, технологію, методи управління, а також умови праці.
Науково-технічний прогрес відбувається шляхом створення та впровадження принципово нових засобів праці, матеріалів і технічних процесів, що переважають за своїми техніко-економічними показниками попередньо створені, а також шляхом заміни в широких масштабах ручної праці машинами.
Підвищення технічного рівня виробництва тісно пов’язано з широким використанням радіоелектроніки, радіозв’язку, телебачення, оптичної квантової електроніки та оптичних квантових генераторів. Усі ці пристрої, як і установи, що генерують електромагнітні поля, є джерелами електромагнітного вимірювання. Коло осіб, що підлягає впливу такого випромінювання, весь час розширюється.
Збільшення потужності та швидкості роботи обладнання, заміна традиційних технологічних процесів новими (електрохімічними, електрофізичними, ультразвуковими) спричиняють зростання впливу на працівників таких шкідливих факторів, як шум, вібрація, ультразвук.

32. Охарактеризуйте засоби колективного захисту працюючих.
Засоби колективного захисту призначені для:

• нормалізації повітряного середовища виробничих приміщень і робочих місць (вентиляція, кондиціонування, опалення, автоматичний контроль і сигналізація);

• нормалізації освітлення виробничих приміщень і робочих місць (джерела світла, освітлювальні прилади, світлозахисне обладнання, світлофільтри);

• захисту від іонізуючих, інфрачервоних, ультрафіолетових, електромагнітних, лазерних, магнітних та електричних полів (огородження, герметизація, знаки безпеки, автоматичний контроль і сигналізація, дистанційне керування тощо);

• захисту від шуму, вібрації (огородження, звукоізоляція, віброізоляція);

• захисту від ураження електричним струмом (різні види огородження, захисне заземлення, автоматичне відключення, дистанційне керування);

• захисту від дії механічних факторів (огородження, автоматичний контроль і сигналізація, знаки безпеки);

• захисту від хімічних факторів (огородження, герметизація, вентиляція та очищення повітря, дистанційне керування, знаки безпеки);

• захисту від високих і низьких температур навколишнього середовища (огородження, автоматичний контроль і сигналізація, термоізоляція, дистанційне керування).
33. Назвіть засоби індивідуального захисту працюючих.
Загальні вимоги та класифікація», який передбачає такі засоби індивідуального захисту:
- ізолюючі костюми (пневмокостюми, гідроізолюючі костюми, скафандри);
- засоби захисту органів дихання (протигази, респіратори, пневмошоломи, пневмомаски);
- спеціальний одяг (комбінезони, напівкомбінезони, куртки, брюки, костюми, халати, кожухи);
- спеціальне взуття (чоботи, ботфорти, напівчоботи, боти, бахіли);
- засоби захисту рук (рукавиці, рукавички);
- засоби захисту голови (каски, шоломи, шляпи);
- засоби захисту обличчя (захисні маски, захисні щитки);
- засоби захисту органа слуху (протишумові шоломи, протишумові навушники, протишумові вкладиші);
- засоби захисту очей (захисні окуляри);
- запобіжні пристрої (запобіжні пояси, надплечники, маніпулятори);
захисні дерматологічні засоби (миючі засоби, пасти, креми, мазі).

34. В чому полягає професійний добір працюючих?
У сучасних умовах безпека праці, надійність та продуктивність технічних систем залежить від професійного добору працівників на підприємствах різних форм власності. Здійснення такого добору передбачено ст.18 Закону «Про охорону праці» і спрямовано на реалізацію одного з найважливіших принципів державної політики в галузі охорони праці – пріоритету життя та здоров’я людей щодо результатів виробничої діяльності.
Професійний добір — одна з найважливіших складових комплексу профілактичних заходів щодо забезпечення безпеки праці, який включає також контроль за проектуванням нових технологій та виробничого устаткування, застосування раціональних режимів праці й відпочинку і засобів індивідуального захисту, ефективне медичне обслуговування, зниження можливих економічних втрат у зв’язку з травматизмом та профзахворюваністю. Значення цих заходів тепер зростає у зв’язку з впровадженням соціального страхування від нещасних випадків і профзахворювань. Тому для широкого введення профдобору на підприємствах необхідні наукове обґрунтування та детальна розробка механізму реалізації його у вигляді заходів.
Основу психофізіологічного професійного добору становить забезпечення адекватності вимог, які висувають фактори умов праці, психофізіологічним можливостям людини. Тому він повинен супроводжуватися попередніми(під час приймання на роботу) й періодичними (в процесі трудової діяльності) медичними оглядами. Створення системи пофесійного добору для широкого впровадження на промислових підприємствах має передбачати вирішення найважливіших завдань у межах як усієї країни, так і окремого підприємства.
Основними напрямами професійного добору є:
- підвищення успішності професійної діяльності;
- профілактика травматизму;
- профілактика профзахворювань.
Система професійного добору працівників у межах підприємства передбачає визначення контингентів, які підлягають профдобору; обґрунтування виробу методів і критеріїв профдобору; організацію кабінетів профдобору.

35. У чому полягає соціальне-економічне значення охорони праці?
Соціальне значення охорони праці:
- охорона життя і здоров’я трудящих від можливих вироб-ничих шкідників;
- сприяє культурно-технічному зростанню: лише не
надмірно втомлений від роботи в шкідливих,
- загазованих виробничих приміщеннях працівник,
- здатний вечорами вчитися, підвищувати свою кваліфікацію, читати, розважатися, займатися
спортом та розвиватись;
- сприяє гуманізації праці.
Ек значення охорони праці полягає в тому, що вона сприяє:зростанню продуктивності праці працівників, а тим
самим і зростанню виробництва і економіки в цілому; – скороченню втрат робочого часу від тимчасової непрацездатності працівників через виробничі травми, професійні -захворювання, економії засобів фундації соціального
страхування.

36. Назвіть основні законодавчі акти з охорони праці.
Законодавство України про охорону праці являє собою систему взаємозв’язаних нормативних актів, що регулюють відносини у галузі реалізації державної політики щодо правових, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці. Воно складається із загальних законів України та спеціальних законодавчих актів. Загальними законами України, що визначають основні положення з охорони праці, є Конституція України, Кодекс законів про працю України та Закон України «Про охорону праці».
Основним законом, що гарантує права громадян на безпечні й нешкідливі умови праці є Конституція України. Реалізація цих прав здійснюється через виконання вимог, викладених у законодавчих актах.
Кодекс законів про працю (КЗпП) України проголошує правові засади та гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної та творчої праці; регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ незалежно від форм власності, виду діяльності й галузевої належності.
Правове регулювання охорони праці розглядається не лише у главі ХІ «Охорона праці» Кодексу законів про працю. Норми щодо охорони праці містяться в багатьох статтях інших глав КЗпП України, таких як «Трудовий договір» (глава ІІІ), «Робочий час» (глава ХІV), «Час відпочинку (глава V), «Праця жінок» (глава VІІ), «Праця молоді» (глава XІІI), «Професійні спілки» (глава XVI), «Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю» (глава XVІІI).

37. Які права на охорону праці має працівник під час роботи на підприємстві?
Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.
Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов’язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці (якщо професійна спілка на підприємстві не створювалася), а також страхового експерта з охорони праці.
За період простою з причин, передбачених частиною другою цієї статті, які виникли не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток.
Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.
Працівника, який за станом здоров’я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства.
На час зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду за охороною праці чи службою охорони праці за працівником зберігаються місце роботи, а також середній заробіток.
38. На які пільги та компенсації за важкі та шкідливі умови праці має право працівник?
Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
У разі роз’їзного характеру роботи працівникові виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених колективним договором. Роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникові пільги і компенсації, не передбачені законодавством.
Протягом дії укладеного з працівником трудового договору роботодавець повинен, не пізніш як за 2 місяці, письмово інформувати працівника про зміни виробничих умов та розмірів пільг і компенсацій, з урахуванням тих, що надаються йому додатково.

39. Як законодавство охороняє працю жінок і неповнолітніх?
Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт, пов’язаних з санітарним та побутовим обслуговуванням), а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров’я.
Праця вагітних жінок і жінок, які мають неповнолітню дитину, регулюється законодавством.
Не допускається залучення неповнолітніх до праці на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні, а також до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров’я.
Неповнолітні приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду. Порядок трудового і професійного навчання неповнолітніх професій, пов’язаних з важкими роботами і роботами із шкідливими або небезпечними умовами праці, визначається положенням, яке затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.
Вік, з якого допускається прийняття на роботу, тривалість робочого часу, відпусток та деякі інші умови праці неповнолітніх визначаються законом.

40. Які державні та громадські органи здійснюють в Україні нагляд та громадський контроль за охороною праці?
Державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють:
-спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;
-спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки;
-спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки;
-спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці.
Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, суб’єктів підприємництва, об’єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування, їм не підзвітні і не підконтрольні.
Діяльність органів державного нагляду за охороною праці регулюється цим Законом, законами України “Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку”, “Про пожежну безпеку”, “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, іншими нормативно-правовими актами та положеннями про ці органи, що затверджуються Президентом України або Кабінетом Міністрів України.

Частина 2

41. Назвіть основні принципи держаної політики в галузі охорони праці.
Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:
пріоритету життя і здоров’я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;
підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;
комплексного розв’язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля;
соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб’єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності;
адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров’я та психологічного стану;
використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству;
інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;
забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об’єднань громадян, що розв’язують проблеми охорони здоров’я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;
використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.
42. Які види відповідальності існують за порушення законодавства про охорону праці?
Згідно із Законом України «Про охорону праці» за порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці (розділ VIII) встановлені різні види відповідальності: дисциплінарна, адміністративна, матеріальна, кримінальна. Передбачені відповідальність як підприємств, так і самих працівників.
Дисциплінарна відповідальність регулюється Кодексом законів про працю і передбачає такі види покарання, як догана та звільнення.
Адміністративна відповідальність — це відповідальність пocaдових осіб і працівників перед органами державного нагляду, ЩО полягає у застосуванні до них штрафних санкцій. Умови притягнення до адміністративної відповідальності передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення. Ст. 41 КУпАП, що передбачає, що порушення вимог законодавчих та інших норматив них актів з охорони праці тягне за собою накладення штрафу НІ винних осіб у таких розмірах:
— на працівників — від 2 до 5 неоподатковуваних мінімумі
доходів громадян;
— на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також на громадян — власників підприємств або уповноважених ними осіб — від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Контроль і нагляд за дотриманням законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці, з безпеки проведення робіт здійснюють органи державного нагляду за охороною праці.
Матеріальною відповідальністю передбачено відшкодування збитків, заподіяних підприємствами працівникам (або членам їх сімей). які постраждали від нещасного випадку чи профзахворювання.
Кримінальна відповідальність за порушення правил охорони та безпеки праці передбачена ст. 135, 218, 219 і 220 Кримінально¬му і и кодексу України. Суб’єктом злочину з питань охорони праці є будь-яка службова особа підприємства, а також громадянин – власник підприємства чи уповноважена ним особа.

43. Розкрийте зміст Закону України “Про охорону праці”.
Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров’я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.
14 жовтня 1992р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про охорону праці», дія якого розповсюджується на всі підприємства, установи та організації незалежно від форм власності й видів їх діяльності, на всіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах. Цей закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя й здоров’я в процесі трудової діяльності; регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки і гігієни праці та виробничого середовища; встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні. Закон «Про охорону праці» має численні нововведення: Впровадження економічних методів управління охороною праці на зміну адміністративно – командним; застосування низки додаткових штрафних санкцій, а також пільг щодо оподаткування; визначення правового статусу служб охорони праці на підприємствах і в органах державного управління всіх рівнів; забезпечення навчання населення з питань охорони праці; створення необхідних передумов для започаткування нових громадських інститутів і можливості обрання комісій охорони підприємств та уповноважених трудового колективу з цих питань тощо. У Законі враховано основні вимоги конвенцій і рекомендацій Міжнародної організації праці щодо безпеки і гігієни праці та виробничого середовища, регулювання відносин охорони праці у передових промислово розвинутих країнах, досвід охорони праці в Україні у попередні роки. Особливу увагу в Законі звернено на гарантії прав громадян на охорону праці:
- право працівників на охорону праці при укладанні трудового договору;
- право працівників на охорону праці під час роботи;
- соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань;
- право працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці;
- відшкодування шкоди у випадку ушкодження здоров’я працівників або у разі їх смерті.
Закон України «Про охорону праці» визначає соціально-економічні, організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні та лікувально-профілактичні заходи щодо охорони праці.

44. На яких роботах та кому видається безкоштовно спецодяг та інші засоби індивідуального захисту?
На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов’язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби. Працівники, які залучаються до разових робіт, пов’язаних з ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха тощо, що не передбачені трудовим договором, повинні бути забезпечені зазначеними засобами.

Роботодавець зобов’язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору.

У разі передчасного зношення цих засобів не з вини працівника роботодавець зобов’язаний замінити їх за свій рахунок. У разі придбання працівником спецодягу, інших засобів індивідуального захисту, мийних та знешкоджувальних засобів за свої кошти роботодавець зобов’язаний компенсувати всі витрати на умовах, передбачених колективним договором.

Згідно з колективним договором роботодавець може додатково, понад встановлені норми, видавати працівникові певні засоби індивідуального захисту, якщо фактичні умови праці цього працівника вимагають їх застосування.
45. Назвіть та охарактеризуйте соціально-економічні заходи щодо охорони праці.
До працівників можуть застосовуватися будь-які заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення рівня безпеки та поліпшення умов праці. Види заохочень визначаються колективним договором, угодою.

При розрахунку розміру страхового внеску для кожного підприємства Фондом соціального страхування від нещасних випадків, за умови досягнення належного стану охорони праці і зниження рівня або відсутності травматизму і професійної захворюваності внаслідок здійснення роботодавцем відповідних профілактичних заходів, може бути встановлено знижку до нього або надбавку до розміру страхового внеску за високий рівень травматизму і професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці.

Розрахунок розміру страхового внеску із застосуванням знижок та надбавок для кожного підприємства, передбачених частиною другою цієї статті, провадиться відповідно до законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

46. Назвіть та охарактеризуйте організаційно-технічні заходи щодо охорони праці.
Закон України «Про охорону праці» визначає соціально-економічні, організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні та лікувально-профілактичні заходи щодо охорони праці.
Орган- техн. заходи- заходи, що стосуються навчання, контролю ,створення служб тощо. Організаційно-технічні заходи і засоби щодо охорони праці покликані забезп такий рівень організації праці на підпр-ві й такі технічні рішення з охорони праці для всього техно-логічного процесу, окремого обладнання, інструментів, які виключали б вплив на працівників небезп виробн. факторів, а також виключали б або зменшували б до допустимих норм вплив на робітників шкідливих виробничих факторів.
До організаційних заходів з охорони праці належать: правиль¬на поведінка працівників, чітке й своєчасне проведення інструк¬тажів і контролю знань з охорони праці (ст. 18); правильне пла¬нування робочих місць; правильна організація праці; застосу¬вання безпечних способів праці; дотримання встановленого ходу технологічного процесу; справний стан засобів колективного та індивідуального захисту. Технологічними (інженерними) заходами і засобами охоро¬ни праці є: застосування технічно досконалого та справного обладнання, інструментів і пристроїв, транспортних засобів колективного захисту (огорож, запобіжних пристроїв, блоку¬вання сигналізації, системи дистанційного управління, спеціаль¬них засобів).
47. Назвіть та охарактеризуйте санітарно-гігієнічні заходи щодо охорони праці.
Закон України «Про охорону праці» визначає соціально-еко¬номічні, організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні та лікуваль¬но-профілактичні заходи щодо охорони праці.
Санітарно-гігієнічні заходи щодо охорони праці передбачають впровадження норм та контроль за ними щодо шуму, освітлення, мікроклімату, пилу тощо, тобто дослідження впливу виробничих факторів на людину та встановлення допустимих значень цих факторів на робочих місцях, ви¬значення конкретних параметрів виробничих факторів на робо¬чих місцях, а також відповідності умов на робочих місцях вимо¬гам нормативних документів. Для цього ств санітарно-гігієнічний відділ – це структурний підрозділ санепідустанови, призначений для здійснення санітарно-гігієнічного нагляду з метою охорони здоров’я населення і профілактики інфекційної та соматичної захворюваності на виконання Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення». В своїй роботі спеціалісти відділу керуються і іншими законами України: «Про охорону навколишнього середовища», «Про охорону атмосферного повітря», «Про відходи», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про основи містобудування», іншими. Санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизму, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

48. Назвіть та охарактеризуйте лікувально-профілактичні заходи щодо охорони праці.
Закон України «Про охорону праці» визначає соціально-еко¬номічні, організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні та лікуваль¬но-профілактичні заходи щодо охорони праці. Система управління охороною праці створюється суб’єктом господарювання і має передбачати підготовку, прийняття та реалізацію завдань щодо здійснення організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на збереження життя, здоров’я та працездатності найманих працівників у процесі їх трудової діяльності. Лікувально-профілактичними заходами щодо охорони праці є встановлення чітких умов для здоров’я людей, моніторинг здоров’я прац-ків, нормування робочих днів, лікування, відповідні попередні та періодичні медичні огляди працівни¬ків; переведення працівників на легшу роботу за станом здо¬ров’я; безплатне забезпечення лікувально-профілактичним хар¬чуванням працівників на роботах з тяжкими і шкідливими умовами праці; відшкодування потерпілому працівникові ви¬трат на лікування; особливі вимоги з охорони праці жінок, не-повнолітніх та інвалідів,

49. Які вимоги Законів України “Про охорону праці”, “Про колективні договори і угоди” передбачені щодо організації безпечних і нешкідливих умов праці?
Законами України “Про охорону праці” та “Про колективні договори і угоди”, передбачено внесення комплексних заходів щодо організації безпечних і нешкідливих умов праці в колективні договори та визначення обов’язків сторін з цих заходів.
Колективний договір повинен обов’язково містити зобов’язання сторін щодо заходів захисту прав та соціальних інтересів осіб, які потерпіли на виробництві від нещасних випадків або профзахворювань, а також утриманців і членів сімей загиблих.
Згідно зі ст. 11 Закону України “Про охорону праці” рекомендовано включати до розділу “Охорона праці” колективного договору заходи щодо поліпшення умов праці інвалідів, жінок, підлітків, надання їм пільг за виконання вимог щодо охорони праці.

50. Назвіть нормативи з охорони праці.
Спеціальними законодавчими актами є державні нормативні акти з охорони праці (ДНАОП). Це — правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов’язкових для виконання.
Вимогам нормативних актів з охорони праці мають відповідати:
— умови праці на кожному робочому місці;
— безпека технологічних процесів, машин, механізмів, облад¬нання й інших засобів виробництва;
— стан засобів колективного та індивідуального захисту;
— санітарно-побутові умови.
Державні нормативні акти з охорони праці залежно від сфери дії поділяються на міжгалузеві та галузеві.
Міжгалузевий нормативний акт про охорону праці — це ДНАОП загальнодержавного користування, дія якого поширю¬ється на всі підприємства, установи, організації незалежно від ві¬домчої (галузевої) належності та форм власності.
Галузевий нормативний акт про охорону праці — це ДНАОП, дія якого поширюється на підприємства, установи, організації певної галузі.Повний перелік чинних нормативних документів з охорони праці в Україні наведено в «Державному реєстрі міжгалузевих та галузевих актів про охорону праці» , який діє з 1995 р. Він вклю¬чає 2000 нормативних актів (правил, норм, положень, інструкцій тощо), а також 350 міждержавних стандартів безпеки праці (ГОСТ ССБТ) і близько 40 Державних стандартів України (ДСТУ).Функцію головної організації з опрацювання ДНАОП виконує Національний науково-дослідний інститут охорони праці, який входить до системи органів державного нагляду за охороною праці. У кожній галузі народного господарства визначається ба¬зова організація з опрацювання нормативних актів про охорону праці.Згідно із Законом України «Про охорону праці» (ст. 34) прий¬няття нових, перегляд і скасування державних міжгалузевих та галузевих нормативних актів про охорону праці проводяться ор¬ганами державного нагляду за охороною праці за участю інших державних органів. Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охоро¬ну праці переглядаються в міру впровадження досягнень науки і техніки, що сприяють поліпшенню безпеки, гігієни праці та ви¬робничого середовища, але не рідше одного разу на десять років.

51. Назвіть завдання, функції та права Державного департаменту промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду .
Комплексне управління охороною праці в державі, у тому числі й державний нагляд за охороною праці здійснює Державний депар¬тамент з нагляду за охороною праці (Держнаглядохоронпраці), який виступає правонаступником Комітету з нагляду за охороною праці. Основними завданнями департаменту є реалізація державної полі¬тики у сфері охорони праці та виробничої безпеки, комплексне управління охороною праці, здійснення державного нагляду за до¬держанням вимог законодавчих та інших нормативно-правових ак¬тів щодо безпечного проведення робіт, а також охорони надр.
Державний департамент з нагляду за охороною праці виконує такі функції:
— розробляє за участю міністерств, інших центральних орга¬нів виконавчої влади і профспілок Національну програму поліп¬шення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, конт¬ролює її виконання;
— організовує й здійснює державний нагляд за додержанням у процесі трудової діяльності вимог законодавчих, міжгалузевих, галузевих та інших нормативних актів щодо охорони праці за відповідністю вимогам нормативних актів з охорони праці дію¬чих технологій, технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів;
— проводить експертизу проектів будівництва підприємств і виробничих об’єктів, розробок нових технологій, засобів вироб¬ництва на їх відповідність нормативним актам про охорону праці;
— здійснює облік та аналіз аварій і нещасних випадків на ви¬робництві, розробляє на цій основі пропозиції щодо профілакти¬ки аварійності й виробничого травматизму тощо.
Працівники Держнаглядохоронпраці мають досить широкі повноваження: від накладання штрафів до зупинки експлуатації підприємств, об’єктів, окремих виробництв, цехів і дільниць, ро¬бочих місць та обладнання, до усунення порушень вимог щодо охорони праці.
Для виконання своїх функцій Держнаглядохоронпраці створює територіальні управління й інспекції. Основними завданнями територіального управління Держнаглядохоронпраці згідно з Тнповим положенням про територіальне управління Комітету з нагляду за охороною праці України, затвердженим наказом Комітету з паї ляду за охороною праці України 2 липня 1998 р. № 135і, є:
— здійснення державного нагляду за додержанням у процесі трудової діяльності вимог законодавчих та інших нормативно» правових актів щодо безпеки, гігієни праці й виробничого середо¬вища, а також за проведенням робіт з геологічного вивчення надр, їх охороною і використанням, переробкою мінеральної сировини;
— координація робіт з профілактики травматизму невиробни¬чого характеру;
— дотримання вимог законодавства та інших нормативно» правових актів про охорону праці при введенні в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, об’єктів та засобів виробництва;
— сприяння впровадженню у виробництво нових науково-дослідних розробок, винаходів, технологій, спрямованих на поліпшення умов праці і раціональне використання мінеральної сировини. ,
Для виконання своїх функцій територіальне управління Держнаглядохоронпраці має у своєму складі державні інспекції, кількість яких погоджується Комітетом.
З метою технічної підтримки державного нагляду створено мережу експертно-технічних центрів, які включають 61 випробу вальну лабораторію, котрі проводять експертизу технічної документації, діагностику обладнання, опрацьовують експертні висновки щодо можливості введення в експлуатацію нових реконструйованих об’єктів і засобів виробництва.

52. Роль профспілок у сфері охорони праці. Яким чином вони можуть виконувати поставлені завдання?
Виходячи з того, що держава починає управляти та здійснювати нагляд за охороною праці, профспілки повинні зосередитися на контролі за додержанням відповідними державними структурами, господарськими керівниками, Практично всю політику в галузі охорони праці та навколишнього середовища профспілки повинні проводити,, через колективні договори і тарифні угоди, представники профспілок беруть участь у:
- опрацюванні Національної програми поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також угод з питань поліпшення умов і безпеки праці;
- формуванні регіональних програм з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, що мають міжгалузеве значення;
- опрацюванні державних міжгалузевих і галузевих норматив¬них актів про охорону праці;
- розслідуванні нещасних випадків та профзахворювань;
- організації страхування від нещасних випадків та професійних захворювань у порядку й на умовах, що визначаються законодавством і колективним договором (угодою, трудовим договором);
- опрацюванні власником комплексних заходів для досягнення встановлених нормативів з охорони праці;
- підготовці разом з власником подання про визначення і затвердження трудовим колективом порядку оплати та розмірів одноразової допомоги працівникам, які постраждали на виробництві.
Профспілки мають право безперешкодно перевіряти стан умов і безпеки праці на виробництві, виконання відповідних зобо¬в’язань колективних договорів (угод), додержання власником вимог трудового законодавства щодо режиму робочого часу та часу відпочинку працівників,
Уповноважені з питань охорони праці мають право безперешкодно перевіряти стан безпеки й гігієни праці, дотримання працівниками нормативних актів з охорони праці, а також вносити пропозиції щодо усунення виявлених порушень нормативних актів з охорони праці та здійснювати контроль за реалізацією цих пропозицій.

53. Формування та використання державного фонду соціального страхування від нещасних випадків і профзахворювань. Хто управляє діяльністю фонду?
Для страхування працівника від нещасного випадку не потрібні його згода або заява. Страхування здійснюється в безособовій формі. Сам факт вступу на роботу або до навчального закладу людини свідчить про те, що вона застрахована незалежно від фак¬тичного виконання роботодавцем своїх зобов’язань щодо сплати страхових внесків. Застрахованій особі видається свідоцтво встановленого зразка.
Страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування.
Головними завданнями Фонду є:
- компенсація працівникові шкоди, заподіяної каліцтвом або ушкодженням здоров’я. Фонд виплачує йому або членам його сім’ї одноразову допомогу, втрачений заробіток у разі тимчасової непрацездатності, пенсію при частковій втраті працездатності, пенсію у разі смерті потерпілого;
- вжиття необхідних заходів щодо відновлення працездатності потерпілого. Фонд організовує лікування потерпілих, їх перекваліфікацію, працевлаштування осіб з відновленою працездатністю;
- створення умов для перекваліфікації інвалідів;
- вжиття заходів щодо запобігання нещасним випадкам на виробництві, профзахворюванням.
Основна мета Фонду соціального страхування — сприяння керівництву підприємств у проведенні роботи щодо профілактики травматизму.
Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому страхові виплати.
Грошові суми цих виплат складаються із:
- страхової виплати втраченого заробітку залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності;
страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому;
- страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому;
- страхової виплати пенсії у зв’язку з утратою годувальника;
- страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом унаслідок травмування на виробництві та професійного захворювання її матері під час вагітності;
- страхових виплат на медичну й соціальну допомогу.
До класу тарифу страхових внесків на соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань підприємства відносяться на підставі висновку органу державного нагляду за охороною праці за участю інших заінтересованих сторін.

54. Охарактеризуйте систему фінансування охорони праці.
Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці.
Згідно 21 статті Закону України “Про охорону праці”: фінансування охорони праці здійснюється власником. Працівник не несе ніяких витрат на заходи щодо охорони праці.
На підприємствах, в галузях і на державному рівні у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку створюються фонди охорони праці.
Такі ж фонди можуть створюватись органами місцевого і регіонального самоврядування для потреб регіону.
На підприємстві кошти вказаного фонду використовуються тільки на виконання заходів, що забезпечують доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог або підвищення існуючого рівня охорони праці на виробництві.
Кошти галузевих і державного фондів охорони праці витрачаються на здійснення галузевих і національних програм з питань охорони праці, науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт, що виконуються в межах цих програм, на сприяння становленню і розвитку спеціалізованих підприємств та виробництв, творчих колективів, науково-технічних центрів, експертних груп, на заохочення трудових колективів і окремих осіб, які плідно працюють над розв’язанням проблем охорони праці.
Кошти фондів охорони праці не підлягають оподаткуванню. Витрати на охорону праці, що передбачаються в державному і місцевих бюджетах, виділяються окремим рядком. Фонд охорони праці включає:1.Заходи, що можуть здійснюватись за рахунок коштів фонду охорони праці підприємств, установ, організацій (далі підприємства) чи спеціально виділених цільових коштів з інших джерел з метою доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог або підвищення існуючого рівня охорони праці. 2.Заходи, що можуть здійснюватись за рахунок коштів галузевого фонду охорони праці.3.Заходи, що можуть здійснюватись за рахунок коштів регіонального фонду охорони праці.
Фінансування заходів, спрямованих на приведення умов і безпеки праці до нормативних вимог, підтримку досягнутого та підвищення існуючого рівня стану охорони праці можуть здійснюватись на підприємствах, як правило, за рахунок:а) витрат виробництва за такими елементами:
- матеріальні затрати на удосконалення технологій та організацію виробництва, винахідництво та раціоналізацію, підтримку основних виробничих фондів у робочому стані, утримання засобів колективного захисту тощо;б) амортизація основних фондів;в) капітальних вкладень;г) банківського кредиту;д) кошторису видатків бюджетних організацій і установ;е) фонду охорони праці.

55. Розкрийте зміст організації контролю за дотриманням законодавства про охорону праці.
Нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю є особливою правозастосувальною діяльністю спеціально уповноважених органів, спрямованою на захист трудових прав людини, їх здійснюють спеціально уповноважені на те органи й інспекції, що не залежать від роботодавця. Центральні органи державної виконавчої влади здійсн контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні. Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про працю здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами. Громадський контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють професійні спілки та їх об’єднання. Органи: Державну інспекцію праці Міністерства праці та соціальної політики України; Державний комітет по нагляду за охороною праці України; Державну інспекцію охорони праці Комітету України по нагляду за охороною праці; Міністерство екології та природних ресурсів України; органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України; органи і заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров’я України; органи державного енергетичного нагляду Міністерства енергетики й електрифікації України.
Місцеві державні адміністрації і Ради народних депутатів у межах відповідної території:забезпечують реалізацію державної політики в галузі охорони праці; формують за участю профспілок програми заходів з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, що мають міжгалузеве значення; здійснюють контроль за додержанням нормативних актів про охорону праці.
Ці органи створюють систему органів нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю й охорону здоров’я підприємствами (установами, організаціями) всіх форм власності і діють на основі відповідних нормативно-правових актів, що регламентують їхню діяльність.
Державна інспекція виконує, зокрема, такі функції:а) контролює додержання законодавства про працю на підприємствах, вимагає усунення виявлених порушень;
б) вносить на розгляд власника (керівника) підприємства або уповноваженого ним органу, органів державної виконавчої влади пропозиції, спрямовані на усунення і попередження порушень законодавства про працю, а у разі необхідності доводить їх до відома органів прокуратури;в) складає у випадках, передбачених законодавством, протоколи про адміністративні правопорушення вимог законодавства про працю, а також розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення згідно із законодавством;г) сприяє організації правового навчання власників (керівників) підприємств або уповноважених ними органів та проведенню роз’яснювальної роботи щодо законодавства про працю;д) веде прийом громадян, розглядає листи, заяви, скарги громадян, підприємств з питань додержання законодавства про працю. При цьому посадові особи Держ інспекції не виступають як посередники чи арбітри під час розгляду індивідуальних трудових спорів, зберігають конфіденційність джерела інформації (скарги) про порушення зак-ва про працю.

56. В чому суть соціального страхування від нещасних випадків і професійних захворювань і що є джерелом фінансування соціального страхування?
Закон визначає такі завдання страхування від нещасного випадку (ст. 1):
— вжиття профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання не¬щасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров’ю застрахованих, викликаним умовами праці;
— відновлення здоров я та працездатності потерпілих на ви¬робництві від нещасних випадків або професійних захворювань;
— відшкодування матеріальної й моральної шкоди застрахо¬ваним і членам їх сімей.
Найголовнішим завданням вважається не відшкодування шкоди від нещасного випадку, як випливає з назви Закону, а завдання що¬до вжиття профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та профзахворюванням на виробництві.
Основними принципами страхування від нещасного випадку (ст.5)є:
— паритетність держави, представників застрахованих осіб і роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку;
— своєчасне й повне відшкодування шкоди страховиком;
— обов’язковість страхування від нещасного випадку осіб, працюючих на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також до¬бровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, і громадян — суб’єктів підприємницької ді-яльності;
— надання державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;
— диференціація страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві;
— формування й витрачання страхових коштів на солідарній основі;
— економічна заінтересованість суб’єктів страхування в по¬ліпшенні умов і безпеки праці;
— цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.
Сам факт вступу на роботу або до навчального закладу людини свідчить про те, що вона застрахована незалежно від фактичного виконання роботодавцем своїх зобов’язань щодо сплати страхових внесків. Застрахованій особі видається свідоцтво вста¬новленого зразка. Страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціаль¬ного страхування. Управління ним здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців.

57. Назвіть мету, функції та завдання управління охороною праці на підприємстві.
Управління охороною праці на підприємстві є складовою, підсистемою загальної системи управління підприємством, оскільки лише за високого рівня охорони праці може бути забезпечено ефективне виконання завдань, що постають перед підприємством, і досягнення найкращих економічних результатів.В узагальненому вигляді процес управління охороною праці повинен передбачати такий алгоритм дій, виконуваних за замкнутим циклом: діагностику (аналіз та оцінку) стану системи про-гнозування виробничого ризику й можливих наслідків плануванні запобіжних заходів прийняття управлінських рішень; організацію виконання; контроль за виконанням, процесом виробництва і діями персоналу діагностики.Метою управління охороною праці є забезпечення безпеки збереження здоров’я та працездатності людини під час трудової діяльності. Мета управління може бути досягнута шляхом виконання певних функцій управління. Функція управління —це комплекс взаємозв’язаних видів діяльності, що здійснюються суб’єктом управління при цілеспрямованому впливі на об’ємі управління. Управління охороною праці забезпечує виконання таких функцій: 1.організацію й координацію робіт з охорони праці; 2. контроль стану охорони праці; 3. облік, аналіз та оцінку показників стану умов і безпеки праці; 4. планування та фінансування робіт з охорони праці; 5.стимулювання забезпечення високого рівня охорони праці. Управління охороною праці має включати виконання таких основних завдань: 1. навчання працівників безпеці праці та пропаганду питань охорони праці; 2. забезпечення безпеки виробничого обладнання; 3. забезпечення безпеки виробничих процесів;4. забезпечення безпеки будівель і споруд; 5. нормалізацію санітарно-гігієнічних умов праці;6. забезпечення працівників засобами індивідуального захисту; 7. санітарно-побутове обслуговування працівників; 8. професійний відбір працівників за певними спеціальностями.Важливе значення має створення системи управління охоро¬ною праці. З методологічних позицій системного підходу визначається перелік і склад спеціальних функцій (завдань) управління охороною праці в їх безпосередньому зв’язку з функціональними підсистемами управління підприємством зі встановленням локальних цілей роботи.

58. Принципи організації та функціонування системи управління охороною праці на підприємстві.
В основу СУОП підприємства повинна бути покладена економіко-цільова спрямованість функціонування й комплексний підхід до вирішення проблем охорони праці. Це виражається в чіткому формулюванні цільових завдань як бажаний результат діяльності та у розробці економічного механізму як способу, що забезпечує досягнення поставленої мети.
Комплексний підхід до розв’язання завдань і проблем у галузі охорони праці реалізується на основі принципів:
1. спрямованості системи управління на реалізацію цільових завдань; 2. безумовного пріоритету професійної та екологічної безпеки щодо інших категорій господарської діяльності, підкріпленої фінансовими й матеріальними ресурсами; 3. масової участі всіх працівників підприємства в забезпеченні професійної та екологічної безпеки, а також реалізації заходів працеохоронного характеру й управлінських впливів на всіх рівнях і стадіях виробничих і трудових процесів; 4.ненульового ризику, тобто усвідомлення необхідності підготовки виробництва й організації дій на випадок нестандартної (надзвичайної) ситуації; 5.соціальної та економіко-цільової оцінки наслідків припустимих дій і рішень, які приймаються на основі прогнозування ризику й усунення джерел потенційної небезпеки; 6.достовірності, повноти й оперативності зовнішньої та внутрішньої інформації, доведення її до кінцевої ланки всього управлінського ланцюга по вертикалі і горизонталі; 7. експрес-реагування на інформацію, яка надходить: оперативної оцінки й аналізу ситуації, вироблення, прийняття та виконання управлінських рішень, спрямованих на усунення профе¬сійної та екологічної небезпеки, причин її виникнення;8. безперервності функціонування системи навчання, яка за-безпечує достатню професійну компетентність менеджерів і пра¬цівників у галузі охорони праці та інженерної екології;
9.безперервності контролю (нагляду) за дотриманням норма¬тивних вимог на виробничих ділянках і робочих місцях; 10.економічної мотивації й обопільної відповідальності всіх працівників (адміністрації, посадових осіб і робітників)— учас¬ників трудових процесів на підприємстві — за створення і до¬тримання нормативних умов, забезпечення професійної та еколо-гічної безпеки.

59. В чому полягає аналіз ефективності функціонування системи управління охороною праці на підприємстві?
В основу СУОП підприємства повинна бути покладена економіко-цільова спрямованість функціонування й комплексний підхід до вирішення проблем охорони праці. Це виражається в чіткому формулюванні цільових завдань як бажаний результат діяльності та у розробці економічного механізму як способу, що забезпечує досягнення поставленої мети
Аналіз ефективності функціонування СУОП на підприємств проводиться за такою методикою:
— за наявністю цільових програм щодо запобігання виробничого травматизму та професійним захворюванням, усунення небезпечних і шкідливих виробничих факторів;
— цілеспрямованістю щорічних комплексних заходів та іншій планів роботи щодо зменшення рівня виробничого травматизму І профзахворювань, підвищення рівня охорони праці, виконанням планів, заходів, приписів, пропозицій з охорони праці;
— наявністю посадових інструкцій з охорони праці та врахуванням у них усіх завдань і функцій управління охороною праці
— створенням мотивації роботи з охорони праці на підприємстві
— контролем, обліком і аналізом роботи з охорони праці;
— за виконанням завдань з охорони праці. За результатами перевірки визначається середній коефіцієнт виконання завдань І функцій управління охороною праці на підприємстві та надаються пропозиції щодо поліпшення функціонування СУОП
З метою систематизації роботи з охорони праці необхідно розро¬бити технологічну схему управління цією діяльністю на підприємс¬твах. Користуючись схемою як алгоритмом, керівник підприємства послідовно перевіряє виконання завдань і функцій управління охороною праці. Це дає можливість системно та комплексно вирішувати всі питання охорони праці, підвищувати її ефективність, зменшувати виробничий ризик.

60. Назвіть обов’язки власника підприємства у галузі охорони праці.
Роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:
створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов’язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;
розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;
забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються; впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;
забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом; з
абезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;
організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров’я виробничих факторів
розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства (далі – акти підприємства), та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці;
здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;
організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці; вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.
Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
61. Які обов’язки працівника щодо виконання нормативних актів про охорону праці?
Згідно із ЗУ «Про охорону праці» працівник зобов’язаний:
— дбати про особ. безпеку і здоров’я, а також про безпеку та здоров’я оточуючих людей;
— знати і викон-ти вимоги нормат. актів про ОП, правила поводження з машинами, механізмами, уста-ям та іншими засобами вироб-ва, користуватися засоба¬ми колект. й інд. захисту;
— додержуватися зобов’язань щодо ОП, передба¬чених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутр. трудового розпорядку під-ва;
— проходити у встановленому закон-вом порядку попе-редні й періодичні мед. огляди;
— співробітничати з власником у справі організації безпечних і нешкідливих умов праці, особисто вживати посильних заходів щодо усунення будь-якої виробничої ситуації, яка створює загро¬зу його життю чи здоров’ю людей, які його оточують у навколишньому природному середовищі, повідомляти про небезпеку свого безпосереднього керівника або іншу посадову особу.
Усі працівники при прийнятті на роботу і в процесі трудової діяльності проходять на підп-ві інструктаж (навчання) з питань ОП. Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, мають проходити попереднє спеціальне навчання і 1раз на рік перевірку знань відповідних нормативних актів про ОП. Перелік таких робіт затверджується Держ. департ. Укр. з нагляду за ОП. Посадові особи згідно з переліком, затвердженим Держ. департ. Укр. з нагляду за ОП, до початку виконання своїх обов’язків і періодично один раз на 3 роки проходять у встановленому порядку навчання, а також перевірю знань з ОП в органах галузевого або регіональнім її управління ОП за участю представників органу держ. нагляду та профспілок. Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з ОП забороняється. У разі незадовільних знань з питань ОП працівники повинні повторно навчатися.

62. Функції та права служби охорони праці підприємства (організації).
Згідно з Типовим положенням про службу ОП служба охорони праці ств-ться власником або уповноваженим ним органом на підп-вах, в установах, орган-іях незалежно від форм власності та видів їх діяльності для організації виконання прав., орган.-техн., саніт.-гігі., соц.-екон. і лікув.-профіл. заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, проф..захворюванням та аваріям у процесі праці. Вона входить до струк¬тури підпр-тва, установи, організації як одна з основних ви-робн.-техн. служб. її ліквідація допускається лише в разі ліквідації підпр-ва. Служба ОП виконує такі завдання:
— забезп-ня безпеки вироб. процесів, устат-ня, будівель і споруд;
—забезп-ня працівників засобами інд. та колект.захисту;
—проф. підготовку й підвищення каліф. працівників з питань поліпшення умов праці;
— вибір оптимальних режимів праці та відпочинку працівників
– професійний добір виконавців для визначених видів робіт.
До основних функцій служби охорони праці належать: опрацювання ефективної цілісної системи управління охороною праці сприяння вдосконаленню діяльності в цьому напрямі кожного структурного підрозділу і кожної посадової особи, проведеній оперативно-методичного керівництва роботи з охорони праці та ін.
Служба охорони праці організовує:
— забезпечення працівників правилами, стандартами, нормами, положеннями, інструкціями та іншими нормативними актами з охорони праці;
— паспортизацію цехів, ділянок, робочих місць щодо відповідності їх вимогам охорони праці;
— облік, аналіз нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, а також шкоди від цих подій;
— підготовку статистичних звітів підприємства з питань охорони праці;
— розробку перспективних та поточних планів роботи підприємства щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці;
— роботу методичного кабінету охорони праці, пропаганду безпечних та нешкідливих умов праці шляхом проведення консультацій, оглядів, конкурсів, бесід, лекцій, розповсюдження засобів наочної агітації, оформлення інформаційних стендів тощо;
— допомогу комісії з питань охорони праці підприємства в опрацюванні необхідних матеріалів і реалізації її рекомендацій
— підвищення кваліфікації й перевірку знань посадових осіб з питань охорони праці.
Служба охорони праці бере участь у:
— розслідуванні нещасних випадків та аварій;
— роботі комісії з питань охорони праці підприємства;
— роботі комісії по введенню в дію закінчених будівництвом, реконструкцією або технічним переозброєнням об’єктів вироб¬ничого та соціального призначення, відремонтованого або модер¬нізованого устаткування;
— розробці положень, інструкцій, інших нормативних актів про охорону праці, що діють у межах підприємства;
— роботі постійно діючої комісії з питань атестації робочих місць за умовами праці.
Служба охорони праці контролює:
— дотримання чинного законодавства
— виконання приписів органів державного нагляду, пропози¬цій і подань уповноважених трудових колективів і профспілок з Питань охорони праці;
— відповідність нормативним актам про охорону праці машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, технологіч¬них процесів тощо.
— своєчасне проведення навчання й інструктажу працюючих
— забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту, лікувально-профілактичним харчуванням
— використання праці неповнолітніх, жінок та інвалідів згідно цінім законодавством;
— проходження медичних оглядів зайнятих на важких роботах, із шкідливими чи небезпечними умовами праці
63. Визначення чисельності працівників служби охорони праці.
На підприємствах (у виробничих або науково-виробничих об’єднаннях) при чисельності працюючих від 51 до 500 осіб (невиробнича сфера — від 101 до 500 осіб) службу охорони повинен представляти один спеціаліст. На підприємствах, де використо¬вуються вибухові матеріали або сильнодіючі отруйні речовини, у такій службі має бути два спеціалісти. Чисельність працівників служб охорони праці на підприєм¬ствах із кількістю працівників понад 500 осіб розраховується за формулою:

де М1 — чисельний склад служби охорони праці на підприємстві;
Рср — середньооблікова чисельність працівників підприємства;
Ф — ефективний річний фонд робочого часу спеціалістів з охорони праці, що дорівнює 1820 год, який враховує втрати робочого часу на можливі хвороби, відпустку тощо;
Кв — коефіцієнт шкідливості та небезпечності виробництва:

де Рв — чисельність працівників із шкідливими речовинами незалежно від рівня їх концентрації;
Ра — чисельність працівників на роботах підвищеної небезпеки (що підлягають щорічній атестації з охорони праці).

64. Завдання та права комісії з питань охорони праці.
Відповідно до ЗУ «Про охорону праці» на підпр-тві з кіл-ю працівників 50 і більше осіб рішенням трудового колективу може створюватися комісія з питань ОП. Комісія є постійно діючим консультативно-дорадчим органом трудового колективу та власника і ств-ся з метою залучення представників власника й тру¬дового колективу до співробітництва в галузі управління ОП на підприємстві, узгодженого вирішення питань, що виникають у цій сфері.
До складу комісії: від власника вкл. спеціалісти з без¬пеки й гігієни праці, виробничої, юридичної та інших служб під¬приємства, від трудового колективу реком-ться працівники основних професій, уповноважені трудових колективів з питань праці, охорони праці, представники профспілок.
Основними завданнями комісії є:
— захист прав та інтересів працівн. у сфері ОП;
— підготовка на основі аналізу стану безпеки й умов праці на вир-ві рекомендацій власникові і працівникам щодо профілактики виробн. травматизму та проф.. захворювань,
— узгодження позицій сто¬рін у вирішенні практ. питань у сфері ОП з метою за без-ня поєднання інтересів держави, власника і труд. колективу, кожного працівника, запоб-ня конфліктам;
—вироблення пропозицій щодо включення до колективного договору окремих питань з охорони праці та використання коштів на заходи з охорони праці підприємства.
Комісія має право:
— звертатися до власника або уповноваженого ним органу, органу самоврядування трудового колективу, профспілкового комітету(комітетів) з пропозиціями щодо регулювання відносин у сфері охорони праці;
— створювати робочі групи з числа членів комісії для виробництва узгоджених рішень з конкретних питань охорони праці із залученням до їх складу на договірній основі за погодженням сторін відповідних фахівців, експертів, інспекторів державного нагляду за охороною праці;
— одержувати від окремих працівників, служб підприємства, профспілкового комітету (комітетів) необхідну інформацію;
— встановлювати ступінь вини потерпілого в порядку, визна¬ченому трудовим колективом за поданням власника та профспіл¬кового комітету, при вирішенні питання про розміри одноразової допомоги, коли нещасний випадок стався внаслідок невиконання потерпілим вимог нормативних актів про охорону праці і факт наявності його вини встановлено комісією з розслідування нещас-них випадків;
— здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства з питань ОП безпосередньо на робочих місцях, забезпе¬ченням працівників засобами колективного й індивідуального захисту, змиваючими та знешкоджуючими засобами, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою і за станом використання санітарно-побутових приміщень тощо;
— ознайомлюватися з будь-яким матеріалом з питань охорони праці, аналізувати стан умов та безпеки праці на підприємстві, виконання відповідних програм і колективних договорів;
— бути доступною на всі ділянки виробництва й обговорюй ти з працюючими питання охорони праці;
— делегувати своїх представників для участі у розв’язанні разом з представниками державного нагляду за охороною праці конфліктів, пов’язаних з відмовою працівника виконувати доручену роботу з мотивів небезпечної для його здоров’я чи життя виробничої ситуації на підприємстві, де відсутня профспілкова організація, а також в обговоренні питань охорони праці власником або уповноваженим ним органів — профспілковим комітетом чи органом самоврядування трудового колективу.
Комісія здійснює свою діяльність на основі планів, що розробляються на квартал, півріччя чи рік і затверджуються нею.

65. Суть, принципи та види контролю за охороною праці на підприємстві.
Однією з основних складових системи управління охороною праці є контроль за охороною праці.
До основних форм контролю за ОП на підприємстві належать:
— відомчий контроль вищими органами, що здійснюється шляхом систематичної перевірки міністерствами й відомствами дотримання умов стандартів, норм і правил охорони праці та трудового законодавства на підлеглих їм підприємствах;
— оперативний контроль, що проводиться службою охорони праці підприємства. Він полягає в перевірці організаційно-технічного забезпечення безпеки праці на відповідність норматив¬ним вимогам;
— громадський контроль, який здійснює профспілковий комі¬тет через уповноважених трудових колективів та комісію з охо¬пи праці;
— адміністративно-громадський контроль, що може здійснюватися на основі триступінчастої системи. Триступінчаста система являє собою: перший ступінь — ділянка цеху, другий— цех, третій ступінь— підприємство.
Залежно від характеру та обсягу контролю передбачаються такі види перевірок:
— перевірка нормативних умов — це контроль умов праці на робочих місцях і ділянках, технологічних та виробничих місцях, а також процесів на відповідність нормативним вимогам, а саме: контроль додержання правил та норм безпосередніми виконав¬цями, забезпеченості інвентарем, стану робочих місць і ділянок тощо. Він здійснюється на виконавчому рівні;
— організаційно-технічна перевірка передбачає контроль за організаційно-технічним забезпеченням безпеки праці в підрозділах і реалізується на рівні організаторів та виконавців робіт;
— комплексна перевірка — контроль підрозділів за всіма ас¬пектами діяльності в галузі охорони праці; управлінського, орга¬нізаційного, технічного забезпечення безпеки праці; організації виконуваної профілактичної роботи, створення і додержання нор-мативних умов; аналізу статистики травматизму тощо.
— цільова перевірка — це контроль, який передбачає поглиблену перевірку певного виду діяльності підрозділів з охорони праці (додержання правил експлуатації вантажопідйомних машин, будівель і споруд, електричного чи іншого устаткування, забезпечення спецодягом тощо) на відповідність нормативним Вимогам.
Система контролю повинна формуватися на основі певних уніфікованих принципів та концептуальних підходів.
І. Контроль повинен бути безперервним у часі
2. К. має бути повним, всебічним, об’єктивним;
3. К. повинен бути випереджаючим (чи запобіж¬ним)
4. Система контролю має бути пов’язана з екон. механізмом регулювання та мотивацією безпечної роботи.
5. Контроль повинен бути ефективним.

66. Для чого служить оцінювання стану охорони праці на підприємстві? Які показники для цього застосовуються?
Аналіз стану ОП на підп-ві виконується з метою виявлення причин і факторів незадовільного стану безпеки вир-ва, які найбільше впливають на результати діяльності підп-ва й на визначення заходів щодо поліпшення умов та охорони праці. Стан охорони праці необхідно оцінювати на основі показників, їх чисельної оцінки та при порівнянні із заданими чи базовими значеннями .
Система показників потрібна для того, щоб:
планувати і прогнозувати стан охорони праці на перспективу у вигляді цільових завдань;
об’єктивно оцінювати фактичний стан охорони праці й ефективність функціонування системи управління, а також ступінь вирішення цільових завдань (досягнення мети);
порівнювати в оцінюваному періоді діяльність підприємств у галузі охорони праці, які мають різний характер виробництва;
використовувати показники як вихідну інформацію для економічного регулювання;
вибирати пріоритетні напрями діяльності (оптимальні варіанти), які забезпечували б ефективне функціонування системи за обмежених ресурсів.
Серед найбільш поширених оцінних показників стану охорони праці слід виділити традиційні коефіцієнти частоти (Kч.т) та тяжкості травматизму (Kт.т). Крім них, для оцінки стану можуть бути використані й такі оцінні показники:
чисельність потерпілих у результаті нещасних випадків із втратою працездатності більш ніж на один робочий день (абсолютне число за даними статистики);
загальна кількість днів втрати працездатності по всіх нещасних випадках з урахуванням перехідних;
коефіцієнт частоти смертельного травматизму (Kч.с);
відносні коефіцієнти частоти (Kч.т.в) та тяжкості (Kт.т.в),
Серед усіх оцінних показників відносні коефіцієнти частоти та тяжкості травматизму найбільше відповідають цільовій стратегії управління, оскільки базові значення показників можуть періодично коригуватися в міру наближення до них чи за їх перевищенням.
Аналіз може провадитися і за іншими, більш специфічними параметрами та напрямами, характерними для конкретних виробництв, наприклад за кількістю нещасних випадків на облікову одиницю виробленої продукції у натуральному чи грошовому виразі.
На основі кількісних та інших показників роботи підприємства в галузі безпеки праці може здійснюватися й якісна оцінка стану охорони праці: задовільний стан, незадовільний стан чи вкрай незадовільний стан. З цією метою мають бути встановлені чіткі, об’єктивні межі даного розподілу.
Стан охорони праці вважається незадовільним за наявності в підрозділі в оцінюваному періоді хоча б одного з перелічених факторів, одного й більше травматичних випадків чи/і аварійних ситуацій, порушень, що виявляються повторно по закінченні терміну усунення; порушень, пов’язаних з явною чи потенційною небезпекою для здоров’я і життя людей, значними негативними технічними чи екологічними наслідками (так званих критичних порушень), а також виявлених у момент проведення періодичного (квартального) контролю. У разі відсутності в підрозділі зазначених факторів стан охорони праці оцінюється задовільно. Стан охорони праці вважається вкрай незадовільним за наявності групових чи смертельних випадків.

67. Планування організаційно-технічних заходів з охорони праці на підприємстві.
Важливою функцією управління ОП є планування організаційно-технічних заходів щодо охорони праці, яке має вирішальне значення для підвищення ефективності роботи з охорони праці. Планування робіт з ОП може бути перспективне, поточне (річне) та оперативне (квартальне, щомісячне, декадне). При цьому використовуються:
— плани економічного і соціального розвитку підприємств;
— плани організаційно-технологічних заходів, спрямовані на поліпшення умов праці;
— матеріали атестації робочих місць;
— матеріали розслідування нещасних випадків на виробництві;
— пропозиції комісії з охорони праці.
Важливе значення в системі планування має розробка розділу «Охорона праці» колективного договору підп-ва. Колектив¬ний договір (угода) є найважливішим документом у системі нор¬мативного регулювання виробничих, трудових, соціально-еконо¬мічних взаємовідносин між власниками (уповноваженими ними органами) й працівниками з першочергових соціальних питань, у тому числі з питань умов і охорони праці. Це ствердження випливає з вимог Законів України «Про охорону праці» та «Про колек¬тивні договори і угоди», якими передбачено, що здійснення ком¬плексних заходів щодо організації безпечних і нешкідливих умов Праці, визначення обов’язків сторін, а також реалізація працівника¬ми своїх прав та соціальних гарантій на охорону праці забезпечу¬ються насамперед за допомогою колективного договору (угоди).

68. Колективний договір та його роль в системі нормативного регулювання взаємовідносин між власникам (уповноваженими ними органами) і працівниками з питань охорони праці.
Колектив¬ний договір є найважливішим документом у системі нор¬мативного регулювання виробничих, трудових, соціально-еконо¬мічних взаємовідносин між власниками (уповноваженими ними органами) й працівниками з першочергових соціальних питань, у тому числі з питань умов і охорони праці. Це ствердження випливає з вимог Законів України «Про охорону праці» та «Про колек¬тивні договори і угоди», якими передбачено, що здійснення ком¬плексних заходів щодо організації безпечних і нешкідливих умов Праці, визначення обов’язків сторін, а також реалізація працівника¬ми своїх прав та соціальних гарантій на охорону праці забезпечу¬ються насамперед за допомогою колективного договору. Укладенню колективного договору (угоди), як відомо, повинні передувати колективні переговори, які розпочинаються сторона¬ми за три місяці до закінчення строку дії попереднього договору. У підготовчому періоді особлива увага звертається на збір і вивчення пропозицій працівників щодо вирішення найактуальніших питань з охорони праці в кожному виробничому підрозділі підприємства, аналіз результатів атестації робочих місць, стану виробничого травматизму, професійної і виробничо зумовленої захворюваності, на розробку найнеобхідніших заходів щодо по¬ліпшення умов праці. Зобов’язання, які пропонується включити до колективного договору (угоди) за підсумками переговорів, по¬винні бути всебічно обгрунтованими і реальними, адже після схвалення та підписання колективного договору вони стають обов’язковою для виконання локальною нормою, що діє в межах підприємства. Визначаючи загальні принципи формування двосторонніх зо¬бов’язань з охорони праці, слід підкреслити, що ці зобов’язання не повинні суперечити законам та іншим нормативним актам України. Гарантії, пільги й компенсації, передбачені для працівників чинним законодавством, мають вважатися мінімальними, обов’язковими для виконання за будь-яких умов. Колект договір (угода) повинен обов’язково містити заходи захисту прав і соціальних інтересів осіб, потерпілих на виробництві від нещасних випадків (профзахворювань), а також утриманців та членів сімей загиблих. Ідеться про відшкодування завданої їм шкоди; оплату одноразової допомоги; компенсацію витрат на придбання ліків, на проходження додаткового платного лікування; надання потерпілим легшої роботи відповідно до медичного висновку із збереженням середнього заробітку; організацію навчання, перекваліфікації та працевлаштування інвалідів праці; надання інвалідам допомоги у вирішенні соціально-побутових питань (навіть якщо вони вже не працюють на підприємстві за станом здоров’я тощо. Трудовий колектив може приймати окреме рішення ЩОДО визначення безпосередньо в колективному договорі розміру одноразової допомоги. Трудовий колектив за необхідності визначає механізм засто¬сування положень колективного договору про одноразову допо¬могу в кожному конкретному випадку ушкодження здоров’я пра¬цівника. Він має право, наприклад, доручити комісії з питань про розмір одноразової допомоги потерпілому від конкретного нещас¬ного випадку (профзахворювання), охорони праці підприємства або групі фахівців чи відповідній комісії профспілкового комітету підготовку свого висновку якщо адміністрація не в змозі безпосередньо застосувати положення колективного договору.Важливе значення в колективних договорах повинно приділя¬тися і формуванню комплексних інженерно-технічних заходів щодо подальшого поліпшення умов праці, забезпечення працю¬ючих відповідними засобами індивідуального та колективного захисту. При цьому всі заходи мають бути спрямовані лише на досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці й виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям на виробництві.

69. Опишіть процедуру укладання колективного договору.
На підставі ст. 3 Закону колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом, з однієї сторони, і одним або кількома профспілковими чи іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом органами, а у разі відсутності таких органів – представниками трудящих, обраними й уповноваженими трудовим колективом.

Укладанню колективного договору передує процедура проведення переговорів.

Порядок ведення переговорів з питань розроблення, укладання або внесення змін до колективного договору визначається сторонами й оформлюється відповідним протоколом.

Для ведення переговорів і підготовки проекту колективного договору, утворюється робоча комісія з представників сторін. Склад цієї комісії визначається сторонами.

Робоча комісія готує проект колективного договору із урахуванням пропозицій, які надійшли від працівників, трудових колективів, і приймає рішення, що оформлюється відповідним протоколом.

При укладанні колективних договорів у Сторін можуть виникати розбіжності, для урегулювання яких під час ведення колективних переговорів сторони використовують примирні процедури. Якщо в ході переговорів сторони не дійшли згоди із незалежних від них причин, то складається протокол розбіжностей, до якого вносять остаточно сформульовані пропозиції сторін про заходи, необхідні для усунення цих причин, а також про терміни поновлення переговорів.

Протягом трьох днів після складання протоколу розбіжностей сторони проводять консультації, формують зі свого складу примирну комісію, а у випадку недосягнення згоди звертаються до посередника, обраного сторонами. Примирна комісія або посередник у термін до семи днів розглядає протокол розбіжностей і виносить рекомендації по суті суперечки.

У випадку недосягнення згоди щодо колективного договору у спільному представницькому органі загальні збори (конференція) трудового колективу приймають найбільш прийнятний проект колективного договору і доручають профспілці або іншому уповноваженому трудовим колективом органові, який розробив проект, на його основі провести переговори й укласти затверджений загальними збори (конференцією) колективний договір від імені трудового колективу із власником або уповноваженим ним органом.

Колективний договір набуває чинності з дня його підписання представниками сторін або з дня, визначеного в колективному договорі.

Після підписання колективного договору він має бути зареєстрований у державній адміністрації у порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 1994 р. № 225.
70. Як визначається розмір одноразової допомоги в разі смерті потерпілого.
У разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання розмір одноразової допомоги його сім’ї повинен бути не меншим за п’ятирічну заробітну плату потерпілого і, крім того, не меншим за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.
Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім’ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.
У разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із пенсійним законодавством.

71. Назвіть цільові заходи, що впроваджуються за рахунок фонду охорони праці.
У відповідності до спільних рекомендацій державних органів і профспілок виділяються заходи, що можуть вважатися цільовими і виконуватися за рахунок фонду охорони праці:
розробка, виготовлення та встановлення нових, ефективніших інженерно-технічних засобів охорони праці (огороджень, засобів сигналізації, контролю, запобіжних пристроїв тощо);
реконструкція системи природного та штучного освітлення з метою досягнення нормативних вимог щодо освітленості робочих місць діючого виробництва;
розробка, виготовлення і монтаж нових, реконструкція наявних вентиляційних систем та пристроїв, установок для кондиціонування повітря в приміщеннях діючого виробництва, а також у кабінах управління металургійним устаткуванням, мостовими кранами ливарних цехів тощо;
здійснення конструктивних рішень та заходів, що забезпечують на діючому устаткуванні виключення або зниження до регламентованих рівнів шуму, вібрації, шкідливих випромінювань та інших факторів;
впровадження устаткування та пристроїв, які забезпечують застосування безпечної напруги до 12 В – у приміщеннях особливо небезпечних та до 42 В – у приміщеннях з підвищеною небезпекою враження електричним струмом;
введення в електроустаткування пристроїв для контролю стану ізоляції та засобів сигналізації або відключення електричного живлення у випадках пошкодження цієї ізоляції;
застосування сигнальних кольорів та знаків безпеки відповідно до правил і стандартів безпеки праці;
обладнання спеціальних механізмів та пристроїв, що забезпечують зручне та безпечне виконання робіт на висоті, наприклад, з ремонту, скління вікон та ліхтарів, очищення скла, обслуговування освітлювальної арматури тощо;
заходи з усунення безпосереднього контакту працівників із шкідливими речовинами та матеріалами, виводу людей з небезпечних зон (наприклад, шляхом запровадження засобів механізації, дистанційного управління, надійнішої герметизації устаткування тощо);
реконструкція у діючих виробництвах систем опалення з метою доведення температурного режиму до встановлених нормативів;
впровадження більш безпечних і нешкідливих засобів транспортування різних вантажів, сировини та матеріалів на заміну ручним трудомістким операціям (наприклад, пневмотранспорту для сипучих, пилових матеріалів, трубопровідних систем для перепомповування кислот, лугів до місць їх застосування тощо);
виготовлення спеціальних майданчиків, сходів та інших засобів для безпечного виконання робіт з ручного зачалювання контейнерів та інших пакетових вантажів, відкривання люків залізничних напіввагонів, обслуговування запорної арматури, розташованої на висоті тощо;
заходи з розширення, реконструкції санітарно-побутових приміщень з метою доведення забезпеченості ними працюючих до чинних норм, додаткове обладнання цих приміщень сучасним інвентарем і пристроями тощо.
72. Назвіть основні принципи економічного стимулювання охорони праці.
З ухваленням Закону «Про охорону праці» та підзаконних актів виникла реальна можливість переходу до нових форм мотивації організації та безпечного виконання робіт передусім за допомогою економічного механізму на основі цільових методів. Економіко-цільовий підхід на виробничому рівні передбачає: – умови й порядок взаємного пред’явлення економічних санкцій (претензій, позовів) до виконавців щодо відшкодування заподіяної шкоди внаслідок порушення правил безпеки та до посадових осіб (за нестворення нормативних умов для безпечного виконання робіт); – поєднання економічних показників діяльності підрозділів і посадових осіб зі станом охорони праці та виконанням (невиконанням) цільових завдань; – встановлення оплати праці з урахуванням необхідності додержання в процесі виробничої діяльності норм і правил безпеки; – встановлення відповідних доплат за роботу в шкідливих та небезпечних умовах; – стимулювання (заохочення) підрозділів і працівників за роботу без травм, аварій, професійних захворювань, за високий рівень організації роботи в галузі охорони праці, як це передбачає ст. 29 Закону. Досвід розвинутих країн у галузі охорони праці свідчить про те, що поліпшенню умов праці сприяють заходи: податкові пільги на засоби, спрямовані на оздоровлення умов праці; диференціювання страхових внесків залежно від частоти й тяжкості травматизму і професійних захворювань; впровадження санкцій за бездіяльність власників щодо поліпшення умов охорони праці. Запропонована Європейським фондом поліпшення умов життя і праці модель акцентує увагу на ідентифікації майбутніх ризиків, так само як і на існуючих, а також на визначенні зусиль щодо їх зниження

73. Охарактеризуйте механізм витрат, пов’язаних з поліпшенням умов праці.
Розглядаючи механізм витрат підприємств на заходи щодо поліпшення умов та охорони праці, виділяють 5 груп витрат. 1) Відшкодування потерпілим унаслі¬док травм і профе¬сійних захворювань: Тимчасова непрацездатність; одноразова допо¬мога; моральна шкода; відшкодування витрат лікувальним закладам; санаторно-курортне об¬слуговування; протезування, придбання транс¬портних засобів, витрати на соціальну допомогу інвалідам; доплати до попереднього заробітку в разі переведення на легшу роботу; пенсії інвалі¬дам і утриманцям загиблих
2) Пільги та компен¬сації за працю у важ¬ких і шкідливих умо¬вах праці – Додаткові відпустки, скорочений робочий день, лікувально-профілактичне харчування, одер¬жання молока або інших рівноцінних продуктів, підвищені тарифні ставки, доплати за умови та інтенсивність праці, пенсії на пільгових умовах
3) Витрати на профі¬лактику травматиз¬му, професійних за¬хворювань – Витрати на заходи щодо охорони праці за раху¬нок джерел фінансування, регламентовані нор-мативними актами держави; витрати на заходи і охорони праці за колективними договорами
4) Витрати на лікві¬дацію наслідків аварії та нещасних випадків на вироб¬ництві – Вартість зіпсованого устаткування, інструмен¬тів, зруйнованих будівель, споруд; витрати ні врятування потерпілих; розслідування нещас¬них випадків; виплати заробітної плати і доплати за час простою; вартість ремонту част¬ково зіпсованого обладнання, машин ТІ механізмів, будівель і споруд;
5) Штрафи та інші відшкодування – Штрафи, виплачені за наявність нещасних випадків та приховування від обліку потерпілих, штрафи за недотримання нормативних вимог щодо безпеки праці; штрафи на працівника за порушений вимог законодавства тощо.
Витрати з охорони праці також поділяються на:
— доцільні витрати, спрямовані на збереження здоров’я пра¬цівників, раціональне витрачення життєвих сил та відновлення працездатності;
— частково доцільні витрати, які включають видатки за піль¬гами і компенсаціями за несприятливі умови;
— недоцільні витрати, що зумовлюють підвищення собіварто¬сті продукції, зниження її обсягу тощо.

74. Як оцінити вплив заходів з поліпшення умов та охорони праці на соціальні та економічні результати виробництва?
Здійснення заходів з поліпшення умов і охорони праці чинить стимулюючий вплив як на економічні, так і на соціальні результати виробництва. До позитивних економічних результатів впливу умов праці на людину слід віднести підвищення продуктивності праці, раціональне використання основних виробничих фондів. Сприятливі умови забезпечують піднесення продуктивності праці за рахунок як інтенсивних змін (скорочення витрат робочого часу на виробництво одиниці продукції), так і екстенсивних (збільшення ефективності використання робочого часу завдяки зниженню цілоденних втрат за тимчасовою непрацездатністю та виробничим травматизмом). Зростання продуктивності праці супроводжується також досягненням високої якості виробленої продукції або послуг, а скорочення витрат робочого часу сприяє зменшенню собівартості продукції. За даними досліджень, комплекс заходів з поліпшення умов праці може забезпечити приріст продуктивності праці на 15—20 % . Так, нормалізація освітлення робочих місць збільшує продуктивність праці на 6—13 % та скорочує брак на 25 %. Раціональна організація робочого місця підвищує продуктивність праці на 21 %, а раціональне фарбування робочих приміщень — на 25% . Збільшення ефективного фонду робочого часу може бути досягнуто за рахунок скорочення тимчасової непрацездатності працівників унаслідок хвороб та виробничого травматизму. Втрати робочого часу внаслідок тимчасової непрацездатності на різних підприємствах різноманітні й становлять приблизно 2,5 % річного фонду робочого часу на підприємствах із сприятливими умовами праці і 5—10 % — на підприємствах з небезпечними та шкідливими умовами. Поліпшення умов і впровадження заходів по забезпеченню безпеки праці скорочують плинність кадрів. За мотивами «важкі і несприятливі умови» звільняються в промисловості до 20 % усіх вивільнених, а в будівництві — понад 25 %. Слід зазначити, що позитивні економічні результати тісно пов’язані як з особистими факторами (дієздатність, працездатність), так і з соціальними наслідками. Зростання продуктивності праці пов’язано зі скороченням цілоденних витрат робочого часу, зумовлених тимчасовою непрацездатністю, підвищенням використання робочого часу і продовженням періоду активної трудової діяльності. Несприятливі умови призводять до зворотних результатів: різних форм та ступенів втомлюваності працівників, функціонального напруження організму. До негативних економічних результатів належать недоодержання додаткового продукту, затримка з уведенням нових фондів, непродуктивне споживання робочої сили, зниження продуктивності праці. Крім того, слід звернути увагу на соціальні результати впливу умов праці на працівників. До позитивних соціальних результатів можна віднести: ступінь сприятливого впливу трудового процесу на здоров’я людини та розвиток її особистості, стан здоров’я, ставлення до праці, соціальну активність; максимальне задоволення однією з найвагоміших потреб людини — потребою в сприятливих умовах праці і безпосередньо пов’язаною з цим потребою у змістовній, творчій, високопродуктивній праці; зміцнення здоров’я. Негативний соціальний результат включає зниження творчої активності, заінтересованості в праці, погіршення трудової дисципліни, зростання плинності кадрів унаслідок несприятливих умов праці.

75. Які існують методи економічного оцінювання соціальної та соціально-економічної ефективності поліпшення умов праці?
Для оцінки результатів проведення заходів щодо поліпшення умов та охорони праці запропоновані чотири групи показників: 1)зміна стану умов і охорони праці; 2)соціальні; 3)соціально-економічні; 4)економічні. Зміна стану умов і охорони праці характеризується підвищен¬ням рівня безпеки праці, поліпшенням санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних показників. Підвищення рівня безпеки праці супроводжується збільшен¬ням кількості машин і механізмів, виробничих будівель, приве¬дених у відповідність до вимог стандартів безпеки праці та інших нормативних актів. Поліпшення санітарно-гігієнічних показників характеризуєть¬ся зменшенням вмісту шкідливих речовин у повітрі, поліпшен¬ням мікроклімату, зниженням рівня шуму й вібрації, посиленням освітленості. Зростання психофізіологічних показників визначається скоро¬ченням фізичних і нервово-психічних навантажень, у тому числі монотонності праці. Поліпшення естетичних показників характеризується раціо¬нальним компонуванням робочих місць та машин, упорядкуванням приміщень і території, поєднанням кольорових відтінків тощо. Зміни стану виробничого середовища за факторами оцінюються різницею абсолютних величин до і після впровадження заходів, а також порівнянням відносних показників, що характеризують ступінь відповідності тих чи інших факторів гранично допустимим концентраціям, гранично допустимим рівням або заданим рівням, Комплексна оцінка зміни стану умов праці здійснюється за показниками приросту кількості робочих місць, на яких умови праці приведені у відповідність до нормативних вимог.
Соціальні результати заходів щодо поліпшення умов та охорони праці визначаються наступними показниками:
— збільшенням кількості робочих місць, які відповідають нормативним вимогам й скороченням чисельності працюючих у незадовільних умовах праці;
— зниженням рівня виробничого травматизму;
— зменшенням кількості випадків професійної захворювати ті, пов’язаною з незадовільними умовами праці;
— скороченням кількості випадків інвалідності внаслідок травматизму чи професійної захворюваності;
— зменшенням плинності кадрів через незадовільні умови праці. Для оцінки соціальних результатів можуть використовуватися також інші показники — ступені задоволення працею та її пре¬стижності тощо. Показники соціальної і соціально-економічної ефективності розраховуються як відношення величини соціаль¬них або соціально-економічних результатів до витрат, необхід-них для їх здійснення. Економічні результати заходів щодо поліпшення умов та охоро¬ни праці виражаються у вигляді економії за рахунок, зменшення збитків унаслідок аварій, нещасних випадків і професійних захво¬рювань як в економіці в цілому, так і на кожному підприємстві. Згідно з методикою визначення соціально-економічної ефек-тивності заходів щодо поліпшення умов і охорони праці для оцін¬ки соціальної ефективності заходів з удосконалення умов та охо¬рони праці використовуються такі показники: 1. Скорочення кількості робочих місць 2. Зменшення чисельності зайнятих3. Збільшення кількості машин4. Зменшення коефіцієнта частоти травматизму 5. Зниження коефіцієнта тяжкості травматизму 6. Зменшення коефіцієнта частоти профзахворюваності 7. Скорочення коефіцієнта тяжкості захворювання 8. Зменшення числа випадків виходу на інвалідність 9. Скорочення плинності кадрів Річна економія підприємства від поліпшення безпеки праці складається з: —економії від зниження професійної захворюваності; —економії від зменшення випадків травматизму; —економії від зниження плинності кадрів; —економії від скорочення пільг і компенсацій за роботу в не¬сприятливих умовах.

76. Розкрийте суть механізму встановлення доплати до заробітної плати за несприятливі умови праці.
Грошо¬вою компенсацією працівникам за роботу у шкідливих умовах є доплати за несприятливі умови праці, які можуть здійснюватися шляхом підвищення тарифних ставок та посадових окладів, ураху¬вання дійсного стану умов праці при їх встановленні. Традиційний підхід до побудови тарифної системи передбачає використання кількох рівнів тарифних ставок першого розряду, що було введено в тарифну систему 1986 р. і в різних модифіка¬ціях застосовується багатьма підприємствами, зокрема за умови праці передбачалися різні рівні тарифних ставок залежно від умов праці. У більшості ж галузей відхилення умов праці ком¬пенсується встановленням доплати.З прийняттям Законів України «Про підприємства в Україні», «Про оплату праці» встановлені раніше обмеження з боку держа¬ви щодо застосування доплати і надбавок втратили чинність.
Компенсаційні доплати за умови праці, що відхиляються від нормальних, включають доплати:
— за роботу у важких, шкідливих та особливо важких і особ¬ливо шкідливих умовах праці;
— за інтенсивність праці;
— за роботу у нічний час;
— за перевезення небезпечних вантажів.
Конкретні розміри доплат за умови праці визначаються на основі атестації робочих місць та оцінки фактичних умов зайнятості робіт¬ників на цих місцях. На підприємствах установлюють розміри до¬плат: від 4 до 24 % тарифної ставки (посадового окладу). Робота у нічний час оплачується у підвищеному розмірі, але не нижче 20 % тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час. Власник за свої кошти (з прибутку) може додатково встанов¬лювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) додаткові пільги і компенсації, не передбачені чинним законо¬давством (відпустки більшої тривалості, надбавки за особливі умови праці, додаткові перерви, безплатні обіди). Слід зазначити, що застосування на виробництві застарілих тех¬нологій та матеріалів, нестача технічних засобів захисту працівники і відповідних коштів у підприємств для оптимізації умов пран спричиняють надання майже третині працівників промисловост будівництва, транспорту, с/г вир-в пільг та компенсацій за роботу в шкідливих і важких умовах праці.

77. Інформацію на які питання рекомендується одержати, оцінюючи стан умов праці на підприємстві (організації)?

78. В яких документах можуть бути викладені умови праці?
І так все зрозуміло: 1)трудовий договір; 2)контракт, як особливий вид трудового договору; 3)колективний договір. Трудовий договір – угода між працівником і власником (або уповноваженою ним органом чи особою). Цим договором передбачено такі зобов’язання сторін: працівника – виконувати ту роботу, яку визначено цим договором, дотримуватися внутрішнього трудового розпорядку, власника (або уповноваженого ним органу чи особи) – виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, які є необхідними для виконання роботи і передбачені законодавством про працю, колективним договором. Трудовий договір може бути: – безстроковим, що укладається на невизначений строк; – на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; – таким, що укладається на час виконання певної роботи. Укладення трудового договору оформляється наказом або розпорядженням роботодавця про зарахування працівника на роботу. Контракт – різновид трудового договору, який має від нього деякі відмінності. Він завжди укладається на певний строк дії і застосовується щодо працівників, які працевлаштовуються на визначений строк або на час виконання певної роботи. Контракт на відміну від трудового договору завжди укладається в письмовій формі. У контракті встановлюються за угодою сторін права, обов’язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці, умови розірвання контракту. Колективний договір – це локальний нормативний акт, який регулює трудові, соціально-економічні відносини, що виникають між власником або уповноваженим ним органом і найманими працівниками конкретного підприємства; це форма їх співробітництва з метою досягнення соціальної згоди і прогресу. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: зміни в організації виробництва і праці; забезпечення продуктивної зайнятості; нормування і оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг; участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства (якщо це передбачено статутом); режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку; умов і охорони праці; забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників, гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких органів трудящих; умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці. Колективні договори реєструються місцевими органами державної виконавчої влади; строк реєстрації – два тижні.

79. Хто несе відповідальність на підприємстві за правильне та своєчасне розслідування нещасних випадків?

80. Назвіть документи, які є доказом вини власника підприємства за шкоду, заподіяну здоров’ю працівника внаслідок нещасного випадку чи професійного захворювання?
Доказом вини власника можуть бути: акт про нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання; висновок посадової особи (органу), яка здійснює контроль і нагляд за охороною праці, відносно причин пошкодження здоров’я; медичний висновок про професійне захворювання; вирок або рішення суду, постанова прокурора, висновок органів попереднього слідства; рішення про залучення винних до адміністративної або дисциплінарної відповідальності, рішення органів соціального захисту про відшкодування власником витрат на допомогу працівнику в разі тимчасової непрацездатності в зв’язку з ушкодженням здоров’я; свідчення свідків та інші докази.
81. За рахунок яких джерел здійснюється фінансування заходів з охорони праці на підприємстві?
Фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем.

Фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання загальнодержавної, галузевих та регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачається, поряд з іншими джерелами фінансування, визначеними законодавством, у державному і місцевих бюджетах. ( Дію частини другої статті 19 зупинено на 2005 рік в частині виділення видатків на охорону праці окремим рядком згідно із Законом N 2285-IV ( 2285-15 ) від 23.12.2004; із змінами, внесеними згідно із Законом N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 )
Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 відсотка від суми реалізованої продукції.

( Дію частини четвертої статті 19 зупинено на 2004 рік згідно із Законом N 1344-IV ( 1344-15 ) від 27.11.2003 ) На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2 відсотка від фонду оплати праці.

Суми витрат з охорони праці, що належать до валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

82. Назвіть права уповноважених трудових колективів з питань охорони праці.
Відповідно до ЗУ «Про охорону праці» на під-вах, в установах, організаціях незалежний форм власності й видів їх діяльності створюється інститут уповноважених трудових колективів з питань ОП. Функції та права уповноважених трудових колективів з питань охорони праці визначені Типовим положенням про роботу уповноважених трудових колективів з питань охорони праці.
Уповноважені з питань охорони праці мають право:
- Безперешкодно перевіряти стан безпеки і гігієни праці, додержання працівниками нормативних актів з охорони праці на об’єктах підприємства чи виробничого підрозділу, колектив якого його обрав.
- Вносити в спеціально заведену для цього книгу обов’язкові для розгляду власником (керівником відповідного структурного підрозділу підприємства) пропозиції щодо усунення виявлених порушень нормативних актів з охорони праці, здійснювати контроль за реалізацією цих пропозицій.
- Вимагати від майстра, бригадира чи іншого керівника виробничого підрозділу припинення роботи на робочому місці у разі створення загрози життю або здоров’ю працюючих.
- Вносити пропозиції про притягнення до відповідальності працівників, які порушують нормативні акти про охорону праці.
- Брати участь у перевірках стану безпеки і умов праці, які проводяться посадовими особами органів державного нагляду і громадського контролю за охороною праці, міністерства, відомства, об’єднання, підприємства, місцевих органів державної виконавчої влади.
- Бути обраними до складу комісії з питань охорони праці підприємства.
- Бути представниками трудових колективів з питань охорони праці в районних (міських), міжрайонних (окружних) та товариських судах.

Завантажити шпаргалку