Шпаргалка з міжнародного економічного права

Шпори з предмету Міжнародне економічне право на 150 питань.

Шпаргалка на зимову сесію по міжнародному економічному праву, МЕіМ, 2011 рік.

Каталог

Визначте поняття і види основних джерел міжнародного економічного права, охаризуйтете їх особливості.1

Визначте поняття принципу міжнародного економічного парва, а також дайте характеристику їх системи і функції.2

Гармонізація законодавства України з міжнародним правом як важлива умова ефективності міжнародного економічного співробітництва нашої держави з іншими країнами3

Дайте загальну характеристику сучасної міжнародної валютної системи та її організаційно-правового механізму.4

Дайте порівняльну характеристику міжнародного економічного парва та міжнародного приватного права.5

Дайте порівняльну характеристикуку основних принципів міжнародного права і принципів міжнародного економічного права.6

Дайте характеристику міжнародного валютного права як предмету регулювання МВП.7

Дайте характеристику міжнародного договору як джерела міжнародного економічного права8

Дайте характеристику міжнародної економічної організації як суб’єкта міжнародного економічного права.9

Держава як основний суб’єкт міжнародного економічного права.10

Джерела міжнародного торговельного права: поняття, види, загальна характеристика.11

Договірні і інституційні механізми розв’язання міжнародних інвестиційних спорів.12

Економічна комісія ООН для Європи (ЄЕК):мета створення та основні напрями діяльності.13

ЕКОСОР в системі міжнародних економічних організацій.14

Європейська валютна система: загальна характеристика, правові основи функціонування і участі в ній.15

Європейське співтовариство в системі міжнародних економічних організацій.16

Загальна характеристика Європейської конвенції про державний імунітет.17

Загальна характеристика і сфера застосування Конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р..18

Загальна характеристика Конвенції 1965 р. про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами 19

Загальна характеристика правового забезпечення виконання зобов’язань і засобів розв’язання міжнародних економічних спорів.20

Загальна характеристика правового регулювання міжнародних транспортних перевезень: 21

Загальна характеристика Угоди щодо торгових аспектів іноземних інвестицій (ТРІМС)22

Законодавство України про правове регулювання вирішення спорів в сфері зовнішньоекономічної діяльності23

Значення іноземних інвестицій та їх правове регулювя відповідно до законодавства України.25

Значення та правові засади регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні.26

Конференція ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД) як МЕО.28

Митна політика і митна справа в Україні: поняття та загальна характеристика їх законодавчого регулювання.29

Міжнародне економічне право як галузь міжнародного права.30

Міжнародне інвестиційне право: поняття, сутність та основні джерела.31

Міжнародне митне право як складова міжнародного економічного права.32

Міжнародне торговельне право – складова частина міжнародного економічного права.33

Міжнародне транспортне право: загальна характеристика.34

Міжнародний арбітраж як засіб розв’язання міжнародних економічних спорів.35

МВФ в системі МЕО.36

Міжнародний правовий звичай як джерело МЕП.37

Міжнародний суд ООН – засіб розв’язання міжнародних економічних спорів.38

МЕО з торгівлі окремими видами товарів та їх місце в системі джерел міжнародного економічного права.39

Міжнародні економічні організації на пострадянському просторі:заг характеристика, участь України.40

Міжнародні Кодекси поведінки в системі джерел міжнародного економічного права.41

Міжнародні торгові договори (угоди): поняття і види.42

Міжнародний правовий механізм регулювання співробітництва в галузі сільського господарства.43

Міжнародно-правовий механізм регулювання співробітництва у галузі науки і техніки.44

Міжнародно-правові звичаї як джерела міжнародного економічного права.45

Місце і роль СНД в системі міжнародних економічних організацій. 46

Назвіть і охарактеризуйте загальні проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним економічним правом.47

Назвіть і охаризуйте основні види договорів, які укладаються в сфері міжнародних економічних відносин.48

Назвіть і охаризуйте основні концептуальні підходи щодо міжнародного правового регулювання діяльності ТНК49

Назвіть основні аргументи що визначають переваги вступу до СОТ.50

Національні інтереси України у міжнародних економічних відносинах та правові засоби їх забезпечення.51

Обґрунтуйте необхідність гармонізації законодавства України з міжнародним економічним правом.52

Організації країн–виробників сировини в системі міжнародних організацій (ОПЕК).53

Організаційно-правові форми міжнародного митного співробітництва.54

Організаційно-правові форми співробітництва держав в сфері валютних відносин.55

Організаційно-правові форми участі держав у міжнародних економічних відносинах.56

Особливості міжнародного співробітництва в сфері промисловості і його правове регулювання.57

Основні принц міжнародного економічного права: поняття, джерела і перелік58

Основні види міжнародних економічних договорів і їх характеристика.59

Основні види міжнародного економічного співробітництва в рамках МО та їх загальна характеристикака60

Основні етапи і зміст порядку укладання міжнародних договорів України.61

Основні полож Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж”.62

Особливості договорів міжнародних перевезень.63

Особливості і світовий досвід регулювання діяльності ТНК на регіональному рівні.64

Особливості міжнародних інвестиційних спорів, правові підстави і порядок їх вирішення.65

Особливості міжнародних Кодексів поведінки, як джерела міжнародного економічного права.66

Особливості правового регулювання міжнародних морських перевезень.67

Особливості правового регулювання міжнародного співробітництва в галузі науки і техніки68

Особливості правового регулювання міжнародного співробітництва у галузі сільського господарства в сучасних умовах.69

Особливості правового регулювання співробітництва держав в сфері міжнародних інвестицій.70

Особливості правового режиму іноземних інвестицій на території України.71

Охарактеризуйте ЄС як специфічний суб’єкт міжнародного економічного права.72

Охарактеризуйте існуючі відмінності між міжнародним економічним договором та зовнішньоекономічною угодою.73

Охарактеризуйте міжнародне економічне право як галузь міжнародного права.74

Охарактеризуйте міжнародні економічні відносини як предмет міжнародного економічного права.75

Охарактеризуйте основні концепції міжнародного економічного права.76

Охарактеризуйте правову і загальнонаукову природу існуючих концепцій міжнародного економічного права.77

Охарактеризуйте сучасні підходи щодо міжнародно-правового регулювання діяльності ТНК.78

Переваги багатостороннього економічного співробітництва, його інституційні форми.79

Поняття і основні правові форми співробітництва держав в сфері міжнародних кредитних відносин.80

Поняття і особливості предмету правового регулювання МВП.81

Поняття і характеристика предмету регулювння міжнародного економічного права.82

Поняття імунітету держави і його прояв в міжнародних економічних відносинах. 83

Поняття міжнародних економічних організацій та їх найбільш поширені класифікації. 84

Поняття та види джерел міжнародного економічного права, їх загальна характеристика.85

Поняття та джерела міжнародного митного права.86

Поняття та джерела міжнародного транспортного права.87

Поняття та система міжнародного економічного права.88

Поняття, зміст і види міжнародних кредитних угод.89

Поняття, основні джерела і суб’єкти міжнародного валютного права.90

Поняття, система та джерела міжнародного торговельного права.91

Порівняйте зміст і практику застосування принципу найбільшого сприяння і надання національного режиму в міжнародній торгівлі92

Порівняйте поняття «зовнішньоекономічна діяльність» та «міжнародні економічні відносини»93

Порівняльний аналіз принципів міжнародного економічного права та принц зовнішньоекономічної діяльності для України.27

Порядок вступу до СОТ.94

Порядок укладання договору міжнароднох купівлі-продажу товару.95

Порядок укладання зовнішньоекономічних договорів за законодавством України.96

Порядок укладання міжнародних економічних та зовнішньоекономічних договорів за законодавством України.97

Правове забезпечення виконання міжнародних економічних договорів.98

Правове закріплення і зміст принципу невід’ємного суверенітету держав над їхніми природними ресурсами.99

Правове закріплення і зміст принципу свободи вибору форми організації зовнішньоекономічних зв’язків.100

Правове закріплення і зміст принципу Юридичної рівності і недопустимості економічної дискримінації держав.101

Правове регулювання міжнародних автомобільних перевезень.102

Правове регулювання міжнародних залізничних перевезень.103

Правове регулювання міжнародних морських перевезень.104

Правове регулювання міжнародних повітряних перевезень.105

Правове регулювання міжнародних річкових перевезень.106

Правове регулювання питань вступу і членства в СОТ. 107

Правовий статус Міжнародного комерційного арбітражного суду, як засобу вирішення спорів в сфері міжнародних економічних відносин108

Правовий статус Морської арбітражної комісії при Торговій промисловій палаті України109

Правові основи забезпечення виконання зобов’язань за міжнродним економічним договором.110

Правові питання участі ЄС в Системі сучасних міжнародних економічних відносин.111

Принц взаємної вигоди: його нормативне закріплення та особливості його застосув в економічних відносинах між державами.112

Принцип найбільшого сприяння та його реалізація в практиці міжнародних економічних відносин.113

Принцип Національного режиму, сутність, значення в сучасних міжнародних економічних відносинах.114

Принцип незастосування сили чи погрози силою та особливості його прояву в міжнародному економічному праві.24

Принцип роздільної майнової відповідальності між державою і її юридичними особами115

Принцип свободи вибору форми організації зовнішньоекономічних зв’язків:зміст, нормативне закріплення і реалізація на національному рівні.116

Принцип суверенної рівності держав та його закріплення в міжнародно-правових документах.117

Принципи зовнішньоекономічної діяльності за законодавством України.118

Природа і особливості реалізації правосуб’єктності держави в міжнародному економічному праві.119

Проблеми правового регулювання участі ТНК в системі сучасних міжнародних економічних відносин:природа, зміст і шляхи вирішення.120

Ратифікація міжнародних договорів за законодавством України: поняття, процедура і юридичне значення.121

Регіональне об’єднання ГУАМ: загальна характеристика.122

Режим і принципи міжнародної торгівлі та їх правове регулювання.123

Рішення міжнародних організацій, як джерела МЕП.124

Розкрийте зміст поняття «міжнародна правосуб’єктність» щодо міжнародної економічної організації.125

Розкрийте зміст поняття «міжнародна правосуб’єктність» щодо суверенної держави.126

Роль і значення Віденської Конвенції про право міжнародних договор 1969 року в регулюванні порядку укладання міжнародних економічних договорів.127

СОТ як міжнародна економічна організація.128

Система державних органів України, які здійснюють функції у сфері міжнародного економічного співробітництва і законодавче закріплення їх повноважень.129

Система МЕП: поняття і загальна характеристика основних складових елементів.130

Спеціалізовані установи системи ООН в системі МЕО.131

Спеціальні принципи міжнародного економічного права: поняття, джерела і перелік. 132

Способи вирішення спорів, що випливають з міжнародних економічних договорів, і їх загальна характеристика.133

Сутність Державної програми заохочення іноземних інвестицій в Україну.134

Сутність міжнародних економічних відносин, їх зміст та значення.135

Сутність та значення принципу найбільшого сприяння в міжнародній торгівлі.136

Сутність, ознаки та загальна характеристика держави як суб’єкта МЕП (міжнародного економічного парва).137

У чому полягає принципова різниця між ГАТТ і СОТ: порівняльну характеристику.138

У яких основних джерелах закріплюються принципи і норми міжнародного транстпортного парва: загальна характеристика. 139

Укладення міжнародних економічних договорів за законодавством України.140

Україна на шляху до СОТ: особливості сучасного етапу.141

Україна як суб’єкт МЕП (міжнародного економічного права).142

Форми участі держав у МЕВ (міжнародних економічних відносинах).143

Характеристика основних принципів міжнародного економічного права (МЕП).144

Характеристика правов засад забезпеч виконан МЕДог.145

Характеристика спеціальних принципів МЕП (міжнародного економічного права).146

Цілі і завдання митної політики держав і її вплив на розвиток МЕВ (міжнародних економічних відносин).147

Що мають спільного і в чому полягає відмінність загальних і спеціальних принципів МЕП (міжнародного економічного права)148

Яким чином і чому членство України в ЄС передбачає умову попереднього вступу до СОТ149

Які документи МО можна віднести до джерел МЕП (міжнародного економічного права) і за якими ознаками.150

Частина 1

1.Визначте поняття, види основних джерел МЕП, охар-те їх особливості.

Можливість регулювання МЕВ досягається через застосування принципів та норм МЕП, які не є чимось абстрактним, вільно розташованим у просторі. Вони закріплюються у певних джерелах. При цьому оскільки МЕП є однією із галузей МП, остільки основні джерела МП є одночасно і джерелами МЕП. Крім того, система джерел МЕП включає і специфічні джерела, які закріплюють норми і принципи суто МЕП. Це — рішення МЕО, конкретні договірні угоди щодо МЕСпівр (напр, торгов договір), міжнародні звичаї, судові прецеденти, на яких базуються рішення Міжнар арбітражу та Міжнар суду. Система джерел МЕП включає міжнародні договори і, зокрема, міжнародні економічні договори, а також міжнародно-правові звичаї, рішення (акти) міжнародних організацій, міжнародні кодекси поведінки. Отже, під джерелами МЕП слід розуміти систему МД (угод), рішень МО тощо, в яких знаходять своє юридичне закріплення норми і принципи МЕП. МЕДог є найбільш типовою та поширеною формою регулювання зв’язків між суб’єктами МЕВ. Це зумовлюється тим, що вони є засобом регулювання, який може найкращим чином забезпечити досягнення поставлених сторонами економічних цілей і водночас гарантувати дотримання принципу поваги суверенітету та невтручання однієї держави у внутрішні справи іншої. МЕД — це добровільно укладені між державами рівноправні угоди ек характеру, в яких закріплюються норми та принципи, що регулюють МЕВ. Не менш важливим джерелом МЕП вважається міжнародно-правовий звичай. Саме в ньому можуть бути закріплені неписані, як самі собою зрозумілі правила організації і здійснення МЕВ. Вони використовуються з мовчазної згоди сторін (мовчазний договір) і, як правило, не мають свого формального (письмового) закріплення в жодному договорі або угоді. Предметом дискусій, які ведуться в межах МЕП, є також і деякі питання, пов’язані з його джерелами. Одним із них є питання про те, чи є джерелом МЕП рішення МО. Оскільки вони, як правові акти, містять у собі відповідні правила та принципи здійснення МЕВ, розраховані на неодноразове їх використання і здебільшого не мають конкретного адресата, їх можна і треба розглядати як джерела МЕП. До таких актів належать резолюції ГА ООН, а також її МО. Своєрідними джерелами МЕП є міжнародні кодекси поведінки. У цих міжнародно-правових документах систематизовані правила поведінки відповідних суб’єктів МЕВ (лінійних конференцій, ТНК) або у відповідному напрямі ек діяльності (передання технологій — Кодекс поведінки у галузі технологій; контроль за обмеженням ділової практики — Кодекс узгоджених на багатосторонній основі справедливих принципів і правил для контролю за обмежувальною діловою практикою).

2.Визначте поняття принципів МЕП, атакож дайте хар-ку їх системи і функції.

Принцип-керівна ідея, основоположна засада.Між нар ек діяльність базується нап-пах, які виражаються насамперед у нормах МП,а потім розвиваються інабувають відповідного специфічного змісту в МЕП. Саме ці п-пи,знаходячи своє закріплення у міжнародно-правових актах, і визначають закономірності правового регулювання міжнар відносин і МЕВ, відображають з урахуванням практики тенденції і потреби їх оптимального і прогресивного розвитку. Аналіз змісту системи п-пів МЕП дає можливість виділити дві їх групи: 1) основні (загальні) п-пи МЕП;2) спеціальні п-пи МЕП.До основних (загальних) п-пів МЕП слід віднести п-пи міжнародного права. І це зрозуміло, якщо врахувати, що МЕП є галуззю МП, тому і п-пи МП є загальними п-пами і для МЕП. Осн: 1) п-п мирного співіснування;2) п-п суверенної рівності держав;3) п-п співробітництва держав;4) принцип невтручання;5) п-п сумлінного виконання міжнародних зобов’язань;6) п-п взаємної вигоди; 7) принцип утримання у своїх міжнародних відносинах від погрози застосування сили або її застосування як проти територіальної недоторканості і політичної незалежності будь-якої держави; 8) принцип рівноправ’я та самовизначення народу; 9) принцип розгляду міжнародних спорів мирними засобами.  Група спеціальних п-пів МЕП включає:1) п-п розвитку міжнародних економічних і науково-технічних відносин між державами;2) п-п юридичної рівності і недопустимості економічної дискримінації держав;3) п-п свободи вибору форми організації зовнішньоекономічних зв’язків;4) п-п невід’ємного суверенітету держав над їх природними та іншими ресурсами, а також над їх економічною діяльністю;5) п-п найбільшого сприяння;6) п-п національного режиму. П-пи МЕП є основою формування п-пів ЗЕД багатьох держав.

3.Гармонізація зак-ва Укр з МП як важлива умова ефективності МЕСпівр нашої держави з іншими країнами.

Гармонізація нац зак-ва будь-якої країни з МП, зокрема економічним, передбачає узгодження їх змісту. Розглядаючи питання гармонізації зак-ва Укр з МЕП, передусім необхідно мати на увазі, що воно є частиною МП, а це обумовлює потребу аналізу загальних проблем, пов’язаних із названою гармонізацією. Загальні підходи, властиві гармонізації права будь-якої країни з міжнародним, характерні і для гармонізації міжнар ек та інших галузей міжнаро права.

Сьогодні у світі практично не існує держав, які б, здійснюючи свою внутрішню та зовнішню політику, не співробітничали з іншими державами безпосередньо або через відповідні МО. Це, у свою чергу, вимагає від кожної з них виваженості порівняння своїх дій з діями інших держав, а коли потрібно, то й узгодження їх прийняттям спільних оптимальних рішень. Саме такий підхід до організації відносин з іншими державами юридично визначений Конст Укр, Декларацією про державний суверенітет Укр, ЗУ «Про між нар договори Укр» 2004р. та іншими нормативно-правовими актами. Однією з них, до того ж досить важливою, є проблема гармонізації зак-ва України з МП. Зрозуміло, що від ступеня відповідності національного законодавства будь-якої держави правовим міжнародним стандартам багато в чому залежить ефективність її міжнародного співр-ва з іншими державами та МО. Навіть вступ до окремих МО залежить поряд з іншим від того, наскільки та чи інша країна готова сприйняти інтеграційне законодавство цієї МО.

Досліджуючи питання гармонізації національного законодавства з МП, головне — методологічно правильно визначити механізм їх розв’язання. Оптимальним варіантом, має бути приведення норм конституції будь-якої країни до між нар стандартів. Наступним, на нашу думку, досить вагомим методологічним принципом гармонізації зак-ва нашої держави з МП є положення ст. 9 КонстУкр, де записано:«Чинні міжнар договори, згода на обов’язковість яких надана ВРУ, є частиною національного зак-ва Укр». Таким чином, через втілення в законодавстві Укр норм і принципів МП наша держава практично гармонізує свою правову систему не лише з міжнародно-правовою системою, а й з національними правовими системами держав світу. У процесі гармонізації національного зак-ва з МП не можна не враховувати ту обставину, що система останнього поділяється на публічне та приватне право, властиві їм галузі, правові інститути та норми. Тому виникає необхідність здійснення ґрунтовних досліджень зазначеної проблеми як на рівні національної, так і на рівні міжнародної правової науки. Досить непростим є  питання практичної реалізації норм і принципів МП, які стали частиною національних правових систем. Усі знають, що практично в усіх державах реалізація норм матеріального права будь-якої галузі забезпечується, як правило, розвитком відповідних процесуальних галузей, їх норм. Якщо вести мову про міжнародне право, то його норми та принципи не завжди реалізуються через відповідні процесуальні норми. Отже, наявність процесуального механізму реалізації міжнарпринципів і норм слід також ураховувати під час розв’язання загальних проблем гармонізації зак-ва з міжнародно-правовою системою. Безумовно, з’ясування і практичне вирішення проблем гармонізації закон-ва Укр з МП є одним із важливих завдань не лише ВРУ, а й інших державних органів, їх посадових осіб, наукових установ, учених.

4.Дайте загальну хар-ку сучасної між нар валютної системи та її організаційно-правового механізму.

Міжнар вал система – це форма організації та регулювання валютних відносин, які закріплені в міжнародних угодах та обслуговують міжнародний рух товарів і факторів виробництва.

Сучасна міжн вал система хар-ся зростанням курсу євро і дещо нестабільним положенням долара. Так само зростає число розрахунків, які проводяться у євро.

Розвинуті країни світу створили свій організаційно-правовий механізм валютних відносин. Його структурними ланками є самі держави або уповноважені ними відповідні державні органи. Сьогодні спостерігається тенденція посилення впливу окремих держав на міжнародні валютні відносини. Це пояснюється тим, що держави з метою уникнення кризових явищ намагаються розумно поєднувати стихійний розвиток валютних відносин з їх державним регулюванням. Уряд цих країн відіграє значну роль у визначенні державної валютної політики і проведенні її через свої державні (центральні) банки. У виробленні й реалізації валютної політики важливу роль виконують і неурядові структури міжнародного і національного характеру (комітети, спілки, комісії, банківські клуби тощо). Провідні країни вишукують найефективніші форми координації своєї валютної політики. Серед них — щорічні зустрічі керівників країн великої «вісімки» (США, Англії, Франції, ФРН, Італії, Канади, Японії, Росії). На зустрічах лідерів цієї групи обговорюються питання скоординованої валютної політики та шляхи її реалізації, розробляється загальний ек-й курс, виробляється єдиний підхід стосовно ключових проблем світогосподарських зв’язків. Значну роль у розвитку міжнародних валютних відносин відіграють міжнародні кредитні Організації і фонди, котрі, як правило, поділяють на шість груп.1) Організації і фонди як спеціалізовані заклади ООН (МВФ, МБРР, Спеціальний фонд ООН — СФ, Фонд капітального розвитку ООН, Міжнародна фінансова корпорація); 2) Міжнародні організації європейського континенту (Банк міжнародних розрахунків, Європейська валютна система, Європейський інвестиційний банк); 3) Азіатські міжнародні організації (Азіатський банк розвитку, Ісламський банк розвитку, Азіатський кліринговий союз); 4) Африканські міжнародні організації (Африканський банк розвитку, Африканський фонд розвитку, Західноафриканська клірингова палата); 5) Міжнародні організації країн Латинської Америки (Міжамериканський банк розвитку, Карибський банк розвитку, організації Андської групи); 6) Міжнародні організації арабських країн (Арабська інвестиційна компанія, Арабський банк економічного розвитку Африки, Спеціальний фонд арабських країн для надання допомоги Африці).

Ці міжнародні кредитні організації і фонди створені на основі міжнародних угод відповідних держав, і їх функціонування регулюється міжнародно-правовими актами. Вони, як правило, мають право від свого імені укладати договори як із країнами-учасницями, так і з іншими країнами.

5.Дайте порівняльну хар-ку МЕП та МПривП.

Міжнар прив право регулює міжнар соціально-економічні відносини, спрямовані на реалізацію прав та обов’язків людини і громадянина, встановлює статус фізта юр осіб, забезпечує їх рівність у відносинах одна з одною тощо. МЕП право є галуззю МПривП і являє собою систему норм і принципів, які регулюють відносини між державами, між державами та МО, між МО в процесі міжн екон співр-ва. Розглядаючи співвідношення МЕП з МП, слід зазначити, що перше базується на нормах і принципах останнього. Саме МП є основою МЕП. Тому необхідно звернути увагу на те, що міжнародне публічне право є основою МП. Це пояснюється тим, що суб’єктами міжнарпублічного права є держави, їх угруповання та МО, які виступають одночасно  і  відповідними суб’єктами МЕВ. Система міжнародних норм і принципів, які регулюють відносини між державами і МО, процес організації і здійснення МЕСпівр, становить самостійну галузь міжнар публічного права — МЕП. Водночас слід мати на увазі й те, що МЕП не є та й не може бути абсолютно відособленою галуззю МП. Воно перебуває у функціонально-структурних і взаємно обумовлених зв’язках з іншими галузями МП — правом зовнішніх відносин, правом міжнар договорів, правом МО, міжнар повітряним правом, міжнар морським правом, міжнар екологічним правом, міжнар авторським правом, міжнар космічним правом та ін. Як складова міжнар права МЕП може і повинно розглядатися як самостійна правова система, галузь права. Воно має свої складові елементи — підсистеми, які слід у даному випадку називати підгалузями та правовими інститутами.

6.Дайте порівняльну хар-ку основних принципів МП і принципів МЕП

Аналіз змісту системи п-пів МЕП дає можливість виділити дві їх групи: 1) основні (загальні) п-пи МЕП;2) спеціальні п-пи МЕП. До основних (загальних) п-пів МЕП слід віднести п-пи міжнародного права. І це зрозуміло, якщо врахувати, що МЕП є галуззю міжнародного права, тому і п-пи міжнародного права є загальними п-пами і для МЕП. До цієї групи здебільшого включають такі п-пи: 1) п-п мирного співіснування;2) п-п суверенної рівності держав;3) п-п співробітництва держав;4) принцип невтручання;5) п-п сумлінного виконання міжнародних зобов’язань;6) п-п взаємної вигоди; 7) принцип утримання у своїх міжнародних відносинах від погрози застосування сили або її застосування як проти територіальної недоторканості і політичної незалежності будь-якої держави; 8) принцип рівноправ’я та самовизначення народу; 9) принцип розгляду міжнародних спорів мирними засобами. Група спеціальних п-пів МЕП включає:1) п-п розвитку міжнародних економічних і науково-технічних відносин між державами;2) п-п юридичної рівності і недопустимості економічної дискримінації держав;3) п-п свободи вибору форми організації зовнішньоекономічних зв’язків;4) п-п невід’ємного суверенітету держав над їх природними та іншими ресурсами, а також над їх економічною діяльністю;5) п-п найбільшого сприяння;6) п-п національного режиму. П-пи МЕП є основою формування п-пів зовнішньоекономічної діяльності багатьох держав.

7.Дайте хар-ку МВВіднос як предмету регулювання МВП.

МВП зародилося на основі міжнар публічного і міжнар приватного права. Його сучасний розвиток пов’язаний з розширенням і поглибленням МЕСпівр.

Міжнародне валютне право має свій предмет правового регулювання — міжнародні валютні відносини. Вони виникають з приводу валютних цінностей, що обертаються у сфері міжнар співр-ва держав або інших суб’єктів. До валютних коштів відносяться іноземна валюта готівкою, платіжні документи (чеки, векселі, тратти, депозитні сертифікати, акредитиви тощо), в іноземній валюті цінні папери (акції, облігації, купони, бони), золото та інші цінності. Валютні відносини, як відомо, регулюються і міжнар приватним правом, коли вони виникають за участю недержавних юр осіб, громадян.Для регулювання міжнар валютн відносин використовуються міжнародно-правові норми, що закріплюються у відповідних угодах (напр, Ямайські угоди 1978 р. про перехід країн—членів Міжнародного валютного фонду до багатовалютної системи).

8.Дайте хар-ку між нар договору як джерела МЕП.

Під міжнар договором, як правило, розуміють добровільну угоду між двома або кількома рівноправними державами чи МО щодо їхніх взаємних прав і обов’язків у політ, ек, культурних та інших відносинах. Між нар ек договір – це різновид міжнар договорів. ММЕД— це добровільно укладені між державами рівноправні угоди ек характеру, в, яких закріплюються норми та принципи, що регулюють МЕВ. Такого роду норми та принципи можуть міститися не лише в міжнар ек договорах, а і в загальнополітичних міжнардоговорах, які одночасно слід розглядати і як джерела МП в цілому. Україна як самостійний суб’єкт МЕВ вже уклала договори про дружбу, співробітництво і взаємну допомогу з багатьма країнами світу, в яких, поряд з загальнополітичними принципами, містилися норми, що закріплювали загальні положення про економічне співр-во. Залежно від кількості учасників договірних відносин міжнар договори можуть бути двостори і багатостор. В одних договорах закріплюються норми загального, універсального порядку, розраховані на тривале їх використання. До цієї групи належать торгові договори, угоди про товарооборот і платежі та деякі інші. До другої групи договорів відносяться такі, в яких обумовлені конкретні зобов’язання (напр, сприяти будівництву конкретних об’єктів). Звичайно, такі договори вичерпують свою юридичну силу, як правило, одноразовим застосуванням. Серед між нар договорів особливе місце посідають багатосторонні конвенції, що містять кодифіковані норми. Практика міжнаро ек співр-ва виробила певні види договорів, які застосовуються останнім часом, а саме: торгові договори, угоди про товарооборот, угоди про економічне і технічне співр-во, кредитні угоди.

9.Дайте хар-ку МЕО як суб’єкта МЕП.

Характерною рисою сучасного світового співтовариства є глобалізація МЕВ, а також взаємозалежність їх учасників. Унаслідок цього необхідною умовою реалізації ек потенціалу будь-якої держави є її участь у діяльності світового господарства. Важливим елементом зазначеної системи є МО, через які здійснюється міжнар співр-во в усіх напрямах. Нині у світі нараховується понад 4 тис, МО, з яких понад 300 — міжурядові. МЕО є різновидом МО і інституційними механізмами координації та регулювання співр-ва практично в усіх галузях МЕВ. Один з ефективних шляхів побудови багатостор ек співр-ва — створення МЕО, покликаних сприяти укладенню багатосторонніх договорів, формуванню міжнармеханізмів з нагляду і контролю за їх виконанням, розробленню та встановленню норм, спрямованих на правове регулювання МЕВ. Система норм і принципів, які визначають правовий статус МО, їх органів-є правом міжна родних організацій. Ця система права складається із двох підсистем, так званого первинного і вторинного права. Установчі договори МО (здебільшого це статути) є правовим фундаментом їхньої діяльності і становлять сутність первинного права. Щодо вторинного права, то його системою є правові норми, які віддзеркалюють зміст правових актів, що приймаються МО та їхніми структурами в межах компетенції, закріпленої в міжнар договорах. Іншими словами, вторинне право є„«внутрішнім» правом, адже воно більше спрямоване на врегулювання відносин внут-рішньоорганізаційного характеру, що виникають у процесі діяльності певної організації.Усе викладене вище дає можливість зробити висновок, що під МЕО слід розуміти такі організації, які створені на основі міжнар договорів і проводять свою діяльність, спрямовану на організацію і здійснення міжнар ек співр-ва. Правоздатність, якою наділені МЕО, дає їм змогу укладати угоди як з окремими державами, так і з МО в межах завдань і цілей, закріплених в їхніх установчих документах. МЕО користуються імунітетом, що має важливе значення для їхньої діяльності.

10.Держава як основний суб’єкт МЕП.

Під суб’єктом права взагалі розуміють особи (фізичні і юридичні), які відповідно до закону наділені здатністю мати суб’єктивні права та юрид обов’язки, що дає їм можливість брати участь у відповідних правовідносинах. Головним суб’єктом МЕП є держава. Держава – політ форма організації суспільства, яка виражає обумовлену ек ладом політ владу пануючого класу або всього народу.

Держави можуть бути різними за своїми соц-ек с.мами, політ режимом, формою правління та формою держ устрою. Але незалежно від цього кожна з них на основі свого суверенітету має право бути суб’єктом міжн-прав відносин і, зокрема, МЕВ.

До ознак будь-якої держави слід віднести такі: 1) публічна влада; 2) держ суверенітет; 3) територіальний поділ населення; 4) держ апарат; 5) податкова система; 6) право.

Правосуб’єктність держави: – міжн правоздатність - здатність мати права і обов’язки з МП, бути суб’єктом правовідносин; – міжн дієздатність – здатність незалежно здійснювати свої суверенні права і нести обов’язки з МП.

Д як суб’єкт  МП здійснює безпосередні зносини з іншими  Д, укладає з ними договори, обмінюється дипломатичними, консульськими, торговельними представництвами, бере участь у діяльності  МОрг в обсязі, необхідному для забезпечення нац інтересів у політ, ек , екологічній, інформаційній, технічній, культурній і спортивній сферах .Незалежно від того, хто є конкретним учасником міжнародних економічних відносин, які межі їх компетенції, які виникають при цьому права або зобов’язання,— в усіх випадках єдиним суб’єктом цих відносин виступає держава. Саме вона як суб’ єкт міжнародних відносин і відповідно МЕП наділена всім обсягом правоздатності. Вона, а не хто інший, несе відповідальність за виконання зобов’язань, які випливають з між нар договорів і угод. Винятком з цього правила є відносини, в яких юр особою постає не держава, а якийсь інший орган, що виступає від свого імені. У таких випадках він і несе самостійну відповідальність за своїми зобов’язаннями. Розглядаючи правовий статус держави як суб МЕП важливо звернути увагу на таку категорію як правосуд’єктн держави, яка має 2 прояви: міжн правоздатн і міжн дієздатн держави. Є ще деліктоздатність. Україна як держава є самостійним суб’єктом у здійсненні та регулюванні зовнішньоек відносин. Вона укладає необхідні міжнар-правові договори та угоди, бере участь у діяльності МЕО. Використовуючи свої права у МЕВ, вона намагається належним чином виконувати взяті на себе відповідно до договорів та угод зобов’язання.

11.Джерела міжнар торгово права: поняття, види і їх загальна хар-ка.

Міжнар торгове право — це система норм і принципів, яка регулює відносини, що виникають у галузі міжнародної торгівлі, і є складовою частиною міжнародного економічного права. Якщо міжнародне економічне право — галузь міжнародного права, то міжнародне торгове право — його підгалузь. Як і будь-яке право, міжнародне торгове право має свої джерела: *міжнародні договори і, зокрема, міжнародні торгові договори; *міжнародні торгові звичаї, в яких відтворена практика міжнародних торгових відносин; *судові прецеденти міжнародних арбітражів і судів; *національне законодавство країни, якщо воно за згодою держав використовується для регулювання міжнародних торгових відносин; *міжнародно-правові акти міжнародних організацій.

Найпоширенішим і основним джерелом права в цій галузі правового регулювання є міжнар торговий договір. Під ним слід розуміти угоду між двома або кількома державами,  в якій визначаються їхні взаємні права та обов’язки. На підставі цих договорів установлюються, змінюються або припиняються відповідні міжнародні економічні відносини між державами в галузі торгівлі. В міжнародно-торговому звичаї можуть бути закріплені неписані, як самі собою зрозумілі правила організації і здійснення міжнародних торговельних відносин. Судові преценденти – це попередні рішення судів у схожих справах, які застосовуються у майбутніх спорах.

12.Договірні і інституційні механізми розв’язання міжнар інвестиційних спорів.

Важливе значення в регулюванні міжнар інвестиційних відносин, як зазначалося, належить багатостор міжнар угодам. Конвенція 1965 р. про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами. Особливу увагу в Конвенції відведено питанню заснування і функціонування Міжнародного центру з урегулювання інвестиційних спорів між державами та особами інших держав через примирення та арбітраж. До Центру входять Адміністративна рада та Секретаріат. До компетенції Центру належить вирішення правових спорів, що виникають безпосередньо з відносин, пов’язаних з інвестиціями, між Договірною державою (або будь-яким уповноваженим її органом, про який Договірна держава повідомила Центр) та особою іншої Договірної держави, за наявності письмової згоди учасників спору про його передання для вирішення Центру. Сторони, що досягли такої згоди, не вправі відмовитися від неї в односторонньому порядку. Примирювальна комісія складається з одного або непарної кількості посередників, що призначаються за згодою сторін. До обов’язків Комісії належить з’ясування обставин, за яких між сторонами виник спір. Вона також має докласти зусиль для прийняття прийнятного для обох сторін рішення. З цією метою Комісія користується правом розглядати спір на будь-якій стадії та час від часу пропонувати їм умови, за яких спір може бути врегульований. Сторони зобов’язані добросовісно співробітничати з Комісією, щоб вона могла виконувати покладені на неї обов’язки, і серйозно ставитись до її рекомендацій.

Будь-яка Договірна держава або її особа може звернутися до арбітражної процедури. Для цього вона направляє відповідну письмову заяву Генеральному секретарю. Рішення арбітражу є обов’язковим для сторін і не підлягає апеляції або іншому способу оскарження, за винятком передбачених у Конвенції. Договірна держава визнає рішення арбітражу, прийняте відповідно до цієї Конвенції, як обов’язкове та таке, що забезпечує виконання грошових зобов’язань, покладених рішенням арбітражу, в межах своєї території так само, якби це було остаточне рішення її судового органу.

Кожний склад Комісії або арбітражу визначає розмір виплат, які здійснюються як винагорода та з метою відшкодування витрат їх членам у межах, періодично встановлюваних Адміністративною радою, і після консультацій з Генеральним секретарем. Примирювальна та арбітражна процедури розгляду спору проводяться в місці знаходження Центру, якщо в подальшому не буде передбачене інше.Будь-який спір між договірними державами з приводу тлумачення або застосування Конвенції, не вирішений за допомогою переговорів, передається на розгляд Міжнародного суду ООН через подання однією зі сторін відповідної заяви, якщо ці держави не домовилися про інший спосіб вирішення спору. Також як приклад багатостор угоди можна розглянути Сеульську конвенцію 1985 р. про заснування БАГІ. У главі І розглядаються статус і цілі створюваного Агентства, визначається що воно є юридичною особою та має такі права: укладати контракти; придбавати й продавати рухоме й нерухоме майно; порушувати судові справи. Глава IX присвячена питанням урегулювання спорів щодо тлумачення та застосування даної Конвенції, спорів між Агентством та державами-членами, а також спорів з участю держателів гарантії або перестрахування.

13.Еко комісія ООН для Європи (ЄЕК): мета створ та основні напрями діяльності.

Економічна Комісія ООН для Європи називають Європейською Економічною комісією. Вона створена у 1947 році відповідно до резолюції 1 сесії Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1945 року. (як тимчасовий орган ООН  з ек-ного відродження Європи. Штаб-квартира  знах-ся в Женеві.) у складі ЄЕК –55 держав членів, в тому числі і Україна. Мета створення: сприяння погодженню дій країн Європи, спрямованих на їх ек-й розвиток, підтримка та зміцнення ек-х звязків та відносин між європейськими країнами., а також іншими країнами світу. Напрями д-сті:1.             Сприяння розвиткові європейської торгівлі; 2.                      Довгострокове ек-не планування та прогнозування; 3.          Науково-технічне співробітництво і захист довкілля. Якщо раніше головним завданням Комісії було сприяння співробітництву  між країнами різних соц-політичних систем, то нині спеціалісти ЄЕК особливу увагу приділяють розробці рекомендацій і проектів допомоги в ринковому реформуванні ек-ки крїн  Східної Європи та СНД. Потреби і пріоритети країн з перехідною ек-ю враховані в плані дій Комісії як сам-й напрям д-сті. ЄЕК співпрацює як з установами ООН (ФАО, ЮНІДО, МФ, МБРР), так і з багатьма урядовими та неурядовими міжнародними орган-ми (ЄС, ЄАТ, ОЕСР, ІСО, СНД, ОЧЕС тощо) Найвищим органом ЄЕК  є пленарна сесія, що скликається щорічно. У складі комісії створені галузеві комітети. Крім цього, у складі комісії функціонують  3 спец. Органи, що займаються проблемами науки та техніки, ек-ки та з/середовища. ЄЕК щорічно звітує перед ЕКОСОР, яка координує роботу Комісії і керує нею, затверджує її робочі програми.

14.ЕКОСОР в системі МЕО.

Ек-на і соц-на Рада була створена у 1946 році як один з головних органів ООН, покликканий розвязувати конкретні завдання м-го ек-го співр-ва. Вона складається з 54 членів, що обираються ГА ООН на 3 роки.  Постійні члени Ради Безпеки обираються до ЕКОСОР на кожен черговий строк. 1.Рада проводить дослідження і складає доповідь з м-х питань у галузях ек-ки, соц. І культ-го життя, освіти, охорони здоровя, а також подає відповідні рекомендацції ГА ООН.  2.Вона також бере участь у підготовці проектів конвенцій і скликає м-ні конференції з питань, що входять до її компетенції.  3.Подає інформацію Раді Безпеки ООН і допомагає їй у роботі. Найвищим органом ЕКОСОР є чергова сесія , яка скликається 2 рази на рік. Штаб-квартира знаходиться в Нью-Йорку. При ЕКОСОР діє 5 регіональних ек-х комісій ООН: Ек-на і СОц. Комісія ООН для Азії і Тихого океану, Ек-на комісія ООН для Африки, Ек-на комісія ООН для Європи, Ек-на Комісія ООН для Зах. Азії ті ЕК ООН для Латин. Америки та Карибського басейну. Крім того, при  ЕКОСОР діє понад 20 постійних комітетів і комісій . Регіональні ек-ні комісії створені і функц-ть під керівництвом ЕКОСОР. Їх основним завданням є сприяння проведенню погоджених заходів з ек-го співробітничтва країн відповідного району. З цією метою вони  зд-ть необхідні дослідження, поширюють інформаційні та статистичні матеріали. Постійно діючим органом  комісій є їх секретаріати, до складу яких входять різні комітети. Суттєвим для правового статусу цих комісій є те,  що вони, на відміну від допоміжних органів ЕКОСОР, мають ширшц і самостійнішу компетенцію. Вони, наприклад, мають право давати рекомендації д-м відповідного регіону без затіердження їх ЕКОСОР.

15.Європейська валютна система: загальна характеристика, правові основи функціонування і участі в ній.

ЄВС була створена в 1977 році з метою стабілізації валютних курсів а також зменшення економічної залежності країн-учасниць від дестабілізуючого зовнішнього впливу. Вона базується на 3 елементах: 1).зобов-ня країн-учасниць підтримувати коливання ринкового курсу своїх валют у межах діапазону, 2).Є фонд валютного співробітництва, який баз на кошику нац валют, 3).механізм надання кредитної і фін допомоги тим урядам, які переживають фін труднощі при підтримці курсів нац валют. Цілями є: забезпечити досягнення економ інтеграції; створити зону Є стабільності з власною валютою; відокремити спільний ринок від експансії долара. ЄВС – це сукупність економ відносин пов’язаних з функціонуванням валюти в рамках економ інтеграції. Ресурси формуються за рахунок виділення кожною країною 20% своїх золотих та 20% доларових резервів у формі постійно поновлюваних кредитів. Розрах-валютна одиниця з 1975 – ЕКЮ, яку замінила ЄВРО.

16.Європейське співтовариство в системі міжнародних економічних організацій.

Договір про створення ЄС було підписано в 1992 році в Маастрихті(Нідерланди) керівниками держав-членів Європ-го співтовариства. 1 листопада 1993 року договір набрав чинності. 2 жовтня 1997 р. була підписана Амстердамська угода, яку можна розглядати як удосконалений варіант раніше підписаної Маастрихтської угоди. Підписанню угоди про ЄС передував досить тривалий процес побудови європейської інтеграційної моделі. На сьогодні ЄС являє собою найвищий ступінь європ-ї ек-ї і політ-ї інтеграції. До його складу входять 28 держав: Австрія, Бельгія, Великобританія,Греція, Данія, Ірландія, Іспвнія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Португалія, Фінляндія, Франція, Швеція, Болгарія, Угорщина, Кіпр, Латвія, Литва, Польща, Румунія, Словакія, Словенія, Чехія, Естонія. ЄС базується на 3 засадах: 1.                 Європейське співтовариство (ЄОВС, ЄЕС, ЄВратом) з доповненнями, та формами спвробітництвка, передбаченими угодою про ЄС. 2.                Спільна зовнішня політика і політика у сфері міжнародної безпеки. 3.        Співробітництво у внутрішній та правовій політиці. Цілями ЄС стало: Утворення тісного союзу народів Європи; Сприяння збалансованому та довгостроковому ек-му прогресу; Посилення ек-го та соц-го співробітництва; Утворення ек-го та валютного союзу і створення єдиною валюти (вже утворена-євро); Утвердження власної ідентичності в міжнар-й сфері, особливо шляхом проведення спільної зовн-ї політики; Розвиток співробітництва у сфері юстиції та внутр-х справ; Збереження та примноження спільтних надбань.

ЄС зазнало подальшого розширення. Число його членів перейшло з 26 до 28. З нового року приєдналися до ЄС Болгарія і Румунія. ЄС поступово трансформується з м-ї оррг-ції, з ек-го та політ-го союзу західноєвропейських країнв обєднання д-в з єдиною валютою, громадянством, кордонами, єдиною зовнішньою та внутрішньою політикою. Європарламент з кожним роком перебирає повноваження головної законодавчої інституції на тереторії 28 д-в, Європейська комісія дедалі більше нагадує наднаціональний уряд.

ЄВС була створена в 1977 році з метою стабілізації валютних курсів а також зменшення ек залежності країн-учасниць від дестабілізуючого зовн впливу. Вона базується на 3 елементах: 1).зобов-ня країн-учасниць підтримувати коливання ринкового курсу своїх валют у межах діапазону, 2).Є фонд валютного співробітництва, який баз на кошику нац валют, 3).механізм надання кредитної і фін допомоги тим урядам, які переживають фін труднощі при підтримці курсів нац валют. Цілями є: забезпечити досягнення ек інтеграції; створити зону Є стабільності з власною валютою; відокремити спільний ринок від експансії $. ЄВС – це сукупність ек відносин пов’язаних з функціонуванням валюти в рамках ек інтеграції. Ресурси формуються за рах виділення кожною країною 20% своїх золотих та 20% доларових резервів у формі постійно поновлюваних кредитів. Розрах-валютна одиниця з 1975 – ЕКЮ, яку замінила ЄВРО.

17.Загальна характеристика Європейської конвенції про державний імунітет.

18.Загальна хар-ка і сфера застосув Конвенц про догов міжнар купівлі-продажу товарів 1980 р.

Значну роль у розвитку МТ відносин мають положення К-ї 00Н про договори міжнар купівлі-продажу1980 р. Це- один із найзначніших уніфікованих міжнар-правових актів, в якому втілені останні досягнення наукових досліджень і практики в цій галузі.

К-я складається з 101 статті та 4 частин (сфера застосування та заг положення; укладання договору; купівля-продаж товарів; заключні положення). К-я застосовується до договорів купівлі-прод товарів між сторонами, комерц п-ва яких знаходяться в різних країнах. К-я не застосовується при продажу: а) товарів, які купуються для особистого, сімейного, домашн використання; б) з аукціона; в) фондових паперів, акцій, забезпечувальних паперів, оборотних документів та грошей; г) суден водного і повітряного транспорту; електроенергії. К-я регулює виключно укладання договора куп-прод і ти права і обов’язки продавця і покупця, що виникають з такого договора. Конвенція не застосовується по відношенню до відповідальності продавця за нанесені товаром пошкодження чи смерть б-якої особи. Згідно до к-ції договір куп-пр доказується б-якими засобами, включаючи докази свідків і не потребує обов’язкового укладання у письмовій формі.   К-я урегульовує питання правового захисту інтересів сторін і містить норми, в яких закріплені засоби правового захисту у разі порушень договору продавцем і покупцем. Напр, відповідно до ст. 45 цієї К-ї, якщо пр-ць не виконає яких-небудь своїх зобов’язань щодо договору або вказаної К-ї, пок-ць може здійснити ряд прав, передбачених нею (замінити товар, заявити про розторгнення договору, відмовитися від приймання товару). Відповідні засоби захисту передбачені К-єю і у разі порушення договору з боку пок-ця.

19.Загальна хар-ка Конвенції 1965 р. про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами.

Важливе значення в регулюванні міжнар інвестиційних відносин, як зазначалося, належить багатостор міжнар угодам. Однією з них є Конвенція 1965 р. про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами. 10 глав.. Глава І називається «Міжнародний центр по врегулю ванню інвестиційних спорів», глава II — «Компетенція Центру», глава III — «Примирення», глава IV — «Арбітраж», глава V — «Заміщення та відвід Посередників або Арбітрів», Глава VI — «Витрати», глава VII — «Місце розгляду спору», глава VIII -«Спори між Договірними державами», глава IX — «Поправки»; Глава X — Заключні положення. Особливу увагу в Конвенції відведено питанню заснування і функціонування Міжнародного центру з урегулювання інвестиційних спорів між державами та особами інших держав через примирення та арбітраж. До Центру входять Адміністративна рада та Секретаріат. До компетенції Центру належить вирішення правових спорів, що виникають безпосередньо з відносин, пов’язаних з інвестиціями, між Договірною державою (або будь-яким уповноваженим її органом, про який Договірна держава повідомила Центр) та особою іншої Договірної держави, за наявності письмової згоди учасників спору про його передання для вирішення Центру. Сторони, що досягли такої згоди, не вправі відмовитися від неї в односторонньому порядку. Будь-яка Договірна держава або її особа може звернутися до арбітражної процедури. Для цього вона направляє відповідну письмову заяву Генеральному секретарю. Арбітраж складається з одного або непарної кількості арбітрів, призначених за згодою сторін.  Рішення арбітражу є обов’язковим для сторін і не підлягає апеляції або іншому способу оскарження, за винятком передбачених у Конвенції. Примирювальна та арбітражна процедури розгляду спору проводяться в місці знаходження Центру, якщо в подальшому не буде передбачене інше. Будь-яка договірна держава має право запропонувати поправку до цієї Конвенції. Текст її повинен бути переданий Генеральному секретарю не пізніше 90 днів до початку зборів Адміністративної ради, на яких пропонується розгляд такої поправки. Вона має бути розглянута і негайно передана ним усім членам Адміністративної ради. Конвенція відкрита для підписання державами — членами МБРР. Вона також відкрита для підписання будь-якою іншою державою — учасницею Статуту Міжнар суду, стосовно якої Адміністративна рада більшістю в 2/3 голосів її членів прийме рішення про запрошення до участі у Конвенції. Кожна держава законодавчим або іншим способом у міру необхідності забезпечує дію положень цієї Конвенції на своїй території. Конвенція діє на всіх територіях, міжнародні зв’язки яких перебувають у віданні договірної держави, за винятком тих, які остання виключила зі сфери дії Конвенції через письмове повідомлення її депозитарію або в момент ратифікації, прийняття чи схвалення Конвенції або в подальшому. Кожна з договірних держав має право денонсувати цю Конвенцію через письмове повідомлення її Депозитарію. Денонсація набирає чинності через шість місяців після отримання вказаного повідомлення. Акти про ратифікацію, прийняття, схвалення цієї Конвенції, а також поправки до неї депонуються в Банку, що є її депозитарієм. Депозитарій передає завірені копії даної Конвенції державам — членам Банку, а також будь-якій державі, запрошеній її підписати.

20.Загальна хар-ка правов забезпеч виконан зобов’язань і засобів розв’яз міжнар ек спорів.

Аналіз багатьох міжнар-правових документів дає можливість зробити висновок, що до засобів, які найчастіше використовуються при розв’язанні спорів мирним шляхом у процесі виконання зобов’язань, які випливають з МЕВ, належать дипломатичні переговори, посередництво, створення погоджувальних комісій, розгляд справ у Міжнар арбітражі та у Міжнар суді, а також суді Європейського економічного співтовариства.

Серед засобів забезпечення вирішення між нар спорів ек характеру найпошир є здійснення  диплом-х переговорів. Вони ведуться від імені держави їх главами, главами урядів, міністрами закордонних справ, спеціально призначеними для цього дипломатичними працівниками. Як свідчить практика, ефективність дипломатичних переговорів з приводу міжнар ек спорів, як і інших спорів, буває високою лише за умови, якщо  вони ведуться на ґрунті взаємної поваги суверенітету сторін, їх рівності, сприяння зміцненню миру.

При посередництві у розв’язанні спорів між сторонами бере участь третя держава. В одному випадку ця держава виступає з пропозицією щодо примирення сторін, між якими ведеться спір, сприяє здійсненню дипломатичних переговорів. Цей вид посередництва називається добрими послугами -третя держава на запрошення сторін, між якими виник спір, виступає як посередник і веде переговори з ними з метою примирення сторін. Цей вид посередництва заведено називати особистим посередництвом. У ряді випадків для розв’язання спорів створюються погоджувальні комісії на паритетних засадах, тобто з рівною кількістю представників від сторін, між якими виник спір. Ці комісії обстежують і аналізують ситуацію, вивчають причини виникнення спору та пропонують шляхи його припинення. На підставі одержаних матеріалів формулюють свої висновки та пропозиції, що передаються урядам держав, між якими виник спір.

Арбітражне вирішення міждержспорів ек хар-ру є також одним із мирних засобів їх розв’язання. Нині арбітражне вирішення міжнар ек спорів широко використовується у практиці міжнар співр-ва. У 1907 р. була підписана Конвенція про заснування Постійної палати Третейського суду. Відповідно до вказаної Конвенції звернення до арбітражу — це справа добровільна і не обов’язкова для держав, між якими виник спір. Але якщо вони вже звернулися до послуг арбітражу, то повинні підкоритись його рішенню. Арбітражний розгляд різних спорів, зокрема і спорів, пов’язаних з невиконанням або неналежним виконанням зобов’язань міжнародних економічних договорів, є одним із засобів їх мирного розв’язання. Слід виділити дві різновидності Міжнародного арбітражу. Перша — це Міжнародний арбітраж, який передбачається у міжнародних договорах на випадок розгляду спорів, пов’язаних з їх невиконанням. Друга — це Міжнародний арбітраж, який створюється для розгляду і розв’язання конкретного спору.

Міжнародний суд ООН розглядає лише міжнародні правові спори (за згоди сторін, між якими виник спір). У межах функціонування ЄЕС був створений свій Суд, який покликаний розглядати спори між країнами-членами ЄЕС. Крім того, до компетенції цього Суду входить установлення відповідності законів країн-членів положенням Договору про Європейське Економічне Співтовариство. Рішення цього Суду є обов’язковими для країн — членів ЄЕС, і їх виконання забезпечується, у разі необхідності, примусовим способом. До компетенції Економічного суду СНД належить розгляд міждержавних економічних спорів, що виникають у процесі виконання економічних зобов’язань, передбачених угодами, рішеннями Ради глав держав, Ради глав урядів Співдружності та інших її інститутів. Суд покликаний вирішувати спори щодо відповідності нормативних та інших актів держав — учасниць Співдружності, що стосуються економічних питань, угодам та іншим актам Співдружності й інші спори, пов’язані з виконанням угод і прийнятих на їх основі інших актів Співдружності.

21.Загальна хар-ка правового регулювання між нар трансп перевезень

У системі МЕВ важливе місце посідають відносини, пов’язані з організацією і здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів різними видами транспорту (залізничним, автомобільним, повітряним, морським, річковим). Міжнар трансп перевез — це необхідна умова успішного розвитку МЕВ. Перевезення сировини, матеріалів, устаткування, с\г продукції та інших вантажів, передбачених міжнар договорами та угодами, — це один із засобів їх реального виконання. Від чіткого урегулювання міжнар відносин у галузі транспорту багато в чому залежать результати міжнар співр-ва в різних його напрямах. Ці відносини, які виникають між державами, національними органами управління транспортом, МО, регулюються відповідними міжнар принципами і нормами. Їх система і відображає зміст міжнародного транспортного права як підгалузі, складової МЕП.

Міжнар транспортним правом – систему міжнар-правових принципів і норм, які регулюють відносини, що виникають у процесі використання різних видів транспорту у сфері міжнародного ек співр-ва. Принципи і норми міжнар транспортного права дістають своє юридичне закріплення у різних джерелах: міжнар договорах та угодах з питань транспорту, актах МО (асоціацій, конференцій, палат, комісій тощо). Найбільш поширеними є міжнародні договори з питань транспорту. Вони укладаються від імені і за дорученням уряду центральними органами управління транспортом — міністерствами та іншими установами, які здійснюють керівництво залізничним, морським, річковим, повітряним транспортом. За кількістю країн, які беруть участь у подібного роду міжнародних договорах, їх можна поділити на багатосторонні і двосторонні. До багатосторонніх договорів слід віднести, наприклад, Конвенцію про відкрите море, підписану у 1958 р. 13 державами; Угоду про Міжнародну спілку залізниць (1922 р.), Чиказьку конвенцію з питань цивільної авіації (1944 р.). До цього виду угод слід віднести й угоди, укладені між окремими країнами Співдружності незалежних держав. Міжнародні транспортні договори можуть бути різного змісту, в них обов’язково враховується специфіка виду транспортних засобів.

22.Заг хар-ка Угоди щодо торговельних аспектів іноземних інвестицій (ТРІМС)

Угода щодо торговельних аспектів іноземних інвестицій (ТРІМС) містить систему відповідних стимулів та обов’язків стосовно діяльності ТНК на території певної держави з тим, щоб не ігнорувались їхні інтереси, насамперед економічні. Прийняття цієї Угоди обумовлене загостренням відносин між країнами, що розвиваються, і великими ТНК. Ураховуючи, що в МП не було спеціальних правил, котрі б регулювали відносини між країнами, що розвиваються і користуються інвестиціями, і країнами, котрі такі інвестиції надають, у цій Угоді сформульовані найважливіші вимоги щодо поведінки ТНК як інвесторів, а саме: 1) вимога місцевого значення, згідно з якою іноземний інве стор зобов’язаний продавати на місцевому ринку частину вироблених на території країни прийняття товарів або послуг у розмірі встановленого мінімального відсотка від кінцевого валового продукту чи розвивати відповідну виробничу галузь у даній державі; 2) експортні вимоги, які зобов’язують інвестора експортувати частину виробленої продукції на таких умовах: а) не менше визначеного мінімального обсягу виробленого продукту, б) установлення абсолютної кількості кінцевого продукту, в) визначення кількості, яка б компенсувала імпортні закупівлі іноземного інвестора. До інших вимог, які визначені у цій Угоді та є обмежувальними заходами для іноземних інвестицій, можна віднести такі: пере-дання технологій; дотримання принципу рівного доступу господарюючим суб’єктам країни, в яку надходять інвестиції, до інвестиційного проекту; вимоги надання робочих місць, місця розташування, фінансування, якими встановлюються особливості використання місцевих трудових ресурсів, номінальний розмір підприємства, правила залучення місцевих фінансових ресурсів тощо.

Використання ТРІМС не лише сприяє регулюванню іноземних інвестицій, а й одночасно є засобом забезпечення національної безпеки.  В окремих країнах-інвесторах спостерігається неоднозначне ставлення до використання ТРІМС. Так, зокрема, США вважають за необхідне повністю його заборонити, оскільки, на їхню думку, подібні вимоги були закріплені ще ГАТТ. Основою даної позиції є те, що використання ТРІМС суперечить принципам вільної МТ, а це, у свою чергу, негативно позначається на розвитку торгов відносин.

У країнах, що розвив-ся, існує зовсім протилежна точка зору, згідно з якою ТРІМС є діючим ек інстр-ументом, що сприяє соціально-ек розвитку держави, а також обмежує дискримінац політику ТНК.

23.Зак-во Укр про правове регулювя вирішення спорів в сфері ЗЕД

У процесі ЗЕД між суб’єктами, які її здійснюють, можуть виникати різного роду спори. Вони потребують свого розгляду і розв’язання відповідно до чинного зак-ва. Велике значення має при цьому створення відповідних міжнар-правових та національних засад про регулювання розгляду спорів, що виникають у сфері ЗЕД. Як відомо, в Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі, 1975 р, значне місце відводилося питанням розгляду міжнар спорів і, зокрема, через використання арбітражу. Цьому було відведено окремий підрозділ Заключного акту «Співробітництво в галузі економіки, науки і техніки і навколишнього середовища. Торгівля. Арбітраж». ГА ООН 1985 р. схвалила розроблений Комісією ООН з права міжнарторгівлі Типовий Закон «Про міжнар торговий арбітраж». Його рекомендували державам враховувати незалежно від правової та ек системи. Розглядаючи міжнародно-правові засади арбітражу, важливо зазначити, що Україна 1961 р. підписала і 1963 р. ратифікувала Віденську конвенцію «Про зовнішньоторговий арбітраж». Крім того, нашою державою була підписана 29 грудня 1958 р. і ратифікована 1960 р. Нью-Йоркська конвенція «Про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень». До речі, учасниками цієї Конвенції є понад 130 держав світу. В Україні уже створені певні правові основи розгляду і розв’язання таких спорів, які закріплені насамперед у ЗУ «Про ЗЕД» 1991 р. У сьомому розділі цього Закону «Порядок розгляду спорів у ЗЕД», зокрема, записано, що спори, які виникають між суб’єктами ЗЕД, іноземними суб’єктами господарської діяльності, можуть розглядатися судовими або арбітражними органами України, іншими органами вирішення спорів за вибором сторін спору, якщо це прямо не суперечить чинним законам Укр або передбачено міжнар угодами. Будь-які спори щодо застосування положень цього Закону та законів, прийнятих на його виконання, можуть бути предметом розгляду в органах суду України, якщо одна зі сторін у справі є фізичною особою або державою. У випадку, коли сторонами у справі виступають юридичні особи, такі спори розглядаються в арбітражних судах.

Між нар спори, які можуть виникнути в результаті дій України, вирішуються у погодженому сторонами порядку згідно з нормами міжнародного права. Постановою ВРУ «Про введення в дію ЗУ «Про ЗЕД» 1991 р. були поставлені відповідні завдання перед рядом державних органів. Зокрема було рекомендовано Торгово-промисловій палаті України створити зовнішньоекономічний третейський суд. Такий суд було створено. Водночас з ініціативи і за участі Торгово-промислової палати України були розроблені і 1994 р. прийняті Закон «Про міжнар комерційний арбітраж», а також Положення про Міжнар комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України та Положення про Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України. Названі вище закони та положення і створюють основну правову базу вирішення спорів, які виникають у процесі здійснення зовнішньоторг та інших видів міжнар зв’язків.\\

24.Зміст принципу незастосування сили чи погрози силою та особл його прояву в МЕП.

Принцип утримання у своїх міжнар віднос від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності, так і політичної незалежності будь-якої держави. Будь-яка держава при здійсненні своїх міжнародних стосунків зобов’язана утримуватися від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності, так і політичної незалежності іншої держави. Така погроза або застосування сили є порушенням норм міжнародного права і Статуту ООН. Вони не повинні застосовуватися як засоби регулювання міжнар питань. Агресивна війна є злочином проти миру, яка тягне за собою відповідальність за МП. Відповідно до цілей і принципів ООН держави зобов’язані утриматися від пропаганди агресивних війн. Кожна держава зобов’язана утриматися від організації підбурювання, надання допомоги або участі в актах громадянської війни або в терористичних актах в іншій державі. Територія держави не повинна бути об’єктом військової окупації як результату застосування сили в порушення положень Статуту ООН. Вона не повинна бути об’єктом придбання іншої держави в результаті погрози силою або її застосування. Це не може визнаватися законним. Усі держави повинні на основі загальновизнаних принципів і норм міжнародного права добросовісно виконувати свої обов’язки стосовно підтримання міжнародного миру і безпеки і прагнути до підвищення ефективності системи безпеки на основі Статуту ООН. МП вважало звернення до війни як до способу врегул-ня між-х розбіжностей і суперечок природною функ-єю держави, її невід’ємним правом. Прийняті на Газських конференціях миру 1899 і 1907рр. Конвенції про мирне вирішення між-х суперечок і про обмеження застосування сили лише закликали держави за можливістю не застосовувати силу. Вперше війна була об’явлена великим злочином в Декреті про мир, що був прийнятий на ІІ Загальноросійському з’їзді Рад Росії у 1917р. Статут Ліги Націй заборонив агресивні війни(Декл-ція про агресивні війни 1927р.). 1928р.-Паризький акт, який заборонив звернення до війни. Статут ООН закріпив цей пр-п і був деталізован в Декл-ії ООН про пр-пи МП 1970р., у Визначенні агресії 1974р., в Закл-му акті НБСЄ 1975р., Декл-ції про посилення ефек-ті пр-пу 1987р. Пр-п пошир-ся на всі держави. Актом агресії вважається:1.вторгнення чи напад збройних сил держави на тер-рію ін. держав; 2.бомбардування; 3.блокада портів, берегів держави; 4.напад на морські, сухопутні, повітряні сили та повітряні та морські флоти; 5.засилання озброєних банд, груп тощо. Рада безпеки визнає ті чи інші дії актом агресії. Статут Між. Крим. Суду включив у перелік злочинів і злочин агресії, за який передбачається індив-на крим. відп-ть. Статут ООН закріплює права держави на інд-ну колек-ну самооборону. Збройна сила може бути застосована народами колоніальних та залежних країн у боротьбі за свою незалежність при здійсненні свого права на самовизначення. У відповідь на недружню поведінку та правопоруш-ня можуть бути застосовані такі заходи:повне чи часткове припинення екон-х відносин, розрив дипл-х відносин. Складовою частиною пр-пу є заборона застосування війни;відмова від застосування репресій.

25.Значення іноземних інвестицій та їх правове регулюв відповідно до зак-ва Укр.

Як свідчить історія багатьох країн, іноземні інвестиції відігравали і відіграють значну роль у вирішенні важливих питань їх соціально-ек розвитку. Інвестиції-довгострокове вкладення грошових коштів та інших цінностей у розвиток економіки, її окремих галузей і підприємств. Цінності можуть вкладатись як усередині країни, тобто в національну економіку, так і за кордоном — в економіку зарубіжних країн. Іноземні інвестиції мають велике значення і для соціально-економічного розвитку України. Їх залучення сприятиме подоланню нинішнього спаду виробництва й забезпеченню передумов економічного зростання нашої держави. Враховуючи це, в Україні вже створена і набуває подальшого розвитку і вдосконалення правова база щодо іноземного інвестування. Іноземні інвестиції— це всі види майнових, інтелектуальних та інших цінностей, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності згідно з чинним законодавством України.

Тлумачення поняття «іноземні інвестиції» вперше було офіційно дано у ЗУ «Про ЗЕД» 1991 р. Саме цей Закон передбачив і юридично закріпив можливість вкладення всіх видів цінностей іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності. Вагоме значення для здійснення іноземних інвестицій має і ЗУ «Про інвестиційну діяльність» 1991 р. У ньому встановлені загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України, зокрема іноземними інвесторами, а також дано перелік видів майнових та інтелектуальних цінностей, які можуть розглядатись як інвестиції. Цей Закон визначає також права й обов’язки суб’єктів інвестиційної діяльності, її державне регулювання, гарантії права суб’єктів такої діяльності і захист інвестицій. Слід підкреслити, що положення даного Закону стосуються і діяльності, яка здійснюється іноземними інвесторами. Але детальніше особливості правового режиму іноземних інвестицій на території України були визначені Законом України «Про іноземні інвестиції» 1992 р. та Декретом Кабінету Міністрів України «Про режим іноземного інвестування» 1993 р., який став основою вказаного Закону. У зв’язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України зазначеного Декрету була зупинена дія Закону України «Про іноземні інвестиції». Зараз діє ЗУ „Про режим іноземного інвестування”, яким зупинена дія декрету. Взагалі, якщо говорити про законодавче регулювання іноземних інвестицій в Україні, то в цій сфері прийнято багато законодавчих актів, які регулюють різні питання. Це не лише загальні питання організації та здійснення інвестиційної діяльності, а й спеціальні питання, що стосуються режиму інвестиційної діяльності у відповідних регіонах. Так, були прийняті ЗУ «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності у Закарпатській області» від 24 грудня 1998 р., «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Харкова» від 11 травня 2000 р. та ін. ЗУ була ратифікована значна кількість угод між урядом нашої держави та урядами зарубіжних країн щодо сприяння та взаємного захисту інвестицій. Правове регулювання інвестиційної діяльності не обмежується названими вище законами. Воно здійснюється також за допомогою інших нормативних актів підзаконного характеру. У ряді нормативних актів, які спеціально не присвячуються інвестиційній діяльності, можуть міститися норми з цього питання.

26.Значення та правові засади регулюв ЗЕД в Україні.

Україна за своєю територією, населенням є однією із великих країн Європи. Україну як самостійну державу визнало багато країн світу і установили з нею дипломатичні відносини. Наша держава є членом ООН, учасником Наради з безпеки і співр-ва, увійшла до складу багатьох міжнар, і зокрема міжнар ек-х організацій. Україна уклала багато двостор міждерж та міжурядових договорів і угод, спрямованих на здійснення співр-ва в політичній, ек, науково-технічній, екологічній, соціально-культурній та інших сферах. Сьогодні підприємства України мають торгові відносини з фірмами багатьох країн світу. Однією із важливих умов успішної й ефективної ЗЕД України є створення відповідної правової бази.  Повна безконтрольність та відсутність валютного регулювання призвели до масового витоку валюти за кордон. Отже, ЗЕД потребує корінних змін, передусім її законодавче регулювання. В Україні вже зроблені перші кроки щодо створення власної правової бази ЗЕД.

Розглядаючи систему зак-ва, що регулює ЗЕД і становить її правову основу, слід зауважити, що вона об’єднує закони та інші нормативно-правові акти, які безпосередньо розглядають питання щодо регулювання у цій сфері, а також ті юридичні акти, які регулюють відносини в інших сферах, але містять і правові норми, що стосуються ЗЕД. Напр, спеціальним законом, який заклав основи ЗЕД в Україні, є Закон «Про ЗЕД». Питанням міжнар відносин присвячені закони «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоек відносинах» 1995 р. та ряд інших. До законів, які стосуються, крім зовнішньоекономічної діяльності, інших сфер, можна віднести Митний кодекс України2002 р., ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» 1994 р., «Про місцеве самоврядування в Україні» 1997 р., «Про місцеві державні адміністрації» 1999 р., «Про Міжнародний комерційний арбітраж» 1994 р. та ін. Відносини, які виникають у сфері зовнішньоекономічної діяльності між її суб’єктами, регулюються не лише законодавчими актами України, а й іншими підзаконними нормативно-правовими актами. Насамперед, це постанови КМУ, зокрема «Про сприяння ЗЕД» 1999 р. У ряді випадків КМУ приймає окремі  постанови спільно з іншими державними органами. Як приклад наведемо такі постанови КМУ і НБУ: 1995 р. «Про заходи щодо забезпечення контролю за ЗЕД та валютного контролю»  та 1998 р. «Про посилення контролю за проведенням розрахунків резидентів і нерезидентів за зовнішньоек операціями».Ряд нормативно-правових актів у сфері ЗЕД затверджується відповідними указами През України. Окремі нормативно-правові акти приймаються іншими державними органами. Одночасно слід зазначити, що серед норм різних галузей законодавства нашої держави (конституційного, адміністративного, цивільного, господарського, трудового, фінансового, банківського, кримінального тощо) немало є таких, які використовуються для регулювання відносин у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

27.Зробіть порівняльний аналіз принципів МЕП та принципів зовнішньоек діяльності України.

Принципи ЗЕД України: *Принципом суверенітету  народу    України    у    здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, що полягає у: -  виключному  праві  народу  України самостійно та незалежно здійснювати  зовнішньоекономічну  діяльність на території України, керуючись законами, що діють на території України; -  обов’язку  України  неухильно  виконувати  всі  договори і зобов’язання України в галузі міжнародних економічних відносин;* Принципом свободи  зовнішньоек  підприємництва, що полягає у: праві суб’єктів зовнішньоек діяльності добровільно вступати у зовнішньоекі зв’язки; – праві суб’єктів зовнішньоек діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не  заборонені  чинними  законами України;- обов’язку додержувати при  здійсненні  зовнішньоек діяльності порядку, встановленого законами України; – виключному праві власності  суб’єктів  зовнішньоекономічноїдіяльності на всі одержані  ними  результати  зовнішньоекономічної діяльності; *Принципом юридичної рівності і недискримінації, що полягає у: – рівності перед законом всіх суб’єктів  зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, в  тому  числі  держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності; – забороні будь-яких,  крім  передбачених  цим  Законом,  дій держави,  результатом  яких  є  обмеження  прав  і   дискримінація суб’єктів  зовнішньоекономічної  діяльності,  а  також   іноземних суб’єктів господарської діяльності за  формами  власності,  місцем розташування та іншими ознаками; – неприпустимості  обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб’єктів, крім випадків, передбачених цим Законом;*Принципом верховенства закону, що полягає у: – регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України; – забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб  створюють  для  суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, як встановлені законами України; *Принципом захисту  інтересів  суб’єктів  зовнішньоекономічної діяльності, який полягає у тому, що Україна  як держава:-  забезпечує  рівний  захист  інтересів    всіх    суб’єктів зовнішньоекономічної    діяльності    та    іноземних    суб’єктів господарської  діяльності  на  її  території  згідно  з   законами України; -  здійснює рівний захист всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права; -  здійснює  захист  державних  інтересів  України  як  на її території,  так і за її межами лише відповідно до законів України, умов  підписаних  нею  міжнародних  договорів та норм міжнародного права; * Принципом еквівалентності  обміну,  неприпустимості  демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

А принципами МЕП є: загальні 1) п-п мирного співіснування;2) п-п суверенної рівності держав;3) п-п співробітництва держав;4) принцип невтручання;5) п-п сумлінного виконання міжнародних зобов’язань;6) п-п взаємної вигоди; 7) принцип утримання у своїх міжнародних відносинах від погрози застосування сили або її застосування як проти територіальної недоторканості і політичної незалежності будь-якої держави; 8) принцип рівноправ’я та самовизначення народу; 9) принцип розгляду міжнародних спорів мирними засобами. Група спеціальних п-пів МЕП включає:1) п-п розвитку міжнародних економічних і науково-технічних відносин між державами;2) п-п юридичної рівності і недопустимості економічної дискримінації держав;3) п-п свободи вибору форми організації зовнішньоекономічних зв’язків;4) п-п невід’ємного суверенітету держав над їх природними та іншими ресурсами, а також над їх економічною діяльністю;5) п-п найбільшого сприяння;6) п-п національного режиму.

28.Конференція ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД) як МЕО.

ЮНКТАД була заснована у 1964 р. як орган Ген. Асамблеї 00Н.До складу ЮНКТАД входять д-ви- члени 00Н.Зміст діяльності ЮНКТАД визначається такими її ф-ми: 1) заохочення міжнар.торгівлі, особливо торгівлі між країнами, що мають різний соц.-ек. устрій;2) визначення принципів і політики щодо міжнар.торгівлі і відповідних проблем ек. розвит3) розробка рекомендацій щодо реалізації зазначених принципів і політики, вжиття в межах своєї компетенції інших заходів, які можуть сприяти досягненню поставленої мети з урахуванням різних рівнів р-ку і відмінностей в соц.-ек. системах;4) розгляд і сприяння координації д-ті інш. закладів у межах системи 00Н в галузі міжнар.торгівлі і вирішення відповідних проблем ек. роз-ку у спів-ві з Ген Асамблеєю 00Н і ЕКОСОР;5) вжиття, у разі необхідності, заходів щодо спів-ва з компетентними органами 00Н для ведення переговорів і затвердження багатостор.правових актів у галузі торгівлі ;6) погодження політики урядів і регіональних ек. угруповань у галузі торгівлі та пов’язаного з нею розвитку на виконання ;7) розгляд будь-яких інших питань умежах своєї компетенції. Вищим органом- є сесія, скликається кожні 4 р.,між сесіями керівництво її д-тю здійс-ся постійним органом — Радою з торгівлі та розвитку, яка входить до складу апарату 00Н і знаходиться в Женеві. Свої сесії вона скликає не рідше двох разів на рік. Комітети: Комітет з сировинних товарів, Комітет з готових в-в і напівф-ів, Комітет з торгового судноплавства, Комітет з передачі технології, Комітет з ек. співр-ва між країнами, що роз-ся, Спец. комітет з преференцій та деякі інші.Центру Міжн торгівлі, який знаходиться у подвійному підпорядкуванні: ЮНКТАД іГенеральній угоді з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Мета створення-надання допомоги країнам, що розв-ся, у  орган-ії ек-ту. ЮНКТАД здійснює значну правотворчу роботу. Практично на кожній сесії ЮНКТАД приймаються важливі міжнародно-правові документи.

29.Митна політика і митна справа в Укр: поняття та загальна хар-ка їх закон регулюв.

Для України митна діяльність — це відносно нова справа. У 1991 p. (за часів існування СРСР) в нашій республіці функціонувало 26 митниць, керівництво якими здійснювали союзні органи. У 1992 р. в Україні було створено 65 митниць. Керівництво митною справою нині здійснює спеціально створений для цього орган — Державний митний комітет України.

Створення митної служби в Україні обумовило необхідність розробки і прийняття відповідних законодавчих та інших нормативних актів, які б забезпечили правове регулювання її діяльності. 12 грудня 1991 p. Верховною Радою України був прийнятий Митний кодекс України (МКУ), в якoмy визначені принципи організації митної справи в нашій країні з метою сприяння формуванню ринкової економіки та активізації ЗЕД на грунті єдності митної території, мит та митних засобів. Кодекс спрямований на забезпечення додержання митними, іншими державними органами, суб’єктами зовнішньоек і господарської діяльності, а також громадянами прав та обов’язків у галузі митної справи. 1992 p. ВРУ прийняла ЗУ “Про єдиний митний тариф“, який визначає порядок формування та застосування єдиного митного тарифу України при ввезенні на її митну територію то вивезенні за її межі товарів та інших предметів з метою обкладання їх митом. Відповідно до цього закону КМУ розробив і своїм Декретом 1993 p. затвердив Єдиний митний тариф України. Крім цього, КМУ прийняв цілий ряд декретів з митних питань, зокрема: “Про порядок обкладання митом предметів, які вивозяться (пересилаються) громадянами за митний кордон України” 1992 p., (пізніше був прийнятий ЗУ 1994 р. “Про порядок обкладання митом предметів, які вивозяться (пересилаються) громадянами за митний кордон України”, який скасував Декрет від 1992 р.), “Про квотування і ліцензування експорту товарів (робіт, послуг)” 1993 p. та деякі інші. Ряд важливих нормативних актів з питань митної справи приймає Державний митний комітет.

30. МЕП як галузь МЕП.

Для урегулювання МЕВ суб’єкти  корист-ся нормами МЕП. Існує багато  концепцій МЕП, серед яких особливо чікто виділяються дві. Перша — це кон-ція анг. юриста Г. Шварценбергера,  який стверджував, що МЕП— галузь м\н публ права і вкл такі компоненти: І) володіння природ ресурсами та їх експлуатація; 2) вироб-во та розподіл товарів; 3) невидимі м\н угоди господар або фін-го хар-ру; 4) кредити та фін-си; 5) відповідні послуги; 6) статус і організація суб’єктів, які здійсн таку діял-сть.МЕП вкл лише ті ек аспекти, котрі є об’єктом впливу м\н публ права, і Шварц-г викл внутр регулюв-я через те, що при цьому не створ-ся єдині для всіх держав норми і принципи. Аналогічно П. Верлорен ван Темаат, вважає, що до предмета МЕП не можуть вкл націон норми, які регулюють зовн ек зв’язки і норми м\н приват права. П. Піконе,П. Вейля, В.Леві. Висновок  полягає в тому, то норми МЕП — це частина м\н публ права. Створюються суб’єктами м\н права і використ для урегулюв відносин між ними. 2. Фішера і Фікентшера. Фішер –в систему МЕП слід вкл і норми внутр права, які регул м\н госп діял-сть. А Фікентшер вважає, що будь-яка правова норма, пов’язана з м\н ек-ю, є нормою МЕП. Згідно  цієї концепції в систему МЕП вкл не лише норми м\н публ, а й м\н приват права, нац норми, які регул-ть м\н ек відносини. Вітчизняна концепція яка була розроблена і обгрунт наприкінці 20-х років академіком Корсцьким, розгляд-я м\н госп право як комплексна міжгалуз дисципліну, яка регулювала м\н публ-прав та цивільно-правові відносини.Інші радянські вчені Богуславський, Лісовський та інші. вважали, що МЕП— це особлива галузь, м\н публ права. Аналіз існ концепцій – МЕП – це система норм і принципів, які регул відносини між державами, між державами і м\н організаціями, між м\н організаціями в процесі м\н ек співробітництва, що є самост галуззю м\н публ права. міжнародне економічне право – це система норм і принципів, які регулюють відносини між державами, між державами і МО, між МО в процесі міжнародного економічного співр-ва. Як складова МП МЕП може і повинно розглядатися як самостійна правова система, галузь права. Воно має свої складові елементи — підсистеми, які слід у даному випадку називати підгалузями та правовими інститутами. Незважаючи на те, що МЕП ще перебуває на етапі свого становлення і розвитку, сьогодні вже можна вести мову про його окремі підгалузі. Залежно від змісту відносин, які регулюються, у системі міжнаро ек права виділяють міжнар торговельне право, міжнар валютне право, міжнар інвестиц право, міжнар трансп право, а також комплекси норм, які покликані регламентувати міжнародно-правові відносини промислового і с\г співр-ва, співр-ва в галузі науково-технічного прогресу та ін.

31.Міжнар інвестиц право:пон,сутн,основні джер. МІП-сист міжн-правових норм і принц, що регул інвест віднос в процесі між нар економ співр-ва і є складовою частиною МЕП. Інвестиц-будь-як вид майна, яке можуть передавати фіз та юр особи для відповідного його вкладання одн держ в ек-ку інш-ї. Об’єкти інвест: матер-но-майнові; немайнові;грошові. Залежно від спрямування інвестицій їх можна поділити на реальні, які використовуються з метою підвищ ек, виробн-го, матер-техн потенціалу, та фінансові, характерні для фінанссфери, коли І вкла­даються в облігації, векселі, акції та інші ЦП.   І. можуть бути прямими, та непрямими. Перші дають змогу інвестору брати участь в управлінні об’єктом, що ним інвестується. Всі інші інвестиції можна віднести до непрямих, так званих «портфель­них», коли спостерігається вкладення коштів до набору «портфе­ля всіляких цп». Залежно від того, хто інвестує капітал, І. можуть бути держ та приватн. В міжнар інвес­т-х віднос вагому роль відіграє держава, оскільки мо­же виступати з одного боку, безпосередньо експортером капіта­лу, а з іншого — гарантом вивезення приватного капіталу.. Джерела МІП: двостор міжнар угоди (про сприяння та захист І, про усунення подв оподаткув, торгов угоди- в них йдеться про заохочення і взаємний захисит І або про сприяння та взаємн захист І.); багатостор міжнар угоди (Конвенц про поряд виріш інвест спорів між держ та іноз особ,1965р.; Сеульська Конв про заснув Багатостор агентства з гарантув інвест-БАГІ,1985р.; Угода щодо торгів аспектів інозінвест -ТРІМС, що діє в сист-мі СОТ). Певну роль в регулюв інвест діяльн  відігр і нац-не зак-во держав (ЗУ про режим іноземн інвестув,1996р.; ЗУ про ЗЕД -91р- зі змінами щороку в т.ч в 2006; ЗУ про господ тов.-ва,2005р.)

32.Міжнар митне право як складова МЕП.

ММП-підгалузь МЕП,яка включ в себе сист норм і принц, що регулюють відносини між державами з митних та пов’яз з ними питань міжнар економ спів-ва. Під митною справою відповідно до ст. З, Митного кодексу У.(прийнятого ВРУ у 2002р.) розуміють порядок переміщення через митний кордон України товарів і трансп засобів, митне регулювання пов’язане з установленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьбу  з контрабандою та поруш-м митн правил.

На сьогодні уже склалася система норм і принципів міжнародного права, які регулюють відносини між державами в процесі їх співр-ва у митних питаннях. У них беруть ак­тивну участь і міжнар організації, напр. митні союзи, Всесвітня митна організація. Зазначені норми і принципи, закріплені у відповідних міжнародних договорах, а також у спеціальних уго­дах з митних питань та в інших джерелах, становлять зміст між­народного митного права.  Розглядаючи питання про місце ММП в системі між нар права, слід зазначити, що існують різні точки зору. Так, окремі вчені ММП вважають самостійною га­луззю між нар права. Дехто під ММП розглядає самостійну галузь міжнар права, яка складається з принципів і норм, що регулюють відносини між суб’єктами міжнар права в процесі їх спів­р-ва з митних і пов’яз з ними питань міжнар екон, торговельн, трансп зв’язків і туризму. Інші розгляд-ть ММП, як пов’я­зане з іншими галузями і підгалузями міжнар права, тобто воно має комплексний характер, хоча й не заперечують, що його слід віднести до МЕП. Інші вчені роз­глядають ММП як підгалузь МЕП. ММП слід розглядати як складову МЕП у зв’язку з тим, що абсолютна більшість його норм і принципів спрямована на регулювання МЕВ. А те, що окремі його норми і принципи можуть входити до міжнародного торгов, міжнар трансп права, права зовнішн відносин, є скоріше за все винятком із загального правила і вказує на систем­ний взаємозв’язок різних галузей і підгалузей міжнар права. Навіть окремі міжнародні ек.договори складно від­межувати від їх галузевої належності, наприклад, договір про торгівлю і мореплавство. До речі, у цих договорах нерідко вирі­шуються і митні питання. Джерела: – міжн договори, унів-ні (Конвенц про створ Ради митн співр-ва,50р.; Митна Конвенц про спрощ і гармоніз митних поцед,73р.; МК про Мперевез вант-в із заст.кн. МТД,75; Конвент ООН про міжнар змішані перевезення  вантажів, 80р.) так і рег-ні (-багатостор угоди, що склад-ся на регіон-му рівні-Угода про співр-во та взаємодопомогу у митних справах в рамках СНД,94р.). займається митн питанн +Всесв митна орг-я(-реком,акти.-зел, черв канали), СОТ, , Конф ООН з торг і розв -юнктад; регіон-ні орг-ії-СНД. Конт-да- це ввез,вивез тов або тр.зас, істор,культ цін, збр з прихов від митн контр або поза митн кон у ∑>1000 неоп мін дох гр(17тис);. Вільн зон-анклав на нац митн тер, розт-ся біля портів(ввоз,пер-бл і вивоз без митн збор); Зон ВТ- угод 2х і > д для усун переш у митн відн.Вл митна політ.(між кр-член СНД); Мит С-провед єдин митн політ, усун переш для тов.-обм, всер і поза чл.-країн.

33.Міжнар торгов право – складова част МЕП.

МТгП — це система між нар-прав-х норм і принц, яка регулює відносини, що виникають у галузі міжнар торгівлі, і є складовою част МЕП. Якщо МЕП—галузь міжнар права, то МТгП—його підгалузь.

При розгляді сис-ми МЕП зверталася увага на те, що його особл. частина об’єднує сис-му прав.норм і принц-в, які регулюють міжн.торгівлю, міжн. валют. відн-ни, міжн.пере­в-ня та ін. важл. напрями міжн.експівроб-ва. Як і б.-я.право, МТгП має свої джерела: -міжн.дог-ри і, зокрема, міжн.торг.дог-ри; міжн.торг.звичаї, в яких відтворена практика міжн.торг.відносин; -судов.прецеденти міжн.арб-жів і судів; -нац.закон-во кр-ни,якщо воно за згодою держав викорис-ся для рег-ня міжн. торг.відносин; -міжн.-прав.акти міжн.організацій. Найпошир. і осн.джерелом права в цій галузі прав.рег-ня є міжн.торг.договір.

Сис-ма МТгП склад-ся з окрем.інститутів. В них визначені: поняття і сис-ма МТгП; прав.прин-пи здій-ня міжн.торгівлі; сис-ма органів, які виконують функції упр-ня міжн.торгівлею; між.орган-ції у галузі міжн.торгівлі, міжн.торг.договори та угоди; міжн.-прав.рег-ня угод у галузі зовн.торгівлі; міжн.-прав.режим торг. портів; міжн.-прав.режим морс., залізн., річк. і повітр.торг.шляхів; між.-прав. засоби розгляду торг.спорів. Принципи МТг: недискр, найб.спр, нац.реж, взаємн-ті, дост.до ринк інш кр., сприян конк-ції.  Гатт(1947-48,139 кр); СОТ(94-95,142кр);Угод про регул взаємовідн держ СНД в гал торг-ек сп-ва,92р.; Конв ООН про дог міжн куп-прод,80(88)р.-У з 91. Конв про право МД.; Міжнар торгів центр,64р., ЮНКТАД.

34.Міжнар трансп право: загальна хар-ка.

МТП – систему міжнар-правових принц і норм, що регулюють віднос між держ у процесі викор-ня різних видів трансп у сфері міжнар екон співр-ва.  Міжнар трансп перевез є необхідною умовою успішного розвитку МЕВ: перевезення сировини, матеріалів, устаткування, с/г продукції та ін вантажів, а також перевез пасажирів різними видами трансп.

Джерелами МТП є міжнар. договори, угоди з питань транспорту, акти міжнар. організацій (асоціацій, конференцій, палат та комісій). Найбільш поширеними є міжнародні договори з питань транспорту. Вони укладаються від імені та за дорученням уряду центральними органами управління транспортом – міністерствами та ін. установами, які здійснюють керівництво залізничним, морським, річковим, повітряним транспортом. За кількістю країн, які беруть участь у подібних міжнар. договорах, їх можна поділити на багатостор та двостор.До багато-х дог у сф МТП: Конв про відер море,58р.; Угода про Міжнар. спілку залізниць (1922р.), Чиказьку конвенцію з питань цивільної авіації (1944р.), Конвенцію про договір міжнар. дорожнього перевез вантажів,1956р.Морсь:Закон прав про судно; Конв про відкр море-58; Статут ООН; Брюс конв1910; Лонд конв 54; Про риб-во та охор живих рес-сів. Про конт-ний шельф,58. Конв охор люд житт на морі,60. Конв ООН з морськ права,82. Річк: Белг-ка конв 48- Дунай; Дун-ка комісія. Братисл-ка угод-55; Бухарес-ка уг -61. Міжн Морськ Орг-59-спец уст ООН.  Залізн.: Угода про міжн спілк зал,22. Уг про корд-ні органи  залізн тр СНД,92. Багатост Конв про міжн зал перевез-24; Уг про міжн зал вант-не сполуч. Рада СНД з зал трансп. Авто: Багатост Конв про врегул авторуху між країн,49. Міжн спілка автотрансп 47. Спілк автодорожн служб залізниць50. Авіа: Чиказ конв з пит цив авіа,44. Угод про викор пов тр,92. М авіатр асоціац-19. М орг-ція цив авіа (ІКАО)-44.

35.Міжнар арбітраж як засіб розв’яз міжнар ек спорів. Арб-й розгляд спорів, зокрема і спорів, пов’яз з невикон або неналежн викон зобов’язань між нар ек догов, є одним зі способів мирного розв’яз. Є 2 види МА:1-МА, який передбачається у міжн  договорах на випадок розгляду спорів, пов’язаних з їх невиконанням. 2-МА, який створюється для розгляду і розв’язання конкретного спору. Арбітраж як один із засобів розв’язання спорів передбачений у багатьох міжнар-правових док-тах. Відповідно до ст. 33 Статуту 00Н сторони, які беруть участь у будь-якому спорі, продовження якого може загрожувати підтриманню миру і безпеки, повинні намагатись розв’язати його мирними засобами. У цій нормі Статуту 00Н закладені основи мирного врегулюв спорів, зокрема і використання можливостей Міжнар арбітражу.  Арбітражний суд грунтує своє рішення на відповідних принципах і нормах міжнар публічн права. Його рішення, прийняті більшістю голосів, будуть остаточними і матимуть обов’язкову силу. Арбітражн розгляд як один із засобів розв’язання спорів передбач-й Декларацією про принципи міжнародного права (1970 р.) та Манільською деклар про мирне розв’язання міжнар спорів. Інші міжнар-правові документи закріплюють положення щодо мирного, арбітражного урегулювання між нар ек-х спорів. Необхідність розгляду спорів міжнародного характеру арбітражем обумовила потребу розробки Кодексу арбітражного процесу,що  розроблявся неодноразово. Комісія між нар права ООН, створ 47р зробила чимало для розв’яз і урегул арб-х спорів(У 1958 р. на десятій сесії Комісії міжн права був прийнятий кінцевий варіант документа про арбітражний процес, який називався “Зразкові правила арбітражного  процесу”). Уряди держав- учасниць СНД (крім Азербайдж ) підписали 92 р. Угоду про порядок розгляду спорів, які пов’язані із здійсн господ діяльн. Відпов до цієї Угоди встановлено порядок розгляду господ спорів між суб’єктами, які знаходяться в різних державах — учасницях СНД. Господарюючі суб’єкти (підпр-ва, об’єднання, організації, громадяни-падприємці) кожної держави-учасниці СНД користуються на території іншої держави-учасниці правовим і судовим захистом своїх майнових прав і законних інтересів, рівним з господарююч суб’єктами іншої держави. Арбітражі бувають постійні  та тимчасові (ad hoc). Є Міжнар-й суд МТПалати, Лондонськ Третейський суд, Міжнар арб-й суд в Парижі, Америк-ка арбітр-на Асоціація, Арб Суд СНД.

36. МВФ в системі міжнар ек орг-цій.

МВФ— міжурядова валютно-кредитна організація, створена на основі угоди 44 країн ще у 44 р в Бреттон-Вудсі. Розпоч діяльн-46р. Нині до МВФ входить понад 170 країн світу. МВФ створений для регулювання валютно-розрахункових відносин між державами і здійснення фінансової допомоги країнам-членам через надання їм за виникнення валютних труднощів, зумовлених порушенням рівноваги платіжних балансів, позик в іноземній валюті. В своїй діяльності МВФ керується статутом, відомим під назвою Статті угоди МВФ (Статті). Фонд здійснює свою діяльність як спеціалізована установа ООН. У 1992 р. до МВФ були прийняті 14 із 15 республік колишнього СРСР в т.ч.Укр(крім Азербайдж). Це відкриває їм шлях до західних кредитів. МВФ був створений для сприяння міжнар спів-ву в галузі валютно-фінансових і торг-х відносин у першу чергу країн-учасниць. Він надає кредити із активів фонду, який формується за рахунок внесків країн-учасниць. Залежно від суми внеску (квоти) країни-члени мають відповідну кількість голосів, що має важливе значення для вирішення питань діяльностіМВФ.Штаб-квартира-Вашингт.

Цілі:*сприяти міжнародному співробітництву забезпеченням механізму для консульт та погоджених дій стосовно міжн вал-х питань; * сприяти збаланс зрост міжн торг для підвищ рівня зайнят та реальних дох населення, розв-ку вир можлив-й країн-членів; *сприяти стабті валют і впорядкованим вал відносинам та запобіг конкур-му знеціненню валют; *сприяти створ багатостор сист-ми плат-в та переказів по поточних опер і прагнути до лікв валютних обмежень; *тимчасово надавати спільні рес фонду кр-членам (за відпов гарантій) з метою виправлення ними порушень рівноваги їхніх плат балансів, уникаючи заходів, які моглиб завд шкоди на нац або міжн рівнях; *скор терміни і масшт дефіциту плат балансів. Організац стр-ра. Вищій кер орг – Рада кер-х (при Раді: Тимчас комітет Ради кер-х з питань св вал сист, Комітет створ МВФ/МБРР), за пот справи відп Викон рада, яка обир директора-розпорядника (веде пот справи, призн вищих посад осіб МВФ); департаменти функц-х і спец послуг; Допоміжні підрозд. Мех-ми підтр: звичайні:політика траншей (транш=25% квоти кр-члену. Для отр першого траншу кр повинна викон сер-ні умови з подол трудн з плат балансом); мех розшир фінансув (для підтр середньострпрограм, для подол трудн з плат бал через макроек та стр-ні пробл; 1-3 роки). Спеціальні мех-ми: фонд компенс-го фінансув і фінансу у випадку непередб обст надають рес-си для компенс нестачі надх-ні від експорту, покриття втр за посл і покриття збитків через значний ріст цін на зено, що імпорт, якщо обст не зал від цих кр. Для фінансув поповн запасів сиров. Надзв допом: надання доп у формі закуп оварів, необх кр-членам, що мають робл плат бал-у  через раптове і непередб стих лихо. Мех для кр з низьким рівнем дох: 1)надання стр-ї перебуд-и ресурсів на пільг умовах для підтр сер-строк макроек перебудови і стр-х реф-м у членах з низьким рівнем приб-в, що стик з затяжними пробл плат бал-у; 2)над фін доп через Розшир фонд стр-ї перебуд, що створ для надан пільг-х кред для кр, що розв. При поданні позик на å>25% часкової квоти члена, МВФ дод 2 принц * кр-член має довести реальність поверн грошей протягом норм-го терм погашення; *кожний член ,що позич вал в іншої держ-чл поверне поз як тільки виріш-ся пробл плат.

37.Міжн-прав-й звичай як джерело МЕП.

МЕП це сист норм і принц, які рег-ть віднос між держ-ми і МО, між МО в процесі міжнар ек співр-ва. Є такі джерела:міжнар договори, рішення МО, міжнар-прав звичаї. Найважл-договори,Не менш важл джер МЕП є міжнар-прав звичай. Саме в ньому можуть бути закріплені неписані, як самі собою зрозумілі правила організації і здійснення МЕВідн. Вони викор-ся з мовчазної згоди сторін і, як правило, не мають свого формального закріплення в жодному договорі або угоді. Такі норми, як правило, виникають і розвив-ся в процесі тривалої практики міжн-х відносин. М\Н звичаї, як певні регулятори м/н від-н, часто викор-ся в галузі торгов. мореплавства та деяк. інш. Тривале викор-ня правил, закладених у міжн-х звичаях, веде до переростання їх у міжн.-правові норми.Т.ч, звичаї, правила, закріплені в них, стають джерелами МЕП. Т.ч., звичаї, правила, закріплені в них, стають джерелами МЕП. Для прикладу можна послатися на таке: держави мають невід’ємний суверенітет над своїми природн ресурс і багатствами. Враховуючи його часте викор-ня у сфері МЕВ, воно споч. було закріплене в резолюції Генер. Асамблеї Оон, а потім у ряді м\н актів і т.ч. перетвор-сь у норму МЕП.

38.Міжнар суд ООН як засіб розв’яз міжнар ек спорів. Міжн суд- гол судов орган ООН, до юрисдикції якого входять всі питання, що перед-ся йому державами, а також всі пит, передбач статутом ООН і чинними договорами і конвенціями. Відповідно до Статуту ООН у 1945 був створений міжнар Суд у складі 15 суддів, шо обираються Радою безпеки і ГА ООН (незалежно) абсолютн більшістю голосів строком на 9 років. Кожні три роки склад суду оновлюється на третину. Судді можуть обиратись із громадян будь-якої країни — члена ООН, але не більше одного представника від країни. Міжнародний суд ООН розглядає лише міжнародні правові спори (при згоді сторін, між якими виник спір).Лише держави можуть розпочинати справи в Суді й бути сторонами в справах, що розбираються Судом. Цим правом володіють держави-члени ООН (188 держав) і одна держава,що не є членом ООН (Швейцарія), які стали учасниками Статуту Суду. Суд має компетенцію розглядати будь-яку суперечку, лише якщо відповідні держави визнали його юрисдикцію.Розгляд містить у собі письмове судочинство, у ході якого сторони подають юридичні папери й обмінюються ними, і усне судочинство, що складається з відкритих слухань, на яких представники й повірники звертаються до Суду. Після усного розгляду Суд засідає при закритих дверях і потім виносить своє рішення на відкритому засіданні. Рішення є остаточним й оскарженню не підлягає. Якщо одна з держав не виконує рішення, інша сторона може звернутися до Рада Безпеки ООН. Суд виносить рішення на підставі діючих міжнародних договорів і  конвенцій, міжнародних порядків, загальних принципів права й в якості допоміжного заходу – на підставі судових рішень і доктрин найбільш кваліфікованих фахівців з публічного права. У межах ЄЕС був створений свій Суд, поклик-й розглядати спори між кр- член ЕС. Для розв’язання міждерж ек спорів між держ-учасницями СНД 1992 р. на основі Угоди Ради глав цих держав був створений Економічний Суд СНД (Туркменіст і Укр цієї Угоди не підпис). Суд покликаний вирішувати спори щодо відповідності нормативних та інших актів держав — учасниць СНД, що стосуються ек питань, угод та інш актів співдружності. За наслідками розгляду спору Економічний Суд приймає рішення, в якому фіксується факт порушення країною-учасницею угод і визнач-ся заходи, які рекоменд-ся вживати відповідн державі з метою усунення порушень та їх насл. Держава, стосовно якої прийнято рішення Суду, забезпечує його виконання.

На Суд покладена подвійна функція: розв’язання у  відповідності до міжнародного права юридичних суперечок, переданих на його розгляд державами, і винесення консультативних висновків по юридичних питаннях, переданих йому належним чином вповноваженими на те міжнародними органами й установами.

39.МЕОрг з торгівлі окрем вид тов та їх місце в системі джерел МЕП.

Існує ряд інших МО у галузі торгівлі окремими видами товарів (кавою, цукром, каучуком тощо). які створені у різні роки шляхом укладення між. товарних угод. Так, у 1933 р. виникла МО з торгівлі пшеницею, у 1940-бавовною; у 1962 р.- кавою, у 1977 р- цукром, у 1979 р- каучуком і маслиновою олією, МО з тропічної деревини. Основною метою таких угод є попередження або пом’якшення різких коливань цін, співр-во в певній галузі, ліквідац торгів бар’єрів і недобросов-ті та дискримінац-ї політики в інтересах всіх учасників, зміцнення cвітов продовольч безпеки, провед міжурядов консульт і переговорів. Міжн товарним угодам властива багатостор-ть. В них беруть участь як країни-експортери, так і країни-імпортери, на які покладені певні обов’язки. Так, для кожної країни-експортера визначається повна квота вивозу відповідних товарів, і вона зобов’язана її дотримуватися. Що стосується, напр, країни-імпортера пшениці, то вона, відповідно до укладеної міжнар товарн угоди, зобов’язана купити у країни-експортера певну кількість пшениці у кожному с\г році. В угодах визначається макс. і міні.рівень цін.  У межах угод регулюється питання про між.систему запасів відповідного товару, яка передбачає їх поділ на нац; квазіміжнар і міжнар(буферні). Нац.запаси-це запаси товару, які зберігаються і контрол-ся країнами-експортерами; квазімі запа зберігаються і контр-ся теж країнами-експортерами, але їх розподіл здійснюється відповідно до міжнародних норм; щодо між. запасів, то вони зберігаються на складах МО створених на основі відповідних товарн угод. Основними постійно діючими органами між.товарних угод є Міжнародна рада;Виконавчий комітет; Виконавч директор.

Самостійну групу МЕО складають країни- виробники сировини, в межах яких здійснюється координація дій країн, що розвиваються, в галузі виробництва і торгівлі відповідними видами сировинних товарів. До таких організацій належить, наприклад, Організація країн-експ-рів нафти-ОПЕК, 1960 р. Вона об’єднує 13 основних нафтодобувних країн Азії, Африки і Лат. Амер. На ці країни припадає 70 % запасів нафти, 60-видобутку й 90 % експорту нафти в капіталіст-му світі. Гол цілями ОПЕК є захист інтересів країн, що розв-ся й одночасно є експ-рами нафти, від експлуатації міжнар фінанси-м капіталом, підвищ доходів від добування нафти, заохоч розвитку нафтового госп-ва. Найвищим органом ОПЕК є Конференція міністрів, яка скликається не менше як два рази на рік; безпосереднє керівництво здійснює Рада директорів; поточну роботу проводить секретаріат; штаб-квартира у Відні.Є й інші міжнародні організації, що об’єднують країни-виробники сировини-їх бл 20.

40.Міжнар ек орг на пострад-му просторі: загальна хар-ка, участь Укр.

Розпад колишнього Союзу РСР обумовив пошук нових форм політ, екон, гуманіт та інш співр-ва між самост державами, які до того були союзними республіками. Були створені: СНД, Євроаз ек співт-во(ЄврАзЄС), регіон об’єднання ГУУАМ, ОЧЕС. СНД створна основі Угоди про ств-­ня СНД, підписаної вищими керів­никами Респ Білорусь, РФ та Укр 1991 р. В столиці Казахстану 1991 р. на нараді глав нових незалежних держав було підписано Протокол до Угоди, в якому зазначалося, що Азербайдж,Білор,Вірмен,Казахст,Киргизс,Мол­д,Росія, Таджикист,Туркменист,Узбекист і У. на рівноправн засадах утв-ть СНД. Пізніше до Співдр-ті приєдналася і Грузія. 93р був прийнятий Статут СНД. ВРУкр ратифікувала Угоду про створ СНД вже 91р, У. є асоційованим членом СНД. Вона не підписала Статут СНД через те, що деякі положення суперечать укр законодавству. Головн напрямком співр-ва У в СНД є збереж та розшир ринку збуту товарів вітчизнян вир-ва, виріш пит надійного забезпеч ек-ки У паливно-енергетичн і сиров-ми ресурсами, відновл промисл-ї кооперац. Членст­во в організації є добровільним і кожний з учасників має право призупинити чи припинити своє членство в СНД, повідомивши про це її учасників за рік. Цілі Співдр-ті:- співроб-во в пол-й, ек-ній, екол-ій, гуман-ій і культурній галузях;-сприяння всебічному і збалансованому екон-му і соц-му розвитку держав-членів у межах заг-го ек-го простору, а також міждержавному співроб-ву й інтеграції;-забезп-ня прав людини і осн-х свобод відповідно до загальновизн-х принципів і норм міжн-го права та документів ОБСЄ; -співроб-во з метою забезп-ня миру і безпеки, прийняття ефект-х заходів до скор-ня озброєння і військ-х витрат, ліквідації ядерної зброї та інших видів озброєння;-мирне врегул-ня суперечок і конфліктів між державами-членами.ЄврАзЕС ство­р 2000 р. на основі Договору про заснування ЄврАзЄС, який був підпис-й президентами РФ, Казахстан, Кирги­зької Респ і Респ.Таджикистан,Узбекист. + Узбекист з 05р. ЄврАзЕс створено для підвищення ефективності процесу фор­мування Митного союзу і Єдиного ек простору. Принцип фінансування в ній є основою принципу голосув-ня.. Цілі: встановл загальн правил торг-лі товар і посл, погодження планів щодо взаємовіднос із СОТ, ефект-не функціонув платіжно-розр-х  відносин, забезпеч ек безпеки на зовнішн кордонах співт-ва, співр-во в економ, правов, соц сферах.. ГУУАМ- Регіон об’єднання за участі Грузії, Укр, Респ Узбекистан, Азербайджанської Респ та Респ Молдова створено 2001 р. відповідно до Ялтинсь­кої Хартії. Мета-сприяння соц-ек розвитку; – зміцнення і розширення торговельно-ек зв’язків; – розв-к і ефективне викор-ня в інтересах країн ГУАМ транспортно-комунікаційних магістралей і відповідної інфраст­руктури, розташованої на їх території; -зміцнення регіональної безпеки в усіх сферах діял.ті; -розвиток відносин у галузях науки, культури і в гуманітар­ній сфері; -взаємодія в рамках міжн організацій; -б-ба з міжн тероризмом, зло­чинністю та наркобізнесом. Співр-во в рамках ГУУАМ здійсн.ся на загальновизнаних нормах і принципах міжн права, зокрема поваги суверенітету, незалежності територ цілісності і невтруча у внутр справи держ-учасниць. Було визначено, що осн напрямом співр-ва ГУАМ є: ек.ка, наука, технології та навкол середовище; інфраструктура транспорту, енергетики, телекомунікації; спільні інвест і фін проекти; гуманітарна сфера, куль­тура, освіта, засоби масової Інфо, обмін молоді, інші на­прями, які становлять взаємний інтерес. Участь Укр в ГУАМ покликана вирішщити проблему енергозабезпеч Європи та Укр., поглибл співр-ва зі стратегічними партнерами. ОЧЕС створ 92р главами 11 держав і урядів, серед яких і Укр. Цілі: перетвор Чорн моря в море миру і добробуту, поглибл двостор і багатостор співр-ва, сприяння ек, соц та техн прогресу, вільному підпр-ву.

41.Міжнар Кодекси повед в системі джерел МЕП. Своєрідн джерел МЕП є міжнар кодекси поведінки. Вони почали створ-ся наприк. 70х. рр з ініціативи кр, що розвив-ся. В цих міжнар-правових док-тах систем-ні правила поведінки відповідн суб’єктів МЕВ (лінійних конференцій, ТНК) або у відповідному напрямі екон-ї д-ті (передача технологій, контроль за обмеженням ділової практики). Одним із перших таких кодексів був розроблений конференцією ООН з торг. і роз-ку Кодекс проведення лінійних конференцій, норми якого регул-ли орг-цію лінійн. перевезень у галузі торгового мореплавства. Важливим кодексом є Між нар Кодекс рекламн діяльн, що був розробл-й МТПалат. Він поширюється на всі види реклами будь-яких товар і посл. Повед-ку держ служб-ців рег-є Міжнар кодекс повед держ посадов осіб, який буп прийн-й ГА ООН в 96р. Проект Кодексу поведінки ТНК має 6 частин (І-преамбула і цілі; II-визнач-ня і сфера застос-ня;III-діял-ть ТНК; А-заг. і політ положення, Б-ек, фін. і соц. положення, В-над-ня гласності інф-ції; IV-режим ТНК; V-міжуряд. співроб-во; VI-здійсн-ня кодексу повед-ки). У проекті Кодексу сформульовані прин-пи діял-ті ТНК, які мають прогрес. хар-р. До них, зокрема, належать такі: повага суверенітету країн, в яких вони здій-ють свою діял-ть; підпорядк-ня законам цих країн; врах-ня ек. цілей і завдань пол-ки, що пров-ся в цих кр-х; повага до соц.-культ. цілей, цінностей і традицій країн, в яких вони здій-ють свою діял-ть;  невтруч-я у внутр. справи та ін. За дотриманням норм Кодексу повинна здійс-ти нагляд спец.комісія ООН, а також центр  ООН по ТНК.

42.Міжнародні торгові договори (угоди): поняття і види. Торгов дог – регулюють торговельно-економічні відносини між країнами. М.Торг договори, договори про торгі­влю та мореплавство, торговельні угоди створюють договірно-пра­вову базу торгов-ек-х відносин між країнами, встано­влюють принципи взаємовідн-н, визначають їх правовий режим, сферу застосува (регулюв митного обкладання, застосува нетарифн обмеж,розвиток трансп-х зв’язків, торгове та пов’язаної з нею діяльності), надають право створювати торговельні предст-ва на території один одного. МТД є найбільш типовою та найпошир формою регулюв зв’язків між суб’єктами МЕВ в галузі торгівлі. Це зумовлюється тим, що вони є засобом  регулюв, який може найкращим чином забезпеч досягн поставлених сторонами ек цілей і водночас гарантувати дотрим принципу поваги суверенітету та невтруч однієї держави у внутр справи іншої.Міжн торг дог- угода між двома або кількома д-вами в якій визнач-ся їхні взаємні права та обов-ки в галузі торгівлі. На їх підставі устан-ся або прип-ся відпов-ні МЕВ між д-вами в сфері торгівлі. У міжн торг угодах визнач п-пи і створ правова база для торг відносин. Торг угоди укл-ся на 2- і багатостор основі. Напр. ГАТТ(47р.), Угода про регулюв взаємов-н держав СНД в галузі торгово-ек співр-ва,92 р. Значну роль у розвитку міжнарторгов  відносин мають полож Конвенції 00Н про договори міжнар купівлі-продажу (1980 р., Відень). Види торг угод: -Дог-ри про торгівлю і мореплавство - улад від імені д-в на 5 і більше років і закр-ють основн умови зд-ння міжн торг відносин. -Угоди про торг відносини укл між урядами країн, які дом-ться про встан-ня міжн торг відносин на осн дог-ру про торгівлю і мореплавство. Вони розвивають і конкретизують положення  цього дог-ру, визнач-чи обов-ки сторін. -Угоди в галузі морського судноплавства підпис-ся на осн торг угод в них рег-ся двостор відносини у галузі судноплавства, полегш доступу до портів д-ви-партнера. Розв ділових відносин. – Угоди про тов-обіг і платежі визнач асортимент товарів строки та умови поставки, пор-к розрах-ків. – Клірингові угоди передбач пор-к розрах-в через залік зустрічних вимог. – Торг конвенції визнач зміст відносин між д-вами з вузьких спец питань. – Протоколи – угоди з б-я конкр питання в галузі зовн торг.

43.Міжнар-правов мех-м регул співр-ва в галузі с\г. Практично держ всіх континентів тією чи інш мірою вступають у МЕВ, пов’яз з обміном прод с\г. С\г прод-я є предметом між нар, міждерж-х ек віднос. Сприяння розв-ку співр у галузі с/г, удоскон-я міжнародно-праврегул-я цих відносин – завдання ряду міжн орг-й. Одн-єю з міжнар, міжурядов спеціалізов-х орг-й ООН в галузі с\г співр-ва є Продов і с\г орг-я ООН- ФАО- штаб-квар в Римі, заснов 1945 року.Цілі: сприяти поліпш харчування і якості життя, вдосконал вир-ва і розподілу продов-тва та іншої с/г продукції, вивчення світового продовольч станов і кон-ри на світов ринку важливих прод товарів; розробка для країн-уч реком-й в галузі вир-ва і збуту різних видів с/г прод-ї; *визначення політики щодо міжур-х угод з окремих с\г товарів. Вищий орган – Конференція (збир раз у 2 роки для визначення загальних напрямів політики, програми дій, бюджету орг-ї. +  М Конфер з пит харчув-94. М Фонд с.г розв-ІФАД-76, метою є мобілізація коштів для збільш вир-ва і поліпш харчування груп насел з низькими доход, надає кредити на пільгов-х умовах під проекти щодо здійсн контролю над водними рес-ми, комплексним розв-м сільських районів + дрібним фермерам на розв твар-ва, поставку і розпод добрив. Допомога  лише державам-членам. Всесв конф з з розв і раціон викор рибних рес-74.  Практично всі регіональні екон комісії ек і Соц Ради ООН через відповідні структурні підрозділи займ-ся питанням орг-ї  міжн співр в галузі с/г. Всесв продов Рада (1974) – вищий рган ООН з проблем продовольства та інших суміжних питань. Розглядає пробл щодо продов у світі, розробл певні екоменд. Співроб-є з ФАО, Міжн фондом с/г-розвитку та іншими орг системи ООН. З її участю 1980 створ Міжнар надзвич-й резерв, яка зроб немало заход з продов-х проблем. Відпов функціїї щожо міжн с/г-співроб викон: Міжн асоц з контролю якості насіння, Міжафрик бюро з грунтів і економіки с/г-ва, Міжн комісія з переробки с/г-продуктів, Міжн бюро виноградарства і виновир-ва, Міжн комітет з чаю і т.д.

44.Міжнар-правов мех.-м регулюв співр-ва у галузі наук і техн.

Основн напрям такого співр-ва є координація наук-техн досліджень, здійсн спільн наук-досл робіт,обмін техн. документ-єю, використ промисл зразків, взаємне консульт-ння. Важливу роль у розв між нар НТ сп-ва відіграла Резол-я ГА ООН «Досягн наук і техн та їх вплив на міжн безп»,96р.Задля розвитку співр-ва у цій галузі також були створені: Конф ООН з пит застосув досягн наук і техн. В інтер менш розв кр.-63. Центр з науки і техн. В рамк ООН-81. Міжуряд комітет з наук і техн з метою розвитку-79. Центр з питань Н і Т. Конф ООН з торг і розв. ЮНЕСКО-54. Всесв орг з пит зах інтелект вл-ті. ПРОООН., Дог про принц діяльн держ щодо дослідж і викор косм прост-66. Конв ООН з морськ права-82. ЮНЕСКО – міжурядова орг-я ООН з питань освіти, науки і культури, заснована в 1946 р. 20 державами, нині налічує вже 183 країни-члени. Укр є її членом. Цілі: сприяння забезпеч миру і безпеки через заохоч міжн співр-ва в сфері освіти, науки і культ; забезпеч поваги до законності та справедл-ті, прав людини й осн свобод незалежно від раси, статі, мови або релігії згідно зі Статутом ООН. У рамках ЮНЕСКО здійснюється багато програм і заходів, у тому числі: технічної допомоги; «Наука, технологія і суспільство»; міжн програма розвитку комунікацій; заг програма інформації; міжурядова програма з інформатики тощо. Керівними органами ЮНЕСКО є: Генеральна конференція, Виконавча рада і Секретаріат. Місце знаходження – Париж. Важливу роль відіграє Прогр Розв ООН вона надає особл знач питанням наук-тех допомоги країнам що розв-ся. Здійснює сприяння у переданні технологій для держ і прив секторів, напр. жо цих країн експертів. Конвенція ООН з мор права 82р. регулює мореплавство прольоти над океанами і морями, розвідк і розр-ння рес-сів, охор океан просторів. Угода про викор косм простору – визн його досл-ня, косм простір є здобутком усього людства

Конф ООН з питань науки і техн в цілях розвитку (1979) прийняла Програму дій щодо викор досягн науки і техн для ек розвитку всіх країн,особл кр, що розв. Прогр передб-ла не лише зміцн існуючих відносин у сфері Н і Т, а й перегл їх стр-ри, ­ ролі ООН в співр в даній сфері. За рекоменд Конф-ї створ відкритий Міжурядовий комітет з Н і Т в цілях розв. Функц: допомога Г Асам-ї ООН в розроб директивних принципів для погодження політики органів, орг-й і підрозділів ООН щодо НТ-діяльності, виявл першочерг завд з операт планування розв-ку Н і Т на нац, субрег, рег, міжрег, міжнар рівнях; підгот плану здійсн Віденської Програми; виявл і оцінка нових НТ-досягнень, що важл для кр, що розв; сприян оптимальній мобіліз ресурсів, здійсн кер-ва системою фінансування Н і Т. Допоміжн орган – Комітет з Н і Т в цілях розв (1980): надає Міжур комітету…консультат-х послуг +для ГА і ЕКОСОР. Центр з питань Н і Т в цілях розв, створ-й ГА. Вивчає питання щодо досягн Н і Т і вибору альер-х шляхів розв країн, надає допом з викор можливостей нових напр Н і Т. Значну роб пров регіон-ні міжнар економ організ, міжн орг системи ООН. Конф з торг і розв, Орг ООН з пит освіти, науки і культ (розробляє спец наукові прогр, напр, прогр Міжурядової океанографічної комісії), Орг ООН з пром розвитку, Всесв орг з питань захисту інтел власн і т.д. Важливим є уклад-я багатостор міжн договорів, так ГА ООН прийм такі догов універсального значення Напр, Договір про принципи д-ті держав по досл і викор космічного простору, вкл місяць та інші небесні тіла 1966. Де визнач-ся про своб наук досл і викор космічного простору, що дослідж косм простору здійсн в інтер всіх країн, забор-ся держ-учасницям виводити на орб навколо землі ядерну зброю і т.п. Конв ООН з морськ права, регул питання щодо міжн співр у галуз викор-я Світового Океану.

45.Міжнар-правові звичаї як джерела МЕП = 37

46.Місце і роль СНД в системі МЕО.

СНД  створена на основі Угоди про ств-­ня Співдружності Незалежних Держав, підписаної вищими керів­никами Республіки Білорусь, Російської Федерації та України 1991 р. 91- на нараді глав нових незалежн держав було підписано Протокол до Угоди, в якому зазначалося, що Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Мол­дова, Росія, Таджикистан, Туркменистан, Узбекистан і У. на рівноправних засадах утв-ть СНД. Пізніше до Співдр приєдналася і Грузія. Членст­во в організації є добровільним і кожний з учасників має право призупинити чи припинити своє членство в СНД, повідомивши про це її учасників за рік.

Цілі: *спів-во в пол., ек.,еколог.,культур. галузях; *сприяння всебічному і збалансованому ек. і соц. розвитку держ-членів у межах загал. ек. простору, міжд-у співр-у й інтеграції; *забезпечення прав людини і осн свобод відповідно до загальновизнан принципів і норм міжн права та доків ОБСЄ; *спів-во з метою забезпеч миру і безпеки, прийняття ефектив заходів до скорочення оззброєння і військових витрат, ліквідація ядерної зброї; *мирне врегулювання суперечок між держ-членами. Принципи: *дотримання взятих на себе зобов’язань; *невтручання у внутр справи; *дотрим територ цілісності кордонів СНД; *дотрим міжн норм у сфері прав людини  і основ свобод, включаючи права нац меншин; *об’єктивне висвітлення громадсько-політ життя в зас мас інформ; *заборона діяльнос-ті політ партій і угруповань, що несуть ідеї фашизму, расизму. Структура: Рада глав держав (принципові питання діял.ті), Рада глав урядів(втілює у життя рішення вищого органу), Рада міністрів закордон. справ (зовн.політ діяль-ть країн-членів), Координац-консультат комітет СНД (розробляє пропозиції  з питань спів-ва в ек, політ та інш галузях, займається питаннями створення загал ринків робоч сили, капіталу і цін паперів), Міжпарламентська асамблея (консультативний орган). Органами координації військового спів-ва є Рада міністрів оборони, Рада командувачів прикордонними військами. Міждерж банк керує питаннями платіжного обігу та кліринговими розрахунками між держ-чл.

47.Заг пробл гарм-ії зак-ва У. з МЕП.

Гармоніз нац зак-ва б-якої країни з міжн правом, передбачає узгодження їх змісту. Це процес наближення, приведення у відповідність норм нац зак-ва з нормами МП або з зак-вом інш країн. Створення та розвиток нац правової основи міжн співр-ва- один із чинників, який сприяв ви­знанню Укр, встановленню з нею дипломатичних відносин біля 166 держав світу. Вона співпрацює нині більше ніж із 60 МО. Укр. Є членом таких МО: Конференції ООН, ОргЧорнЕкСпівр-ва, МОП, ЦентрЕвропІніціатива, МВФ,СОТ, ГУАМ, Св.Банк,ЄБРР.  Основн питанн гарм-ції закладені в ст. 9 та 18 Конст У. Досліджуючи питання гармонізації нац законодав­ства з міжн правом, головне- правильно визначити механізм їх розв’язання. Оптимальним варіантом, має бути приведення норм конституції будь-якої країни до міжн стандартів. Це надзвичайно важливо, як­що взяти до уваги, що конституція є основою, правовим фунда­ментом розвитку нац законодавства. Через втілення в зак-ві України норм і принципів міжнар права ним держава практично гармонізує свою правову систему не лише з міжнародно-правовою сис­темою, а й і національними правовими системами держав світу.

Укр. вирішила інтегруватися до ЄС в перш полов 90х рр.Для цього було розробл і прийн ряд нормат-х актів: Стратегія інтегр У до ЄС,99р; Концепція адаптац зак-ва У до зак-ва ЄС,99р.;НА «про запровадж мех.-му адаптац зак-ва У до зак-ва ЄС»,98р. Проблем гармонізації законодавства У з  МП досить багато. Серед головних необхідно виділити наступні. 1.Правові підстави виконання норм і принципів м/н договорів і особливо тих, які  стосуються прав і свобод людини полягає в тому, що грубо порушується встановлений конституцією їх порядок оприлюднення. 2.У розріз з вимогами закону “Про м/н договори”  при ратифікації м/н дог  не подаються пректи законів, які б передбачали відповідні зміни та доповнення до чинного зак-ва на основі ратифікованого м/н договору (іноді ратифікують неперекладені договори). 3.М/н право поділяється  на публічне і приватне. Такого поділу у правовій системі України не існує. У нас будь-який нормативно-правовий акт містить норми і публічного і приватного права. 4.Ратифіковані м/н договори, як правило, закріплюють (містять) норми матеріального,цивільного і кримінальн права.Але немає процесуальних механізмів реалізації цих норм.5.Щоб застосувати норму м/н права у нашій практиці, перш за все потрібно її знати і громадянину, що хоче захистити право, і судді. М/н договори практично не публікується (громадяни не можуть знати).6. непростим є питання пракичної реалізації норм і принц МП, які стали част-ю нац-х правових систем. Для цього У має спеціально розробл і впровадж нові норми і прав у нац зак-во.

48.Основні види договорів, які укладаються в сфері МЕВ
Міжн договір – основне джерело МП. Це певн способом висловл угода 2х або більше учасн-в міжнар спілкування про створ обов’язкових для них юрид правил- міжнар-правових норм.. Види договорів: 1) одно-, дво- та багатосторон-ні; 2) сплатні й безоплатні; 3) формальні, реальні й консенсуальні. Якщо договірні зобов’язання має лише одна сторона, то це – односторонній договір, якщо дві – двосторонній договір. Більшість договорів є двост. До одност належать лише окремі види договорів, наприклад, договір позики, договір дарування. Двостор- такі, в яких обидві сторони мають взаємні зобов’язання і відповідні права, тобто коли кожна із сторін виступає і як кредитор, і як боржник. Практика міжн ек співр-ва свідчить про те, що переважно договори укладаються на взаємовигідній, оплатній основі. Це відповідає одному із заг принц міжн права-принципу взаємовигоди. В межах оплатних договорів, коли одна із сторін отримує якусь користь, вона повинна забезпечити іншій стороні відповідну, як правило, еквівалентну вигоду. Безоплатні -договори, для яких не характерна взаємна компенсація. Інколи їх називають ще добродійними, або благодійними. Це договори дарування, безвідсоткової позики, звільнення від оплати боргу, надання безоплатних послуг та ін. З точки зору яких-небудь фактичних обставин, то їх можна поділити на: формальні – для укладення яких, крім взаємної згоди сторін, потрібне дотримання певної чіткої форми. Відповідно до чинного в багатьох країнах законодавства недотримання форми договору веде до визнання його недійсним з усіма негативними наслідками, що випливають з цього. Реальними визнаються договори, в основі яких лежить не лише досягнення згоди, а й їх гарантоване виконання. До цієї групи договорів відносять, наприклад, договори позики, закладу, куп-продаж, зберігання. Консенсуальні договори – такі, за якими з усіх суттєвих умов досягнута згода сторін. Вони вважаються укладеними і набирають чинності не в момент виконання, а в момент досягнення згоди. Багатостор конвенції містять кодифіковані норми+стабільність змісту,що забезпеч висок рівень передбачуваності поведінки учасників МВ, вони відрізняються якістю та науков обгрунтов-тю. Між нар ек догов за змістом можна поділити на торгів; угоди про товарообіг; угоди про ек і наук-техн співр-во; Уг про наук-техн співр-во; кредитні угоди; податкові угоди, догов про дружбу і співр-во і взаємну допомогу +див 59

49. Основні концепт-ні підходи міжнар-прав рег-ня діяльн ТНК

ТНК-єдине ек угрупов підпр-в різної державн належн-ті, що здійсн-ть свою діяльн, керовано з одного центру на територ кількох країн на основі їх націон зак-ва; це відповідні об’єднання, спілки, діяльність яких не обмежена рамками однієї нації або держави  Міжнар-правове рег-ння діяльн ТНК відб-ся на 3х рівнях: 1.національний- материнськ комп, дочірні п-ва, філії ТНК зобов’язані виконувати вимоги нац зак-ва тієї країни, де представлена їх діяльність. 2.регіон-й-передбачає об’єднання країн певного регіону зі схожими соціально-ек проблем (країниЛат.Америки).Док-т: Декларація про міжнар ін­вестиції і багатонаціональні підпр-ва 76р.3.універс-й-передбач об’єднання зусиль по врег-нню діяльності ТНК в планетарному масштабі. З цією метою було створено Центр ООН при ТНК, а також ряд міжурядових Комісії ООН з ТНК. Одним з найб важливих рез-тів діяльності цих органів булла розробка Кодексу правил поведінки ТНК. Напрями цього док-ту є рекомендаційними. Важливу роль у регулюванні міжнародних правових відносин за участі ТНК відіграють країни Андської групи-субрегіонального торгов-ек об’єднання, створеного в межах Латиноамерик асоціації інтеграції.

Міжн.-прав.регул-ня діял-ті ТНК як на регіон-му, так і на універс. рівні сьогодні ще далеке від бажаного, хоча вже є міжн.-прав.документи, які викор-ся для регул-ня діяльності ТНК. Щодо регіонального рівня, то до док-тів передусім слід віднести прийняту 1976 р. Декларацію про міжн інвестиції і багатонац під-ва. До Декларації додавався ще й такий док-т, як Керівні принципи для багатонац під.в. Їх виконання є добровільною справою. До системи Керівних принципів ТНК належать: *повага до суверенітету країни; * повага до зак-ва; * повага до соц-культ цінностей країни перебування; *дотримання міжн права; *підпорядкованість праву країни перебування; урахування політики цієї країни в галузі розвитку та права; *співр-во з країною перебування з виключенням практики підкупу та субсидій, а також обов’язкове невтручання у внутр справи. Міжн.-прав.рег-ня діял-ті ТНК на регіон. рівні відіграє певну роль, але воно ще не спроможне захистити країни, особливо ті, які стали на шлях самост. роз-ку. Тому саме ці країни і висунули вимоги про встан-ня нового міжн.ек.порядку, в межах якого здійснювалося б прав.рег-ня діял-ті ТНК. У дан.випадку йдеться про міжн.-прав.регул-ня діял-ті ТНК універс.ха­рактеру. Хартія ек. прав та обов’яз-в(1974р.) закріпила полож-ня,спрям-ні на обмеж-ня діял-ті ТНК. Розпочала діял-ть спец.”група 77″ з вивч-ня та узагал-ня матеріалів, що розкривають зміст, форми і методи діял-ті ТНК. Були виявлені ТНК, які втруч-ся у внутр.справи країн, де розташовані їхні філіали, і доведено, що вони намаг-ся поширювати на цих терит-ях дію законів тих країн, де знах-ся їхні центри управ-ня. Усе це вимагало відпов.втруч-я міжн. співтов-ва. Насамперед необх-но розробити і прийняти відпов.нормат.акти, спрям-ні на міжн.-прав.рег-ня діял-ті ТНК. Важл.кроком у цьому напрямі була розробка Кодексу поведінки ТНК. В 1974 р. були створені міжуряд.комісії 00Н з транснаціон. корпорацій і Центр по ТНК, які приступили до розробки проекту кодексу поведінки ТНК. У проекті Кодексу сформульовані прин-пи діял-ті ТНК, які мають прогрес. хар-р. До них, зокрема, належать такі: повага суверенітету країн, в яких вони здій-ють свою діял-ть; підпорядк-ня законам цих країн; врах-ня ек цілей і завдань пол-ки, що пров-ся в цих кр-х; повага до соц.-культ.цілей, цінностей і традицій країн, в яких вони здій-ють свою діял-ть;  невтруч-я у внутр справи та ін. За дотрим норм Кодексу повинна здійс-ти нагляд спец. комісія ООН, а також центр ООН по ТНК.

50. Основні аргументи що визначають переваги вступу до СОТ.

Сьогодні безперечн є те, що Укр необхідно прискорити інтеграцію до світового ек співт-ва. Одн з найважл кроків у цьому процесі є вступ до СОТ. Переваги: *подолан дискримінац-го ставлдо Укр у світовій антидемпінговій політиці; *вдосконал нац зак-ва; *посил авторитету Укр. у міжнар ек політиці; *забезпеч дієвих мех.-мів правов захисту інвестицій та інновацій, творчого і науков потенціалу; *Членство в СОТ є передумовою вдосконалення режиму торгівлі з ЄС та забезпечення поступової інтеграції України до ЄС. *Членство в СОТ є чинником збільшення прямих іноземних інвестицій (це спостерігається по країнах ЦСЄ і Балтії, які набули членства в СОТ і знаходяться на шляху до ЄС). *Членство в СОТ є чинником створення реальних ринкових засад і підвищення конкурентспром-ті економіки України.   *Членство в СОТ дозволить вирішити проблему антидемпінгових санкцій; *розшир експортн потенціал; *прискор реструктуризац та модернізац націон вир-ва; *відкриття широких можл-тей щодо виходу на ринки більш ніж 140 країн – членів організації. Інтенсивна робота з удосконал внутр правопорядку, стимулом до якої став процес входження до СОТ, необхідна передусім Укр.:-впорядкування зак-ва у найваж галузях шляхом прийняття цивільного, кримінальн, процесуального, податков, митн кодексів; -розбудова сучасної сумісної системи технічн стандартів, які сприятимуть реалізації укр продукції на міжнар ринку і перешкоджатимуть вир-ву та ввез недоброякісної продукції; -модернізація системи технічн регулюв (стандартизац, санітарн нагляду); -трансформація механізму підтримки та субсидув с\г; -прийн пакету законів, якими впровадж механізм захисту вітчизнян вир-ка від недобросов імпорту; -вдосконаля митного зак-ва; -модернізація системи кодів товарів та Митного тарифу; -послідовне усунення прогалин у зак-вчому захисті прав інтелект вл-сті; -скасування перешкод іноземним капіталовклад-м у ряді галузей; Вступ України до СОТ є умовою початку переговорів про створення зони вільної торгівлі між Укр та ЄС.

Частина 2

51.Націон інтереси Ук. у МЕВ та правові засоби їх забезпеч.

Вирішення Укр-ю, як і будь-якою іншою держ, важливих соц-ек, політ та інших завдань неможливе без її участі у міжнар ек співр-ві, в діяльності МО без урахування світового досвіду, досвіду становл і розвитку окремих країн.Участь нашої держави у міжнар співр-ві, зокрема і вМЕВ, на основі норм і принципів МП є досить важливою. Таке співр-во Укр з країнами світу, МО є ваго­мою умовою успішного розв’язання багатьох проблем не лише зовнішньополіт, зовнішньоек хар-ру, а й внутр-го. ЗУ «Про ЗЕД» 91 р, ви­значив порядок експорту та імпорту товарів, капіталів і робочої сили, реалізації різних форм наукової та науково-технічної коо­перації, міжнародні засади фінансових операцій та інвестиційної діяльності, спільного підприємництва як на території України, так і поза ЇЇ межами. ЗУ «Про міжнар договори Укр»2004 р. регулює широкий спектр питань. що стосуються укладення і виконання між нар договорів з участю нашої держави. Виходячи насамперед із потреби забезпеч нац інтересів наша держ налаг-є міжнародні, ек віднос. Так, за майже 12 років незалежності вона налагодила відносини з 166 країнами, стала членом близько 60 МО, учасником майже 50 багатостор ек догов, уклала і вико­нує понад 2 тис. двостор угод. Активну участь бере Укр в роботі Конфер ООН з торг та розв, МіжнТоргоЦентру,Європ ек комісії ООН, є член ГУАМ, співр-чає зі СВ.Банком, МВІ.. Багатостор агентства з інвести­ційних гарантій, Світов орг інтелект вл-ті, Міжнародного агентства з атомної енергії. У поступово інтегр-ся в європей­ські та трансатлантичні структури з мстою входження до євро­п ек простору, налагоджує диплом-ні відносини, гармонізує нац зак-во відп-но до норм МП. До головних завдань: налагодження  відносин з ЄС. Країни, які бажають стати членом ЄС, повинні мати економіку, що відповідає певним ринковим критеріям. Що стосується Укр,то кризові явища в її економіці, недосконала правова база гальмують просування Укр шляхом ринкових реформ, а тому унеможливлюють її входження до ЄС у найближчі роки. Підписання 1994 р. Угоди про партнерство та співр-во між Україною і Європ Співтов-­ми та (чин1998) створило для цього сприятливі умови. ЄС також шукає шляхи зближення та поліпшення дво­стороннього співробітництва з Укр. Нині активно розвиває­ться договірно-правова база еко відносин Укр-ЄС, яка дає можл-ть регулювати їх на міжнародно-правовому рівні. Зокрема, були підписані: Угода про торгівлю текстильною продукцією (1993 p.); Європейська стратегія тривалої, конкурентоспроможної та безпечної енергетики (Зелена Книга Комісії Європейських Співтовариств марта 2006 года; Спільна заява  саміту “Україна – ЄС”  2005 року; Угода між Європейським Союзом і Україною  про визначення загальної схеми участі України в операціях Європейського Союзу  із врегулювання криз;ПЛАН ДІЙ “Україна – Європейський Союз” Європейська політика сусідства 2005 р.

Співр-ва України та ЄС:Напрямки: торгівля та інвестиції; ек, фінанси та стат-ка; енерге­т, ядерні пробл та навкол середов; митне й при­кордонне співр-во, боротьба з «відмиван» коштів і наркобізнесом; транспорт, телекомунікації, наука та технол; освіта і навч; вугільна, сталеливарна, гірнича галузі пром-ті та сировинні матеріали. За ініціативою Укр почалося обговорення питання про можливість створення у найближчі ро­ки зони вільної торгівлі між нашою державою та ЄС. Однією з гол передумов інтеграції України в ЄС є адаптація її законодавства до європ пра­ва. Усе це повинно сприяти тому, що держава найближчим часом повинна стати асоційованим, а потім- повноправним членом ЄС. Враховуючи ту роль, яку відіграють МО в різних сферах міжн співр-ва, багато держав світу стають їх членами. Це стосується й Укр, яка є сьогодні самостійним і суверенним суб’єктом міжн відносин. Уже в 1994 р. вона була членом близько 40 МО, причому до 20 із них вступила протягом 1993—1994р. Участь Укр у МО вимагає від неї, звичайно, відповідної участі у формуванні їх коштів. Так, за один рік членства в 00Н наша країна сплачує близько 19 млн $. Але водночас членство в МО забезпечує як пряму, так і побічну вигоду.

52. Необх-сть гармон-ції зак-ва Ук. з МЕП.

Гармоніз нац зак-ва б-якої країни з міжн правом, передбачає узгодження їх змісту. Це процес наближення, приведення у відповідність норм нац зак-ва з нормами МП або з зак-вом інш країн. Укр є європ-ю країною та безпосередньо межує з інш європ кр, тому гармонізація нац.зак-ва відіграє важл роль у розвитку ек.віднос з цими країнами. Гармоніз нац зак-ва б-якої країни з міжн правом, передбачає узгодження їх змісту. Створення та розвиток нац правової основи міжн співр-ва- один із чинників, який сприяв ви­знанню Укр, встановленню з нею дипломатичних відносин біля 166 держав світу. Вона співпрацює нині більше ніж із 60 МО. Укр. є членом таких МО: Конференції ООН, ОргЧорнЕкСпівр-ва, МОП, ЦентрЕвропІніціатива, МВФ,СОТ, ГУАМ, Св.Банк,ЄБРР. Основн питанн гарм-ції закладені в ст. 9 та 18 КонстУ. Досліджуючи питання гармонізації нац законодав­ства з міжн правом, головне- правильно визначити механізм їх розв’язання. Оптимальним варіантом, має бути приведення норм конституції будь-якої країни до міжн стандартів. Це надзвичайно важливо, як­що взяти до уваги, що конституція є основою, правовим фунда­ментом розвитку нац законодавства. Через втілення в зак-ві України норм і принципів міжнар права ним держава практично гармонізує свою правову систему не лише з міжнародно-правовою сис­темою, а й і національними правовими системами держав світу. За роки незалежності нашої держави її органами державної влади укладено понад 2 тис, міжнародних договорів. Участь ВРУ у цьому процесі регламентовано Конст України, згідно з якою виший законодавчий орган нашої держави уповно­важений надавати згоду на їх обов’язковість. Реалізуючи свої конституційні повноваження, парламент України ратифікував або дав згоду на приєднання до 580 міжнародно-правових актів з питань розширення та активізації міжнародних політичних і зов­нішньоекономічних зв’язків нашої держави, отримання міжнарод­них позик і кредитів, захисту прав і свобод людини і громадя­нина, діяльності України в рамках міждержавних організацій, направлення підрозділів Збройних сил України до іншої держави чи допуску підрозділів збройних сил інших держав на територію України тощо. Ратифікаційна діяльність парламенту України мас тенденцію до зростання.  Вищий зак-чий орган У. ратифікував або надай згоду на приєднання до 209 багатостор угод, укладених у рамках ООН, СНД, Ради Європи, ОргЧорнЕкСпівр-ва, Організації з питань безпеки та співробітництва в Європі та інших міждержавних об’єднань. Це свідчить про серйозну ратифікаційну роботу парламенту на­шої держави, що дає можливість розглядати міжнародні договори не лише як джерело міжнародного права, а й як джерело права України. Укр. вирішила інтегруватися до ЄС в перш полов 90х рр.Для цього було розробл і прийн ряд нормат-х актів: Стратегія інтегр У до ЄС,99р; Концепція адаптац зак-ва У до зак-ва ЄС,99р.; «про запровадж мех.-му адаптац зак-ва У до зак-ва ЄС»,98р.+ ЗУ проЗЕДзміни від 2002р., ЗУ про між нар догов-и Укр 2004.

53. Орг-ції країн–виробн сировини в системі МО(ОПЕК).Самост груп міжн ек орг-й склад країни-виробн сиров, в межах яких здійсн коорд дій країн, що розвив-ся, в гал вироб-ва і торг відповід видами сировин тов. До таких орг-й належ, напр, Орган-я країн-експор-в нафти- ОПЕК, створ в 1960 р. Устав затв в 1961. Вона об’єд 13 осн нафтодоб-х країн Азії, Африки і Лат. Америки (Алжир, Венес,, Індонез, Іран, Ірак, , ОАЕ й Сауді Ар). На ці країни припадає 70% запасів нафти, 50% видобутку, 90% експорту нафти в світі. Головн цілями ОПЕК є захист інт-ів кр, що розвив й одноч є експ-ми нафти, від експл-ції міжн фін капіталом, підвищ-ня дох від доб-ня нафти, всіляке заохоч розв-ку нафт госп-ва. ОПЕК реком-є країнам-учасн сам-но дослід і розробл нац нафт род-ща, а також спрям-ти зусилля на досяг конт-лю над нафт пром своїх країн. Цілі: *коорд і уніф нафт політ д-членів; *визнач найбільш ефект індив і колект засобів захисту їх інтер; *знаход способів і зас забезп-я стаб-ті цін на св ринках нафти для недопущ їх непотрібних і шкідливих коливань; *постійне приділ уваги інтересам кр-вироб нафти і необхідності забезп-я: стійких їх доходів, ефект і рентаб регулярн постач кр-спож; справедл доходів від інвест в нафтову пром-ть; охорони навк сер.  70-х ОПЕК досягла істот підв цін на нафту, що над можл країн-учасн створ крупні вал-фін резер, спрям значні кошти на потреб соц-ек розв. Найв орг ОПЕК є Конф-я мін-в, яка склик-ся не менше як 2 рази на рік; безпосер керів-во здійсн Рада дирек; поточ роб пров секрет; штаб-кварт у Відні. Дія-ть: обговор з кр-нечленами можливостей співпр (світовий попит на нафту все більше задов нечлени ОПЕК. Для сприяння стабіл міжн-го ринку нафти обговорює варіанти реагування і пристосув своєї політики. 1976 ОПЕК створила Фонд міжн розв-ку ОПЕК – багатостор фін інститут в галузі розв. З 1991 ОПЕК, ІПЕК, ЄС і Міжн енергет-не агенство проводять зустр для обміну інф-й, пром співроб і т.д. Є й інші МО, що об’єднують країни-вир-ки сировини-їх близько 20.

54.Орг-но-прав форми міжнар митн співр-ва.

У процесі співр-ва держав з митних питань вироблено ряд орг-но-прав форм, які викор-ся у цій сфері. Вільна зона – анклав у нац митній тер-рії, яка розташ-ся поблизу міжнар мор порту або аеропорту. У цю зону без митних форм-стей надходить товар іноземн походж, тут вони переробл-ся а потім експ-ся без втруч митних властей. Сьогодні вони наз спец митн зонами.Відп-но до Митн Кодексу У-це митн режим, згідно з яким до товарів, які ввоз-сяна територ відпов-х типів спец-х ек зон з-за меж терит У, і до тов, які вивоз-ся з території зазнач-х  зон за межі митн територ країни, не застос-ся заходи тарифн ыі нетарифн рег-ння. Вони є частиною тер У, на яких запров-ся спец митний режим. Зони вільної торгівлі створюються на осн угоди 2- і більше держав, за якою усуваються всі перепони в торг зв-ках між ними. Ці угоди дають право визн-ти власну пол.-ку стосовно д-в які не є уч-ми угоди. Митний союз створ-ся д-вами-учасницями з метою проведення спільної політики в галузі зовн ек  відносин і митного зак-ва та ус-ня перешкод на шляху тов-обміну між кр-учасницями. Митний союз як ек  об-ння д-в має пр-пи: наявність єдиної митної тер-рії, наявність однотипного мех.-му рег-ня ек-ки(ринк пр-пи). Усуває бар’єри в торгівлі товарами серед країн-учасниць, передбачає спільну торговельну політику стосовно до країн, що не входять до митного союзу. Звичайно це проявляється при прийнятті зовнішнього тарифу (мита), за допомогою якого імпорт з країн, що не входять у митний союз, обкладається однаковим ми­том при продажу товарів будь-якій країні – учасниці митного со­юзу. Зона преференц торг- початкова стадія регіонального інтегращиного процесу. Країни такого угруповання лібералізують тов віднос між собою, усуваючи перепони в торгівлі деякими товар та посл. Полегшуються умови для руху факторів ви робництва.  У вільному торгов просторі всі бар’єри на шляху торгівлі усунені. В ньому не допускаються ніякі дискримінаційні податки, квоти, тарифи, інші торговельні бар’єри. Кожна країна – член вільного торгов про­стору – вільна встановл-ти будь-які тарифи або інші обмеження на торгівлю з країнами, які не входять до цього об’єднання. Спільний ринок не має торговельних бар’єрів і хар-ся спільною зовнішньо торг політ.Обмеження на імміграцію, еміграцію та перели­вання капіталу через кордони усунені. Чинник мобільності дозво­ляє більш ефективно використовувати працю, капітал і техно­логіюю Але підвищення продуктивності праці країн – учасниць спільного ринку в цілому є завжди передбачає однакову вигоду для всіх країн, які входять до нього. Прикладом успішної політики спільного ринку може слугувати ЄЕС. Ек союз вимагає не лише інтеграції у сфері зовнішньоторгов виробничої діяльності, але й інтеграції ек політики. Країни – учасниці ек союзу на доповнення до вільного переміщення товарів, послуг, чинників виробництва повинні гармонізувати грошово-кредитну політику, оподаткування та державні витрати. Крім того, учасники економічного союзу повинні викорис-товувати спільну валюту. Фактично останнє може бути реалізоване створенням систем фіксованих валютних курсів. Формування ек союзу вимагає від держав відмови від значної частини їх нац суверенітету= ЄС, НАФТА, СНД.

55.Орг-но-прав форми співр-ва держ в сфері валютн відн.

Правовою основою відносин, що виникають при наданні кредитів, є міжн кредитні угоди, під якими слід розуміти угоди між держав-кредитором і держав-боржн-м, на підставі яких держава-кредитор надає державі-боржнику певну суму грошей або поставляє їй товари, а держава-боржник повинна в певний строк погасити суму боргу на передбач-х договором умовах  і виплатити певну суму в межах % ставки за користав кредитом. 4 типи організації М вал-кред відносин: 1)за торговими і платіжними угодами, які передбачають здійснення кредитних операцій на осн двостороннього клірингу; 2)за угодами про ек і промислово-технічне співробітництво; 3)за міждерж угодами про поставки товарів на компенсаційних засадах; 4) за спеціальними кредитними угодами. Двосторонній  кліринг-форма валютно-кредит­них зв’язків базується на відповідних умовах міждержавних угод. Відповідно до цих угод банки, які уповноважені державами здійснювати клірингові розрахунки, зобов’язані у  разі відсутності у держав коштів на клірингових рахунках здійснювати платежі в кредит. Перехід більшості західних країн на міжн розрахунки вільно конвертованою валютою звужує необхідність клірингових розрахунків. Угоди про ек і промисл-техн співр-во використовуються при поставці устаткув, машин і технології для спорудж крупних об’єктів, характерним для них є те, що в них беруть участь не лише держави-учасниці, а й банки або інші партнери. підписують 2 види міжнар угод- На основі цих угод уповноважені країнами банки підпи­сують між собою відповідні кредитні угоди. Угоди про поставки товарів на компенсаційних засадах(компенсац-кредитн угод) укладаються на крупно-масштабні, міжгалузеві роботи й послуги.За отрим-не в кредит устаткування кредиторам поставл-ся на відповідну суму прод-я, яка виготовл-ся підпр-вом-об’єктом кредитування. Спеціальні міждержавні кредитні (позика в іноземн валюті) угоди передбач надання країною-кредитором країні-позич-кові певної грошової суми в кредит. У цих угодах визначається сума позики, відсоткова ставка, строк повернення позики та інші умови.

56.Орг-но-прав форми участі держав у МЕВ.

Головним суб’єктом МВ, зокрема ек-х є Держ. Це випливає з того, що будь-яка Держ може самост мати МВ з іншими держ. Крім того на основі багатостор угод держ створює МО, які теж є самост-ми суб’єктами  міжнар-правових відносин.  Але їх складовою все ж таки виступає Держава. Держава – це політ форма орг-ції сусп-ва, яка виражає обумовлену економ  ладом політ владу пануючого класу або всього нараду. Держ має право здійсн міжнар діяльн-ть, яка не заборонена принципами МП і є первинним суб’єктом МП. Ознаки Держ: наявн-ть територ, населення, держ аппарат, суверенітет, система права, податкова система, військо тощо.  Організац-ні форми співр-ва: - МЕк співр д-ви  з д-вою; - співр-во д-ви з МО, зокрема з економічними(на правах повноправного членства); - співр-во д-ви з МО, зокрема з економічними (на правах асоційованого членства); - співр-во д-ви з групою д-в; – співр-во д-ви в рамках МО з іншими  державами які є її членами; – співр-во держ через певну МО з іншими  державами які не є її членами.

57.Особл-ті між нар- співр-ва в сфері пром-ті і його прав- рег-ня.

За  нинішніх умов міжн поділу праці практично неможливо здійснювати розвиток промисл вир-ва, окремих крупних під-в та об’єднань без використ переваг міжн співр-ва. Необхідн регулюв цих відносин, яке здійсн за допом міжнар-правлвих актів, міжнар договорів та інш засобів: Заключний акт Наради з безпеки і співр-ва у Європі, 75 р.:пром співр-во, яке грунтується на ек інтересах, може створити стійкі зв’язки, зміцнюючи тим самим довгостр ек співр-во в цілому, прискорюючи ек розвиток усіх, хто бере участь у такому співр-ві. Важливе місце відіграють акти, які приймаються МЕОрг (Конфер з торгівлі і розвитку, Комітет з промисл розвитку Ек і Соц Ради 00Н- ЮНІДО, 65р; 00Н з пром розвитку, регіональні комісії Ек і Соц Ради 00Н та ін. Ці МО приділяють увагу питанням організації міжн пром співр-ва. Комітет з пром розвитку Ек і Соц Ради 00Н-центральний координуючий орган у сфері допомоги промисл розвитку країн, що розв, проводить консультац з питань прискор проми розвитку країн, розробляє робочі програми щодо індустріалізації та підготовки рекомендацій щодо їх подальшої розробки, проводить дослідж і семінари з питань найефективн застосув промисл методів вир.ва в країнах, що розв-ся, та виконує деякі інші ф-ції(входять кр-члени ООН). Одним із інструментів регулюв міжн. відносин у галузі промислового співр-ва є двостор договори та угоди. +Лімська декл-я-75, прийн-та ЮНІДО( про право здійснення кожн держави власн-го суверенітету над своїми прирордн рес).Інформ-й банк з пром техн-гії-81.

58.Основні (загальні) принц МЕП: понят, джер і перелік

Принцип- це керівна ідея, основоположна засада, правило здійснення якоїсь діяльності.Джерелами є: Статут ООН; Деклар-я про принцими МП,70р.; Хартія ек прав і обов’язків держав,74р..Принц поділ-ся на основні та спец-ні. До осн п-пів МЕП віднос. п-пи МП, бо МЕП є галуззю МП. 1. П-п мирного співіснування – один із провідних і важл п-пів міжн права, його галузей, зокрема і МЕП. Він міцно вкорінився в політ і правовій термінології ООН, у ряді резолюцій її ГА, інших міжн-прав доках. 2. П-п суверенної рівності держав визнаний Статутом ООН і закріплений у міжн договорах і деклараціях. Термін “суверенітет” у широкому розумінні означає незал-ть держави, її право самостійно вирішувати свої внутр і зовн справи, без втручання в них б-я іншої держави. 3. П-п співр-ва держав є основою побудови і розвитку міжн відносин у різних сферах і галузях- держави зобов’язані співробітничати одна з одною, незалежно від відмінностей їхніх політ, ек і соц сис.м, у різних галузях міжн відносин з метою підтримання міжн миру, безпеки і сприяння міжн ек стабільності та прогресу, заг добробуту народів. 4. П-п невтручання має дещо похідний характер стосовно таких п-пів, як повага суверенітету і суверенної рівності держав. Статут ООН забороняє втручання у справи, які стосуються внутр компетенції будь-якої держави, навіть ООН. 5. П-п сумлінного виконання міжн зобов’язань ще іноді розглядають як п-п поваги міжн зобов’язань. 6. П-п взаємної вигоди – один із загальновизнаних п-пів МП, яким найчастіше керуються у МЕВ. Цей п-п тісно пов’язаний з таким п-пом, як суверенна рівність держав. В Хартії ек прав і обов’язків держав 1974 р. ці п-пи розглядаються як такі, що взаємно доповнюють один одного. 7. Принцип рівноправ’я і само визнач народу закріплен у Статуті ООН. Всі народи мають право вільно визначати без втруч іззовні політ, ек, соц, культурн розвиток.  8. Принцип розгляду міжн спорів мирними засобами. Всі спори мають виріш. у спосіб, що не піддає загрозі міжн мир, безпеку, справедливість. 9. Принцип утримання у своїх міжн відносинах від погрози застосув сили або її застосув як проти територіальної недоторканності і політ незалежності б-якої. держави. Погроза, застос сили – порушення норм МП і Статуту ООН; не повинні застосов-ся як засіб регулюва міжн питань.

59. Види МЕДогов, їх хар-ка.

МЕД-добров-но укладені між державами рівноправні угоди ек хар-ру, в яких закр-ся норми і принц-пи, що рег-ть МЕВ. Види договорів: 1) односторонні, двосторонні та багатосторонні; 2) сплатні й безоплатні; 3) формальні, реальні й консенсуальні.

Якщо договірні зобов’язання має лише одна сторона- одностор договір, якщо дві-це двостор договір. Більшість договорів є двостор. До одностор належать лише окремі види договорів, напр, договір позики, договір дарування. Двостор договори-договори, в яких обидві сторони мають взаємні зобов’яз і відповідні права, тобто коли кожна із сторін виступає і як кредитор, і як боржник. Друга група договорів-сплатні і безоплатні. Практика міжнар ек співр-ва свідчить про те, що переважно договори укладаються на взаємовигідній, оплатній основі. Це відповідає одному із уже згадуваних загальних принципів МП-принципу взаємовигоди. В межах оплатних договорів, коли одна із сторін отрмує якусь користь, вона повинна забезпечити іншій стороні відповідну, як правило, еквівалентну вигоду.  Безоплатн-дог, для яких не характерна взаємна компенсація, їх називають ще благодійними, дог(дарування, безвідсотк позики, звільнення від оплати боргу, надання безоплатн послуг). Формальні - для укладення яких, крім взаємної згоди сторін, потрібне дотримання певної чіткої форми. Відповідно до чинного в багатьох країнах законодавства недотримання форми договору веде до визнання його недійсним з усіма негативними наслідками, що випливають з цього. Реальними визнаються договори, в основі яких лежить не лише досягнення згоди, а й їх гарантоване виконання. До цієї групи договорів відносять, наприклад, договори позики, закладу, зберігання. Консенс-ні - за якими з усіх суттєвих умов досягнута згода сторін. Вони вважаються укладеними і набирають чинн не в момент виконан,а в момент досягнення згоди. Виділ.торгов договори, угоди про товарообіг, угоди про ек і техн. співр-во,угоди про інвестиц,податкові угоди та кредитні угоди. Торгові Д- встановлюють принципи торго-ек.відн-н між 2 країнами і закріплюють певні норми, що створ. правову базу таких відн-н. Угоди про ек і техн. співр-во- мають універс, довгостр хар-р, здійсн-ся в різних галузях ек і пром-техн співр-ва.

Кредитні уг-догов,в яких визнач-ся основні умови та принц надання між нар кредитів. Податк угоди-спрямров на усун подвійного оподаткув тов, посл, що надаю-ся в межах ек та наук-техн співр-ва. Багатостор конвенції- містять кодифіковані норми+стабільність змісту,що забезпеч висок рівень передбачуваності поведінки учасників МВ, вони відрізняються якістю та науков обгрунтов-тю.

60. Види міжн ек співр-ва в рамках МО та їх заг хар-ка

Важливим елементом світов ек системи є МО, через які здійсн-ся між нар співр-во в усіх напрямках. МО-стабільний інститут багатостор між нар-х відносин, який створ-ся, щонайменше, 3ма сторонами і має погоджені учасниками цілі, компетенцію та свої постійні органи. Нині у світі нараховується понад 4 тис МО. У міру розвитку ек відносин стає неможливим і не­доцільним укладення лише двосторонніх договорів та угод. Чи­мало країн заінтересовані у розширенні співр-ва з ряду важливих загальних напрямів зовнішньоек діяльності (торгівлі, науки та техніки, транс по перевезень, будівницт­ва) на основі багатостор між нар ек відносин.  Один з ефективних шляхів побудови багатостор ек співр-ва-створення міжнар ек орг, покликаних сприяти укладенню багатосторонніх договорів, формуванню міжнародних механізмів з нагляду і кон­тролю за їх виконанням, розробленню та встановленню норм. Видами міжн ек співр-ва в рамках МО є провадження торгівельної, наукової, технічної, освітньої, миротворчої, дослідницької,  врегулювання спорів і суперечок, валютно-кредитн, транспортної і т.д. співпраці між країнами в рамках МО. Торгівельна діяльність відбувається в рамках таких МО, як СОТ,СНД,Конференц ООН з торг та розв(юнктад), Міжн Торг Центр, в рамках міжнар товарних організацій, Групи 77, ОПЕК тощо. Науково-технічна (Міжуряд комітет з наук і техн з метою розвитку, Центр з питань науки і техн, Всесв орг з пит зах інтелект вл-і,ПРОООН, ЮНЕСКО, Центр з науки і техн ), Транспортна (Міжн Морськ Орг, Рада СНД з зал трансп., Спілк автодорожн служб залізниць, Міжнар авіатр асоціац, Міжнар орг-ція цив авіац-ІКАО, Міжурядова морська консультативна організ,), Миротворча та консультативна (миротв місії ООН, група «восьми», Всесвітня поштова спілка,Бюро між нар-х виставок), Бізнесова(Св.Банк, Міжн банк ек співр-ва, Європейськ діловий конгрес),Кредитна(МБРР, ЄБРР,МВФ, Між нар асоціац розвитку), Інвестиційна (БагатостАгенцГарантувІнвестиц, Центр по вир івн спорів, Європ-й Інвест-й банк,Чорном банк торгівлі та розвитку).

61. Основні етапи і зміст порядку укладення міжнар договорів Укр.

ЗУ про міжн ек договори У від 2004 р

До міждерж між нар-х договорів Укр належать:а) політ, мирні, територіальні і такі, що стосуються дер­ж кордонів, розмежування виключної (морської) економіч­ної зони і континентального шельфу У;б) що стос. прав, свобод та обов’язків людини і громадянина; в) про участь У в міждержавн. союзах та інших міждер­жав. об’єднаннях (організаціях), сис-мах колективної безпеки;г) про військ. допомогу та направлення підрозділів Зброй­них сил У. до інших держав чи допуску підрозділів зброй­н. сил іноземних держав на територію У., умови їх тимча­с. перебування, у тому числі терміни виведення, фінанс.-економ.і, еколог. та ін.і наслідки і компенсації; д) про використання території та прир. ресурсів У.;є) яким за згодою сторін надається міждерж. характер. 1.Пропозиції щодо укладання міждерж. договорів подаються Президентові У. Пропозиції щодо укладання міжнародних договорів України подаються Мін. закордонних справ У. Інші мін. та центр. органи виконавч. влади, а також Верх суд У., НБУ, Ген. прокуратура У. подають пропозиції щодо укладення між­нар. договорів У. разом з Мін. Закорд справ У. Рада міністрів АРК, об­л. держ. Адм-іністрації подають пропозиції щодо укладення міжнар. договорів У. через Мін. закордонних справ У., інший центральний орган виконавчої влади, до компетенції якого належать питання, які пропо-нуються для вре­гулювання міжнар. договором.

У пропозиціях обґрунтовується необхідність укладення між­н. договору, визначаються можливі політ., правові, соц.-економ., фін., гуманітарні та ін. наслідки йо­го укладення, вказуються суб’єкти виконання міжнар. договору, пропонується склад делегації чи представник У. для ведення переговорів, прийняття тексту міжнар. договору чи встановлення його автентичності. До них додається проект міжнар. договору та у разі необхідності проект рекоменда­цій делегації чи представникові У.. Уряд У. розглядає внесені пропозиції і не пізніше як у 10денний термін подає їх разом з відповідними висновками Президентові У.

Пропозиції щодо укладення міжнародних договорів У. можуть подаватися АРК в особі її вищих органів законод. і виконавч. влади. 2.Рішення про проведення переговорів і про підписан­ня міжнар договорів Укрприймаються През У.;

Згідно Закону ведення переговорів щодо підготовки тексту міжнар договору, його прийняття, встановл його автентичності або підписання міжнар договору У. здійснюються лише уповноваженими на те особами. Прези­дент України, Прем’єр-Міністр України і Міністр закордонних справ України мають право вести переговори і підписувати між­нар. договори України без спеціальних повноважень. Крім того, глава дипломатичного представництва У. в іноземній державі або глава представництва У. при міжнародній ор­ганізації також має право вести без спеціальних повноважень пе­реговори про укладення міжнародного договору, підготовку текс­ту міжнародного договору та його прийняття з державою акре­дитації або в рамках відповідної міжнародної організації.

Повноваження на ведення переговорів і підписання міжнарод­них договорів України надаються През-м Укр. Делегація чи представник України, наділені відповідними по­вноваженнями, зобов’язані вести переговори чи здійснювати інші дії відповідно до наданих їм повноважень та директив.

3.Делегація чи представник України подають Президентові звіт про виконання директив. Звіт повинен містити погоджені з Мін. закордонних справ У. висновки та пропозиції щодо наступних дій з укладання міжнар. договору.

4. Надання згоди Укр на обов’язковість для неї  міжнар договору. 5. Ратифікація міжнародних договорів України (прийняття тексту, встановлення автентичності тексту (перев-ка, що 2 вар-ти догов мають однаков Юр силу), парафіювання-ініціали

6. Обмін ратифікаційними грамотами. 7. Затвердження міжнар договорів Укр..8. Приєднання Укр до міжнар договорів або їх   прийняття

9. Набрання чинності міжнар договорами Укр

62. Осн полож ЗУ “Про міжнар комерц арбітр”.

Вводиться в дію в 94, Із змінами 2003, та 2005

До міжнар комерц. арбітражу  можуть  за  угодою сторін  передаватися:

-спори з договірних та інших  цивільно-правових  відносин,  що виникають при  здійсн.  зовн. торгов.  та  інших  видів міжнародних  економ. зв’язків,

-якщо  комерційне  п-во хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном, а також спори п-в з  іноз.  інвестиціями  і міжнар. об’єднань та орг-цій,  створених  на  території  У.,  між собою,

-спори між їх учасниками, а  так  само  їх  спори  з  іншими суб’єктами права У.

арбітраж” – будь-який арбітраж (третейський суд) “третейський суд” – одноособовий  арбітр  або колегія арбітрів. “суд” – відповідний орган судової системи держави; термін “комерційний” тлумачиться широко і охоплює  питання, що  випливають з усіх відносин  торгового  характеру, – як договірних, так  і  недоговірних

Арбітражна  угода – це  угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в  зв’язку з  будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають  вони  договірний  характер чи  ні.

Суд, до якого подано  позов  у  питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить  про це  не  пізніше  подання  своєї  першої  заяви  щодо  суті  спору,припинити провадження у справі і направити сторони  до  арбітражу, якщо не визнає, що  ця  арбітражна  угода  є  недійсною,  втратила чинність або не може бути виконана.

Сторони можуть за  власним  розсудом  визначати  к-сть арбітрів.  Якщо сторони не визначать цієї кількості, то призначаються три арбітри.

При арбітражі з трьома арбітрами  кожна  сторона  призначає одного арбітра, і двоє призначених таким    чином арбітрів призначають третього арбітра;

Якщо сторона не  призначить  арбітра протягом 30 днів  після  отримання  прохання  про  це  від  другої сторони або якщо двоє арбітрів  протягом  30  днів  з  моменту  їх призначення не домовляться про призначення  третього  арбітра,  на прохання  будь-якої  сторони   арбітр    призначається  Президентом  Торгово-промислової палати У. Якщо під час процедури призначення, узгодженої сторонами:

- одна із сторін не дотримується такої процедури;

- сторони або два арбітри не можуть досягти  згоди  згідно  з такою процедурою;

- третя особа,  включаючи  установу,  не  виконує  яку-небудь ф-цію, покладену на неї згідно з такою процедурою, будь-яка сторона може просити Президента  Торгово-промисл. палати У. вжити  необхід.  заходів,  якщо  тільки  угода   про процедуру призначення не передбачає  інших  способів  забезпечення призначення.

Рішення з будь-якого  питання Президента Торгово-промисл. палати У. не підлягає оскарженню.

Відвід арбітру може бути заявлено якщо існують обставини, що викликають обгрунтовані  сумніви  щодо  його неупередженості  або незалежності,  або  якщо  він не має кваліфікації, обумовленої  угодою  сторін. Сторона  може  заявити відвід арбітру, якого вона призначила або у призначенні якого вона брала участь, лише з  причин,  які  стали  їй  відомі  після  його призначення.

У разі, коли  арбітр  юридично  або  фактично  виявляється неспроможним виконувати свої функції  або  невиправдано  довго  не виконує їх з інших причин,  його  мандат  втрачає  чинність,  якщо арбітр бере самовідвід або  сторони  домовляються  про  припинення мандата.

Якщо мандат арбітра припиняє чинність або арбітр сам бере самовідвід з будь-якої іншої причини, або через те, що його  мандат  скасовується угодою сторін, а також в будь-якому іншому випадку припинення  чинності мандата арбітра, новий арбітр призначається  згідно  з  правилами, які були застосовані при призначенні арбітра, якого замінюють.

Сторони можуть на свій розсуд  домовитись про місце арбітражу. В разі відсутності такої домовленості місце арбітражу визначається третейським судом з урахуванням  обставин  справи, включаючи фактор зручності для сторін.

Третейський суд або сторона за згодою третейського суду можуть звернутися до компетентного суду цієї держави  з  проханням про сприяння в отриманні доказів. Суд може виконати це прохання  вмежах своєї компетенції і згідно  із  своїми  правилами  отримання доказів.Третейський суд приймає рішення  згідно  з умовами угоди і з  врахуванням  торгових  звичаїв,  що  стосуються даної угоди. Третейський суд приймає  постанову    про припинення арбітражного розгляду, коли:

-  позивач  відмовляється  від  своєї  вимоги,  якщо  тільки відповідач  не  висуне заперечень  проти  припинення  розгляду і третейський  суд  не  визнає законний  інтерес   відповідача

остаточному врегулюванні спору;

- сторони домовляються про припинення розгляду;

- третейський суд визнає, що  продовження  розгляду  стало  з якоїсь причини непотрібним або неможливим.

Арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було  винесено,  визнається  обов’язковим і при  поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статей цього закону

64.Особл і світовий досвід регулюв діяльн ТНК на рег рівні.

Міжнар.-правове регулюв діяльності ТНК як на регіональн., так i на універсальн. рівнях сьогодні ще далеке від бажаного, хоча вже є міжнар.-правові документи, які використ. для регулюв. діяльності ТНК. Щодо регіональ. рівня, то до таких документів передусім слід віднести прийняту 1976р Декларацію про міжнародні інвестиції- та багатонаціональні підприемства

До Декларації додавався ще й такий документ, як Kepівніi принципи для багатонаціональних підприемств. Норми цього документа не мають імперативного обов’язкового характеру. їх виконання е добровільною справою

Керівні принципи ТНК:

-дотримання міжнародного права;

-підпорядк.праву країни перебуван;-урахування політики цієї країни у галузі розвитку та права;  -співр-во з країною перебування з недопущ практики підкупу та субсидій, – обов’язкове невтруч у внутр. справи

Важливу роль у регулюванні міжнар. правових відносин за участі ТНК відіграють країни Андської групи—субрегіональн. торгов.-економ. об’еднання, створеного в межах Латиноамериканської асоціації інтеграції. Андський пакт укладено у 1969 p. Болівією Колумбією, Перу, Чилі (до 1976 p.) i Еквадором. Основн цілями групи цих країн є використ інтеграції для прискорення економ. розвитку країн-учасниць; сприяння поступовому перетворенню іноземних компаній в нац. i змішані; врівноваж. впливу Аргентини, Мексики i Бразилії в цій Асоціації. Країни-члени Андської групи виступають за розвиток торговельно-економ. співроб., проти засилля іноз. к-лу в країнах регіону.

У межах цієї групи країн-учасниць була створена Комісія Картахенської угоди, за рішенням якої виділяються багатонац. i транснац. п-ва.

Багатонац.і п-ва—це акціонерні п-ва, місце перебування та центр управління якими знаходяться в peгіонi країн-учасниць. Контро-люються вони ззовні. Транснац. п-ва — це такі п-ва, центр управління якими знаходиться за межами регіону країн Андського пакту, а їхня діяльність здійсн. в межах цього регіону через дочірні п-ва, відділення чи якісь інші їх структурні ланки.

У межах країн цієї групи у 1970р був прийнятий i Кодекс іноземних інвестицій, який містить уніфіковані правила щодо здійснення діяльності іноз. інвесторів, зокрема i ТНК.

Отже, міжнар.-правове регулювання діяльності ТНК на регіональн. рівні відіграе певну роль, але воно ще не спромжне захистити країни, особливо ті, які стали на шлях самостійного розвитку. Тому саме ці країни i висунули вимоги про встановлення нового міжнародного економічного порядку, в межах яко-го здіснювалося б правове регулювання діяльн. ТНК

65.Особл.і міжнар. інвест. спорів, правові підстави і порядок їх виріш.

Конвенція про порядок вирішення інв. Спорів між держ та іноз. Особами 1965. До компетенції Міжнар. центру з урегулювання інвестиц. Спорів (ств на підставі Конвенції) належить виріш правових cпopiв, що виникають безпосередньо з відносин, пов’язаних з інвестиц, між Договірною державою (або будь-яким уповноваженим її органом) та осо­бою іншої Договірної держ., за наявності письмової згоди учасників спору про його передання для вирішення Центру. Сторони, що досягли такої згоди, не вправіi відмовитися від неї в односторонньому порядку.

Будь-яка Договірна держ. вправі в момент ратифікації, приєднання або схвалення Конвенції, а також у будь-який час після цього повідомити Центр про категорію чи категорії cпорів які підлягають або не підлягають вирішенню Центром. Ген. секретар сповіщае про вказане повідомлення вci інші Договірні держ.

Жодна з Дог. Держ. не може забезпечувати захист або звертатися з позовами міжнар.-правового х-ру, якщо мова йде про спори між її особами та іншою Дог. Держ., з приводу яких е згода про передання чи про передання їх у майб. для вирішення через арбітраж, за винятком випад-ків, коли Дог. Держ. відмовиться виконувати дії відповідно до рішень, прийнятих стосовно такого спору. Примирювальна комісія скл. з одного або непарної к-кості посередників, що признач. за згодою Cторін. Якщо останні не домовилися про к-ть посередників та порядок їx признач., до Koмісії входять 3 посередники, одного з яких признач. кожна зi сторін, а третій, що е го­ловою Koмiciї, признач. за їx згодою. Посередн. може бути особа, що не належить до числа посередн., за винятком випадків, коли признач. здійснюеться головою Адміністративної ради.До обов’язів Koмiciї належить з’ясування обставин, за яких між сторонами виник cпip. 3 ціею метою Комісія користуеться правом розглядати cпip на будь-якій стадії та час від часу пропонувати ім умови, за яких cпip може бути врегульований. Сторони зобов’язані добросовісно співр-чати з Koмicieю, щоб вона могла виконувати покладені на нeї обов’язки, i серйозно ставитись до її рекомендац.

Б-яка Догов. Держ. або її особа може звернутися до арбіражної процедури.

Арбітраж скл. з одного або непарн. к-кості арбітpiв признач. за згодою сторін. У випадку, якщо сторони не домов. про к—ть ap6iтpiв та порядок їx признач., до арбітражу входять три арбітри, одного з яких признач. кожна iз сторін, а третій, що е головою арбітражу, призначаеться за їx зго­дою. Арбітром може бути призначено особу, що не входить до списку ap6iтpiв, за винятком випадків, коли признач. здійснюеться Головою Адмістр. ради. Якщо сторони не домовились про інше, арбітраж на вимогу однієї з них приймае pi-шення стосовно додатк. або зустрічних вимог, пов’язаних безпосер. з предметом спору, за умови, що це відповідае згоді стopiн, порядку виріш. cпopiвi компетенції Центру.

Рішення арбітражу е обов’язковим для сторін i не підлягае апеляції або іншому способу оскаржения, за винятком передба-чених у Конвенції.

Дог. Держ. визнае рішення арбітражу, прийняте відповідно до цієї Конвенції, як обов’язкове та таке, що забезпеч. ви­конання грошових зобов’язань, покладених рішенням арбітражу, в межах cвoeї тepитopiї так само, якби це було остаточне рішення її судового органу.

Примир. та арбітражна процедури розгляду спору проводяться в місці знаходження Центру, якщо в подальшому не буде передбачене інше.

66.Ос-сті міжнарКод поведінки як джерела МЕП

Своєрідними джерелами МЕП є м\н кодекси поведінки. Вони почали створюватись наприкінці 70-х років з ініціативи країн, що розвиваються. В цих м\но-правов документах систематизовані правила поведінки відповідних суб’єктів м\н ек відносин (лінійних конференцій, ТНК) або у відповідному напрямі ек діял-ті (передача технологій, контроль за обмеженням ділової практики). Одним із перших таких кодексів був розроблений Конференцією 00Н з торгівлі і розвитку Кодекс проведення лінійних конфер/, норми якого рег. орг. лінійних перевезень у галузі торг. мореплавства.

Важливим кодексом е Міжнародний кодекс рекламної діяльно-сті, який був розроблений Міжнародною торговельною палатою. Biн поширюеться на Bci види реклами будь-яких товарів i послуг.

Поведінку державних службовців регулюе Міжнародний кодекс поведінки державних посадових oci6, який був прийнятий відповід-но до резолюції Генеральноі Асамблеі ООН 12 грудня 1996 р

67. Особл.і правового регулюв. міжнар. морських перевезень

Важливе значення для регулюв. морських перевезень має ММП — с-ма правових норм і принципів, що регул. відносини, які виникають у процесі використ. Світового океану для торг. і військ. мореплавства, риболов. і морськ. промислу, добування біолог. і мін. рес-сів, проведення наук. дослідж.

В основі таких відносин лежить принцип свободи відкритого моря, відповідно до якого всі держ. і народи мають рівні права на корист. Світ. океаном.

Джерелами міжнар. морськ. права є Статут ООН, Женевські Конвенції 1958 р. (Про територіальне море і зону, яка прилягає до нього; Про відкрите море; Про конти­нент. шельф; Про рибальство і охорону живих ресурсів), Конвенц. охорони людського життя на морі 1960 р. Особливо важливе значення має Конвенція ООН з морського права 1982 р. Вона охоплює питання, пов’язані з мореплавством і перельотами, розвідкою і розробкою рес-сів, рибальством і судноплавством та ін. Конвенція визнач. морські зони, правила проведення морських кордонів, права, обов’язки та відповідальність держав, механізм урегулюв. Спорів. Правове регулюв. міжнар. морських перевезень передб. також з’ясування питань, пов’язаних з визна­ч., 1)режиму торг. суден у відкр. морі та в територ. водах і, 2) режиму торг. суден у міжнар. протоках і каналах, а також у портах.

Відкрите море (всі ч-ни моря, які не входять як до територ., так і до внутр. вод якої-небудь держави) вільне для доступу всіх держав і жодна з них не має права претендувати на підпорядкування якої-небудь його ч-ни своєму суверенітету. Перебуваючи у «відкритому мopi», судна повинні плавати під прапором лише однєї держави (крім випадків, передбачених у Міжнародних договорах), підкорятись юрисдикції тієї держави, під прапором якої вони перебувають. Не дозволяеться під час плавания або стоянки при заході в порт міняти свій прапор (крім випадків переходу права власності на судно або зміни реестра-ції). Судно мае свою приписку у порту відповідної держави, мае прапор цієї держави i підпорядковуеться у відкритому Mopi лише її юрисдикції.

Важливе значення мають питання, пов’язані з користуванням протоками. Вони мають різний міжнародно-правовий режим. Користування протоками Гібралтарською, Балтійс-ю, Магеллановою і Лаперуза є вільним і безмитним. Щодо режиму Чорном-х проток, то він визначений спеціальною Конвенцією 1936 р.

Відповідно до неї прохід через ці протоки у мирний час для вcix торговельних суден вільний, але потребуе дотримання певних сан. норм. Судна підлягають сан.огляду з боку представників влади Туреччини. Якщо стан судна відповідае сан. нормам, що засвідчено відповід-ними документами, то воно може не зупинятись у протоках i йти своїм курсом. Якщо ж нi, то мае зробити зупинку для ретельного сан. огляду, а також сплатити вартість наданих послуг. У paзi війни i за умови, що Туреччина буде нейтральною країною, зберігаеться принцип вільного проходу як для воюючих, так i нейтральних країн. Якщо ж Туреччина буде воюючою країною, то вона пропускав судна лише тих країн, які не перебувають з нею у стані війни. Відповідний міжнар.-правовий режим мають канали: Суець-кий, Панамський, Кільський. Прохід через Панамський канал регулюеться пра­вилами, встановл. США, i договорами, укладеними США з іншими державами. Незважаючи на формальне право вільного проходу через цей канал (судна будь-якої держави), адміністрац. каналу мае право на свій розсуд за наявності певних підстав (неналежний сан. стан, небезпечн. вантаж) заборонити цей прохід.

Конкретним міжнародно-правовим режимом наділені і порти.Згідно з положеннями  Барсе-лонської конференції (1921 р.) флоти всіх країн вільно користуються будь-яким відкритим портом. Крім того, всі збори в портах мають здійснюватися на умовах рівності і в розумних межах. Lex flagi – закон прапора

68. Особл. правового регулюв. міжнар. Співроб. в галузі науки і техн.

Важливу роль у розвитку міжнар. Наук.-техн. співроб. відіграла резолюція Ген. Асамблеї ООН (1996 р.) «Досягнення науки i техніки та їх вплив на міжнародну безпеку». У ній рекомендуеться державам-членам ООН вивчити шляхи вдосконал міжнар. правових норм, що стосуються передання високих технол. i мають військове застос.

Функціі в галузі науки i техніки:

-розроблення поліики у галузі науки i техн.:

-прогнозування напрямів НТП

-здійсн. про­грам наук. досліджень;

-орг-ція регіон. міжнар. зв’язків;

-забезп. діяльності наук.-техн. праців-ників;

-інформаційна діяльність

Конференція ООН з питань засто­с. досягнень науки i техн. в інтересах менш розвинутих краін. Проведення Конференціі стало важливим заходом, спрямованим не лише на використ. досягнень НТП для задовол. потреб краін, що розв., а й пов’язаних з інтеграц. зусиль учених cвітy в iнтepecax загального прогресу. Це підтвердила й 2га конферен. ООН_з питань_науки i техн. з метою розвитку ідень, 1979 р.). Вона прийняла Програму діі щодо використання досягнень науки i техн. для економ. розв. всіх краін, особливо для тих, які розвив.Програма передб. не лише зміцнення icнуючих міжнар. відносин у галузі науки i техн., а й пере­гляд іх стр-ри, підвищення ролі ООН у цьому важливому на-прямі Міжнародного співробітництва.

Міжурядовий комітет з науки i техніки з метою розвитку (1979 р). До його ф-цій входить: надання допомоги Ген. Асамблеі в розробленні директивних принципів для пого-дження політики органів, організацій i підрозділів ООН щодо наук техн діяльності, виявлення першочергових завдань з оперативного планування розвитку науки i техніки на нац., субрег., регіональному, міжрегі. i міжнар. рівнях i підготовки оперативного плану здійснення Віденськоі Програми..

Допоміжним органом Міжурядового комітету з науки й техн.з метою розв. став Консультативний комітет з науки і техн. з метою розвитку, заснований (ЕКОСОР) у 1980 р. Головним завданням цього комітету е надання Міжуряд. комітету консультат. послуг у галузі науки и техн.

Генеральною Асамблеею у межах Секретаріату ООН був створений Центр з питань науки i техніки з метою розвитку. На нього покладено вивчення питань, пов’язаних з досягненнями науки i техн. i вибором альтернативних шляхів розвитку країн наданням ім допомоги у використанні можливостей, що виникають у зв’язку з новими напрямами науки та техн.; зі створ. внутр. науково-технічного потенціалу краін, які розвив.

ЮНЕСКО розробляе спец. наук. програми. Програма розвитку ООН (ПРООН). Особливого значения ця програма надае питаниям науково-тех-нічної допомоги краінам, що розвив. В іі рамках здійсн. сприяння у переданні технолог. для державного i приват. секторів, направления до цих краін експертів, консультантів, сприяння підготовці науково-технічних кадрів тощо.

Крім того науково-технічне співробітництво регулює ряд багатосторонніх договорів:

Договір про принципи діяльн.і держав щодо дослідж. i використ. космічного простору, у т. ч Місяця та інших небесних тіл (I966 p).

Угода 1967 р. про врятув космонавтів, повернення космон-в i повернення об’ектів, запущених у космічний npocтip

Конвенція 1971 р. про міжн. відповідальність за шкоду  заподіяну космічним об’єктам.

Конвенція 1974 р. про реестрац. об’ектів, які запускаються в космічний npocтip.

Конвенція ООН з морського права 1982

69. Особл. прав регулюв міжнар. Співроб. у галузі с/г в сучасних умовах.

Практично держави вcix континентів вступають у міжнар. економ.і відносини, пов’язані iз обміном продукцією с/г. Сприяння розвитку цих відно­син, удосконаленню їх міжнар.-правового регулюв. — завдання ряду міжнародних економічних організацій. Практично вci регіональні ек. комісії ЕКОСОР  займаються пи­таниями організації міжнар. спів роб. в галузі с/г

Продовольча i с\г організація ООН (ФАО). 1945р. До складу ФАО нині входить понад 174 країни світу й 1 міжнар  орг-ція — ЄС.

ЦІЛІ : -підвищ. п родуктивн. с/г i покращ. умов життя сільського насе­л. -полішення харчування i підвищ. життевого рівня на­селения; -вивч. світ. продов. становища i кон’юнктури на світ. ринку важливих прод. товарів; -розробл. для країн-учасниць рекомендац. у галузі виробн. i збуту с/г продукції; -надання техн. допомоги країнам-членам,  -сприяння наук. дослідж. у галузі с/г . -визнач. політики щодо між уряд. угод з окремих с/г товарів.

На Всесвітній продовольчій конференцій, що відбулась у Римі (1974 р.), зазначалося, що кількістъ тих, хто голодуе, недоїдае, збільш. Вона досягла 550 млн oci6.

Всесвітню продовольчу Раду (ВПР) 1974 р, Вона е вищим органом ООН з проблем продовольства та інших суміжних питань.

ВПР розглядае проблеми, пов’яз.і з продовольством у світі, i розроб. певні рекомендац. У процесі своеї діяльн. во­на співроб. з Прод. i с/г організаціею ООН, Міжнар. фондом с/г розвитку та іншими орг-ціями системи ООН.

На сесіях ВПР були вироблені пропозицї, спрямовані на зупинення тенденції до посилення голоду. За її участю у 1980 р, був створений Міжнар. Надзвич. Прод. резерв.

Міжнародний фонд сільскогосподарскього росзвтку(ІФАД) 1976 р— міжнар. спеціаліз. установа ООН. ств. з метою збільш. виробн. прод. харчування. ІФАД надае на пільгових умовах кредити. Нині він підтримує 75 % проек­та, а решту фінансуе разом із Всесвітнім банком, МАР i різними банками розвитку (Африк., Азіатськ., Міжамерикан. та Іслам.). Кредити ІФАД видаються під проекти, пов’яз. із здійсн. контролю над водними рес-сами, комплексним розвитком сільськ. районів. Вони видаються також дрібним фермерам під розвиток тваринництва, поставку i розподіл добрив. Допомога ІФАД надаеться лише державам — його членам, яких налічуеться понад 160.

Відповідні функції щодо міжнародного с\г співроб виконують Міжнар. асоціація з контролю якості насіння, Міжафрикан. бюро з грунтів i економіки с/г, Міжнар. комісія з перероблення с/г продуктів, Міжнар. бюро з виноградарства і виновиробництва, Міжнар. комітет з чаю .

Основним засобом правового регулювання міжнар. співробітництва у галузі с/г е двосторонні договори (угоди). Всесв.i конференц. з агарної реформи i розв. сільських районів (1979 р.). Всесв. конференц. з розвитку i рац. використ. рибних pecypciв (1974 р.), Міжнар. Конференц. з питань харчування (1994 р.).

70.Особл. правового регулюв. співроб. держав в сфері міжнар. інвестицій.

Важливе значення в регулюванні міжнародних інвес­тиційних відносин належить багатостороннім      міжнародним угодам. Однією з них є Конвенція 1965 р. про по­рядок виріш. Інвестиц.х спорів між держ. та іноз. особами.

До компетенції Центру належить виріш. правових спорів, що виникають безпосередньо з відносин, пов’язаних з інвестиц., між Договірною держ. (або будь-яким уповноваж. її органом, про який Договірна держ. повідомила Центр) та осо­бою іншої Договірної держ., за наявності письмової згоди уча­сників спору про його передання для вирішення Центру. Сторо­ни, що досягли такої згоди, не вправі відмовитися від неї в односторонньому порядку.

Сеульська конвенцію 1985 р. про заснування Багатостороннього агентства з гарантій інвестицій (БАГІ). воно є юр. особою та має такі права: укладати контракти; придб. й прод. рух.е й нерух. майно; порушувати судові справи.

Для досягнення цієї мети Агентство надає гарантії, в тому чи­слі спільне й повторне страх. від не комерц. ризиків щодо інвестиц., що мають місце у якій-небудь державі-члені, з інших держав-членів; здійсн. відповідну додатк. діяльн. стос. сприяння потоку інвестиц. у держави, які розвив., й між ними, а також корист. іншими додатк. пов­новаж., які можуть знадобитися для реалізації даної мети.

Угода щодо торговельних аспектів іноземних інвестицій (ТРІМС) містить сис-му відповідн. стимулів та обов’язків сто­совно діяльності ТНК на територ. певної держ. з тим, щоб не ігнорувались їхні інтереси, насамперед економі. у цій Угоді сформул. Найважлив. вимоги щодо поведінки ТНК як інвесторів, а саме: 1)вимога місцевого значення, згідно з якою іноз. інвестор зобов’язаний продавати на місц. ринку частину виробле­них на територ. країни прийняття товарів або послуг у розмірі встановл. мін. % від кінцевого валового проду­кту чи розвивати відповідну виробничу галузь у даній державі; 2)експортні вимоги, які зобов’язують інвестора експорт. час­тину виробл. прод-ції на таких умовах: а) не менше визначено­го мін. обсягу виробл. продукту,

б) установл. аб­солютної к-кості кінцевого продукту, в) визнач. к-кості, яка    б компенсувала імпортні закупівлі іноз. інвестора.

До інших вимог, які визначені у цій Угоді та є обмежувальн. заходами для іноз. інвестицій, можна віднести такі: передання технологій; дотрим. принципу рівного доступу господа­рюючим суб’єктам країни, в яку надходять інвестиції, до інвести­ц. проекту; вимоги надання роб. місць, місця розташу­в., фінансування, якими встановлюються особливості викорис­тання місцевих труд. ресурсів, номінальний розмір п-ва, правила залучення місцевих фінанси. рес-сів тощо.

Важливі положення містить Хартія економічних прав і обо­в’язків держав 1974 р: наці. контроль над іноз. інвести­ціями є формою реалізації державою її невід’ємного сувереніте­ту.

71.Особлив. правового режиму іноз. інвестицій на території У.

«Про режим інозем­ного інвестування» 1996

Іноземні інвестори-перелічені суб’єкти інвестиц. діяльності на території У.:  -юр. особи, ств. відповідно до законод. іншого, ніж законод. У; -фіз. особи, які не мають постійного місця проживання на території У; -іноз. держави,  -міжнар. урядові та неурядові організації; -інші іноземні суб’єкти інвестиц. діяльності,. Іноземні інвестиції це всі види цінностей, що вклад. безпосередньо іноз. інвесторами в об’єкти інвест. діяльності згідно з чинним законод. У. з  метою отримання прибутку або досягнення соц. ефекту.

П-во з іноз. інвести­ц.и — це п-во будь-якої органі­зац.-правової форми, ств. за законами У, іноземна інвестиц. у стат. фонді якого становить 10%.

Іноз. Інвестиц. можуть здійсн. у вигляді:

•іноз. валюти, що визнається конвертов. НБУ

• валюти У-при реінвестиціях в об’єкт первинного інвестування чи будь-які інші об’єкти інвест. відповідно до законод. Ук. за умови сплати податку на прибу­ток (доходи); •будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов’язаних з ним майнових прав; •акц., обліг., ін.х цін. пап., корпорат. прав

•грош. вимог та права на вимоги виконан. договірних зо­бов’язань, які гарант. першокласн. банками і мають в-ть у конверт. валюті, підтверджену згідно з законами (процеду­рами) країни-інвестора або міжнар. торговельними звичаями; •будь-яких прав інтелект. вл., в-ть яких у конверт. валюті підтверджена відповідно до законів (про­цедур) країни інвестора або міжнар. торговельних звичаїв, а також підтверджена експертною оцінкою в У., у т. ч. легалізовані на території У. авторські права, права на вина­ходи, корисні моделі, промисл. зразки, знаки для товарів і по­слуг, «ноу-хау» •прав на здійсн. госп. діяльності, у т. ч. пра­ва на користування надрами та використання прир. ресурсів, наданих згідно із законод. або договорами, в-ть яких у конвертованій валюті підтверджена відповідно до законів (проце­дур) країни-інвестора або міжнар. торговельних звичаїв.

Іноз. інвестиц. можуть здійсн. у таких формах:

•часткової участі у п-вах, які створюються спільно з укр. юр. і фіз. особами, або придбання частки діючих п-в; •ств. п-в, що повністю належать іноз. інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноз. юр. осіб або придбання у власність діючих п-в повністю; •придбання не забороненого законами У. нерух. чи рух. майна, , пря­мим одержанням майна та майнових комплексів або у вигляді цін. пап.; •придбання самостійно чи з участю українських юр. або фіз. осіб прав на користування землею та викорис. прир. рес. на те­рит. У.;

•придбання інших майнових прав; господ. (п-цької) діяльн. на основі угод про розподіл проду­кції;

•в ін. формах, які не заборонені законами У.

Іноз. інвестори мають право укладати договори (контрак­ти) про спільну інвест. діяльні. (виробн. кооперац., спільн. вир-цтво тощо), не пов’язану зі створ. юр. особи, згідно із законод. У. Сторони за догово­рами (контрактами) повинні вести окремий бух. облік і складати звітність про операції, пов’язані з виконанням умов цих договорів (контрактів), а також відкрити окремі рахунки в установах банків У. для проведення розрах. за цими договорами (контрактами).

Іноз. інвестиц., використ. в спец. вільних економ. зонах. Специфіка їх регулюв. ви­знач. законод. У. про спеціальні вільні еконо­м.і зони. Правовий режим іноземних інвестицій, який установлюється у таких зонах, не може створ. умови інвестування та здійснення госп. діяльності менш сприятливі, ніж передбачені Законом «Про режим іноз. інвестув.».

П-ва, створ. за участі іноз. інвестиц., а та­кож об’єкти (результати) спільної діяльності на територ. У. за участі іноз. інвестиц. без ств. юр. особи, в т. ч.  на основі договорів про вир-чу ко­операцію, спільне вир-цтво, сумісну діяльність тощо, підля­гають валютному і митному регулюв. та оподаткув. за правилами, визначеними законод. У. з питань валют­ного і митного регулювання та оподаткування підприємств, ство­рених без участі іноземних інвестицій, за винятком випадків, ко­ли законами У. встановлено пільговий порядок оподатку­вання п-в, створених без участі іноземних інвестицій.

72. Ох-зуйте ЄС як специф суб’єкт МЕП

Договір про створ. ЄС було підписано в 1992 р. в Маастрихті (Нідерланди) керівниками держав-членів Євр. Співтов. У 1993 р. договір набрав чинності. 1997 р. була підписана Амстердамська угода, яку можна розглядати як удосконал. варіант раніше підписаної Маастрихтської угоди.

На сьогодні ЄС являє собою найвищий ступінь європ-ї ек-ї і політ-ї інтеграції. До його складу входять 27 держав. ЄОВС, ЄЕС, ЄВратом складають ЄС і проводять: 1.Спільн. зовн. політику і політику у сфері між нар. безпеки. 2.Співробітн. у внутр. та правовій політиці.

Цілями ЄС стало:

-Утворення тісного союзу народів Європи;

-Сприян. збалансов. та довгострок. ек. прогресу;

-Посилення ек-го та соц-го співробітництва;

-Утворення ек-го та вал. союзу і створення єдиної валюти (вже утворена-євро); -Утвердж. власної ідентичності в міжнар. сфері, особливо шляхом проведення спільн. зовн-ї політики; -Розвит. співроб. у сфері юстиції та вн. Справ.

Неоднозначність його рис та ознак, відсутність аналогів цьому утворенню у практиці Міжнар. відносин е причиною існування різноманітних поглядів на його місце в сис-мі учаснків між нар. відносин.

Хоча варто зазначити, що це об’еднання ще й досі мае немало рис, які дають змогу розгля-дати його як МО. Напр., його основу становлять три між-народні організ.:ЄЕС, ЄOBC та  Євроатом. Правовою підвалиною існування всіх трьох організацій є міждерж. договори про іх створ.: Договір про створ. ЄOBC 1951 р., Договір про створення ЄЕС i Договір про створення Євроатому від 1957 р.

Органами управл. ЄС є Європ. рада, Європ. парламент, Рада Європ. союзу, Європ. комісія  та Європ. суд.

Діяльність ЄС регулюеться т.зв. правом ЄС, яке е вели­ким за обсягом нормат. масивом, що охоплюе значну к-ть різноманітних норм, які різняться юр. силою, iepapxiчними зв’язками, сферою дії, а також іншими ознаками. Kpiм цього, праву ЄС притаманна значна специфіка, яка полягае в тому, що це право е автономною сис-мою, яка мае основу в міжнародному правопорядку i межуе за своею природою, з одно­го боку, з міжнар. правом, а з іншого — з нац.

Склад джерел права ЄС : «первинне право» і «вторинне право». «Первинне право»-три установчi договори: Паризький договір про (ЄОВС) 1951 p. i два Римські договори 1957 р-проЄЕС та Євроатом з протоколами, декларац. та іншими док-тами, які е додатками до них; док-ти, якими до них вносились зміни та доповн., зокрема Маастрих. Дог. 1992 р., Амстердам. дог. 1997 р., договори про приеднання до ЄС нових членів, а також міжнар. дого­вори співтовариств i джерела, які належать до т. зв. непи­саного права (загальновизн.принципи i норми, що належать до звичаевого міжнар. права, а також зaгaльнi принципи права, закрплені в конституціях держав-членів). Вторинне право ЄС регламент, директива, рішення, рекомендаціі та висновки.

Регламент признач. для загальн. застос. Biн e обов’язковим в ycix його частинах i підлягае прямому застосуван. в ycix державах-членах.

Директива також е обов’язковим актом, але містить положения, заходи щодо виконання яких держави встановл. самостійно.

Рішення, як i регламент, е обов’язковим у цілому для тих, ко­му воно адресоване, однак від останнього воно відрізняеться вищим ступенем конкретизації своїх положень.

Рекомендацї та висновки не е обов’язковими. Однак відповідно до Дого­вору про ЄOBC рекомендацї мають обов’язкову силу i e анало­гом директиви в рамках ЄC та Євроатому.

Останнім джерелом втор. права ЄC e рішення Суду ЄC, які мають силу прецеденту.

Право ЄC, як i будь-яка інша сис-ма права, мае у своему складі нормативні акти piзної юр.і сили. Відповідно до Амстердам. договору іерархія нормат. актів у ЄC мае 6 рівнів: 1) установчі акти; 2) заг. принципи; 3) міжнар. договори; 4) вторинне право співтовариств; 5) Міжінституційні угоди i подібні акти; 6) угоди між державами-членами.

73. Ох-зуйте існуючі відмінності між між нар. ек. договором та зовнішньоек. угодою.

На підставі ЗУ Про міжнар договори Укр, 2004 та ЗУ  Про ЗЕД діяльність 1991 (останні зміни у 2006)

Зовнішньоек договір (контракт)-матеріаль. оформл угода 2 або більше суб’єктів зовнішньоек. діяльності та їх іноземн контрагентів, спрямов на встановл, зміну або припинення їх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоек. діяльності;

Суб’єкти, які є сторонами зовнішньоек. договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших ЗУ та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоек. договір (контракт) укладається відповідно до цього та інших ЗУ з урахуванням міжнар. договорів У

Суб’єкти зовнішньоек діяльності при складанні тексту зовнішньоек договору (контракту) мають право використ. відомі міжнар. звичаї, рекомендації міжнар. органів та орга-цій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими ЗУ

Зовнішньоек. договір (контракт) укладається суб’єктом зовнішньоек. діяльн або його представником у простій письмовій формі,  якщо інше не передбачено міжнар. договором У чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоек. договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону.

Для підписання зовнішньоек договору  (контракту) суб’єкту  ЗЕД не потрібен дозвіл будь-якого органу  держ влади, управління  або вищестоящої організації, за винятком   випадків, передбач. ЗУ

Суб’єкти ЗЕД мають право укладати будь-які види зовнішньоек договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені ЗУ.

Міжнар. договір У. – укладений у письмовій  формі  з іноз. державою або іншим суб’єктом міжнар права,  який регулюється міжнар правом, незалежно від того, міститься договір  в одному чи декількох пов’язаних між собою документах, і незалежно  від  його  конкретного найменування (договір,  угода, конвенція, пакт, протокол тощо)

Міжнар. договори У. укладаються:

-Президентом України  або за його дорученням -  від імені У.;

-Кабміном або за його дорученням – від

імені Уряду У.;

-Мін-вами та  іншими  центр. органами  виконавчої влади, держ. органами – від імені міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних органів.

Від імені У. уклад. міжнар.і договори У.:

а)політ., мирні, територіальні і такі, що стосуються держ. кордонів, розмежування виключної (морської) економ. зони і континентального шельфу У.;

б)що стосуються прав, свобод та обов’язків людини і громадянина;

в)про участь України в міждерж. союзах  та  інших міждерж. об’єднаннях  (організаціях),  сис-мах   коллективно їбезпеки;

г) про військову допомогу та направлення підрозділів Збройних Сил У. до інших держав чи допуску  підрозділів  збройних  сил іноз. держав  на  територію  У., умови  їх  тимчасового перебування,  вкл. терміни виведення, фінансово-економ., еколог та ін. наслідки і компенсації;

ґ) про використ. території та прир. рес. У.;

д)яким за згодою сторін надається міждерж. х-р.

Від  імені  Уряду  України укладаються міжнародні договори У з економ, торг,    наук-техн, гуманітарних та ін питань, віднесених  до відання Кабміну

Міжвідомчими  є міжнар договори У. з питань,віднесених до відання міністерств  та інших центр  органів виконавчої влади.

74. Ох-зуйте МЕП  як галузь МП.

Розглядаючи співвіднош МЕП з МП, слід зазначити, що перше базуеться на нормах i принципах останнього. Саме МП є осно­вою МЕП. Тому необхідно звернути увагу на те, що міжнар. публічне право є основою МП. Це пояснюеться тим, що суб’ектами міжнар. публічного права е держави, їx угруповання та міжнар. орг-ції,  які  виступають одночасно  i   відповідними  суб’ектами МЕВ. Сис-ма міжнар. норм i принципів, які регулюють відносини між державами i міжнар. орг-ціями, процес орг-ції i здійнення міжнар. ек. співроб., становить самостійну галузь міжнар. публ. права — МЕП.  МЕП  не є абсолютно відособленою галуззю МП. Воно перебувае у ф-онально-стрр-них i взаемно обумовлених зв’язках з іншими галузями МП — правом зовн. відносин, правом міжнар. договорів, правом міжнар. орг-цій, міжнар. повітряним правом, міжнар. морським правом, міжнар. еколог. правом, Міжнар. авторським правом, міжнар. космічним правом та ін

Як складова МП МЕП може i повинно розглядатися як самостійна правова сис-ма, галузь права. Воно мае свої складові ел-ти.

Структура системи МЕП:

—галузі — інститути — норми і принципи

Галузь права — сук-ність норм МЕП, які регулюють певну сферу у МЕВ (транспортне право)

Інститути — сук-ність норм МЕП, які регулюють певни види МЕВ (повітряне, річкове, залізничне)

Принципи — це конкретні правила поведінки які мають найвищу юр. силу

Систему курсу МЕП можна роздiлumu на Заг. й Особл. ч-ни.

У Заг. ч-ні об’еднані норми, які визначають сам предмет правового регул. МЕП, його джерела i принципи, дають уявлення про суб’ектів МЕВ i, зокрема, про державу як основного суб’екта МП. У Заг. ч-ні також розглядаються правовий статус міжнар. ек. орг-цій, питания правового регулювання діяльності(ТНК), міжнар. ек. договорів та забезпечення їх виконання, перевезень та інших напрямів міжнар. співроб.

В межах Особливої частини мае вивчатися міжнар. торг. право, міжнар. вал. право, міжнар. трансп. право, питания міжнар.-правового ре­гулюв. промисл., с/г i науково-техн. співроб.

75.Ох-зуйте МЕВ як предмет МЕП

МЕВ є склад частиною сис-ми існуюч м\н відносин. Поняття “МЕВ” широке, вкл міждерж відносини, в яких суб’єктами виступають держави та їхні об’єднання як носії публічної влади. Суб’єктами можуть бути м\н орг-ції. Під міжн. відносинами слід розуміти відносини, які виходять за межі держав і виникають між ними. М\н віднос-ни регламент-ся нормами м\н права. МЕВ виник і встановл передусім між державами. Вони можуть виникати і між державами та м\н орг-ми, між м\н орг-ціями.

М\н ек віднос— це особл форма суспілн-виробнич зв’язків між окремими державами, між держ-ми і м\н організаціями,між м\н орг-ми. За змістом м\н ек відносини є складними. Це обумовлено 1)значною кількістю країн їх угруповань і м\н орг-цій, які є суб’єктами м\н ек від-н,2)суспільно-політичний устрій країн і їх угруповань. Існують певні особл-і в ек відносинах між країнами з різним соціал-ек устроєм.

Кожна з держав, вирішуючи свої внутір, а тим більше зовн. проблеми, вступае в ек. відносини з іншими державами та міжнар.ек. орг-ціями. Це зумовлюеться значною к-кістю чинників, серед яких, окрім pівня розвитку ек-ки, мо­жна виділити МПП, прир.і та клімат. умови, географ. положения, доступ до морських шляхів, наявн. труд. та прир. рec.

3 огляду на ці та ін чинники держави вступають у певні відносини або безпосередньо, або через створені для цього угруповання країн, міжнар. ек. орг-ції.

Отже, нині важливою передумовою реалізації ек. потенціалу будь-якої держави, а також найголовнішюю гарантією забезпечення її наці. без­пеки стае активна участь цієї держави у міжнар. економ. співробітництві на основі належного дотримання принципів i норм міжнар. права, всебічного розвитку передусім міждерж. торговельних зв’язків та взаемопроникнення економік.

76.Охарактеризуйте основні концепції МЕП

1. Шварценбергера, який стверджував, що МЕП— галузь м\н публ права і вкл такі компоненти: І) володіння природ ресурсами та їх експлуатація; 2) вироб-во та розподіл товарів; 3) невидимі м\н угоди господар або фін-го хар-ру; 4) кредити та фін-си; 5) відповідні послуги; 6) статус і організація суб’єктів, які здійсн таку діял-сть.МЕП вкл лише ті ек аспекти, котрі є об’єктом впливу м\н публ права, і Шварц-г викл внутр регулюв-я через те, що при цьому не створ-ся єдині для всіх держав норми і принципи.

Висновок: норми МЕП — це частина м\н публ права. Створюються суб’єктами м\н права і використ для урегулюв відносин між ними.

2. Фішера і Фікентшера Фішер –в систему МЕП слід вкл і норми внутр права, які регул м\н госп діял-сть. А.Фікентшер вважає, що будь-яка правова норма, пов’язана з м\н ек-ю, є нормою МЕП. Згідно  цієї концепції в систему МЕП вкл не лише норми м\н публ, а й м\н приват права, нац норми, які регул-ть м\н ек відносини.

3.Вітчизняна концепція яка була розроблена і обгрунт наприкінці 20-х років академіком Корецьким, розгляд-я м\н госп право як комплексну міжгалуз дисципліну, яка регулювала м\н публ-прав та цивільно-правові відносини.Інші радянські вчені Богуславський, Лісовський та інші. вважали, що МЕП— це особлива галузь, м\н публ права.

Аналіз існ концепційМЕП - це сис-ма норм і принципів, які регул відносини між держ., між держ. і м\н орг-ціями, між м\н орг-ціями в процесі м\н ек спів роб., що є самост галуззю м\н публ права.

77. Охарактеризуйте правову і загальнонаукову природу існуючих концепцій МЕП

1. Шварценбергера, який стверджував, що МЕП— галузь м\н публ права і вкл такі компоненти: І) володіння природ ресурсами та їх експлуатація; 2) вироб-во та розподіл товарів; 3) невидимі м\н угоди господар або фін-го хар-ру; 4) кредити та фін-си; 5) відповідні послуги; 6) статус і організація суб’єктів, які здійсн таку діял-сть.МЕП вкл лише ті ек аспекти, котрі є об’єктом впливу м\н публ права, і Шварц-г викл внутр регулюв-я через те, що при цьому не створ-ся єдині для всіх держав норми і принципи.

Висновок: норми МЕП — це частина м\н публ права. Створюються суб’єктами м\н права і використ для урегулюв відносин між ними.

2. Фішера і Фікентшера Фішер –в систему МЕП слід вкл і норми внутр права, які регул м\н госп діял-сть. А.Фікентшер вважає, що будь-яка правова норма, пов’язана з м\н ек-ю, є нормою МЕП. Згідно  цієї концепції в систему МЕП вкл не лише норми м\н публ, а й м\н приват права, нац норми, які регул-ть м\н ек відносини.

3.Вітчизняна концепція яка була розроблена і обгрунт наприкінці 20-х років академіком Корецьким, розгляд-я м\н госп право як комплексну міжгалуз дисципліну, яка регулювала м\н публ-прав та цивільно-правові відносини.Інші радянські вчені Богуславський, Лісовський та інші. вважали, що МЕП— це особлива галузь, м\н публ права.

Аналіз існ концепцій – МЕП - це сис-ма норм і принципів, які регул відносини між держ., між держ. і м\н орг-ціями, між м\н орг-ціями в процесі м\н ек спів роб., що є самост галуззю м\н публ права.

78. Ох-зуйте сучасні підходи тощо між нар.—правового регулюв діяльн ТНК

Між нар.-правове регулюв. діяльн. ТНК як на рег., так і на універс. рівні сьогодні ще далеке від бажаного, хоча вже є між нар.-правові документи, які використ. для регулювання діяльності ТНК.

Міжн.-прав.рег-ня діял-ті ТНК на регіон. рівні відіграє певну роль, але воно ще не спроможне захистити країни, особливо ті, які стали на шлях самост.роз-ку. Тому саме ці країни і висунули вимоги про встан-ня нового міжн.ек.порядку, в межах якого здійснювалося б прав.рег-ня діял-ті ТНК. У дан.випадку йдеться про міжн.-прав.регул-ня діял-ті ТНК універс.ха­рактеру.

Хартія ек. прав та обов’яз-в(1974р.) закріпила полож-ня,спрям-ні на обмеж-ня діял-ті ТНК. В 1974 р. були створені міжуряд.комісії 00Н з ТНК і Центр по ТНК, які приступили до розробки проекту кодексу поведінки ТНК. Цей проект має 6 частин(І-преамбула і цілі; II-визнач-ня і сфера застос-ня;III-діял-ть ТНК; А-заг. і пол.положення, Б-ек.,фін. і соц.положення, В-над-ня гласності інф-ції;IV-режим ТНК;V-міжуряд.співроб-во; VI-здійсн-ня кодексу повед-ки).

У проекті Кодексу сформульов. прин-пи діял-ті ТНК, які мають прогрес.х-р:

-повага суверенітету країн, в яких вони здій-ють свою діял-ть;-підпорядк. законам цих країн; врахув ек.цілей і завдань пол-ки, що пров-ся в цих кр-х;

-повага до соц.-культ.цілей, цінностей і традицій країн, в яких вони здій-ють свою діял-ть;

евтруч. у вн.справи та ін.

За дотриманням норм Кодексу повинна здійс-ти нагляд спец.комісія ООН, а також центр  ООН по ТНК. Розпочала діяльність група 77 з вивчення та узаг матеріалів, що розкрив зміст, форми і методи діяльн ТНК. Були виявлені ТНК, які втручаються у внутрішні справи країни, де розрташ їх філії, і доведено, що вони намагаються поширити на  цих територіях дію законів тих країн, де розташовані центри.

79. Переваги багатостор. Ек. співроб. і його інституц. форми

Аналіз ек-ки будь-якої країни світу дає підстави зробити висновок про те, що на сьо- годні немає країни, яка б була не  пов’язана в межах спів роб. з іншими країнами. Адже за нинішніх умов між нар. поділу праці практично неможливо здійснювати розвиток ек-ки без використ. переваг між нар. спів­роб. Багатостор. економ. співроб. це таке, до якого залучені більше ніж дві держави.

Переваги -вир-цтво технолог. складної і неможливої в одній державі (через нестачу ресурсів, напр.) продукції, -участь у МПП, -розв. нац. ек-ки, -НТП

-виходи на нові ринки,-подолання проблеми нестачі ресурсів,-усун перепон для руху ф-рів вир-цтва

Форми багатостор. спів роб:

—У галузі промисловості (Заключний акт Наради з безпеки та співробітництва у Європі 1975, ЮНІДО,  Лімська декларація і План дій 1975)

— У галузі с/г (ФАО, ІФАД, Всесв. Прод. рада)

—У галузі н/т співроб. (Центр з питань науки і техн 1981;Консультант комітет з науки і техн з метою розв; Конвец ООН з морьск. Права 1982; Досягн. науки і техн. та їх вплив на міжнар. безпеку 1996)

ИЛИ ЖЕ

Форми багатостор співроб

Зона преферен. торгівлі – початкова стадія регі. інтеграц. процесу. Країни такого угрупов. лібералізують торгов. відносини між собою, усуваючи перепони в торгівлі деякими тов. та посл. На цій стадії ще не відпрацьовано єдиний механізм оподаткув. при перетині товаром кордону, діють різні митні правила тощо. Квоти для ІМ товарів з країн-партнерів можуть бути розширені, але не ліквідуються цілком. Полегшуються умови для руху ф-рів вир-цтва.  (СНД)

У вільному торговельному просторі всі бар’єри на шляху торгівлі усунені. В ньому не допускаються ніякі  дискримінаційні податки, квоти, тарифи, інші торговельні бар’єри. Простір інколи ство­р. для певного класу тов. і посл.Кожна країна – член вільного торг. про­стору – вільна встановлювати будь-які тарифи або інші обмеження на торгівлю з країнами, які не входять до цього об’єднання. ЄАВТ,НАФ­ТА. Митний союз усуває бар’єри в торг. тов. серед країн-учасниць, передб. спільну торг. політику стосовно до країн, що не входять до митного союзу. Звичайно це проявляється при прийнятті зовн. тарифу (мита), за допомогою якого імпорт з країн, що не входять у митний союз, обкладається однаковим ми­том при продажу товарів будь-якій країні – учасниці митного со­юзу. Доходи від тарифів потім розподіляються між учасниками митного союзу згідно з певними встановленими пропорціями.

“Спільний ринок” ЄЕС, МЕРКОСУР, Андський пакт, Митний союз Центральної Африки, Асоціація країн Південно-Східної Азії. Спільний ринок не має торг. бар’єрів і х-зується спільною зовнішньо торг. політикою. Крім того, у сп. ринку мобільними є чинники вир-цтва між країнами-учасницями. Обмеження на імміграц., еміграц. та перели­вання к-лу через кордони усунені. Чинник мобільності дозво­ляє більш ефективно використовувати працю, капітал і техно­логіюю Але підвищ. продуктивності праці країн – учасниць спільного ринку в цілому є завжди передбачає однакову вигоду для всіх країн, які входять до нього. Через цю обставину виникають труднощі у створенні спільного ринку в різних частинах земної кулі. ЄЕС. Ек союз вимагає не лише інтеграції у сфері зовнішньо торг. і вир-чої діяльн., але й інтеграції ек політики. Країни-учасниці ек союзу на доповнення до вільного переміщення тов., пос.г, чинників вир-цтва повинні гармонізувати гр.-кредитну політику, оподаткування та державні витрати. Крім того, учасники ек. союзу повинні використ. спільну валюту. Фактично останнє може бути реалізоване створенням систем фіксованих валютних курсів. Формування ек союзу вимагає від держав відмови від значної частини їх нац суверенітету.

80.Поняття і осн. правові форми співроб. держав в сфері міжнар. кредитних відносин.

Ек. розвиток багатьох країн нерідко гальмує­ться через відсутність коштів. У такому разі виникає потреба у кредитах, які можуть надаватись іншими країнами в межах ек. спів роб. Правовою основою відносин, що виникають при цьому, є між нар кредитні угоди(дог) —угоди між держ.-кредитором і держ.-боржником, на підставі яких держ.-кредитор надає держ.-боржнику певну сумму грошей або поставляє їй товари, а держ.-боржник повинна в певний строк погасити сумму боргу на передбачених умовах і виплатити %

Практика міжнародного ек. спів роб. виро­била ряд видів організації валютно-кредитних відносин. Най­більш типовими на сьогодні є чотири:

1) за торговельн. і платіжними угодами, які передбач. здійсн. кредитних операцій на основі двостороннього клірингу;

2) за угодами про ек. і промис.-техн. спів роб.;

3) за міждерж. угодами про поставки товарів на ком­пенсаційних засадах;

4) за спеціальними кредитними угодами.

Особливості двостороннього клірингу під час регулювання кредитних відносин за торговельними і платіжними угодами: ця

форма вал.-кред. зв’язків базується на відповідних умовах міждерж. угод. Відповідно до цих угод банки, які уповноважені державами здій­сн. клірингові розрахунки, зобов’язані у разі відсутності у держав коштів на клірингових рахунках здійснювати платежі в кредит. Перехід більшості західних країн на міжнародні розрахун­ки вільно конвертованою валютою звужує необхідність клірин­гових розрахунків.

Угоди про економічне і промислово-технічне співробітництво використ. у разі поставок устаткування, машин і техно­логії для спорудження великих об’єктів. В них беруть участь не лише держави-учасниці, а й банки або інші партнери. У зв’язку з цим підписують два види між нар. угод. Одна з них — це угода або програма співробіт­ництва, в якій обумовлюються питання кредитування (загальна сума кредиту, його призначення, процентна ставка тощо). На основі цих угод уповноважені країнами банки підписують між собою відповідні кредитні угоди.

Угоди про поставки товарів на компенсаційних засадах (ком­пенсаційно-кредитні угоди) укл. на великомасштабні, міжгалузеві роботи й послуги.  За отримані в кредит устаткування, машини, технічні послуги тощо кредиторам поставляється на відповідну суму продукція, яка ви­готовляється підприємством — об’єктом кредитування.

Спеціальні міждержавні кредитні угоди (позика в іноземній валюті) передбач. надання країною-кредитором (позикодав­цем) країні-позичальникові певної грошової суми в кредит. У цих угодах визначається сума позики, відсоткова ставка, строк повер­нення позики та інші умови.

У ряді випадків країни-кредитори вимагають визначити гаран­та щодо іноземних кредитів.

81.Поняття і особл. предмету правового регулювання між нар. валют.права.

Міжнар. валютні відносини є важливою ч-ною сис-ми міжнар. економ. відносин. Сьогодні практично неможливо уявити міжнар. економ. спів роб. в усіх його напрямах (торговельне, ви­робн., наук.-техн., інвестиц. тощо) без використ. валюти.

Валюта—гр. одиниці країни, які беруть участь у міжнар ек співробітн.

МВП зародилося на основі міжна­р. публ. і міжнар. приватн. права. Його сучасний розвиток пов’язаний з розшир. і поглибл. міжнар. ек. співроб. МВП має свій предмет правового регулюв. — міжнар. валютні відносини. Вони виникають з приводу вал. цінностей, що обертаються у сфері міжнар. співроб. держав або інших суб’єктів. До вал. коштів належать іноз. валюта готівкою, платіжні док-ти (чеки, векселі, тратти, депозитні сертифікати, акреди­тиви тощо) в іноз. валюті, цін. пап. (акції, облігації, ку­пони, бони), золото та інші цінності. Вал. відносини регулюються і міжнар. приватн. правом, коли вони виникають за участі недерж. юр. осіб, громадян. Для регулювання міжнар. валютних відносин вико­рист. міжнар.-правові норми, що закріплюються у відповідних угодах. МВП— це сис-ма міжнар.-правових норм, що регул. міжнар. валютні відносини.

Норми міжнар. вал. права мають свої джерела, в яких вони юр. виражені, закріплені: міжнар. договори, рішення міжнар. ор­ганізацій, судова й арбітражна практика, міжнар. звичаї.

Міжнар.і договори — найпошир. джерело МВП

82. Поняття і х-ка предмету регулюв. МЕП.

М/н ек віднос є склад частиною сис-ми існуюч м\н відносин. Поняття “м\н віднос” широке вкл міждерж відносини, в яких суб’єктами висту-пають держави та їхні об’єднання як носії публічної влади. Суб’єктами можуть бути м\н організації. Під м. відносинами слід розуміти відносини, які виходять за межі держ. і виникають між ними. М\н відносини регламент-ся нормами м\н права. Міждерж ек відносини виник і встановл передусім між державами. Вони можуть виникати і між державами та м\н орг-ми, між м\н орг-ціями.

Предметом МЕП є м/н ек відносини.

МЕВ— це особл форма сусп.-виробнич зв’язків між окремими держ.,між держ. і м\н орг-ціями,між м\н орг-ми. За змістом м\н ек відносини є складними. Це обумовлено 1)значною кількістю країн їх угруповань і м\н орг-цій, які є суб’єктами м\н ек від-н,2)сусп.-політ. устрій країн і їх угруповань. Існують певні особл-і в ек відносинах між країнами з різним соціал-ек устроєм.

Кожна з держав, ви-рішуючи свої вн., а тим більше зовн. проблеми, вступае в ек. відносини з іншими держ. та міжнар. ек. орг-ціями. Чинники, серед яких, окріім pівня розвитку ек., мо­жна виділити МПП, прир. та клімат. умови, географ. положения, доступ до морських шляхів, наявн. Труд. та прир. pec.

3 огляду на ці чинники держ. вступають у певні відносини або безпосередньо, або через створені для цього угруповання країн, міжнар. економ. орг-ції. Отже, нині важливою передумовою реалізації ек. потенціалу будь-якої держави, а також найголовнішюю гарантією забезпечення її нац. без­пеки стае активна участь цієї держ. у міжнар. ек. співроб. на основі належного дотримання принципів i норм МП, всебічного розвитку передусім міждерж. торговельних зв’язків та взаемопроникнення ек-к.

83.Поняття імунітету держ і його прояв в МЕВ.

Імунітет — слово лат. походження означає звільнення від чого-небудь. У МП імунітет держ. розглядається як принцип, відповідно до якого державі або її органам не може бути пред’явлений позов у суді іноз. держави.

Коли держава виступає суб’єктом МЕВ з іншими державами або з міжнародними організаціями, то такі відносини регулюються нормами МЕП. Водночас вона може вступати у відносини м-п характеру з різними іноз. юр. особами, окремими громадянами інших держав. Відносини, які при цьому виникають, регулюються нормами міжнар. прив. права.

Міжнар. прив право — це сис-ма правових норм, які покликані регулювати цивільно-правові, сімейні та труд. відносини міжнар. х-ру, в яких суб’єктами переважно виступають іноз. юр. особи, іноз. громадяни та особи без громадянства. Але незалежно від того, які це відносини, якими нормами вони регулюються, в обох випадках тут діє принцип імунітету держави.

Не виключ. підлеглість однієї держави юрисдикції суду іншої. Але це можливо лише за умови попередньої згоди відповідної держави. Така згода може бути виражена і шляхом укладення міжн  договору.

Наявність імунітету в держ. не означає, що ним наділені і відповідні госп. орг-ції, напр. державні, які виступають як юр. особи. У даному випадку йдеться про зовнішньотор. об’єднання, морські пароплавства, в оперативному управлінні яких знаходяться державні торг.і судна. Існування принципу роздільної майнової відповідальності між держ. і її юр. особами означає, що за невиконання зобов’язань перед іноз. контрагентами (фірмами) майнову відповідальність несуть юр. особи самостійно.

84. Понят МЕО та їх найбільш поширені клас-ції.

МЕО — такі орг-ції, які на основі міжнар.-договірних відносин провадять діяльність, пов’язану з орг-цією та здійсн. міжнар. ек. співроб.

М. орг-ції наділені міжнар. правосуб’єктністю і відіграють значну роль в орг-ції і здійсн. міжнар. ек. спів роб. Створені на основі міжнар. договорів, вони у межах своєї діяльн. обговорюють різноманітні ек. проблеми, розробляють і приймають нормативні акти та окремі норми МЕП.

Правоздатність, якою наділені міжнар. ек. орг-ції, дає їм змогу укладати різні угоди як з окремими державами, так і з міжнар. орг-ціями в межах завдань і цілей, закріплених в їхніх установчих документах.Міжнар. ек. ор-ції користуються імунітетом,. Майно і активи цих орг-цій мають імунітет від будь-якої форми адміністр. та судового втручання, за винятком випадків, коли сама орг-ція відмовляється від імунітету

Найбільш узагальн. поділ міжнар. орг-цій :

1) універсальні МО, членами яких є держави різних соц.-економ. сис-м;

2) МО, членами яких були соціаліст. країни;

3) МО, які об’єднували капіталіст. країни;

4) міжнар. регіональні орг-ації, до складу яких входять країни, що розвиваються.

Залежно від напряму міжнар. ек. cпiвpoб.

-cпiвроб. у галузв міжнар. торгівлі (ЮНКТАД);

-співроб. у вал.-фін. сфері (МБРР, МВФ, МІК)

-співробі. у галузі транспорту (Авіатрансп асоціац, Міжн спілку автомоб трансп, Спілку автодор служб залізниць, Міжнар морську орг-цію);

-співроб. у галузі промисловості

-співроб. у галуз с/г; – інвестицій;

-наук.-техн. співробітництво;

-співроб. у галузі інтелек власності,- стандартиз та сертифікац. продукту

за назвою:

організація(ООН, МОП, Міжнародна морська оргаціа-ція), союз (Всесвітній поштовий союз, Міжнародний союз електрозв’язку), спілка (Міжнародна спілка автомобільного транспор­ту, Європейська телерадіомовна спілка), фонд (МВФ), центр (Міжнародний торговий центр), рада (Ра­да Європи), банк (МБРР), комісія (Міжнародна електротехнічна комісія, Дунайська комісія,), асамблея (Парла-ментська асамблея міжнародного економічного співтовариства), агентство (Міжнародне агентство з питань атомної енергії), конференція (Конферени,ія ООН з торгівлі та розвитку, Європейська конференція міністрів транспорту), інцііатива (Центральна европейська ініціатива) тощо

Залежно від кола їх членів: загального (ООН, СОТ, МВФ, Всесвітній поштовий союз та iн.) й обмеженого складу (регіональні, які створ. в межах певного perioнy i e відкритими для вступу до них держав, що знаходяться на його території. Такими орг-ціями можна вважати ЛІiгy арабських держав, ЄС, Раду Європи, СНД.  Можуть належати не тільки регіональні, приміром ОПЕК, яка об’еднуе 13 основних нафтовидобувних країн Азії, Африки та Лат. Америки.

З погляду торгівлі окремими видами товарів — цукром, кавою, пшеницею каучуком та ін., які об’еднують як країни-експортери, так i краї-ни — імпортери цих товарів

Залежно від впливу на країнии-члени (за характером повно-важень)

Міждержавні не мають наддержавних повноважень тому, що країни-члени не пе-редають їм своїх функцій. Основним завданням таких оргашзацій е забезпеч взаемодії держ у процесі їх співроб Наддержавні орг-ціі наділяються повноваженнями краін-членів у відповідних сферах іхньоі діяльності.

За умовами участі в членстві

Відкриті, до яких може вступити будь-яка держава (ООН), i закриті, прийняття до яких може здійснюватися за за-прошеннями іхшх засновників (НАТО).

85. Понят та види джерел МЕП, їх загальна х-ка.

Можливість регул-ня м\н ек відносин досяг-ся шляхом застосув принципів та норм МЕП. Вони грунт-ся на певних джерелах. Оскільки МЕП є однією із галузей МП, так основні джерела МП є одночасно і джерелами МЕП. Сис-ма джерел МЕП вкл і специф джерела, які закріплюють норми і принципи суто МЕП: рішення м\н ек орг-цій, конкретні договірні угоди щодо м\н ек співроб-а. Закріплення норм і принципів МЕП у конкретних джерелах має важливе значення. Бо вони як певні правила набувають загальнообов’яз х-ру. Джерела є формою юр втілення, вираження норм і принципів МЕП. Водночас норми і принципи МЕП характеризують зміст їх джерел. С-ма джерел МЕП включає в себе м\н ек договори, а також м\н-правов звичаї, рішення (акти) м\н орг-цій, м\н кодекси поведінки в яких знаходять своє юридичне злкріплення норми і принципи МЕП.

Міжнар. ек. договори — це добровільно укладені між держ. рівноправні угоди ек. х-ру, в, яких закріплюються норми та принципи, що регулюють МЕВ. Такого роду норми та принципи можуть міститися не лише в міжнар. ек. договорах, а і в загально політ. міжнар. договорах, які одночасно слід розглядати і як джерела МП  в цілому.

Залежно від кількості учасників договірних відносин міжнар договори можуть бути двостор і багато­стор.

1.Договори, що закріплюють норми зага., універсальн. порядку, розрах. на тривале їх використання: належать торгові договори, угоди про товарооборот і платежі та деякі інші.

2. Договори, в яких обумовл. конкретні зобов’яз. (наприклад, сприяти будівництву конкретних об’єктів). Такі договори вичерпують свою юридичну силу, як правило, одноразовим застосуванням.

Міжнар-правовий звичай: закріплені неписані, як самі собою зрозумілі правила організації і здійснення МЕВ. Вони використ. з мовчазної згоди сторін і, як правило, не мають свого формального закріпл. в жодному договорі або угоді. Такі норми, як правило, виникають і розвиваються в процесі тривалої практики міжнар. відносин. Тривале використ. правил, закладених у міжнар. звичаях, веде до переростання їх у міжнародно-правові норми. Таким чином, звичаї, правила, закріплені в них, стають джерелами МЕП.

Рішення м\н ек орг-цій як джерела МЕП. Оскільки вони як правові акти містять у собі відповідні правила та принципи здійсн МЕВ, розрах на неодноразово їх використ і здебільшого не мають конкретного адресата: резолюції ГенАсамблеї 00Н, а також її м\н орг-цій та інших МО

М\н кодекси поведінки в сис-мі джерел МЕП.

Вони почали створ з ініціативи країн, що розвиваються. В цих м\но-правов документах сис-матизовані правила поведінки відповідних суб’єктів МЕВ (лінійних конференцій, ТНК) або у відповідному напрямі ек діял-ті (передача технологій, контроль за обмеженням ділової практики). Одним із перших таких кодексів був розроблений Конференцією 00Н з торгівлі і розвитку Кодекс проведення лінійних конфер/, норми якого рег. орг. лінійних перевезень у галузі торг. мореплавства.

86.Поняття та джер ММП.

Міжнар. ек. спів роб., насамперед між держ., обумовлює необхідність співпраці й у сфері організації та здійснення митної справи. Цей напрям співроб. Спрямив. на виріш. сис-ми економ., організац., правових та інших питань, які за­безпечують сприятливі умови для розвитку та захисту економ. інтересів відповідних держав, захисту прав суб’єктів п-цької діяльності та громадян. Митна політика лежить в осн. організації митної справи як окремого напряму діяльності держа­ви.

Міжнар. митн. право - підгалузь МЕП, яка вкл. в себе с-му норм і принципів, що регулюють відносини між держ. з митних та пов’язаних з ними інших питань міжнар. ек. співроб.

Міжнар договори як джерела ММП, слід зауважити, що вони можуть маги як універ­с., так і регіон. х-р.

Універс: Конвенцію про створення Ради митного співроб. 1950р, Конвенцію про номенклат. для класифік. това­рів у митних тарифах 1950р., Міжнар конвенцію про спрощ. і гар­моніз. митних процедур 1973 р.

Регіон: Угода про співроб. і взаємодопомогу у митних справах 1994р., яка укладена в рамках СНД.

Україна: Угода про митне оформл. транз. вантажів і багажу громадян; Угода про взаємне визнання митних док-тів і митних забезпечен.1993

Міжнародні організації, що діють у сфері митної справи, при­ймають акти, які є джерелами ММП. Всесв. митна орг-ція розробляє рекомендації, що забезпечу­ють одноманітне тлумачення і застосування Конвенцій, укладених як за результатами роботи Ради, так і стосовно номенклатури для класиф. товарів у митних тарифах і оцінки товарів у митних ці­лях.. Крім того, розробляються рекомендації щодо примирення під час розгляду спорів з тлумачен­ня і застосування Конвенцій.

Ще раніше Радою митного співр-ва(1971) були прийняті рекомендації «Про спрощ. митного контролю авіапасажирів на основі двоканальної системи». Мова йде про зе­лений і червоний канали, які сьогодні називають зеленим і чер­воним митними коридорами. (Зелений — пасажири без тов, що повинні обкл імпорт митом і податками, червоний — інші пас, що повинні пройти митні формальн.)

У країнах — членах ЄС на підставі відповідн. угод для їхніх громадян в аеропортах введе­но окремий третій канал, де вони проходять митне оформлення.

До міжнародних організацій, які поряд з виконанням інших функцій, займаються і митними питаннями, слід включити СОТ, ЮНКТАД, СНД, ЄЕС

87 Поняття та джер. міжнар. трансп. права.

У системі МЕВ важливе місце посідають відносини, пов’язані з орг-ціею i здійсн. міжнар. перевезень пасажирів i вантажів різними видами транспорту (зал., авто., пов., морськ., річк.). Міжнар. транс­п. перевез. — це необхідна умова успішного розв. МЕП.  Ці відносини, які виникають між держ., нац. органами упр. транспортом, міжнародними орг-ціями, регулюють-ся відповідними міжнар. принципами i нормами.

МТП–сис-ма правов. принц. i норм, які регул. відносини, що виник. у npoцeci використ. різних видів трансп. у сфері м. ек. співроб.

Джерела: Міжнар. договорах та угодах з питань транспорту, актах міжнар. орг-цій (асоціацій, конференцій, палат, комісій тощо).

Найбільш поширеними е міжнародні договори з питань транс­порту (транспортні договори). Вони укладаються від імені i за доруч. уряду центр. органами упр. Трансп. — Мін. та іншими установами, які здійснюють керівницт-во заліз., морськ., річк., повітр. трансп.

Бувають двостор і багатостор.

Морсь:Закон прав про судно; Конв про відкр море-58; Статут ООН; Про риб-во та охор живих рес-сів. Про конт-ний шельф,58. Конв охор люд житт на морі,60. Конв ООН з морськ права,82.

Річк: Белг-ка конв 48- Дунай; Дун-ка комісія. Братисл-ка угод-55; Бухарес-ка уг -61. Міжн Морськ Орг-59-спец уст ООН.

Залізн.: Угода про міжн спілк зал,22. Уг про корд-ні органи  залізн тр СНД,92. Багатост Конв про міжн зал перевез-24; Уг про міжн зал вант-не сполуч. Рада СНД з зал трансп.

Авто: Багатост Конв про врегул авторуху між країн,49. Міжн спілка автотрансп 47. Спілк автодорожн служб залізниць50.

Авіа: Чиказ конв з пит цив авіа,44. Угод про викор пов тр,92. М авіатр асоціац-19. М орг-ція цив авіа (ІКАО)-44.

88. Поняття та сис-ма МЕП

1. Шварценбергера, який стверджував, що МЕП— галузь м\н публ права і вкл такі компоненти: І) володіння природ ресурсами та їх експлуатація; 2) вироб-во та розподіл товарів; 3) невидимі м\н угоди господар або фін-го хар-ру; 4) кредити та фін-си; 5) відповідні послуги; 6) статус і організація суб’єктів, які здійсн таку діял-сть.МЕП вкл лише ті ек аспекти, котрі є об’єктом впливу м\н публ права, і Шварц-г викл внутр регулюв-я через те, що при цьому не створ-ся єдині для всіх держав норми і принципи.

Висновок: норми МЕП — це частина м\н публ права. Створюються суб’єктами м\н права і використ для урегулюв відносин між ними.

2. Фішера і Фікентшера Фішер –в систему МЕП слід вкл і норми внутр права, які регул м\н госп діял-сть. А.Фікентшер вважає, що будь-яка правова норма, пов’язана з м\н ек-ю, є нормою МЕП. Згідно  цієї концепції в систему МЕП вкл не лише норми м\н публ, а й м\н приват права, нац норми, які регул-ть м\н ек відносини.

3.Вітчизняна концепція яка була розроблена і обгрунт наприкінці 20-х років академіком Корецьким, розгляд-я м\н госп право як комплексну міжгалуз дисципліну, яка регулювала м\н публ-прав та цивільно-правові відносини.Інші радянські вчені Богуславський, Лісовський та інші. вважали, що МЕП— це особлива галузь, м\н публ права.

Аналіз існ концепцій – МЕП - це сис-ма норм і принципів, які регул відносини між держ., між держ. і м\н орг-ціями, між м\н орг-ціями в процесі м\н ек спів роб., що є самост галуззю м\н публ права.

Структура системи МЕП:

—галузі —інститути —норми і принципи

Галузь права—сук-ність норм МЕП, які регул. певну сферу у МЕВ (транспортне право)

Інститути—сук-ність норм МЕП, які регулюють певни види МЕВ (повітряне, річкове, залізничне)

Принципи—це конкретні правила поведінки які мають найвищу юр. силу

Систему курсу МЕП можна роздiлumu на Заг. й Особл. ч-ни.

У Заг. ч-ні об’еднані норми, які визначають сам предмет правового регул. МЕП, його джерела i принципи, дають уявлення про суб’ектів МЕВ i, зокрема, про державу як основного суб’екта МП. У Заг. ч-ні також розглядаються правовий статус міжнар. ек. орг-цій, питания правового регулювання діяльності(ТНК), міжнар. ек. договорів та забезпечення їх виконання, перевезень та інших напрямів міжнар. співроб.

В межах Особливої частини мае вивчатися міжнар. торг. право, міжнар. вал. право, міжнар. трансп. право, питания міжнар.-правового ре­гулюв. промисл., с/г i науково-техн. співроб.

89. Понят., зміст і види міжн. кредит. угод.

Ек. розв. багатьох країн нерідко гальмує­ться через відсутність коштів. У такому разі виникає потреба у кредитах, які можуть надаватись іншими країнами в межах ек. спів робі. Правовою основою відносин, що виник. при цьому, є міжнар. кред. угоди —угоди між держ.-кред. і державаю-боржником, на підставі яких держ.-кредитор надає держ.-боржнику певну сумму грошей або поставляє їй товари, а держ.-боржник повинна в певний строк погасити сумму боргу на передбач. умовах і виплатити %

Види міжнар кред угод:

1. торговельн. і платіжні угоди, які передб. здійсн. кред. операц. на осн. Двостор. клірингу

2. угоди про ек. і пром.-техн. спів роб.;

3. міждерж. угоди про поставки товарів на ком­пенсац. засадах

4. спеціальні кредитн. угоди

Особливості двостороннього клірингу під час регулювання кредитних відносин за торговельними і платіжними угодами: ця  форма вал.-кред. зв’язків базується на відповідних умовах міждерж. угод. Відповідно до цих угод банки, які уповноважені державами здій­сн. клірингові розрахунки, зобов’язані у разі відсутності у держав коштів на клірингових рахунках здійснювати платежі в кредит. Перехід більшості західних країн на міжнародні розрахун­ки вільно конвертованою валютою звужує необхідність клірин­гових розрахунків.

Угоди про економічне і промислово-технічне співробітництво використ. у разі поставок устаткування, машин і техно­логії для спорудження великих об’єктів. В них беруть участь не лише держави-учасниці, а й банки або інші партнери. У зв’язку з цим підписують два види між нар. угод. Одна з них — це угода або програма співробіт­ництва, в якій обумовлюються питання кредитування (загальна сума кредиту, його призначення, процентна ставка тощо). На основі цих угод уповноважені країнами банки підписують між собою відповідні кредитні угоди.

Угоди про поставки товарів на компенсаційних засадах (ком­пенсаційно-кредитні угоди) укл. на великомасштабні, міжгалузеві роботи й послуги.  За отримані в кредит устаткування, машини, технічні послуги тощо кредиторам поставляється на відповідну суму продукція, яка ви­готовляється підприємством — об’єктом кредитування.

Спец. міждержавн. кредит. угоди (позика в іноз. валюті) передбач. надання країною-кредитором країні-позичальн. певної грошової суми в кредит. У цих угодах визначається сума позики, відсоткова ставка, строк повер­нення позики та інші умови.

У ряді випадків країни-кредитори вимагають визначити гаран­та щодо іноземних кредитів.

90 Поняття, основні джерела і суб’єкти МВП.

Міжнар. валютні відносини є важливою ч-ною сис-ми міжнар. економ. відносин. Сьогодні практично неможливо уявити міжнар. економ. спів роб. в усіх його напрямах (торговельне, ви­робн., наук.-техн., інвестиц. тощо) без використ. валюти.

Валюта—гр. одиниці країни, які беруть участь у міжнар ек співробітн.

МВП зародилося на основі міжна­р. публ. і міжнар. приватн. права. Його сучасний розвиток пов’язаний з розшир. і поглибл. міжнар. ек. співроб. МВП має свій предмет правового регулюв. — міжнар. валютні відносини. Вони виникають з приводу вал. цінностей, що обертаються у сфері міжнар. співроб. держав або інших суб’єктів. До вал. коштів належать іноз. валюта готівкою, платіжні док-ти (чеки, векселі, тратти, депозитні сертифікати, акреди­тиви тощо) в іноз. валюті, цін. пап. (акції, облігації, ку­пони, бони), золото та інші цінності. Вал. відносини регулюються і міжнар. приватн. правом, коли вони виникають за участі недерж. юр. осіб, громадян. Для регулювання міжнар. валютних відносин вико­рист. міжнар.-правові норми, що закріплюються у відповідних угодах. МВП— це сис-ма міжнар.-правових норм, що регул. міжнар. валютні відносини. Норми міжнар. вал. права мають свої джерела, в яких вони юр. виражені, закріплені: міжнар. договори, рішення міжнар. ор­ганізацій, судова й арбітражна практика, міжнар. звичаї.

Міжнар.і договори — найпошир. джерело МВП

СУБЄКТИ!!!!!!(держави та орг-ції??)

91.Поняття, система та джер міжнар Торгов права.

МТП- це система норм і принц, яка регулює відносини, що виникають у галузі МТ, і є складовою МЕП. Якщо МЕП- галузь МП, то міжнар торг право- його підгалузь.Як і будь-яке право, міжнародне торговельне право має свої джерела. До них належать: — міжнародні договори і, зокрема, міжнародні торговельні договори; міжнародні торговельні звичаї, в яких відтворена прак­тика міжнар торгов-х відносин;— судові прецеденти міжнар арбітражів і судів;— національне зак-во країни, якщо воно за згодою держав використовується для регулювання між нар торго­вельних відносин;— міжнар-правові акти міжнар організацій. Найпоширенішим і основним джерелом права в цій галузі правового регулювання є міжнар торговельний договір.

Система МТП складається з окремих інститутів. У них визначені поняття і система міжнарод­ного торговельного права; правові принципи здійснення міжна­родної торгівлі; система органів, які виконують функції управ ління міжнародною торгівлею; міжнар організації у галузі міжнар торгівлі, міжнар торговельні договори та угоди; міжнародно-правове регулювання угод у галузі зовнішньої торгі­влі; міжнар-правовий режим торговельних портів; міжнаро­дно-правовий режим морських, залізничних, річкових і повітря­них торговельних шляхів; міжнар-правові засоби розгляду торговельних спорів.

92. Порівняйте зміст і практику застосув принц найб сприяння і надання нац режиму в МТ

Відповідно до принц найб сприяння (коли він вклю­чається до міжнар договору) кожна сторона (держава) зо­бов’язується надати другій стороні (державі) такий режим у тій чи іншій галузі співробітництва (пільги, привілеї, переваги то­що), який вона надасть у майбутньому будь-якій третій стороні (державі). Дотримання цього принципу дає можливість ставити в однакові умови держави та інших суб’єктів МЕВ. Цей принцип знайшов своє закріплення в Прин­ципах 1964 р. і Хартії 1974 р. Так, у загальному восьмому прин­ципі записано: «МТ повинна бути взаємовигід­ною і здійснюватися на основі режиму найб сприяння; у межах торгівлі не повинні застосовуватися дії, які завдають шкоди торговельним інтересам інших країн». Майже аналогіч­ною є редакція Хартії 1974 р. Практична реалізація принципу найб сприяння здійс­нюється через його закріплення у відповідних договорах, угодах та інших міжнар актах. Практика міжнар ек відносин має приклади, які свідчать про недотримання цього принципу з боку окремих держав. Так, у середині 80-х років режим найбільшого сприяння був нада­ний США понад 120 країнам світу, од­нак у ньому було відмовлено СРСР, що певною мірою негативно позначилося на експорті його товарів. Це була не лише одна із форм політичного тиску, а й акт дискримінаційного характеру. Одночасно слід підкреслити, що в окремих випадках як виня­ток із принципу найбільшого сприяння є надання країнам, що розвиваються, преференційних поступок. Це — правомірні винят­ки, передбачені Принципами і Хартією. Принцип національного режиму вказує на те, що у кожній державі, яка виступає суб’єктом МЕВ, юрид і фіз.  особам іншої держави надаються такі самі права і вони мають такі самі обов’язки, що й юрид та фіз. особи першої держави, тобто іноземні суб’єкти прирівнюються у своєму правовому статусі до власних національних суб’єктів. Цей принцип нерідко застосовується в інтересах окре­мих держав, коли в умовах економічної нерівності принцип нац режиму надається сильнішому іноземному партнеру, а не нац партнеру, що дає можливість фактичного отри­мання переваг іноземному партнеру. Зазначений принцип широ­ко використовується в торгов-договірних відносинах США.

Принцип найб.сприян. кожна сторона зобов’язується надати другій стороні такий режим , який вона надасть у майбутньому будь-якій третій стороні Принц. Націон.режиму-у кожній державі, яка виступає суб’єктом між екон відносин , юридич і фізик особам іншої держави надаються такі самі права і вони мають такі самі обов’язки , що й юр. І фізч особи першої держави  Спільне є те ці два принципи є режимами .П. найб сприяння  закріпленний у договорах.( у системі ГАТТ) і він є більш вигідніший.  Нац режим надаться всім юр і фіз. особам державам, які перетинають кордон і виходять на національний режим.

93. Порівняйте поняття «ЗЕД» та «МЕВ?

МЕВ – це форма зв’язку між державами, між державами та міжнародними організаціями та між МО з різних аспектів міжнародного економічного життя. МЕВ: суб-ти – держ-ва і МО; джерела – міжн дог, ріш МО, міжн звичаї. Об-т однаковий – міжн ек спів роб-во.

ЗЕД-форма торговельно-економічної міжнар діяльності держави, організацій, установ усіх форм власності, пов’язана з експортом та імпортом товарів, послуг, реалізацією спільних проектів, утворенням спільних виробничих, торговельних, транспортних структур з участю між нар фінансового капіталу, кредитів, інвестицій. Цей механізм зовнішньоекономічних зв’язків передбачає відкритий характер економіки, інтеграцію її в міжнар торговельно-економічну систему, в міжнар регіональні і товарні ринки. ЗЕД: суб-ти – юр і фіз. Особи; джерела – нац зак-во, міжн дог. ЗЕД є складовою системи існуючих міжн відносин. Поняття «міжн відносини» досить широке. Воно включає в себе на­самперед міждержавні відносини, в яких суб’єктами виступають держави та їх об’єднання як носії публічної влади. Суб’єктами цих відносин можуть бути також і міжнародні органі­зацій зокрема економічні, та ін. Як і будь-які суспільні відносини, міжнародні відносини є відносинами надбудовного характеру. Аналіз наукової літератури з цього питання дає можливість зробити висновок про те, що під міжнародними (міждержавними) відносинами слід розуміти від­носини, які виходять за межі держав і виникають між ними. Ці відносини, як відомо, регламентуються нормами міжнародного права. Міждержавні ек відносини виникають і встановлюю­ться передусім між державами як політичними формами органі­зації суспільства, що виражають обумовлену економічним ладом певну політичну владу економічно пануючого класу або всього народу. Вони можуть виникати також, як уже зазначалося, і між державами та міжн організаціями, між міжн організаціями.

Отже, МЕВ – не особлива форма суспільно-виробничих зв’язків між окремими держа­вами, між державами та міжн орган націям н, між міжн організаціями.

94. Порядок вступу до СОТ.

Як перший крок держава або незалежна митна територія, яка бажає вступити до СОТ, подає заявку на ім’я Генер директора з вислов­ленням свого наміру вступити до СОТ. Дана заявка поширюється серед усіх Членів СОТ. Заявка розглядається Генер радою, яка призначає спеціальну Робочу групу по приєднанню країни-заявника. Завданням Робоч групи є вивчення заявки про прийом до Членів СОТ і представлення Генеральній раді або Конференції міністрів рекомендацій, у число яких може входити проект Протоколу про приєднання. Членом Робочої групи може бути будь-який із зацікавлених Членів СОТ. Голова Робочої групи призначається після консультацій Голови Генеральної ради із заявником і членами Робочої групи. Після формув Робочої групи Секретаріат інформує заявника про процедури, яких дотримуються робочі групи при розгляді питання про прийом нових Членів СОТ. В цілому, процедура прийняття нових членів передбачає: 1)вивчення режиму зовнішньої торгівлі держави або незалежної митної території, що бажає вступити до СОТ;2) проведення переговорів і визначення переліку поступок і зобов’язань відповідно до ҐАТТ 1994, а також переліку окремих зобов’язань відповідно до ГАТС;3)досягнення згоди сторін щодо Звіту Робочої групи, Рішення і Протоколу про приєднання, якими визначаються умови вступу до СОТ. Водночас, спершу на п’ятирічний період, країні надається статус спостерігача у Генер раді. Спостерігач може бути присутнім на Конференції міністрів, засіданнях Робочих комісій, груп, допоміжних органів Генер ради, що дає йому можливість більш докладно ознайомитись з діяльністю СОТ. При цьому спостерігач має робити фінансові внески до бюджету СОТ. Вивчення режиму зовнішньої торгівлі: Заявник представляє для поширення серед Членів СОТ Мемор, де докладно описується режим його зовнішньої торгівлі і наводяться відпо­відні статистичні дані. Одночасно серед членів Робочої групи поширю­ються копії діючої сітки тарифних ставок і номенклатури Гармонізов системи (ГС), а також інших законів та інструкцій заявника, що мають відношення до питання про прийняття його в Члени СОТ. При підготовці Меморанд та іншої документації Секретаріатом та окремими Членами СОТ заявнику може надаватися технічна допомога. Після поширення Мемор, з метою прояснення режиму зов­н торгівлі та залежно від повноти поданої інформації, може бути організовано кілька раундів обміну питаннями і відповідями між членами Робочої групи та заявником.

Проведення переговорів про доступ на ринки товарів і послуг.На тій стадії, коли вивчення режиму зовнішньої торгівлі просунулося достатньо далеко, члени Робочої групи можуть розпочати двосторонні переговори щодо доступу на ринки товарів і послуг та з інших питань, що вимагають узгодження. Робота з вивчення фактів, що стосуються режиму зовнішньої торгівлі, та переговори можуть збігатися в часі і вестися паралельно.

Порядок проведення переговорів щодо поступок і зобов’язань у галузі торгівлі товарами й окремих зобов’язань в галузі торгівлі послугами є наступним: у випадку торгівлі товарами зацікавлені Члени подають свої вимоги, а заявник на цій основі готує свої початкові пропозиції, або заявник подає свій проект переліку поступок і зобов’язань як основу для переговорів; О у випадку торгівлі послугами зацікавлені Члени СОТ подають свої вимоги, а заявник готує свій проект Переліку окремих зобо в’язань, або за поданням заявником проекту Переліку надходять зустрічні вимоги зацікавлених Членів СОТ; у будь-якому випадку переговори ведуться на двосторонній основі виходячи з початкових документів; після завершення двосторонніх переговорів готується Розклад поступок і зобов’язань у рамках ҐАТТ 1994 і Розклад зобов’язань у рамках ГАТС, що розглядаються на багатосторонній основі і додаються до проекту Протоколу про приєднання до СОТ як його невід’ємні частини.

Підготовка та узгодження Звіту Робочої групи.У підсумковому Звіті Робочої групи Генеральній раді або Конференції міністрів коротко викладається зміст дискусій, що відбулися. До Звіту до­даються проекти Рішення і Протоколу про приєднання до СОТ. Протокол про приєднання до СОТ містить умови приєднання, узгоджені між заяв­ником і членами Робочої групи, та положення про членство. Т.ч., Протокол відображає умови приєднання конкретного заявника. Після прийняття Звіту Робочої групи Генеральною радою або Кон­ференцією міністрів і схвалення проекту Рішення не менше ніж двома третинами Членів СОТ, Протокол про приєднання до СОТ набуває чин­ності через ЗО днів після згоди заявника, вираженої або підписом, або представленням документа про ратифікацію, якщо такого роду угода потребує схвалення парламентом заявника.

95. Порядок уклад догов між нар куп-прод товару.

Конвенція ООН про договори між нар купівлі-про­дажу товарів визначає порядок їх укладення. Відповідно до цієї Конвенції пропозиція про укладення дого­вору, яка адресована одному або кільком особам, є офертою. У ній вказується товар, його кількість і ціна. Оферта набирає чинності, коли вона отримана адресатом. Доки договір не укладений, офер­та може бути відкликана оферентом, але за умови, якщо повідом­лення про її відклик буде отримано адресатом оферти до відправ­ки акцепту. Проте оферта не може бути відкликана у деяких випадках, ко­ли, наприклад, в оферті вказується через встановлення певного строку для акцепту або іншим способом, що вона не може бути відкликана. Оферта, яку неможливо відкликати, втрачає свою си­лу після отримання оферентом повідомлення про її відхилення. Заява або інша поведінка адресата оферти, що свідчить про згоду з офертою, є акцептом. Слід підкреслити, що мовчання або бездія­льність з боку акцептанта не слід розглядати як акцепт, його згоду. Акцепт оферти набуває чинності в момент його отримання оферентом. Акцепт не має сили, коли оферент не дістав згоди у встановлений ним строк, а якщо строк не встановлено, то в розу­мний строк, беручи при цьому до уваги обставини угоди, швид­кість засобів зв’язку. Усна оферта може бути акцептована негайно, якщо із обставин не випливає інше. Якщо на оферту прийшла відповідь з доповненнями, обмежен­нями або змінами, то її слід розглядати як пропозицію зустрічної оферти. Проте відповідь на оферту, яка має розглядатись як ак­цепт, але містить додаткові або відмітні умови, що суттєво не змі­нюють умов оферти, є акцептом, якщо оферент без затримки не заперечить усно проти цих розбіжностей або не надішле повідом­лення про це. Якщо він цього не зробить, то умовами договору бу­дуть умови оферти зі змінами, які викладені в акцепті. Додаткові умови щодо ціни, платежів, якості і кількості товарів, місця і стро­ків поставки, обсягу відповідальності однієї” зі сторін перед іншою або розгляду спорів є такими, які суттєво змінюють умови оферти. Слід звернути увагу на те, що перебіг строку для акцепта, вста­новленого оферентом у телеграмі або листі, розпочинається з мо­менту подання телеграми для відправки або з дати, яка вказана в листі, або, якщо така дата не вказана, з дати, що зазначена на кон­верті. Перебіг строку для акцепта, встановленого оферентом по телефону, телетайпу або за допомогою інших засобів швидкого зв’язку, розпочинається з моменту отримання оферти її адресатом. Акцепт може бути скасований, якщо повідомлення про скасу­вання одержано оферентом раніше того моменту або в той момент, коли акцепт повинен був би набути чинності. Договір вважається укладеним у момент, коли акцепт оферти набирає чинності.

96. Порядок уклад зовнішн дог за зак-вом Укр.

Зовнішньоек договір (контракт) – матеріально оформлена угода двох або більше суб’єктів зовнішньоек діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановл, зміну або припин їх взаємних прав та обов’язків у зовн-ек діяльності.

Уклад зовн-ек договору Укр – дії щодо підготовки тексту міжнародного договору,  його прийняття,  встановлення  його автентичності,  підписання  міжнародного договору та надання згоди на його обов’язковість для України.

Суб’єкти,  які  є  сторонами  зовнішньоек  договору, мають бути здатними до укладання договору відповідно  до  цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору.  Зовнішньоек  договір складається  відповідно  до ЗУ Про ЗЕД 1991, ЗУ про між нар догов Укр. 2004р. та  інших  законів України  з  урахуванням  міжнар  договорів  Укр. Суб’єкти зовнішньоек діяльності  при складанні  тексту зовнішньоек   договору   мають    право використовувати відомі міжнар звичаї, рекомендації між нар органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.  Зовнішньоекдоговір  укладається суб’єктом зовнішньоек діяльності або його представником у простій письмовій формі,  якщо  інше  не  передбачено  міжнаро догов  Укр чи  законом.  Повноваж  представника  на укладення   зовнішньоеко   договору може випливати  з доручення,  статутних документів,  договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені    іноземного   суб’єкта   зовнішньоек  діяльності суб’єктом зовнішньоек діяльності  Укр,  уповноваженим на  це належним чином,  вважаються діями цього іноземного суб’єкта зовнішньоек діяльності. Для  підписання  зовнішньоек договору суб’єкту  зовнішньоек діяльності  не  потрібен    дозвіл будь-якого органу  державної  влади,  управління  або  вищестоящої організації,  за  винятком   випадків,    передбачених    законами України. Суб’єкти зовнішньоек діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоек  договорів,  крім тих,  які  прямо  та  у  виключній  формі   заборонені    законами України. Зовнішньоек  договір може  бути визнано недійсним  у  судовому  порядку,  якщо  він  не відповідає вимогам законів Укр або міжнаро договорів Укр.

97. Порядок укладання міжнар ек-х та зовн-х договорів за зак-вом Укр.

Міжнар ек договори складаються відповідно до ЗУ Про міжнар дог Ук 2004 року, а Зовнішньоек договір (контракт)  складається  відповідно  до ЗУ Про ЗЕД 1991 року  та  інших  законів Укр  з  урахуванням  міжнар  договорів  Укр. Порядок укладання міжнар ек-х- Пропозиції щодо укладення від імені України, Уряду України між нар договорів України подаються відповідно През У або Каб Мін Укр. Пропозиції щодо укладення міжнар дог Укр подаються Мін-м закорд справ Укр. Інші міністерства та центральні органи виконавчої влади, а також Верх Суд У, Нац банк Укр, Генеральна прокуратура Укр подають пропозиції щодо укладення міжнар договорів Укр разом з Мін закорд справ Укр. Рада міністрів АРК, обласні державні адміністрації подають пропозиції щодо укладення міжнародних договорів України через Мін закорд справ Укр. Пропозиції про укладення міжнар дог Укр подаються після проведення Міністерством юстиції Укр правової експертизи щодо відповідності проекту міжнар дого Конституцта законам Укр. Рішення про провед перегов і про підпис міжнар дог Укр. приймаються:а) щодо міжнар договорів, від імені Укр,— През Укр;б) щодо МД, від імені Уряду Укр,— КМУ;в) щодо міжвідомчих договорів — у порядку, встановленому КМУ. Потім- надання згоди України на обов’язковість для неї  міжнар договору.  Ратифікація міжнародних договорів України здійснюється шляхом прийняття закону про ратифікацію, невід’ємною частиною якого є текст міжнародного договору. Голова Верховної Ради України підписує ратифікаційну грамоту, яка засвідчується підписом Міністра закорд справ Укр, якщо договором передбачено обмін такими грамотами. Затвердження- підлягають міжнародні договори Укр, які не потребують ратифікації, якщо такі договори передбачають вимогу щодо їх затвердження або встановлюють інші правила, ніж ті, що містяться в актах През Укр або Каб Мін Укр. Приєднання України до міжнародних договорів або їх   прийняття.Потім  Міжнар дог набирають чинності для Укр після надання нею згоди на обов’язковість міжнар договору відповідно до цього Закону в порядку та в строки, передбач договором, або в інший узгоджений сторонами спосіб.

Порядок уклад зовнішньоек догов див 96,61

98. Правове забезпеч  виконан між нар ек догов.

Однією з особливостей МЕП, як і МП в цілому, є відсутність міжна­родних інститутів, які б забезпечували у примусовому порядку виконання його норм. Тому головна роль у цій справі належить самим державам, які діють самостійно, індивіду­ально або об’єднуються у відповідні МО. За­значену особливість слід враховувати і під час з’ясування питання про забезпечення виконання міжнар ек договорів. Як свідчить практика міжнар ек співр-ва, абсолютна більшість міжн ек дог, а отже і зобов’язань, що закріплюються в них, виконується належ­ним чином. Будь-які порушення норм, що діють у цій сфері, невиконання або неналежне виконання своїх міжнародних зобов’язань є правопорушенням, тобто міжна­р деліктом, який потребує свого відповідного розгляду, з тим щоб у певний спосіб зреагувати на такий факт. Норми бага­тьох міжнар-правових актів спрямовані на правове забезпе­чення виконання зобов’язань між нар ек договорів. Так, у Статуті ООН передбачені мирні засоби розв’язання всіх спорів між державами, зокрема і спорів міжна­р ек характеру. Держави, між якими виникли спірні питання, з метою забезпечення міжнар миру і без­пеки повинні передусім намагатися вирішувати їх через дипло­матичні переговори, обстеження, посередництво, примирення, арбітражний або судовий розгляд, звернення до регіональних ор­ганів або іншими мирними засобами. Які засоби – справа держав, між якими виник спір.У Хартії 1974 р. зафіксовано, що жодна держава не може за­стосовувати відносно іншої або заохочувати використання еко­номічних, політичних або будь-яких інших заходів примусового характеру, спрямованих на ущемлення її суверенних прав або отримання з цього якої-небудь вигоди. Важливі положення з цього питання містяться в Заключному акті Наради з безпеки та співр-ва в Європі,1975 р. Питання правового захисту інтересів сторін урегульовано і в окремих конвенціях. Конвенція ООН про договори міжна­родної купівлі-продажу товарів (Відень, 1980 р.) містить норми, в яких закріплені засоби правового захисту у разі порушень дого­вору продавцем і покупцем. На забезпечення виконання зобов’язань між нар ек договорів спрямована діяльність Міжнар арбітра­жу, Міжнар суду та деяких інших міжнародних структур, їх функціонування і використання при цьому міжнар-пра­вових норм слід розглядати як один із важливих напрямів право­вого регулювання забезпечення виконання міжнар ек дог. Арбітражний розгляд міжнародних спорів передбачений ря­дом міжнародно-правових документів, серед яких можна назвати Гаазьку конвенцію про мирне розв’язання міжнародних зіткнень 1907 p., Загальний акт про мирне розв’язання міжнародних спо­рів 1928 p., Статут ООН, статути регіональних міжнародних ор­ганізацій, Зразкові правила арбітражного процесу 1958 p., арбіт­ражні договори та інші угоди між окремими країнами.Водночас слід зазначити, що й національне законодавство ба­гатьох країн також спрямоване на забезпечення належного вико­нання міжнародних та зовнішньоекономічних договорів. Напри­клад, шостий розділ Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» містить норми, які передбачають відпо­відальність у зовнішньоекономічній діяльності. Майнова відповідальність застосовується у формі матеріаль­ного відшкодування прямих, побічних збитків, упущеної вигоди, матеріального відшкодування моральної шкоди, а також майно­вих санкцій. Кримінальна відповідаїьність у зовнішньоекономі­чній діяльності застосовується у випадках, передбачених кримі­нальним законодавством Укр.УКР: Правове регулювання укладання міжн ек договорів має ЗУ від 2004р.  “Про міжн договори”, нормат акт, який регулює ЗЕД, є Закон “Про ЗЕД”, від 16.04. 91, Інші норми: “Про іноземні інвестиції”, “Митн кодекс Укр” та ін. З деяких питань ЗЕД приймаються постанови ВРУ.  Ряд норм, що використовуються у цій галузі правового регулювання, міститься у Цивільному Кодексі Укр. КабМін Укр також приймає постанови щодо рег-ня ЗЕД. Можуть використовуватися норми адміністр, митного, валютно-фін, трудового, податкового та ін зак-ва. Отже, правове рег-ня відносин, що виникають на осн МЕВ, має комплексний міжгалузевий характер. Відмінності між нормами нац і міжн права, що регулюють ЗЕД негативно впливають на міжн співроб-во тому виникає необхідність в уніфікації нац нормативів. Цим займається Комісія 00Н з права міжн торгівлі, нею були розроблені важливі міжн-правові акти, Конвенція про договори міжн купівлі-продажу товарів, Конвенція про позовну давність у міжн купівлі-продажу, Акт про міжн комерц арбітраж/

99. Правове закріпл і зміст принц невід’ємн сувер держав над їх прир рес.

Принцип-керівна ідея, основоположна засада, правило здійснення якоїсь діяльн-ті Бувають основні та спеціальні. Це спец-й! Принцип невід’ємного суверенітету держав над їх природни­ми та іншими ресурсами, а також над їх економічною діяльністю випливає із загального принципу державного суверенітету. Юри­дичне закріплення цей принцип знайшов насамперед у Деклара­ції 1974 р. і в Хартії 1974 р. ст. У Хартії зазначено:«Кожна держава може і повинна вільно здійснювати повний постійний суверенітет над усіма своїми багатствами, природними ресурсами й економічною діяльністю, включаючи право на воло­діння, використання та експлуатацію». У Декларації 1974 р передбачає право країн, що розвиваються, або тих, які перебува­ють під колоніальним і расовим пануванням, іноземною окупа­цією, на своє звільнення і відновлення контролю над власними природними ресурсами та економічною діяльністю. У розвиток цієї ідеї Хартія проголошує право і обов’язок усіх держав індивідуально і колективно боротися за ліквідацію колоніалізму, апартеїду, расової дискримінації, неоколоніалізму і всіх зовнішніх форм агресії, проти окупації і панування та всіх економічних і політичних наслідків, що випливають із цього. Держави, які проводять політику примушування, несуть економі­чну відповідальність перед країнами, територіями і народами, повинні відшкодовувати чи повністю компенсувати використан­ня і скорочення їх природних та інших ресурсів. Принцип невід’ємного суверенітету держав над їх природни­ми та іншими ресурсами, а також їх економічною діяльністю діс­тав розвиток і юридичну фіксацію у ряді міжнародних угод, кон­венцій. Водночас слід зазначити, що такі держави, як США, Англія і ряд інших капіталістичних країн, намагалися через голо­сування перешкодити включенню цього принципу у зміст Хартії 1974 р. і Декларації 1974 р. І лише активна і послідовна позиція насамперед країн — членів колишньої Ради Економічної Взаємо­допомоги дала можливість юридично закріпити цей принцип.

100. Правове закріпл і зміст принц свободи вибору форми організації зовн-ек зв’язків.

Принцип-керівна ідея, основоположна засада, правило здійснення якоїсь діяльн-ті Бувають основні та спеціальні. Це спец-й! Принцип свободи вибору форми організації зовнішньоек звязків надає можливість вільного вибору певних форм співр-тва у зовнішньоек відносинах. Цей принцип знайшов чітке своє закріплення і висвітлення у ст. 4 Хартії 1974 р.: «При здійсненні міжнародної торгівлі та інших форм ек співр-ва кожна держава вільно вибирає форму організації своїх зовнішньоек відносин і укладає двосторонні та ба­гатосторонні угоди міжнар ек співр-ва, що відповідають її міжнародним зобов’язанням і потребам». Аналіз існуючих форм організації зовнішньоек від­носин дає можливість з’ясувати роль держави у цій справі. ЗУ «Про ЗЕД», 1991 р. Відповідно до цього закону одним із принципів зовнішньоек діяльності є принцип свободи зовнішньоек підприємництва. Його суть по­лягає у праві суб’єктів такої діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв’язки, здійснювати її у будь-яких формах, які не заборонені чинним законодавством, виключному праві власності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одер­жані ними результати. Суб’єктами зовнішньоек діяльності згідно із зазна­ченим Законом є фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), юридичні особи, які зареєс­тровані і розташовані на території України (підприємства, органі­зації та об’єднання всіх видів, у тому числі акціонерні та інші ви­ди господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, фірми «Торговий дім», посередницькі та консультацій­ні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об’єднання, організації тощо), об’єднання фізичних і юридичних осіб, спільні підприємства та ін.

Принцип свободи вибору форми організації зовнішньоек діяльності полягає також і в тому, що кожна держава має право встановлювати свободу торгівлі, тобто свободу ввезення і вивезення товарів без будь-якого регулювання її з боку держави (політика фрі-тредерства — вільної торгівлі). Взагалі така політика на початку XX ст. почала втрачати своє значення і поступилася міс­цем протекціонізму- системі ек законів держави, спря­мованих на захист нац пром-ті і с\г від іноземної конкуренції, а також на проникнення на зовнішні ринки і загарбання їх. Найважливішим знаряддям при цьому є введення і здійснення відповідної митної політики, яка зво­диться до встановлення мита під час імпорту й експорту товарів.

Держави можуть здійснювати і ліцензування ввезення або ви­везення товарів.

Частина 3

101.Правове закріплення і зміст принц юр рівності і недоп-ті  ек дискрим держав.

Принцип-керівна ідея, основоположна засада, правило здійснення якоїсь діяльн-ті Бувають основні та спеціальні. Це спец-й! Цей принцип знайшов своє закріплення в. Декларації про вста­новлення нового міжнар ек порядку, 1974 р., Хартії економічних прав та обов’язків держав 74р, Заключному акті загальноєвропейської наради. Принцип юр рівності і недопустимості ек дискримінації держав випливає із загального принц співр-ва держав і принципу їх рівноправ’я. Як свідчить світова практика МЕВ, найбільшу ефек­тивність вони мають у тому разі, коли будуються на основі юри­дичної рівності всіх держав як суб’єктів МЕП, недопущення їх ек дискримінації. Цей принцип є загальновідом правовою нормою і, як правило, не вимагає свого обов’язкового закріплення у договірних зобов’я­заннях. Відповідно до нього кожна держава має право вимагати надавати їй рівні умови у міжнародних економічних відносинах, як і вона іншим державам. Це не означає, що повністю виключається можли­вість введення державою обмежувальних заходів у МЕВ. З тих чи інших причин вони можуть вводитись, але за однієї умови: такі обмеження мають стосувати­ся всіх держав. Якщо дана умова не виконується, то це слід вва­жати поруш принципу юр рівності і недопущення ек дискримінації. Одним із яскравих прикладів пору­шення цього принципу був торговельний закон, прийнятий кон­гресом США у 1974 р., а також анулювання на початку 1976 р. США програми ек допомоги Індії. Але не слід розгля­дати як дискримінацію в економічних відносинах заходи відповід­ного характеру (реторсії), які застосовуються до держави-порушника і які покликані забезпечити дотрим принципу рівності і недопущення дискримінації.

102. Правове регулюв між нар авто  перевезень.

Женевська конвенція Про договір міжнар переве­зення вантажів (КМР) вважається основною у сфері авт транспорту-1956 р. До зазначеної Женевської конвенції першими увійшли країни Зах та Центр Європи. Ра­д Союз приєднався до Жен конвенції у 1983 р. Жен конвенція 1956 р. є чинною і для України. Ця Конвенція по­ширюється на перевез вантажів автом транспортом між дво­ма державами, якщо принаймні одна з них є учасницею Конвенції. Такий прийом сприяє поширенню сфери застосув уніфікованого режиму пе­ревезень, встановленого Жен конвенцією. Досі відсутня глобальна міжнародна конвенція, яка б регламентувала міжнародні перевезення людей; тому вони здійснюються на основі двосто­ронніх угод. Щоправда, країни СНД 9 жовтня 1997 р. уклали Конвенцію про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і багажу.Основні джерела міжнар автотрансп права: Митна конвенція про міжнародне перевезення вантажів із застосу­ванням книжки міжнародного дорожнього перевезення. Укладено в 1959 р. Діє в редакції 1975 р.• Конвенція про дорожній рух (1968 р.) і Протокол про дорожні зна­ки та сигнали, 49 ( чинн 1968 р.). Встановили прави­ла дорожнього руху.• Митна конвенція про міжнародні перевезення вантажів. Укладено в 1959 р. Діє в редакції 1978 р.• Європейська угода про роботу екіпажів транспортних засобів, що виконують міжнародні автомобільні перевезення, 70р. • Конвенція про договір з міжнародного перевезення пасажирів і ван­тажів-73 та Протокол до неї 78. • Митна конвенція про тимчасове вивезення дорожніх засобів пере­везення, що використовуються з комерційною метою, 56. • Міжнародна конвенція про узгодження умов здійснення контролю вантажів на кордоні від 21.10.82.•Європейська угода про міжнародне перевезення небезпечних ван­тажів-75. Міжнародний союз автомобільного транспорту є не­державною організацією. Він відіграє велику роль у створенні міжна­родно-правової бази, що регламентує автомобільний транспорт. Авто: Багатост Конв про врегул авторуху між країн,49. Міжн спілка автотрансп 47. Спілк автодорожн служб залізниць50.

103. Правове регулюв міжнар залізн перевез.

У 1980 р., було прийнято Угоду про міжнар залізничні перевезення (КОТІФ) та додатки до неї. А- умов перевезення пасажирів і був відомий як Єдині правила Міжнародної пасажирської конвенції (КІВ), В-Єдині правила Міжнародної вантажної конвенції (КІМ). Нині правову основу міжнар залізн перевезень становить КОТІФ і зазначені додатки. Зауважимо, що КОТІФ є об’єднаним текстом зазначених 2х Бернських конвенцій. У КОТІФ беруть участь майже 40 країн Європи, Азії та Північної Африки. Угода КОТІФ і додатки А та врегулюють загальні принципи міжнарод­них залізничних перевезень. Якщо виникає непередбачувана цими угодою і додатками ситуація, то застосовується право держав—учасниць кон­венцій. Додаток В застосовується лише до перевезень залізницями, пе­релік яких визначений учасниками Угоди про міжнародний залізничний транспорт. Плата за перевезення визначається міжнародними і національ­ними тарифами. Передбачені також максимально сприйнятні терміни дос­тавки вантажів. Перевезення вважається можливим за наявності звичайних засобів пере­везень і якщо їм не перешкоджають обставини, яких залізниця не може уникнути чи усунути. Компетентні органи мають право припинити рух, забо­ронити чи обмежити приймання окремих вантажів до перевезень, якщо цьо­го потребують суспільні інтереси чи умови виробничої діяльності. Угода КОТІФ передбачає відповідальність перевізника, встановлює порядок вису­вання претензій і позовну давність, визначає товаросупровідні документи.

Країни соціалістичного табору у 1950 р. уклали свою Угоду у сфері заліз­ничного транспорту. Угода 1950 р. про міжнародне вантажне сполучення збе­рігає чинність. Угода діє в редакції 1992 р. Згідно з Угодою про міжнар вантажне сполучення та Міжнародним транзитним тарифом можливе перевезення вантажів у країни ЗахЄвропи та з них. 2003 р. ВРУкр прийняла ЗУ “Про приєднання Укр до Конвенції про міжнародні заліз­ничні перевезення (КОТІФ)”. Країни світу укладають двосторонні угоди про пасажирське і вантажне сполучення зі своїми сусідами. Ці угоди втілюють загальноприйняту прак­тику перевезень і спираються на правила Бернських конвенцій. Країни СНД 1994 р. уклали Угоду про співр-во у сфері технічн переоснащення та поновл залізничн рухомого складу. Конвенцію про статус і міжнар облаштування залізниць було укла­дено в Женеві 1923 р. Вона містить уніфіковані норми стосовно організаційних питань міжнародного залізничного сполучення. У 1950 р.-Угода про міжнар залізн пасажирське сполучення. Перевезення вантажів у прямому залізничному сполученні між Україною та державами, які не є учасниками Угоди про міжнародне ван­тажне сполучення, здійснюється на основі дво- та багатосторонніх дого­ворів. Для перевезень вантажів у міждержавному сполученні між суб’єкта­ми колишнього СРСР застосовується Статут Залізниць СРСР і Правила перевезення вантажів. Рішення про це було прийняте 1992 р. на нараді керівників центральних органів залізниць.Перевезення пасажирів і вантажу відбувається відповідно до Тимчасо­вої угоди країн СНД ,93.

Організація міжнародних залізничних перевезень, Угода про міжн спілк зал,22. Уг про корд-ні органи  залізн тр СНД,92. Багатост Конв про міжн зал перевез-24; Уг про міжн зал вант-не сполуч. Рада СНД з зал трансп.

104. Правове рег міжнар мор перевез.

Морський транспорт викор-ється в між­нар сполученні з давніх часів

У 1978 р. на конференції в Гамбурзі було прийнято Конвенцію ООН про морське перевезення вантажів.. Конвенція ООН 1978 р. має широку сферу дії (зокрема, поширюється на переве­зення тварин і палубних вантажів), передбачає низку нововведень. Конвенція ООН про морське перевезення вантажів набрала чинності 1992 р. після ратифікації її 20 державами. Використовують її також окремі держави, які формально не є учасницями Конвенції. Поки що більшість морських держав світу користуються Брюссельсь­кими конвенціями 1924 р. з відповідними змінами та доповненнями. Ці Конвенції більшою мірою вигідні судновласникам і перевізникам й мен­шою — контрагентам та іншим заінтересованим особам.

Важливе значення мають також: Закон прав про судно; Конв про відкр море-58;Конв про континент-й шельф, 58, Конв про рибальство та охор живих ресурсів-58, Статут ООН; Брюс конв1910; Лонд конв 54; Про риб-во та охор живих рес-сів. Конв охор люд житт на морі,60. Конв ООН з морськ права,82- охопл питання пов’яз з мореплавством і перельотами, риб-вом, суднопл-вом.

Відкр море- всі частини моря, які не входять як до теретьор-х, так і до внутр-х вод якої-небудь держави і якими можуть користав-ся різні держави(12 миль від берегу). “Відкрите море” вільне для доступу всіх держав і жодна з них не має права претендувати на підпорядкування якої-небудь його частини своєму суверенітету. Правове регулювання міжн морських перевезень передбачає також з’ясування питань, пов’язаних з визна­ченням, по-перше, режиму торгових суден у відкритому морі та в територіальних водах і, по-друге, режиму торгових суден у міжн протоках і каналах, а також у портах. Важливе значення мають питання, пов’язані з користуванням протоками. Вони мають різний міжн-правовий режим. Так, користування протоками Гібралтарською, Балтійською, Магеллановою і Лаперуза є вільним і безмитним. Щодо режиму Чорноморських проток, то він визначений спеціальною Конвенцією 1936 р. Конкретним міжн-правовим режимом наділені і порти. Згідно з положеннями Барселонської конференції (1921 р.) флоти всіх країн вільно користуються будь-яким відкритим портом. Крім того, всі збори в портах мають здійснюватися на умовах рівності і в розумних межах. Відповідний між нар-но прав-й режим мають канали.

105. Правове регул міжнар повітр перевез.

Використання цивільного повітряного флоту для здій­снення міжнар перевезень вантажів і пасажирів потребує відповідного правового регулювання відносин. Так, у 1919 р. була створена Міжнародна авіатранспортна асоціація. На початок 40-х років до неї вже входили найкрупніші авіакомпанії Європи, США. У 1945 р. було проведено реорганізацію цієї асоціації, прийнято її Статут. До складу асоціації ввійшли крупні авіакомпанії Європи, США, Азії, Австралії. Вона покликана сприяти: розвитку безпечного, регулярного й економічного сполучення; посиленню ролі авіації у торгових (комерційних) перевезеннях і пов’язаних з ними проблем; пошуку засобів для досягнення співробітництва між автотранспортними під-вами, які беруть участь в експлуатації міжнар. повітряних ліній; співробітництву з Міжнародною організацією цивільної авіації та ін. Міжнар. організаціями. З метою регулювання відносин між членами асоціації вона розробила і прийняла ряд важливих документів. Це і єдині умови перевезення (1927 р.), форми білетів, багажних квитанцій і накладних (1929 р.), умови перевезення пасажирів і багажу (1954 р.)

У 1944 р. була заснована міжурядова спеціалізована уста­нова (організація)-Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО), яка практично почала функціонувати у 1947 р. До її складу входить понад 160 країн світу. Ця організація вивчає проблеми міжнар. повітряних сполучень, розробляє рекомендації та стандарти щодо правил польотів, експлуатації літаків, сприяє безпеці польотів на міжнар. авіалініях. Так зокрема, вона прийняла Міжнародні стандарти і рекомендувала практичні заходи щодо забезпечення безпеки, регулярності та ефектив­ності повітряної навігації і забезпечення повітряних перевезень. Ці стандарти і рекомендації визначають діяльність пілотів автотранспортних компаній, екіпажів літаків, опера­торів служби повітряного руху і наземних екіпажів, а також конструкцію і характеристику літака та його устаткування. Нею розроблені правила польотів, а також аеронавігаційні карти, які використо­вуються в усьому світі. Ці та інші документи створюють відповідну правову базу для міжн перевезень.

З метою організації повітряних польотів цивільних літаків однієї держави над територією іншої укладаються спеціальні двосторонні і багатосторонні угоди (договори), в яких підтверджується право на експлуатацію відповідної повітряної лінії, встановлюється розклад і визначаються тарифи, закріплюються положення про забезпечення безпеки польотів, дії законодавства.. +Угод про використ повітр трансп,92.

1929 р. було підписано Конвенц з уніфікації окремих правил міжнар по­вітр перевезень.

Адміністративні питання повітряного транспорту регламентуються Чи­казькою конвенцією про міжнародну цивільну авіацію-1944 р. Ця конвенція належить до компетенції Між нар організації цивільної авіації (ІКАО).

Варшавська та Чиказька конвенції найбільшою мірою стосуються міжна­р ек права, хоча міжнар авіатранспорту стосуються й інші, зокрема Гаазька конвенція про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден (1970р) і Монреальська конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації (1971р).

106. Правове регул міжнар річк перевезень.

Міжнародними вважаються річки(Дунай, Рейн, Амазонка), що протікають територією двох або більше держав та використання яких є предметом міжнародно-правових взаємовідносин відповідних держав. Річки використовують не лише для судноплавства, а й для рибальства, зрошення тощо. Міжнародними річка­ми є Дунай, Рейн, Амазонка, Нігер, Конго та ін. Відповідно до умов міжнародних договорів міжнародні річки відкриті для вільного судноплав­ства. Для міжнародного судноплавства використовують, наприклад, ок­ремі озера в Африці та Великі озера в Північній Америці.

Правовий режим Дунаю визначений Белградською конвенцією про ре­жим судноплавства цією річкою (1948 р.). Для контролю за дотриманням умов Белградської конвенції створено спеціальну Дунайську комісію. Сто­совно Дунаю укладено низку угод, що визначають загальні умови переве­зення вантажів, буксирування суден, тарифи тощо. Всі судна, які плавають по Дунаю, повинні дотриму-ватися митних санітарних та інших правил, котрі встановл.ся відповідними придунайськими державами. Але водночас ці правила не повинні перешкоджати вільному судноплавству. Судна мають право користуватися портами, здійснювати вантажно-розвантажувальні роботи, посадку і висадку паса­жирів, при необхідності поповнювати запаси пального тощо. Портові збори з суден стягуються придунайськими державами без будь-якої дискримінації. У межах міжн співробітницт-ва щодо використання ріки Дунай укладені різного роду угоди, що визначають заг умови перевезення вантажів, буксирування суден, єдині тарифи  ( Братиславська угода 1955, Бухарестська угода 1961 р.).

Велику роль у питаннях правового регулювання морських перевезень відіграє Міжн морська організація — міжн міжурядова спеціалізована установа ООН, що функціонує з 1959 р. До неї входять понад 130 держав світу. Вона створена з метою організації співробітництва й обміну інфо між урядами з технічних питань, які стосуються судноплавства, пов’язаного з мт; сприяння безпеці на морі; відміні дискримінаційних дій і обмежень щодо судноплавства, пов’язаного з МТ, тощо. Саме з ініціативи цієї організації було розроблено і підписано ряд конвенцій, кількасот рекомендацій, які є важливими Джерелами міжн мор права.

107. Прав регулюв питань вступу і членства в СОТ.

СОТ-це нова МО, заснована на ГАТТ на базі домовленостей досягнутих під час Уругвайського раунду- це об’єднання держав, спрямоване на створення і підтримку системи юр норм міжн торгівлі. Членами є 135 д. На відміну від ГАТТ має статус юр особи

На відміну від більшості МО до системи ГАТТ—СОТ приєднуються, а не вступають. Це зумовлено тим, що кожна країна приєднується, власне, до системи угод, тобто бере на себе обов’язки їх виконувати, а організація, зі свого боку, перевіряє здатність держави їх виконувати. Угода СОТ не входить до структури ГАТТ (1947р.). Тому країни можуть стати(або залишитися) договірними сторонами ГАТТ, не приєднуючись до СОТ. З іншого боку, країни не мо­жуть стати членами СОТ, поки вони не приєднаються до ГАТТ. Країни можуть також клопотатися перед підготовчим комітетом СОТ про поєднання процесу їхнього приєднання до ГАТТ з процесом приєдн до СОТ. Швидкість приєдн країни до СОТ залежить від рівня відповідності нац зак-ва стандартам СОТ. Приєднання відбувається поетапно у такій послідовності: держава або незалежна митна територія, яка бажає вступити до СОТ, подає заявку на ім’я Генерального директора з вислов­ленням свого наміру вступити до СОТ відповідно до положень Марракеської угоди про заснування СОТ. Дана заявка поширюється серед усіх Членів СОТ. Наступним кроком є розгляд прохання, прове­дення консультацій з країнами—членами ГАТТ, проведення серії засідань робочої комісії ГАТТ, подання меморандуму про зовнішньоекономічний режим країни, проведення багатосто­ронніх переговорів, розробка протоколу про приєднання, при­йняття країни в СОТ. Протокол про приєднан ня набирає чинності після того, як Генеральна рада (або Кон­ференція міністрів) схвалять доповідь робочої групи і при­ймуть рішення Генеральної ради (рішення міністрів) більшіс­тю в дві третини. Приєднуючись до СОТ, країна повинна гармонізувати нац зак-во згідно правових документів СОТ, котрими є: 1.Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Стосується торгівлі товарами. 2. Генеральна угода з торгівлі послугами (ГАТС). Стосується торгівлі послугами. 3. Угода про торговельні аспекти прав на інтелектуальну власність (ТРІПС). Це ланка, що пов’язує інтелектуальну власність з торгівлею.

Результати Уругвайського раунду зафіксовані в наведених далі доках: А. Маракеська угода про заснування СОТ Б. Багатосторонні угоди:

1. У сфері торгівлі товарами — Генеральна угода з тарифів і торгівлі 1994 р. (ГАТТ) 2. Торгівля послугами – ГАТС. 3. Права інтелектуальної власності (ІПР). В. Кількасторонні торговельні угоди: •   Угода про торгівлю цивільними літаками; •    Угода про державні замовлення; • Міжн молочна угода; • Міжн угода з м’яса.

Головна мета ГАТТ – створити у світі ліберальну і відкриту торговельну с.му, яка дасть змогу підприємствам країн-членів здійснювати торговельну діял.ть на засадах добросовісної конкуренції. Генеральна угода з торгівлі послугами (ГАТС) спрямована на пристосування правил, що використовуються, до торгівлі товарами та послугами. Мета цієї Угоди полягає в лібералізації світової торгівлі послугами.

Угода ТРІПС передбачає єдині мін. стандарти щодо правової охорони різних об’єктів інтел. власності та їх охорони, посилення режиму нагляду за дотриманням нац законодавства з інтелектуальної власності.

108. Правовий статус Міжнар комерц арбітр суду, як засобу виріш спорів в сфері МЕВ.

До постійно діючих арбітражних установ відповідно до ст. 2 З.У. “Про міжнародний комерційний арбітраж” (94) зі змінами від 06.09.2005 належать Міжнародний комерційний арбітражний суд (МКАС) та Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті У., їхній правовий статус визначаєть­ся відповідними Положеннями. Міжнародний комерційний арбітраж при Торгово-промисловій  палаті України є самостійною постійно діючою арбі­тражною установою (третейським судом), що здійснює свою діяльність згідно із З.У. “Про міжнародний комерційний арбітраж”. ТППУ затверджує Регламент Міжнар комерційного арбітраж­ного суду, порядок обчислювання арбітражного збору, ставки гонорарів арбітрів та інші витрати суду, сприяє його діяльності. До МКАС можуть за угодою сторін передаватися на вирішення: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, які виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв’язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін спору знаходиться за кордоном, а також спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об’єднань та організацій, створених на території У., між собою, спори між їхніми учасниками, а так само їхні спори з іншими суб’єктами права У. МКАС суд приймає до свого розгляду також спори, віднесені до його юрисдикції в силу міжнародних договорів У.    Рішення МКАС виконуються сторонами добровільно у встановлені ним строки. Якщо строк виконання в рішенні не зазначено, воно підлягає негайному виконанню. Не виконані в строк рішення вико­нуються відповідно до закону і міжнародних договорів.

МАС – Орган Международной торговой палаты (МТП), основан в 1923 году в Париже, имеет уникальный опыт рассмотрения международных споров. МАС состоит из председателя, заместителей председателя, которых выбирает Совет МТП, и адвокатов, участвующих в процессе. Члены суда назначаются Советом по предложению Национального комитета. Каждый член суда выбирается в качестве независимого участника от Национального комитета, который предлагает его кандидатуру. Председатель, заместители председателя и члены суда не являются сотрудниками МТП. Их труд не вознаграждается, а только оплачивается в ходе работы сессии суда. Суд имеет постоянно действующий секретариат, состоящий из Генерального секретаря и Генерального советника, который также выступает в роли заместителя Генерального секретаря, члена адвокатской коллегии. Он отвечает непосредственно за ведение дел, представленных в суд, помогает адвокатам и другим юристам, а также ведет дополнительную административную работу по обеспечению работы персонала суда. Секретариат суда состоит из представителей десяти стран мира, разговаривающих на нескольких языках. Их профессионализм позволяет компетентно выполнять свои обязанности по предоставлению сторонам, их советникам и арбитрам объективных консультаций и другой помощи. Арбитраж МТП считается начатым с момента поступления в секретариат Международного арбитражного суда МТП обращения (искового заявления). В нем не должно содержаться никаких иных требований, кроме просьбы приступить к проведению арбитражного процесса. Стороны могут предусмотреть в контракте рассмотрение возможных споров в   арбитражном  суде и Международной  торговой палате( МТП ).Арбитражный  суд  МТП  является наиболее важной организацией, занимающейся арбитражным  урегулированием международных  торговых споров. Арбитражный  суд  МТП  является неправительственной организацией, он создан МТП . штаб-квартира МТП в Париже .

109. Правовий статус Морської арбітражної комісії при ТПП Укр

До постійно діючих арбітражних установ відповідно до ст. 2 З.У. “Про міжн комерц арбітраж” належать Міжн комерційний арбітражний суд (МКАС) та Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті У., їхній правовий статус визнач.­ся відповідними Положеннями. Міжн комерційний арбітраж при ТППУ є самостійною постійно діючою арбі­тражною установою (третейським судом), що здійснює свою діял.ть згідно із ЗУ “Про міжн комерційний арбітраж”. ТППУ затверджує Регламент Міжн комерційного арбітраж­ного суду, порядок обчислювання арбітражного збору, ставки гонорарів арбітрів та інші витрати суду, сприяє його діял.ті. До МКАС можуть за угодою сторін передаватися на вирішення: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, які виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжн ек зв’язків, якщо комерційне під.во хоча б однієї із сторін спору знаходиться за кордоном, а також спори під.в з іноз інвестиціями і міжн об’єднань та організацій, створених на території У., між собою, спори між їхніми учасниками, а так само їхні спори з іншими суб’єктами права У. МКАС суд приймає до свого розгляду також спори, віднесені до його юрисдикції в силу міжн договорів У. Рішення МКАС виконуються сторонами добровільно у встановлені ним строки. Якщо строк виконання в рішенні не зазначено, воно підлягає негайному виконанню. Не виконані в строк рішення вико­нуються відповідно до закону і міжн договорів. МАК вирішує спори, які випливають з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають із торгового мореплавства незалежно від того, чи є сторонами таких відн. суб’єкти укр. та іноземного або лише укр чи тільки іноземного права.

МАК вирішує також спори, що виникають у зв’язку із плаванням морських суден і суден внутр плавання в міжн. ріках, а також спори, пов’язані із здійсненням суднами внутр плавання закордонних перевезень. Вона приймає до розгляду спори за наявності угоди між сторонами про передачу їх на її вирішення. Рішення МАК виконуються сторо­нами добровільно у встановлені нею строки. Не виконані в строк рішення виконуються відповідно до закону і міжн договорів. Порядок реалізації забезпечення встановлюється головою Морської арбітражної комісії після набрання її рішенням законної сили.

110. Правові основи забезпеч виконання зобов’язань за МЕДог.

Однією з особливостей МЕП, як і МП в цілому, є відсутність міжна­родних інститутів, які б забезпечували у примусовому порядку виконання його норм. Тому головна роль у цій справі належить самим державам, які діють самостійно, індивіду­ально або об’єднуються у відповідні МО. За­значену особливість слід враховувати і під час з’ясування питання про забезпечення виконання міжнар ек договорів. Як свідчить практика міжнар ек співр-ва, абсолютна більшість міжн ек дог, а отже і зобов’язань, що закріплюються в них, виконується належ­ним чином. Будь-які порушення норм, що діють у цій сфері, невиконання або неналежне виконання своїх міжнародних зобов’язань є правопорушенням, тобто міжна­р деліктом, який потребує свого відповідного розгляду, з тим щоб у певний спосіб зреагувати на такий факт. Норми бага­тьох міжнар-правових актів спрямовані на правове забезпе­чення виконання зобов’язань між нар ек договорів. Так, у главі шостій Статуту ООН передбачені мирні засоби розв’язання всіх спорів між державами, зокрема і спорів міжна­р ек характеру. Держави, між якими виникли спірні питання, з метою забезпечення міжнар миру і без­пеки повинні передусім намагатися вирішувати їх через дипло­матичні переговори, обстеження, посередництво, примирення, арбітражний або судовий розгляд, звернення до регіональних ор­ганів або іншими мирними засобами. Які засоби – справа держав, між якими виник спір.У Хартії 1974 р. зафіксовано, що жодна держава не може за­стосовувати відносно іншої або заохочувати використання еко­номічних, політичних або будь-яких інших заходів примусового характеру, спрямованих на ущемлення її суверенних прав або отримання з цього якої-небудь вигоди. Важливі положення з цього питання містяться в Заключному акті Наради з безпеки та співр-ва в Європі,1975 р. Питання правового захисту інтересів сторін урегульовано і в окремих конвенціях. Конвенція ООН про договори міжна­родної купівлі-продажу товарів (Відень, 1980 р.) містить норми, в яких закріплені засоби правового захисту у разі порушень дого­вору продавцем і покупцем. На забезпечення виконання зобов’язань між нар ек договорів спрямована діяльність Міжнар арбітра­жу, Міжнар суду та деяких інших міжнародних структур, їх функціонування і використання при цьому міжнар-пра­вових норм слід розглядати як один із важливих напрямів право­вого регулювання забезпечення виконання міжнар ек дог. Арбітражний розгляд міжнародних спорів передбачений ря­дом міжнародно-правових документів, серед яких можна назвати Гаазьку конвенцію про мирне розв’язання міжнародних зіткнень 1907 p., Загальний акт про мирне розв’язання міжнародних спо­рів 1928 p., Статут ООН, статути регіональних міжнародних ор­ганізацій, Зразкові правила арбітражного процесу 1958 p., арбіт­ражні договори та інші угоди між окремими країнами.Водночас слід зазначити, що й національне законодавство ба­гатьох країн також спрямоване на забезпечення належного вико­нання міжнародних та зовнішньоекономічних договорів. Напри­клад, шостий розділ Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» містить норми, які передбачають відпо­відальність у зовнішньоекономічній діяльності. Майнова відповідальність застосовується у формі матеріаль­ного відшкодування прямих, побічних збитків, упущеної вигоди, матеріального відшкодування моральної шкоди, а також майно­вих санкцій. Кримінальна відповідаїьність у зовнішньоекономі­чній діяльності застосовується у випадках, передбачених кримі­нальним законодавством Укр.УКР:Правове регулювання укладання міжн ек договорів має ЗУ від 2004р.  “Про міжн договори”, нормат акт, який регулює ЗЕД, є Закон “Про ЗЕД”, від 16.04. 91, Інші норми: “Про іноземні інвестиції”, “Митн кодекс Укр” та ін. З деяких питань ЗЕД приймаються постанови ВРУ.  Ряд норм, що використовуються у цій галузі правового регулювання, міститься у Цивільному Кодексі Укр. КабМін Укр також приймає постанови щодо рег-ня ЗЕД. Можуть використовуватися норми адміністр, митного, валютно-фін, трудового, податкового та ін зак-ва. Отже, правове рег-ня відносин, що виникають на осн МЕВ, має комплексний міжгалузевий характер. Відмінності між нормами нац і міжн права, що регулюють ЗЕД негативно впливають на міжн співроб-во тому виникає необхідність в уніфікації нац нормативів. Цим займається Комісія 00Н з права міжн торгівлі, нею були розроблені важливі міжн-правові акти, Конвенція про договори міжн купівлі-продажу товарів, Конвенція про позовну давність у міжн купівлі-продажу, Акт про міжн комерц арбітраж та ін. Немало зроблено у створенні правової основи міжн ек договорів Євр Ек Комісією 00Н (Керівництво по складанню договорів на спорудж крупних пром об’єктів; К-во по складанню міжн договорів про промислове співроб-во; Ряд доків розроблено Міжн торговою палатою. (Уніфіковані звичаї і практика для документарних акредитивів. Уніфіковані правила по інкасо торгових доків та ін.

111. Правові питання участі ЄС в системі сучасн МЕВ.

Договір про створення ЄС було підписано в 1992 році в Маастрихті (Нідерланди) керівниками держав-членів Європ-го співтовариства. 1 листопада 1993 року договір набрав чинності. 2 жовтня 1997 р. була підписана Амстердамська угода, яку можна розглядати як удосконалений варіант раніше підписаної Маастрихтської угоди. Підписанню угоди про ЄС передував досить тривалий процес побудови європ. інтеграційної моделі.

На сьогодні ЄС являє собою найвищий ступінь європ-ї ек і політ інтеграції. До його складу входять 27 держав.

ЄС базується на 3 засадах: 1. Європейське співтовариство (ЄОВС, ЄЕС, ЄВратом) з доповненнями, та формами співробітницва, передбаченими угодою про ЄС.

2. Спільна зовн політика і політика у сфері міжн безпеки. 3. Співробітництво у внутр та правовій політиці.

Цілями ЄС стало: – Утворення тісного союзу народів Європи; – Сприяння збалансованому та довгострок ек прогресу;- Посилення ек та соц співробітництва;

- Утворення ек та валютного союзу і створення єдиною валюти (вже утворена-євро);- Утвердження власної ідентичності в міжн сфері, особливо шляхом проведення спільної зовн політики; – Розвиток співробітництва у сфері юстиції та внутр-х справ; – Збереження та примноження спільтних надбань.

ЄС поступово трансформується з МО, з ек та політ союзу західноєвропейських країн в обєднання д-в з єдиною валютою, громадянством, кордонами, єдиною зовн та внутр пол.кою. Європарламент з кожним роком перебирає повноваження головної законодавчої інституції на тереторії 15 д-в, Євро комісія дедалі більше нагадує наднац уряд. Основним джерелом права в державах є конституція, відповідно до якої приймаються інші закони, нормативні акти. У Європейському Союзі функції конституції виконують засновницькі договори ЄС, ЕОУС, Евратома, Договір про Європейський Союз, інші акти, що їх змінюють і доповнюють. Серед них ключове значення має Договір про ЄС, який багато європейських юристів і політичних діячів розглядають як конституцію ЄС. Джерелом вторинного права ЄС виступають перш за все акти, що видаються інститутами Союзу в рамках їх компетенції, а також міжнародні договори Союзу і угоди, укладені в рамках ЄС його державами-членами. Договір про ЄС наділяє інститути ЄС повноваженнями видавати два види нормативно-правових актів: регламенти і директиви.   Крім нормативних актів, що приймаються інститутами ЄС, до джерел права ЄС відносяться також нормативні договори: *Міжнародні договори, що укладаються ЄС з «третіми» країнами і міжнародними організаціями, у тому числі і договори, в яких однією стороною виступають спільно ЄС і держави-члени. *Угоди і конвенції, що укладаються в рамках ЄС всіма або окремими державами-членами. Такі угоди держави-члени як правило укладають з питань, що не входять в компетенцію інститутів ЄС.

112. Принцип взаємної вигоди: нормативне закріплення та застосув в ек віднос між держ.

Принцип-керівна ідея, основоположна засада, правило здійснення якоїсь діяльн-ті. Бувають основні(загальн) та спеціальні. Це загальн! Принцип взаємної вигоди- один із загальновизнаних прин­ципів між нар права, яким найчастіше керуються у МЕВ. Цей принцип тісно пов’язаний з таким принципом, як суверенна рівність держав. Адже лише в межах рівності можна врахувати взаємні інтереси, досягти обопі­льної вигоди. Тому в Хартії 1974 р. ці принципи розглядаються як такі, що взаємно доповнюють один одного. Недодержання цього принципу у МЕВ спричи­няє неоколоніалізм, дискримінацію, нерівноправність і нееквівал-сть обміну, врешті-решт призводить до політичної й ек залежності, особливо ще недостатньо розвинут країн. Не слід вважати якимось відступом від принципу взаємної вигоди встановлення, як виняток, для країн, що розви­ваються, певних пільг, режиму найбільшого сприяння. Йдеться про так звані преференції, які застосовуються лише щодо тих країн, яким їх надано, і не поши­рюються на інші країни, навіть якщо вони користуються режи­мом найб сприяння. Зазначене «порушення» принципу взаємної вигоди забезпечує фактичну рівність і фактичну взаємну вигоду в економічних стосунках між розвинутими країнами і країнами, що розвиваються. Принцип взаємної вигоди закріплений у багатьох міжнародно-правових актах: Статуті Суду ООН 45р, Декларації про принципи МП 70р.

113. Принц найб сприян, реалізація в практиці МЕВ.

Принцип-керівна ідея, основоположна засада, правило здійснення якоїсь діяльн-ті Бувають основні та спеціальні. Це спец-й! Відповідно до принципу найбільшого сприяння (коли він вклю­чається до міжнародного договору) кожна сторона (держава) зо­бов’язується надати другій стороні (державі) такий режим у тій чи іншій галузі співробітництва (пільги, привілеї, переваги то­що), який вона надасть у майбутньому будь-якій третій стороні (державі). Дотримання цього принципу дає можливість ставити в однакові умови держави та інших суб’єктів міжнародних еконо­мічних відносин. Цей принцип знайшов своє закріплення в. Декларації про вста­новлення нового міжнар ек порядку, 1974 р., Хартії економічних прав та обов’язків держав 74р, Заключному акті загальноєвропейської наради. Так, у загальному восьмому прин­ципі записано: «МТ повинна бути взаємовигід­ною і здійснюватися на основі режиму найбільшого сприяння; у межах торгівлі не повинні застосовуватися дії, які завдають шкоди торговельним інтересам інших країн. Практична реалізація принц найб сприяння здійс­нюється через його закріплення у відповідних договорах, угодах та інших міжнародних актах. Практика МЕВ має приклади, які свідчать про недотримання цього принципу з боку окремих держав. Так, у середині 80-х років режим найбільшого сприяння був нада­ний США понад 120 країнам світу, од­нак у ньому було відмовлено СРСР, що певною мірою негативно позначилося на експорті його товарів. Це була не лише одна із форм політичного тиску, а й акт дискримінаційного характеру. Одночасно слід підкреслити, що в окремих випадках як виня­ток із принципу найбільшого сприяння є надання країнам, що розвиваються, преференційних поступок.

114. Принцип національного режиму, його сутність і значення в сучасних МЕВ.

Принцип-керівна ідея, основоположна засада, правило здійснення якоїсь діяльн-ті Бувають основні та спеціальні. Це спец-й! Принцип національного режиму вказує на те, що у кожній державі, яка виступає суб’єктом міжнародних економічних від­носин, юридичним і фізичним особам іншої держави надаються такі самі права і вони мають такі самі обов’язки, що й юридичні та фізичні особи першої держави, тобто іноземні суб’єкти прирівнюються у своєму правовому статусі до власних національних суб’єктів. Цей принцип знайшов своє закріплення в. Декларації про вста­новлення нового міжнар ек порядку, 1974 р., Хартії економічних прав та обов’язків держав 74р, Заключному акті загальноєвропейської наради. Цей принцип нерідко застосовується в інтересах окре­мих держав, коли в умовах економічної нерівності принцип наці­онального режиму надається сильнішому іноземному партнеру, а не національному партнеру, що дає можливість фактичного отри­мання переваг іноземному партнеру. Зазначений принцип широ­ко використовується в торговельно-договірних відносинах США.

115. Принцип роздільної майнової відповідальності між державою і її юр особами: нормативне закріплення та зміст.

Принцип-керівна ідея, основоположна засада, правило здійснення якоїсь діяльн-ті Бувають основні та спеціальні. Існування принципу роздільної майнової власності між державою та її юридичними особами означає, що за невиконання зобов’язань перед іноземними контрагентами (фірмами) майнову відповідальність  несуть юридичні особи самостійно. Це положення, наприклад, чітко зазначено  у  ст.. 32 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність», у якій записано, що Україна, як держава не несе відповідальності за дії суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, як і вони не несуть такої відповідальності за дії України як держави. Цей принцип знайшов своє закріплення в: Декларації про вста­новлення нового міжнар ек порядку, 1974 р., Хартії економічних прав та обов’язків держав 74р, Заключному акті загальноєвропейської наради, Статуті Суду ООН 45р, Декларації про принципи МП 70р.

116. Принц свободи вибору форми організації зовнішньоек зв’язків: його зміст, нормат закріпл і реалізація на нац рівні.

Принцип-керівна ідея, основоположна засада, правило здійснення якоїсь діяльн-ті Бувають основні та спеціальні. Це спец-й! Принцип надає можливість вільного вибору певних форм співро­бітництва у зовнішньоекономічних відносинах. Цей принцип знайшов чітке своє закріплення і висвітлення у Хартії 1974 р.: «При здійсненні між нар торгівлі та інших форм ек співр-ва кожна держава вільно вибирає форму організації своїх зовнішньоек відносин і укладає двостор та ба­гатосторугоди міжн ек співр-ва, що відповідають її міжнар зобов’язанням і потребам». Аналіз існуючих форм організації зовнішньоек від­носин дає можливість з’ясувати роль держави у цій справі. Цей принцип знайшов своє закріплення в Декларації про вста­новлення нового міжнар ек порядку, 1974 р., Хартії економічних прав та обов’язків держав 74р, Заключному акті загальноєвропейської наради. У багатьох колишніх соціалістичних країнах зовнішньоек діяльність здійснювалася здебільшого на основі державної монополії, відповідно до чого держави зосереджували у своїх ру­ках зовнішньоек торгівлю та інші види зовнішньоек діяльності. У капіталістичних країн не існує повної державної монополії на зовнішньоек діяльність. Держава лише здійснює ре­гулювання такої діяльності у межах однієї держави або в межах певної групи держав, наприклад держав Спільного ринку. Що стосується країн, які розвиваються, то в деяких з них спосте­рігається тенденція до встановлення монополії держави на зовніш­ньоек діяльність через націоналізацію зовнішньоторгов підпр-в, установл контролю за їх діяльністю.

У державах, які утворилися після розпаду СРСР, зовнішньо­ек діяльність базується не на основі їх монополії у цій галузі, а на основі її державного регулювання. Це видно, наприк­лад, із змісту Закону України «Про зовнішньоекономічну діяль­ність», 1991 р. Відповідно до цього закону одним із принципів зовнішньоек діяльності є принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва. Його суть по­лягає у праві суб’єктів такої діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв’язки, здійснювати її у будь-яких формах, які не заборонені чинним законодавством, виключному праві власності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одер­жані ними результати.

Суб’єктами зовнішньоек діяльності згідно із зазна­ченим Законом є фізичні особи (громадяни Укр, іноземні громадяни, особи без громад-ва), Юр особи, які зареєс­тровані і розташовані на території Укр (підпр, органі­зації та об’єднання всіх видів, у тому числі акціонерні та інші ви­ди господтовариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, посередницькі, кредитно-фінансові установи, міжнародні об’єднання, організації), об’єднання фіз і юридосіб, спільні підприємства та ін. Принцип свободи вибору форми організації зовнішньоек діяльності полягає також і в тому, що кожна держава має право встановлювати свободу торгівлі, тобто свободу ввезення і вивезення товарів без будь-якого регулювання її з боку держави (політика фрі-тредерства — вільної торгівлі). Найважливішим знаряддям при цьому є введення і здійснення відповідної митної політики, яка зво­диться до встановлення мита під час імпорту й експорту товарів. Держави можуть здійснювати і ліцензування ввезення або ви­везення товарів (така практика широко використовується, напри­клад, у США).

117. Принц сувер рівності держав та його закріпл в міжнар-правових документах.

Принцип-керівна ідея, основоположна засада, правило здійснення якоїсь діяльн-ті Бувають основні та спеціальні. Це загаль-й! Принцип визнаний Статутом ООН і закріплений у міжнар договорах і деклараціях. Термін «суве­ренітет» означає «верховенст­во», «верховна влада». У більш широкому розумінні він означає не­залежність держави, її право самостійно вирішувати свої внутрішні і зовнішні справи, без втручання в них будь-якої іншої держави. Державний суверенітет є однією з головних ознак держави. Якщо його немає, то не може бути і самої держави. Тому багато держав офіційно проголошує свій суверенітет. Так, Декларацією про державний суверенітет України, прийнятою ВРУ 1990 р., проголошено її державний суве­ренітет як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади в Укр в межах її території та незалежність і рівноправ­ність у зовн відносинах. На важливість і значення цього принципу у міжнар від­носинах взагалі і МЕВ зокрема вказує те, що він знайшов своє юридичне закріплення насамперед у Статуті ООН.Це означає, що всі держави, незалежно від існуючої в них соціально-ек-ї системи, масштабів їх території, кількості і складу населення, ек чи військової могутності, а також інших характерних для них ознак, є рівноправними, суверенними суб’єктами міжнар відносин. Як зазначалося на Женевській конференції 1964 р., економічні відносини між країнами мають будуватися на основі поваги принципів суверенної рівності держав. У Декларації про принципи міжнародного права, прийнятій у 1970 р. -розширене тракту­вання суверенної рівності, яке зводиться до такого: 1) держави юридично рівні; 2)  кожна держава здійснює права відповідно до свого повного суверенітету;

3) кожна держава зобов’язана поважати правосуб’єктність ін­ших держав; 4) територіальна цілісність і політична незалежність держав є недоторканними, непорушними; 5) кожна держава має право вільно вибирати і розвивати свої політичні, соціальні, економічні та культурні системи; 6) кожна держава зобов’язана виконувати повністю і добровільно свої міжнародні зобов’язання й жити у мирі з іншими державами.

Особливе значення принцип суверенної рівності має для кра­їн, що розвиваються. Адже він певною мірою перешкоджає здій­сненню відносно них політики неоколоніалізму, непомірної екс­плуатації їх природних багатств. Принцип закріпл у багатьох міжнародно-правових актах: Статуті Суду ООН 45р, Декларації про принципи МП 70р.

118. Принципи зовнішньоек діяльності за зак-вом Укр.

Принцип-керівна ідея, основоположна засада, правило здійснення якоїсь діяльн-ті.

Згідно ЗУ»про ЗЕД», суб’єкти   господарської   діяльності   Укр  та  іноземні суб’єкти      господарської      діяльності     при     здійсненні

зовнішньоек діяльності керуються такими принципами: Принципом  суверенітету  народу    України у    здійсненні зовнішньоек діяльності, що полягає у: -  виключному  праві  народу  Укрсамостійно та незалежно здійснювати  зовнішньоек  діяльність на території Укр, керуючись законами, що діють на території Укр; -  обов’язку  Укр  неухильно  виконувати  всі  договори і зобов’язання України в галузі МЕВ;

Принципом  свободи  зовнішньоек  підпр-цтва:

- праві суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв’язки;

- праві суб’єктів зовнішньоек діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не  заборонені  чинними  законами України;

- обов’язку додержувати при  здійсненні  зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України;

- виключному праві власності  суб’єктів  зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані  ними  результати  зовнішньоекономічної діяльності;

Принципом юр рівності і недискримінації, що полягає у: - рівності перед законом всіх суб’єктів  зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, в  тому  числі  держави, при здійсненні зовнішньоек діяльності; - забороні будь-яких,  крім  передбачених  цим  Законом,  дій держави,  результатом  яких  є  обмеження  прав  і   дискримінація суб’єктів  зовнішньоек  діяльності,  а  також   іноземних суб’єктів господарської діяльності за  формами  власності,  місцем розташування та іншими ознаками;еприпустимості  обмежувальної діяльності з боку будь-яких  її суб’єктів, крім випадків, передбачених цим Законом; Принципом верховенства закону, що полягає у – регулюванні зовнішньоек діяльності тільки законами Укр; -забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб  створюють  для  суб’єктів зовнішньоек діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами Укр; Принципом захисту  інтересів  суб’єктів  зовнішньоекономічної діяльності, який полягає у тому, що Укр як держава: -  забезпечує  рівний  захист  інтересів    всіх    суб’єктів зовнішньоекономічної    діяльності    та    іноземних    суб’єктів господарської  діяльності  на  її  території  згідно  з   законами України; -здійснює рівний захист всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права; -здійснює  захист  державних  інтересів  України  як  на її території,  так і за її межами лише відповідно до законів України, умов  підписаних  нею  міжнародних  договорів та норм міжнародного права; Принц еквівалентності  обміну, неприпустимості  демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

119. Природа і особливості реалізації правосуб’єктності держави в МЕП.

Розглядаючи правовий статус держави як суб’єкта міжнарод­ного права, зокрема економічного, важливо звернути увагу на та­ку категорію, як правосуб’єктність держави, що має два прояви: міжнар правоздатність, міжнар дієздатність, міжнар деліктоздатність, міжнар правосуд’єктність. Міжн правос-ть Д носить абсолютний хар-р, вона обмежена лишеФ принципами МП. Міжнар правоздатність держави — це її здатність мати права й обов’язки з міжнародного права, тобто здатність бути суб’єктом міжнародних правовідносин. Міжнар дієздатність держа­ви — це її здатність незалежно здійснювати свої суверенні права і нести обов’язки з міжнародного права. Як правило, ці прояви правосуб’єктності держави збігаються, але інколи виникають си­туації, коли держави як суб’єкти міжнародного права є правоздатними, проте внаслідок певних причин можуть бути повністю або частково недієздатними. Міжн деліктозд- здатність Д нести між нар правову відповідальність за вчинення між нар-х право поруш. Міжнар правотв-ть- здатність держави створювати зак-давчі акти, закони.

120. Проблеми правового регулюв участі ТНК в системі сучасних МЕВ: їх природа, зміст і можливі шляхи вирішення.

ТНК- єдине ек угрупов підпр-в різної державн належн-ті, що здійсн-ть свою діяльн, керовано з одного центру на територ кількох країн на основі їх націон зак-ва; це відповідні об’єднання, спілки, діяльність яких не обмежена рамками однієї нації або держави. к правило, ТНК створювалися в межах функціонування світового господарства. Вони не лише певною мірою підривають суверенітет країн, що розвиваються, а й посягають на національні інтереси і ряду розвинутих капіталістичних держав.

Міжнар-правове рег-ння діяльн ТНК відб-ся на 3х рівнях: 1.національний- материнськ комп, дочірні п-ва, філії ТНК зобов’язані виконувати вимоги нац зак-ва тієї країни, де представлена їх діяльність. 2.регіон-й-передбачає об’єднання країн певного регіону зі схожими соціально-ек проблемами (країни Лат.Америки). Док-т: Декларація про міжнародні ін­вестиції і багатонаціональні підприємства 76р. 3.універс-й-передбач об’єднання зусиль по врег-нню діяльності ТНК в планетарному масштабі. З цією метою було створено Центр ООН при ТНК, а також ряд міжурядових Комісії ООН з ТНК. Одним з найб важливих рез-тів діяльності цих органів булла розробка Кодексу правил поведінки ТНК. Напрями цього док-ту є рекомендаційними. Кодекси принципів діяльності ТНК: *повага до суверенітету країни; * повага до зак-ва; * повага до соц-культ цінностей країни перебування.  Важливу роль у регулюванні міжнародних правових відносин за участі ТНК відіграють країни Андської групи — субрегіонального торговельно-економічного об’єднання, створеного в межах Латиноамериканської асоціації інтеграції. Андський пакт укладе­но у 1969 р. Болівією, Колумбією, Перу, Чилі (до 1976 р.) і Еква­дором. Основними цілями групи цих країн є використання інтег­рації для прискорення економічного розвитку країн-учасниць; сприяння поступовому перетворенню іноземних компаній в наці­ональні і змішані; врівноваження впливу Аргентини, Мексики і Бразилії в цій Асоціації. Країни — члени Андської групи висту­пають за розвиток торговельно-економічного співробітництва, проти засилля іноземного капіталу в країнах регіону.Хартія економічних прав та обов’язків (1974 р.) за­кріпила положення, спрямовані на обмеження діяльності ТНК. У 1974 р. були створені міжурядові комісії ООН з ТНК і Центр по ТНК, які приступили до розроб­лення проекту кодексу поведінки ТНК. Розпочала діяльність спе­ціальна «група 77» з вивчення та узагальнення матеріалів, що розкривають зміст, форми і методи діяльності ТНК. Були виявле­ні ТНК, які втручаються у внутрішні справи країн, де розташова­ні їхні філії, і доведено, що вони намагаються поширювати на цих територіях дію законів тих країн, де розміщені їхні центри управління. З метою ухилення від нагляду за їхньою діяльністю ТНК приховують дані про неї. Усе це, звичайно, вимагало відпо­відного втручання міжнар співтовариства.

Дискусії відбувалися з приводу інших питань, що стосувалися міжнар-правового регулювання ТНК. Позиції західних країн здебільшого зводились не до того, щоб юридично певною мірою обмежити діяльність ТНК, а навпаки, легалізувати їх, виробити зобов’язання країн, які приймають їхні структурні ланки (відді­лення, філії), зокрема надати ТНК національний режим. Країни, що розвиваються, вважали, що ТНК не повинні претендувати на преференційний режим або на відповідні стимули і пільги, які надаються національним підприємствам. Це лише деякі приклади розбіжностей щодо проекту Кодексу по­ведінки ТНК. Деякі принципи, що мають важливе значення в регулюванні діяльності ТНК, були предметом спеціального обговорення в ООН. За дотриманням норм Кодексу повинна здійснювати нагляд спеціальна комісія ООН, а також Центр ООН з ТНК.

121.Ратифікація міжнар договорів за зак-вом Укр: поняття, процедура і юр знач.

Ратифікація (затвердження, прийняття, приєднання)-форма надання згоди Укр на обов’язковість для неї міжнар договору; закріплено в ЗУ «Про міжнар договори Укр», 2004р, ст.9:

1. Ратифікація між нар договорів Укр здійснюється шляхом прийняття закону про ратифікацію, невід’ємною частиною якого є текст міжнар договору. На підставі підписаного та офіційно оприлюдненого През України закону Голова ВРУ підписує ратифікаційну грамоту, яка засвідчується підписом Міністра закорд справ Укр, якщо договором передбачено обмін такими грамотами.

2. Ратифікац підлягають між нар договори Укр: а) політичні, територіальні і такі, що стосуються державних кордонів, розмежування виключної (морської) ек зони і континентального шельфу Укр, мирні; б) що стосуються прав, свобод та обов’язків людини і громадянина; в)про економічне та науково-технічне співр-во, з загальних фінансових питань, з питань надання Укр позик і ек допомоги іноземним державам та МО, а також про одержання Укр від іноземних держав і міжнар фінансових організацій позик, не передбачених Держ бюджетом Укр; г) про участь України у міждерж союзах та інших міждерж об’єднаннях, системах колективної безпеки; ґ) про військову д) що стосуються питань передачі історичних та культурних цінностей ук.-го народу  е) виконання яких зумовлює зміну законів України або прийняття нових законів України 3. Пропозиції щодо ратифікації міжнар договору Укр подаються Міністерством закордонних справ України протягом шести місяців з дня його підписання: а) стосовно міжнародних договорів, що укладаються від імені України, – Презид Укр; б) стосовно міжнародних договорів, що укладаються від імені Уряду України, – Кабінету Міністрів України. 5.Підготовка пропозицій щодо ратифікації міжнародних договорів України  здійснюється міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади, відповідальним за укладення міжнародного договору України.

Міністерство, інший центральний орган виконавчої влади готує пропозиції щодо ратифікації міжнародного договору України і подає їх Міністерству закордонних справ України протягом двох місяців з дня його підписання.

Міністерство закордонних справ України подає зазначені пропозиції відповідно Президентові України або Кабінету Міністрів України.

6. Президент України або Кабінет Міністрів України розглядають пропозиції щодо ратифікації міжнародного договору України і приймають рішення про внесення на розгляд ВРУ в порядку законодавчої ініціативи проекту закону про ратифікацію МД Укр. 7. Якщо на ратифікацію подається міжнар договір, виконання якого потребує прийняття нових або внесення змін до чинних законів Укр, проекти таких законів подаються на розгляд ВРУ разом з проектом закону про ратифікацію і приймаються одночасно. 8. Державні органи, зазначені у частині шостій цієї статті, на вимогу ВРУ або її комітетів та у строки, визначені ними, надають додаткову інформацію, що стосується проекту закону про ратифікацію міжнар договору Укр. 9. ВРУ розглядає внесений Презид Укр або КМУ проект закону про ратифікацію міжнар договору Укр і приймає відповідне рішення.

122.Рег-не об’єднання ГУАМ: загальна хар-ка.

Організація за демократію й ек розвиток- ГУАМє міжн регіональною орг-ією, до складу якої входять Азербайдж, Грузия, Молдова і Укр.

Створена 2006 р. на Київському саміті ГУАМ, у ході якого глави держав підписали Устав Организації.

Відповідно до Уставу основними цілями ГУАМ є: – Відповідно до Уставу основними цілями ГУАМ є: – ствердження демократичних цінностей, забезпечення верховенства права й поваги прав людини; – забезпечення стійкого розвитку; – укріплення міжнар й регіональної безпеки й стабільності; – поглиблення європейської інтеграції для створення спільного простору безпеки, а також розширення економічного й гуманітарного співр-ва; – розвиток соціально-ек, транспортного, енергетичного, науково-технічного й гуманітарного потенціалу; – активізація політичної взаємодії й практичного співр-ва в сферах, що представляють взаємний інтерес.

Структура Організації складається з Ради й Секретаріату. Рада є основним органом Організації. Він провадить свою роботу на рівнях голів держав (саміт), міністрів закордонних справ, національних координаторів і постійних представників.

Координация співр-ва на галузевому рівні покладена на рабочі групи. Робочі й допоміжні органи Організації, що діють на постійній або тимчасовій основі, створюються за рішенням Ради міністрів закордонних справ. З метою розвитку співробітництва ділових кіл в Організації діє Деловой совет ГУАМ. В 2004 році заснована Парламентская Ассамблея ГУАМ, до складу якої входять три комітети: політ; торгово-ек; з питань науки, культури й освіти. Держави-члени ГУАМ взаємодіють у рамках МО зокрема ООН й ОБСЄ. В 2003 році ГУАМ був наданий ГА ООН.  ГУАМ активно співробітничає з іншими державами. Відповідно до Рамочной программой ГУАМ-США по содействию торговле и транспортировке, обеспечению пограничного и таможенного контроля, борьбе с терроризмом, организованной преступностью и распространением наркотиков державами ГУАМ при сприянні США, Центра SECI, експертів Болгарії, Румунії й Угорщині був реалізований ряд спільних проектів. Зокрема, створений Віртуальний центр ГУАМ по боротьбі з тероризмом, організованою злочинністю, поширенням наркотиків й інших небезпечних видів злочинів. У цей момент проводиться робота з реалізації Проекту по сприянню торгівлі й транспортуванню. У ГУАМА існує статус наглядача і партнера. Організація заявляє про свою відкритість до співробітництва із третіми державами й міжнар організаціями, які розділяють її мети й принципи, а також готові брати участь у реалізації спільних ініціатив.

123.Режим і принц МТ та їх правове рег-ння.

МТП — це система норм і принципів, яка регулює відносини, що виникають у галузі МТ, і є складовою частиною МЕП. Міжнародна торгівля здійснюється на основі принципів, які дістали своє закріплення у багатьох міжнародно-правових документах і у док-тах Конференції 00Н з торгівлі і розвитку (1964 р.).Система загальних основних принципів склад з 14 наступних принц: 1) торгові відносини базуються на основі поваги до прин­ципу суверенної рівності, самовизначення народів і невтру­чання у внутрішні справи інших держав; 2) недопущення дискримінації. 3) суверенне право на вільну торгівлю з іншими країнами; 4) економічний розвиток і соціальний прогрес мають стати загальною справою усього міжнар співр-ва; 5) національна і міжнар економічна політика повинна бути спрямована на досягнення міжнар поділу праці відповідно до потреб та інтересів країн, що розвиваються, і світу в цілому; 6) міжнар торгівля має регулюватися правилами, які сприяють економічному і соціальному прогресу; 7) розширення і всебічний розвиток міжнародної торгівлі залежить від можливості доступу на ринки і вигідності цін на сировинні товари, що експортуються; 8) міжнародна торгівля має бути взаємовигідною і вестися в режимі найбільшого сприяння; 10) МТ має сприяти розвитку регіональних ек угруповань, інтеграції та інших форм ек співр-ва між країнами, що розвиваються; 11) міжнар установи і країни, що розвиваються, мають забезпечити збільшення притоку міжнар фінансової, технічної і ек допомоги для підкріплення і підтримки шляхом поповнення експортної виручки країн, що розвивають­ся, їхніх зусиль для прискорення свого ек зростання; 12) значна частина коштів, які вивільнюються внаслідок роззброєння, повинна спрямовуватися на ек розвиток країн, що розв-ся; 13) державам, які не мають виходу до моря, необхідно надати максимум можливостей, які б дали їм змогу подолати вплив внутріконтинентального положення на їхню торгівлю. Деякі правові принципи МТ біли вироблені і другою сесією Конференції з торгівлі та розвитку (Делі, 1968). Режими МТ: 1. префер-й- особлив пільгов режим, що надається однією кр іншій без поширення на треті кр.2. Дискримінац-й- юр і фіз особ одн країни надаються у їх торгов діяльн на територ кр, що проводить диским-ю, гірші умови, ніж ті, що надані на цій територ юр і фіз особ 3х країн. 3.Звич-й- існує між державами в разі відсутності міжнар торгов угоди і не передбач надання пільг у торгівлі. 4. найб-го сприян-держ на взаємн основі надають одна-одній переваги та пільги стосовно ставок мита і митн зборів,податків, якими користув-ся будь-як 3тя держ.

124.Рішення МО, як джерела МЕП.

Одним з предметів дискусій, які ведуться в межах МЕП, є питання про те, чи є рішення МО джерелом МЕП. Рішення МО є правовими актами, містять у собі відповідні правила та принц здійснення МЕВ, розраховані на неодноразове їх використання і здебільшого не мають конкретного адресата. Їх можна розглядати як джерело МЕП. Рішення МО, як правило, мають рекомендаційний хар-р. Відповідно до Статуту ООН її ГА з основних питань діяльності ООН формує лише рекомендації. Такі норми не є імперативними. Їх виконання не може здійснюватися примусово. Вони надають правомірності діям, які були б неправомірними за відсутності рекомендаційної норми. Напр, Конференція ООН з торгівлі та розвитку 1964 р. рекомендувала надавати преференційні митні пільги країнам, що розвиваються. Якби не було цієї рекомендації, то винятки на користь країн, що розвиваються, з режиму найбільшого сприяння були б незаконними.

Західні фахівці з МП назвали рекомендаційні норми “м’яким законодавством” (тобто не обов’язковим, але таким, що має юридичне значення). Як свідчить досвід, резолюції ГА ООН використовують при розробці міжнар договорів. Текст рекомендацій трансформується в текст статей договору. Положення резолюцій часто набирають обов’язкового характеру з огляду на те, що відбувається процес створення норм права за допомогою звичаю.Резолюції можуть застосовуватись і для констатування чи тлумачення чинних міжнар-правових норм.

Рішення окремих організацій мають обов’язковий характер. Напр, рішення Ради ЄС є обов’язковими для держав—учасниць. Фундаментальними для МЕП є такі прийняті ГА ООН у 1974 р. документи, як Хартія ек прав та обов’язків держав, Декларація про новий міжнар ек порядок, Програма дій щодо встановлення нового міжнар ек порядку, а також резолюція ГА ООН 1979р“Об’єднання і прогресивн розвиток принципів і норм МП, які стосуються правових аспектів нового міжнар ек порядку”.

125.Розк-те зміст поняття «між нар

правосуб’єктність» щодо МЕО.

Правосуб’єктність - здатність виступати суб’єктом у правовідносинах, складається з право-, діє-, деліктоздатності. Міжнар правоздатність держави - її здатність мати права й обов’язки з міжнародного права, тобто здатність бути суб’єктом міжнародних правовідносин. Міжнар дієздатність держа­ви — це її здатність незалежно здійснювати свої суверенні права і нести обов’язки з МП. Як правило, ці прояви правосуб’єктності держави збігаються, але інколи виникають си­туації, коли держави як суб’єкти МП є правоздатними, проте внаслідок певних причин можуть бути повністю або частково недієздатними. Міжн деліктозд- здатність Д нести між нар правову відповідальність за вчинення між нар-х право поруш. Міжнар правотв-ть- здатність держави створювати зак-давчі акти, закони.

Обсяг правосуб’єктності МО носить цільовий і функціональний характер. Щоб виконувати свої функції міжнародні організації забезпечуються необхідними юридичними коштами. У Статуті ООН передбачено-“ООН користується на території кожного зі своїх Членів такою правоздатністю, що може виявитися необхідної для виконання її функцій і досягнення її цілей”.

Правоздатність МО розкривається в наступних аспектах:* МО вправі укладати найрізноманітніші угоди в рамках своєї компетенції. Договірна правоздатність закріплюється в установчих актах МО двома способами: в загальному положенні, що передбачає право укладати будь-які договори, що сприяють виконанню завдань даної організації–Чиказька конвенції про міжнар цивільну авіацію 1944 р.; або в спеціальному положенні, що визначає можливість висновку організацією певних категорій угод (Устав ООН) і з певними сторонами.* МО мають здатність брати участь у дипломатичних зносинах. * МО і їхні посадові особи користуються імунітетом й привілеями (Конв про привілеї й імунітетах ООН 1946 р., Конв про привілеї й імунітетах спец-х установ ООН 1947 р., Конвенція про правовий статус, привілеї й імунітетах МО, що діють у певних областях співр-ва, 1980 р. й ін.).* як суб’єкти МП МО відповідають за правопорушення й завдання збитків своєю діяльністю й можуть виступати із претензіями про відповідальність.* кожна МО має у своєму розпорядженні фінансові кошти, що складаються із внесків держав-членів і витрачаються в спільної нтерес організації.* МО діють із усіма правами юр особи по внутрішньому праву держав.

Специфічний хар-р між нар правосуб’єктності. МО – вторинні, похідні суб’єкти МП. Своєрідність МО як суб’єктів МП насамперед у відсутності в них суверенітету. Права МО і повноваження їхніх вищих органів по своїй юридичній природі відрізняються від суверенних прав держав й їхніх верховних органів: вони мають договірне походження і є результатом узгодження воль суверенних держав – творців МО. Своєрідність МО як суб’єктів МП складається також у тім, що для МО не є необхідним володіння територією й населенням -і, отже, здійснення територіального верховенства. Для суверенної держави це – необхідні елементи, без яких воно не може існувати. Своєрідність МО як суб’єктів МП проявляється й у специфічності міжнародних прав організації. Напр, МО не можуть бути стороною в справі в Міжнародному Суді ООН; представництво при МО носить однобічний характер. Як суб’єкти МП МО мають свою волю. Вона є результат узгодження воль держав-членів, існує паралельно з їх волевиявленням (а не над ними) і проявляється в тих або інших діях МО, здійснюваних відповідними органами, які реалізують цю її волю.

Однак та обставина, що МО є вторинними суб’єктами МП, що не володіють суверенітетом, територією й населенням, звужує сферу можливих правопорушень і коло підстав для настання їхньої відповідальності.

126.Розкрийте зміст поняття «міжнар правосуб’єктність» щодо суверен держ.

Правосуб’єктність - здатність виступати суб’єктом у правовідносинах, складається з право-, діє-, деліктоздатності. Міжнар правоздатність держави — це її здатність мати права й обов’язки з міжнародного права, тобто здатність бути суб’єктом міжнародних правовідносин. Міжнар дієздатність держа­ви-її здатність незалежно здійснювати свої суверенні права і нести обов’язки з міжнародного права. Як правило, ці прояви правосуб’єктності держави збігаються, але інколи виникають си­туації, коли держави як суб’єкти МП є правоздатними, проте внаслідок певних причин можуть бути повністю або частково недієздатними. Міжн деліктозд- здатність Д нести між нар правову відповідальність за вчинення між нар-х право поруш. Міжнар правотв-ть- здатність держави створювати зак-давчі акти, закони. Незалежно від того, хто є конкретним учасником МЕВ, які межі їх компетенції, які виникають при цьому права або зобов’язання,— в усіх випадках єдиним суб’єктом цих відносин виступає держава. Саме вона як суб’ єкт міжнародних відносин і відповідно МЕП наділена всім обсягом правосубєктності. Вона, а не хто іїшіий, несе відповідальність за виконання зобов’язань, які випливають з міжнар договорів і угод. Винятком з цього правила є відносини, в яких юр особою постає не держава, а якийсь інший орган, що виступає від свого імені. У таких випадках він і несе самостійну відповідальність за своїми зобов’язаннями. Характер і зміст МЕВ, в яких бере участь держава, можуть бути найрізноманітнішими. Це можуть бути відносини суто організаційного характеру, коли, приміром, укладаються угоди про організацію міжнар ек співробітництва, або відносини майнового характеру, коли, наприклад, укладаються конкретні зо­внішньоек договори (угоди) між державою (її органом) про передачу майна, виконання робіт, надання послуг тощо. Держава може вступати у міжнародні відносини ек змісту і не з суб’єктами МП чи МЕП. В цьому разі відносини регулюватимуться не нормами МП або МЕП, а нормами відповідних національних правових систем, а також нормами МПривП. Такого роду відносини не слід розглядати як відносини міжнар-правові, міждержавні.

127.Роль і знач Віденської Конвенції про право МДог 1969 в регулюванні порядку уклад МЕДог.

Віденська конвенція прийнята 69 року, регулює питання різного хар-ру (політ, ек, гуманітарного). Ця конвенція вступила в дію 80р.  Складається з 8 частин, (85 статей).

1-ша частина. Вступ. Дає тлумачення категорій, що використовуються в конвенції, специфіку її застосування. 2-га частина.Укладення і вступ в силу. Зазначається, що кожна Д правоздатна укладати договори.  Перелік посадових  осіб, що мають безпосередньо укладати МД від імені Д, без делегування їм спец. повноважень: -глава держави, глава уряду,міністр закордон. справ,  глава  дипломатичного  представництва, представники країни при МО.Також відмічено, що тексти договорів приймаються за згодою всіх Д, що приймають участь в їх складанні.  Договори набирають чинності від дати погодженої в договорі (може бути визначена дата з моменту підписання  або  окрема дата). 3-тья  частина. Додержання, застосування та тлумачення договорів.  4-та частина.  Поправки до договорів і зміни до них. Статті 39-41. Жоден договір не може бути змінений без згоди всіх учасників. 5-та частина Недійсність, припин і призупин договорів.

Випадки, коли договор недійсний: коли припущена помилка , коли встановлені факти обдурювання, підкупу або примусу підписати договір, коли використовувалась сила або загроза силою. Закріплені норми стосовно призупинення договору:-вихід учасників із договору (повинно залишатись 90%).-припинення договору за згодою сторін.-денонсація договора-припинення договору в зв’язку з грубим порушенням своїх обов’язків учасниками договору.-в зв’язку з припиненням дипломатичних відносин між країнами, оголошення війни;-договор може бути припинений за рішенням арбітражу або суду. 6-та частина  Інші постанови .

Мова йде про випадки правонаступності  Д, відповідальності Д, про встановлення і припинення дипломатичних і консульских стосунків. Коли розпався СРСР, булаприйнята постанова про правонаступництво – Україна  згодна була відповідати по боргам.

7-ма частина   Депозитарій, повідомлення, виправлення, реєстрація. Статті 76-80. Депозитарій – той, хто зберігає договор(зберігач)

8-ма частина Заключні положення Статті 81-85

Регулює питання, пов’язані з підписанням, ратифікацією, приєднанням, а також  набуттям чинності договором.

128.СОТ як МЕО.

СОТ є міжнар структурою, яка заснована на ГАТТ, результатах попередніх погоджень, а також на домовленостях, досягнутих під час Уругв раунду,— це об’єднання держав, спрямоване на створення і підтримку системи юридичних норм МТ. Членами СОТ є 149 держав та окремих митних територій, на які припадає приблизно 95% обсягу світової торгівлі. Заявки на приєднання до СОТ подали ще майже 30 країн . В 1995 р. СОТ замінила ГАТТ, яка існувала з 1947 року. Головними задачами СОТ є лібералізація МТ, забезпечення її справедливості та передбачуваності, сприяння ек зростанню та підвищенню добробуту людей. Країни-члени СОТ вирішують ці завдання шляхом контролю за виконанням багатостор угод, проведення торгов-х переговорів, врегулюв торгов суперечок у відповідності із визначеним організацією механізмом, проведення огляду національної ек політики держав-членів, а також надання допомоги країнам, що розвиваються. СОТ є організацією, під керівництвом якої: здійснюється нагляд за імплементацією ГАТТ та пов’язаних з нею угод, Генер угоди з торг посл(ГАТС), Угоди з торгов аспектів прав інтелект власності (ТРІПС); проводяться періодичні огляди торгов політики країн-членів; відбувається врегулювання торговсуперечок на основі правил, закладених в її правових нормах. Слід також підкреслити, що організація відповідає за впровадження як всіх  багатостор угод, так і угод з обмеженою кількістю учасників, а також тих, які будуть розроблятися в рамках організації у майбутньому. Створення СОТ фактично стало найбільшою реформою світової торгівлі за період, що минув з кінця ІІ світової війни, реалізувавши у більш сучасній формі спробу створення у 1948 році МО торгівлі. Цим було завершено формув основного комплексу універсальних договорів системи ГАТТ, що дозволяє говорити про створення нового глобального правового порядку в трьох основних сферах торгов операцій – товари, послуги, інтелект власність – до якого сторони ГАТТ прагнули з моменту підписання Генеральної угоди. Багатостор міжнар торгов систему, в центрі якої знаходиться СОТ, в широкому розумінні можна визначити як сукупність міжнар правил, яких країни мусять дотримуватись у торгов відносинах між собою. Правила ці спрямовані на те, щоб всебічно сприяти відкритій і ліберальній торгівлі. СОТ слугує як форумом для переговорів, так і арбітром у врегулюванні торговельних суперечок між країнами-членами. За понад 50 років існування система ГАТТ/СОТ довела свою ефективність і досягла значного прогресу в лібералізації МТ шляхом низки міжнародних переговорів, відомих під назвою „раунди багатостор торгов переговорів”. Передостанній, восьмий або Уруґвайський раунд переговорів завершився 1994 року підписанням Марракеської угоди про заснування СОТ. Нині триває дев‘ятий, так званий “раунд розвитку”. Крім того, кілька МО – ООН, МВФ, МБРР тощо – мають статус спостерігача в окремих структурах СОТ. Сфера діяльності СОТ визначається угодами та іншими правовими документами. Найважливішими функціями СОТ є:  -контроль за виконанням угод і домовленостей; -проведення багатосторонніх торговельних переговорів і консультацій між зацікавленими країнами-членами; -врегулювання торговельних суперечок; -огляд національної торговельної політики країн-членів; -технічне сприяння державам, що розвиваються, з питань, які належать до компетенції СОТ; -співр-во з між нар спеціалізованими організ-ми.

129.Система держ органів Укр, які здійснюють функції у сфері МЕСпівр і закон закріплення їх повноваж.

Найвищим органом, що здійснює державне регулювання ЗЕД, є ВРУ. До її компетенції належать: прийняття, зміна та скасування законів, що стосуються ЗЕД; затвердження головних напрямів зовнішньоекономічної політики України; розгляд, затвердження та зміна структури органів держав­ного регулювання ЗЕД; укладання міжнародних договорів України;  встановлення спеціальних режимів ЗЕД на території України. КМУ має такі повноваження у ЗЕД: розробляє заходи, спрямовані на здійснення зовнішньо­економічної політики України; здійснює координацію діяльності міністерств, державних комітетів та відомств України щодо регулювання ЗЕД; координує роботу торгов представництв України в іноземних державах; приймає нормативні акти; проводить переговори і укладає міжурядові договори України з питань ЗЕД; забезпечує складання платіжного балансу, зведеного валютного плану України. НБУ у ЗЕД виконує такі функції: здійснює зберігання і використання золотовалютного ре­зерву України ;представляє інтереси України у відносинах з центральними банками інших держав, регулює курс національної валюти України до грошових одиниць інших держав; здійснює облік і розрахунки за наданими і одержаними державними кредитами і позиками, проводить операції з цен­тральними валютними ресурсами.Мін-во зовнішньоек відносин Укр: забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної  політики при здійсненні суб’єктами ЗЕД виходу на зовнішній ринок, координацію їх ЗЕД, втому числі відповідно до міжнародних договорів України; виконує інші функції відповідно до законів України . Держ Митний комітет України здійснює митний контроль в Україні згідно з чинними законами України. Звичайно, окремими повноваженнями у сфері ЗЕД наділені і деякі інші центральні державні органи. До органів місцевого управління зовнішньоекономічною діяльністю належать: місцеві Ради народних депутатів України та їхні виконавчі і розпорядчі органи; територіальні підрозділи (відділення) органів державного регулювання ЗЕД України. Компетенція місцевих Рад народних депутатів Укр та їх виконавчих і розпорядчих органів визначається законами України ” Про ЗЕД” та “Про місцеві Ради народних депутатів Укр та місцеве і регіональне самоврядування”. Органи державного регулювання ЗЕД України можуть створювати свої територіальні підрозділи (відділення), якщо це випливає з їхньої компетенції, яка визначається законами України та положеннями про ці органи.

130.Система МЕП: поняття і загальна хар-ка складових елементів.

МЕП-це система норм та принципів, які регулюють відносини між державами, між держ і МО, між МО в процесі міжн екон співробітництва.

Розглядаючи співвідношення МЕП з МП,слід зазначити, що воно базується на нормах і принципах останнього. Саме МП є основою МЕП. Водночас МЕП перебуває у  функціонально-структурних і взаємно обумовлених зв’язках з іншими галузями міжнародного права: міжнар морським правом, міжнар авторським правом, міжнар космічним правом та ін. Як складова частина МП МЕП може і розглядається як самостійна правова система, галузь права. Воно має свої складові елементи — підсистеми (підгалузі та правові інститути). Залежно від змісту відносин, які регулюються, у системі МЕП виділяють: міжнар торгове право, міжнар валютне право, міжнар транспортне право, а також норми, які регламентують міжнародно-правові відносини промислового і с\г співробітництва, співробітництва в галузі науково-технічного прогресу та ін. Систему МЕП можна розділити на Загальну й Особливу частини. У Загальній частині об’єднані норми, які визначають сам предмет правового регулювання МЕП, його джерела і принципи, дають уявлення про суб’єкти МЕВ і, зокрема, про державу як основний суб’єкт МП. У Загальній частині також розглядаються правовий статус МЕО, питання правового регулювання діяльності ТНК, між нар ек договорів та забезпеч їх виконання. Щодо Особл частини МЕП, то вона зводиться до харак-ки правових норм і особл-тей правового регул-ня м\н торгівлі, м\н валют відносин, м\н перевезень та інш напрямів м\н співроб-ва. В ії межах має вивчатися м\н торг право, м\н валют право, м\н трансп право, питання мі\н-прав регул-ня промислового, с\г і науково-технічного співр-ва.

131.Спеціалізовані установи системи ООН в системі МЕО.

Характеризуючи статус спеціалізованих установ системи ООН, необхідно насамперед звернути увагу на докорінну відміну курсів ООН і Ліги націй в цьому питанні. Ліга націй в останні роки своєї діяльності тримала лінію на централізацію керівництва установами, що діяли в її системі. ООН взяла курс на децентралізацію системи СУ, вбачаючи в них цілком автономні організації. Ця концепція чітко про­глядається в ст. 63 Статуту ООН, де говориться, що ООН через Економічну і Соціальну Раду укладає із спеціалізованими уста­новами угоди, які визначають умови їхнього зв’язку з ООН. Рада уповноважується погоджувати діяльність СУ шляхом консультацій з ними і рекомендацій. Відповідно до ст.64 Рада уповноважена також “вживати відповідні заходи для одержання від спеціалізованих установ регулярних звітів”, у тому числі звітів пре виконання її рекомендацій, а також відповідних рекомендацій Генеральної Асамблеї.

Отже, хоча СУ і надсилають звіти Раді, проте координуюча її роль виглядає дуже умовною, оскільки проблеми вирішуються лише шляхом консультацій і рекомендацій, які не є обов’яз­ковими. Правові основи, компетенція СУ визначаються Статутом ООН, статутами спеціалізованих установ, їх угодами з ООН. Взаємовідносини між ООН і спеціалізованими установами будуються на основі укладених угод, які підписує Ек і Соц Рада. У кожної такої угоди є свої особливості залежно від специфіки СУ. Але всі угоди мають багато спіль­ного, оскільки існує перелік питань, які повинні бути в кожній подібній угоді. Угоди передбачають: 1) регулярні звіти Раді; 2) обмін інформацією, документами; 3) взаємне представництво між ООН і спеціалізованою установою, а також між спеціалі­зованими установами; 4) забезпечення однакових умов длг персоналу в інтересах запобігання конкуренції; 5) взаємовід­носини з бюджетних і фінансових питань; Генеральна Асамблея мас право робити відповідні рекомендації. Але поза цими домовленостями СУ ніякою мірою не є підконтрольними Ек і Соціальній Раді. Це цілком незалежні й автономні організації, які мають свої статути, структури, бюджети.

Рекомендаційний характер резолюцій ГА і Ради віддзеркалюється у їхньому змісті і стилі. Резолюції “закликають”, “настійно рекомендують”, “настійно прохають” і т. ін. Але всі ці побажання не є обов’язковими для спеціа­лізованих установ, що зумовлює слабкість системи ООН, відсутність ефективної координації й централізованого керів­ництва.

Хоча кожна СУ мас свій статут, що враховує специфіку її діяльності, структурам СУ властиві спільні риси. Вони мають керівні органи, в яких представлені всі держави — члени організації. Це — Асамблея або Конференція, що збирається раз на два й більше років. Вони мають виконавчий орган — Раду, відповідальну за керівництво діяльністю організації, а також постійний секретаріат на чолі з Генеральним Секретарем або Генеральним директором, що обираються на чотири (інколи на шість) років і, як правило, переобираються принаймні ще на один термін. Кожна СУ мас свій бюджет. Фінансові ресурси надходять головним чином з трьох джерел:  внески  членів; добровільні внески членів ООН на виконання певних програм, які вико куються спеціалізованими установами, особливо по лінії Про­грами розвитку ООН; добровільні обмежені внески деяких країн до окремих спеціалізованих установ

П’ять груп спецустанов:1. ФІНАНС (МВФ, МБРР, Міжнародна Фінансова Корпорація, Міжнародна Асоціація Розвитку, БАГІ, Міжнародний Фонд з С\Г Розвитку)2 ЕК (ООН з Промислового Розвитку, Продовольча та С\Г організація ООН) 3.ТЕХН (Міжнар Орг Цивільної Авіації, Всесв Поштов Союз, Міжнар Союз Електрозв’язку, Міжнар Морська Орг, Всесвітня Метереологічна організація) 4. СОЦ (МОП, Всесвітня Організація Охорони Здоров’я) 5. ГУМАНІТАРНІ (Всесвітня Орг Інтелект Вл-ті, ООН з питань Освіти, Науки і Культ

Головною універсальною МО є ООН, в межах якої в свою чергу також можна виділити дві підгрупи. Перша — спеціалізовані установи 00Н і друга — допоміжні органи 00Н, які користуються статусом МО-цій. До першої групи, наприклад, можна віднести ООН з промислового розвитку, а до другої — Конференцію з торгівлі та розвитку.

ГА є одним із вищих, головних органів 00Н. Поряд із вирішенням інших завдань, вона займається питаннями співр-ва держав в ек, соц та інших сферах. На неї покладені функції кер-тва діял.тю Ек та Соц Ради (ЕКОСОР). Ек і Соц Рада була створена у 1946 р. як один із головних органів 00Н, покликаний розв’язувати конкретні завдання міжн ек співробітництва. Вона складається із 54 членів, які обираються ГенАсамблеєю на три роки. Через кожен рік склад ЕКОСОР обновлюється на одну третину, тобто переобираються 18 членів.

При ЕКОСОР діє 5 регіональних ек комісій ООН. Крім того, при ЕКОСОР діє понад 20 постійних комітетів і комісій (з природних ресурсів, планування, розвитку, застосування досягнень науки та техніки в цілях розвитку, становища жінок, народонаселення, прав людини .). Важливу роль у розвитку МЕВ відіграє Організація 00Н з пром. розвитку — міжн, міжурядова організація. Вона створена відповідно до резолюції Ген.Ас. 00Н 1965 р. для сприяння прискоренню індустріалізації країн, що визволилися від колоніалізму і стали на шлях самостійного розвитку. До складу ОПР входять країни-члени 00Н (>140 держав), її спеціалізовані установи. Важливе місце серед спеціалізованих установ ООН посідає МВФ, створений у 1945; до складу у 2001 р. вход. 181 держ.

Важливе місце в системі МО посідає Конференція 00Н з торгівлі та розвитку, заснована у 1964 р. як орган Ген.Ас. 00Н. Підставою для її заснування стала резолюція Ген.Ас. 00Н 1964 р., яка, в свою чергу, була прийнята відповідно до рекомендацій І Конференції 00Н з торгівлі та розвитку, що проходила в Женеві з 23 березня по 15 червня 1964 р. До складу КТР входять держави-члени 00Н.

132.Спец принципи МЕП: поняття, джерела і перелік.

Принцип- керівна ідея,основоположнаі засада або правило здійснення якоїсь діяльності. Група спеціальних принципів МЕП відтворює специфіку правового регулювання у міжнар-економ сфері.1. П-п розвитку міжнародних економічних і науково-технічних відносин між державами. Він закріплений у Статуті ООН, у багатьох резолюціях Генеральної Асамблеї ООН, Конференції з торгівлі й розвитку та ін. З цих міжнародно-правових документів випливає, що одним із важливих завдань держав-членів ООН є розвиток міжнародних економічних і, особливо, торгових відносин, усунення штучних перепон у цій справі. 2.П-п юридичної рівності і недопустимості економічної дискримінації держав. Цей п-п є загальновідомою правовою нормою і, як правило, не вимагає свого обов’язкового закріплення у договірних зобов’язаннях. Відповідно до нього кожна держава має право вимагати надавати їй рівні умови у міжнародних економічних відносинах, як і вона іншим державам. 3.П-п свободи вибору форми організації зовнішньоекономічних зв’язків надає можливість вільного вибору певних форм співробітництва у зовнішньоекономічних відносинах. Цей п-п закріплений у ст. 4 Хартії 1974 р. 4.П-п невід’ємного суверенітету держав над їх природними та іншими ресурсами, а також над їх економічною діяльністю “Кожна держава може і повинна вільно здійснювати повний постійний суверенітет над усіма своїми багатствами, природними ресурсами і економічною діяльністю, включаючи право на володіння, використання і експлуатацію”(Хартія 1974р.)+Декларація 1974.5.Відповідно до п-пу найбільшого сприяння (коли він включається до міжнародного договору) кожна сторона (держава) зобов’язується надати другій стороні (державі) такий режим у тій чи іншій галузі співробітництва (пільги, привілеї, переваги тощо), який вона надасть у майбутньому будь-якій третій стороні (державі). 6.П-п національного режиму вказує на те, що у кожній державі, яка виступає суб’єктом міжнародних економічних відносин, юридичним і фізичним особам іншої держави надаються такі ж права і вони мають такі ж обов’язки, що і юридичні та фізичні особи першої держави, тобто іноземні суб’єкти прирівнюються у своєму правовому статусі до власних національних суб’єктів.

Ці принципи знайшли своє закріплення в. Декларації про вста­новлення нового міжнар ек порядку, 1974 р., Хартії економічних прав та обов’язків держав 74р, Заключному акті загальноєвропейської наради.

133.Способи виріш спорів, що випливають з МЕДог, і їх загальна хар-ка.

МЕП зокрема, як і МПублП загалом, не передбачає міжнар інститутів, які б забезпечували у примусовому порядку виконання норм права. Сторони міжнар ек договорів мусять діяти так, щоб укладені ними договори виконувалися самостійно.

Статут ООН передбачає мирні засоби розв’язання всіх спорів між державами. Це стосується і спорів на терені економіки. безпосередні переговори держав, які конфліктують, є першим прийомом вирішення міжнародних економічних спорів.

Окрім переговорів застосовують також інші узгоджувальної процедури.“Добрі послуги”-коли в конфлікт держав втручається третя сторона. Ця сторона організовує контакти між конфліктуючими сторонами та докладає зусиль для того, щоб їх посадити за стіл переговорів. Коли конфліктуючі сторони розпочали переговорний процес, третя сторона може вважати себе вільною. Проте часто такі доброзичливі треті сторони беруть участь і у процесі переговорів. Стороною-доброзичливицею, або стороною-посередником, може бути держава, МО, міжнародна посадова особа, керівні діячі держав, а то й просто приватні особи, які мають необхідні для такої місії авторитет і досвід. Такими приватними особами часто стають державні діячі, які вийшли у відставку.

Слідчі комісії створюють, як правило, на паритетних засадах сторін, що сперечаються. Завдання комісій — виявити фактичні обставини конфліктів. Узгоджувальні комісії утворюються за процедурою, яка практично аналогічна процедурі слідчих комісій. Завдання узгоджувальних комісій полягає у досягненні згоди з предмета конфлікту

У Хартії 1974 р. зафіксовано, що жодна держава не може застосовувати відносно іншої держави будь – яких примусових заходів з метою отримання вигоди.  Важливі положення з цього питання містяться в Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі (серпень 1975 р.). Питання правового захисту інтересів сторін урегульовано і в окремих конвенціях. Так, Конвенція ООН про договори міжнар купівлі-продажу товарів,1980р. містить норми, в яких закріплені засоби правового захисту у разі порушень договору продавцем і покупцем  На забезпечення виконання зобов’язань міжнародних економічних договорів спрямована діяльність Міжнар Арбітражу, Міжнар Суду та деяких інших міжнар структур.Арбітражний розгляд міжнар спорів передбачений рядом міжнар-правових документів, серед яких можна назвати Гаазьку Конвенцію про мирне розв’язання міжнародних зіткнень 1907, З агальний акт про мирне розв’язання міжнародних спорів 1928, Статут ООН, статуту регіональних міжнародних організацій, Зразкові правила арбітражного процесу 1958, арбітражні договори та інші угоди між окремими країними. Арбітражний розгляд різних спорів, зокрема і спорів, пов’язаних з невиконанням або неналежним виконанням зобов’язань МЕД, є одним із засобів їх мирного розв’язання. Слід виділити дві різновидності Міжнар арбітражу. Перша-Міжнародний арбітраж, який передбачається у міжнародних договорах на випадок розгляду спорів, пов’язаних з їх невиконанням. Друга – Міжнар арбітраж, який створюється для розгляду і розв ‘язання конкретного спору.

Компетентний суд держави-учасниці має право розгляде спір, коли на його території:а) відповідач мав постійне місце проживання або місце знаходження; б) здійснюється торгова, промислова або інша господ діяльність підприємства-відповідача; в) має місце дія або інша обставина, яка стала підставі для відшкодування збитків.  Компетентні суди держав — учасниць СНД розглядають справи і в інших випадках, якщо є письмова згода сторін про передачу спору цьому суду.

Водночас слід зазначити, що й національне законодавство багатьох країн також спрямоване на забезпечення належного виконання міжнародних та зовнішньоекономічних договорів. Якщо взяти, наприклад, Закон України “Про ЗЕД”, то його шостий розділ містить норми , які передбачають відповідальність у зовнішньоекономічній діяльності.

Майнова відповід-сть застосовується у формі матеріальн відшкодув прямих, побічних збитків, упущеної вигоди, матеріального відшкодування моральної шкоди, а також майнових санкцій.Кримін відповідальність у зовнішньоек діяльності застосовується у випадках, передбачених кримінальним зак-вом Укр.

134.Сутність Державної програми заохочення іноз інвестиц в Укр.

Даний закон втратив чинність згідно із ЗУ «Про режим іноземного інвестування» 19 березня 1996р.

135.Сутність МЕВ, їх зміст та значення.

М/н ек віднос є склад частиною системи існуюч м\н відносин. Поняття “м\н віднос” широке, включає міждержавні відносини, в яких суб’єктами виступають держави та їхні об’єднання як носії публічної влади. Суб’єктами можуть бути і м\н організації. М\н віднос-ни регламент-ся нормами м\н права. Міждерж ек відносини виник і встановл передусім між державами як політич формами орг-ції суспіл-тва, що виражають обумовлену ек ладом певну політ владу ек-но. пануючого класу або всього народу. Вони можуть виникати і між державами та м\н орг-ми, між м\н орг-ціями. М\н ек віднос— це особл форма суспілн-виробнич зв’язків між окремими державами,між держ-ми і МО,між МО. За змістом м\н ек відносини є складними. Це обумовлено 1)значною кількістю країн їх угруповань і м\н орг-цій, які є суб’єктами м\н ек від-н,2)суспільно-політичний устрій країн і їх угруповань. Існують певні особл-і в ек відносинах між країнами з різним соціал-ек устроєм. Розвиток політ та соц-ек ситуацій в конкретних країнах певною мірою впливлє на стан м\н ек відносин. Напр, сьогодні однією з причин повільного входження до міжнар ринку країн колишнього СРСР є його несплачені борги, близько 77 мрд дол. За м\н мірками це не значна сума. Однак розвал ек-ки, який спричинів різке падіння експорту неминуче веде до банкрутства, що негативно впливає на розвиток м\н ек віднос. Це та інш ситуації слід врах при побудові м\н ек відносин.

136.Сутність та знач принц найб сприяння в МТ.

Кожна сторона (держава) зобов’язується надати другій стороні (державі) такий режим у тій чи іншій галузі співр-ва (пільги, привілеї, переваги тощо), який вона надасть у майбутньому будь-якій третій стороні (державі); держ на взаємн основі надають одна-одній переваги та пільги стосовно ставок мита і митн зборів,податків, якими користув-ся будь-як 3тя держ.  Додержання цього п-пу дає можливість ставити в однакове положення держави та інші суб’єкти МЕВ. Цей п-п знайшов своє закріїїлення в Принципах 1964 р. і Хартії ек прав і обов’язків держав 1974 р. Так, згідно з ними – міжнародна торгівля повинна бути взаємовигідною і здійснюватися на основі режиму найбільшого сприяння; у межах торгівлі не повинні застосовуватися дії, які завдають шкоди торговим інтересам інших країн. Практична реалізація принципу найбільшого сприяння здійснюється через його закріїїлення у відповідних договорах, угодах та інших міжнародних актах. Практика міжнародних економічних відносин має приклади, які свідчать про недодержання цього принципу з боку окремих держав. Так, у середині 80-х років режим найбільшого сприяння був наданий США понад 120 країнам світу, однак у ньому було відмовлено СРСР, що певною мірою негативно позначилося на експорті його товарів. Це була не лише одна із форм політичного тиску, а й акт дискримінаційного характеру. Одночасно слід підкреслити, що в окремих випадках як виняток із принципу найбільшого сприяння є надання країнам, що розвиваються, преференційних поступок. Це — правомірні винятки, передбачені Принципами і Хартією.

137.Сутність, ознаки та загальна хар-ка держави як суб’єкта МЕП.

Держава — це політична форма організації суспільства, яка виражає обумовлену економічним ладом політичну владу пануючого класу або всього народу. Держави можуть бути різними за своїми соціально-економічними системами, політичним режимом, формою правління та формою державного устрою. Але незалежно від цього кожна з них на основі свого суверенітету має право бути суб’єктом міжнародно-правових відносин і, зокрема, міжнародних економічних відносин.

До ознак будь-якої держави слід віднести такі: 1) публічна влада; 2) державний суверенітет; 3) територіальний поділ населення; 4) державний апарат; 5) податкова система; 6) правова сист. Д як суб’єкт  МП здійснює безпосередні зносини з іншими  Д, укладає з ними договори, обмінюється дипломатичними, консульськими, торговельними представництвами, бере участь у діяльності  МОрг в обсязі, необхідному для забезпечення нац інтересів у політ, ек , екологічній, інформаційній, технічній, культурній і спортивній сферах .

Незалежно від того, хто є конкретним учасником МЕВ, які межі їх компетенції, які виникають при цьому права або зобов’язання,— в усіх випадках єдиним суб’єктом цих відносин виступає держава. Саме вона як суб’ єкт міжнародних відносин і відповідно міжнародного економічного права наділена всім обсягом правоздатності.

Вона, а не хто іїшіий, несе відповідальність за виконання зобов’язань, які випливають з міжнар договорів і угод. Винятком з цього правила є відносини, в яких юридичною особою постає не держава, а якийсь інший орган, що виступає від свого імені. У таких випадках він і несе самостійну відповідальність за своїми зобов’язаннями. Україна як держава є самостійним суб’єктом у здійсненні та регулюванні зовнішньоекономічних відносин. Вона укладає необхідні міжнародно-правові договори та угоди, бере участь у діяльності міжнародних економічних організацій. Використовуючи свої права у міжнародних економічних відносинах, вона намагається належним чином виконувати взяті на себе відповідно до договорів та угод зобов’язання.

138.У чому полягає принципова різниця між ГАТТі СОТ

СОТ, є спадкоємицею ГАТТ, що діяла з 1947 р. СОТ почала свою діяльність з1995р. та покликана регулювати торгово-політичні відносини учасників СОТ на основі пакета Угод Уругвайського раунду багатобічних торгів переговорів (1986-1994 р.). Ці документи і є правовим базисом сучасної МТ. Угода про СОТ передбачає створення постійно діючого форуму країн-членів для врегулювання проблем, які впливають на багатобічні торговельні відносини, і контролю за реалізацією угод і домовленостей Уругвайського раунду. СОТ функціонує багато в чому так само, як і ГАТТ, але при цьому здійснює контроль за більш широким спектром торговельних угод (включаючи торг посл і питання торговельних аспектів прав інтелект вл-ті) і має набагато більші повноваження в зв’язку з удосконалюванням процедур прийняття рішень і їхнього виконання членами організації. Невід’ємною частиною ВТО є унікальний механізм вирішення торгівельних суперечок.

ГАТТ планувалась як частина Міжнар торговельної організації, але угода з МТО не була ратифікована, і ГАТТ усі роки діяла як тимчасовий орган. З метою підвищення статусу міжнар торгів правил і забезпечення відкритості торгівельної системи Уругвайський раунд  прийняв рішення, що ГАТТ стає постійним органом, який займається загальною процедурою між нар торгівлі товарами та послугами та правилами інтелект власності. Всесвітня ж торгів організація втілюватиме в життя конкретні домовленості останнього раунду переговорів.

Країни, що вступають до ВТО визначаються як «члени», а члени ГАТТ  тільки як «договірні сторони», оскільки спочатку ГАТТ розглядалась як договір між державами, а не як міжнародна організація. ВТО на відміну від ГАТТ має статус юрид особи.

До членства у ВТО ставляться більші вимоги, ніж до членства в ГАТТ. Так, країни, що є договірними сторонами, мають виконувати домовленості цієї угоди, але на наих не поширюються правові наслідки, що витікають с ГАТТ. Дія цих документів поширюється тільки на ті країни, що їх підписали.

Члени ГАТТ не зв’язані угодами з послуг (ГАТС) та торговельними аспектами прав інтелектуальної власності (ТРІПС). СОТ створена на основі ГАТТ. Ця організація стала правонаступницею ГАТТ. ГАТТ – система багатосторонніх угод ,а СОТ є постійно діяюча організація. Якщо правила ГАТТ поширювалися лише на торгівлю товарами, то СОТ займається товарами, послугами та інтелектуальною власністю. На відміну від ГАТТ членство в СОТ як правило передбачає обов-кову участь держави у всіх уодах(в ГАТТ ця умова не обов-ва).

139.У яких основних джерелах закріплюються принц і норми МТрП: загальна хар-ка.

Між нар трансп право-система принципів і норм, що регулюють правовідносини, які виникають між суб’єктами МП у зв’язку з використанням транспортних засобів у процесі міжнар ек співр-ва. Міжнар транспортні перевезення є необхідною умовою успішного розвитку МЕВ, мається на увазі перевезення сировини, матеріалів, устаткування, с/г-кої продукції та ін. вантажів, а також перевезення пасажирів різними видами транспорту.Джерелами міжнар трансп права є міжнар. договори, угоди з питань транспорту, акти міжнар. організацій (асоціацій, конференцій, палат та комісій). Найбільш поширеними є міжнар договори з питань транспорту. Вони укладаються від імені та за дорученням уряду центральними органами управління транспортом – міністерствами та ін. установами, які здійснюють керівництво залізничним, морським, річковим, повітряним транспортом. За кількістю країн, які беруть участь у подібних міжнар. договорах, їх можна поділити на багатостор та двостор. До багатостор договорів у сфері міжнар. транспорту відносяться : Конвенцію про відкрите море (1958), Угода про Міжнар. спілку залізниць (1922р.), Чикагську конвенцію з питань цивільної авіації (1944р.), Конвенцію про договір міжнар. дорожнього перевезення вантажів (1956р.) і протоколу до неї 1978р.  Міжнародні транспортні договори можуть бути різного змісту, в них обов’язково враховується специфіка виду транспортних засобів.

140.Укладення міжнар ек договорів за зак-вом Укр.

Міжнар ек договори складаються відповідно до ЗУ Про міжнар дог Ук 2004 року, а Зовнішньоек договір (контракт)  складається  відповідно  до ЗУ Про ЗЕД 1991 року  та  інших  законів Укр  з  урахуванням  міжнар  договорів  Укр.

Порядок укладання міжнар ек-х- Пропозиції щодо укладення від імені України, Уряду України між нар договорів України подаються відповідно През У або Каб Мін Укр. Пропозиції щодо укладення міжнар дог Укр подаються Мін-м закорд справ Укр. Інші міністерства та центральні органи виконавчої влади, а також Верх Суд У, Нац банк Укр, Генеральна прокуратура Укр подають пропозиції щодо укладення міжнар договорів Укр разом з Мін закорд справ Укр. Рада міністрів АРК, обласні державні адміністрації подають пропозиції щодо укладення міжнародних договорів України через Мін закорд справ Укр. Пропозиції про укладення міжнар дог Укр подаються після проведення Міністерством юстиції Укр правової експертизи щодо відповідності проекту міжнар дого Конституцта законам Укр. Рішення про провед перегов і про підпис міжнар дог Укр. приймаються:а) щодо міжнар договорів, від імені Укр,— През Укр;б) щодо МД, від імені Уряду Укр,— КМУ;в) щодо міжвідомчих договорів — у порядку, встановленому КМУ. Потім- надання згоди України на обов’язковість для неї  міжнар договору.  Ратифікація міжнародних договорів України здійснюється шляхом прийняття закону про ратифікацію, невід’ємною частиною якого є текст міжнародного договору. Голова Верховної Ради України підписує ратифікаційну грамоту, яка засвідчується підписом Міністра закорд справ Укр, якщо договором передбачено обмін такими грамотами. Затвердження- підлягають міжнародні договори Укр, які не потребують ратифікації, якщо такі договори передбачають вимогу щодо їх затвердження або встановлюють інші правила, ніж ті, що містяться в актах През Укр або Каб Мін Укр. Приєднання України до міжнародних договорів або їх   прийняття.Потім  Міжнар дог набирають чинності для Укр після надання нею згоди на обов’язковість міжнар договору відповідно до цього Закону в порядку та в строки, передбач договором, або в інший узгоджений сторонами спосіб.

141.Україна на шляху до СОТ: охар-те особливості сучасного етапу.

Відповідно до завдань ПрезидУкр та пріоритетів діяльності Уряду України, основним пріоритетом зовнішньоек політики Укр є набуття членства у СОТ, що інтенсифікує розвиток зовнішньоек діяльності країни завдяки отриманню режиму найбільшого сприяння, який діє в системі СОТ, дасть змогу вирішити проблему застосування торговельно-обмежувальних заходів до української продукції, сприятиме створенню передбачуваного середовища для залучення іноз інвестицій, що в цілому забезпечить стале зростання нац економіки. Робота щодо забезпечення вступу України до СОТ передбачає три основні складові, а саме:

  • гармонізація національного зак-ва відповідно до норм СОТ; · завершення багатостор переговорів та підготовка звіту Робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ; ·  завершення двостор переговорного процесу з доступу до ринків товарів та послуг.

На сьогодні Україна завершила двосторонні переговори зі всіма країнами-членами Робочої групи, крім Киргизстану, який залишається єдиним членом Робочої групи, у переговорах з яким протягом року не досягнуто прогресу з огляду на триваючі вимоги Киргизької сторони. Наприкінці травня 2006 року Україна отримала черговий запит Киргизстану щодо доступу до ринку товарів, який, ураховуючи вимоги щодо зв‘язування тарифів на нульовому рівні, набагато випереджає амбіції поточного раунду переговорів СОТ.

Киргизька сторона, висуваючи в останніх трьох тарифних запитах зростаючі вимоги, відверто затягує двосторонні переговори з доступу до ринку, намагаючись вплинути на завершення переговорного процесу з вступу України до СОТ.

Протягом 2005 – першого півріччя 2006 років підписано низку двосторонніх протоколів з доступу до ринків товарів та послуг:

  • у 2005 році (10) з Сальвадором, Республікою Молдова, Норвегією, Індонезією, Японією, Ісландією, Хорватією, Еквадором, Перу, Китаєм. Крім того, отримано письмове підтвердження про прийняття позиції України від Марокко та Румунії;
  • ·у 2006 році (8) з Гондурасом та Домініканською Республікою (послуги), США, Вірменією, Панамою, Австралією, Єгиптом, Колумбією. Крім того, парафовано двосторонній протокол з доступу до ринків товарів та послуг з Тайванем.

З початку 2006 у рамках забезпеч вступу до СОТ також здійсн низку заходів, а саме :

  • · здійснюється робота над п‘ятою редакцією проекту Звіту Робочої групи, яка цілком може стати док-том, на основі якого в найближчому майбутньому можна сформувати остаточний Звіт Робочої групи; ·проведено багатостороннє засідання з питань державної підтримки сільського господарства України та консультації з питань державної підтримки сільського господарства з делегацією Австралії. Позиція делегації України у питанні захисту зобов‘язань щодо сукупних обсягів підтримки сільського господарства залишається одним з основних стримуючих чинників завершення переговорів про набуття Україною членства в СОТ. Без підготовки компромісних рішень щодо розрахунку обсягів державної підтримки сільського господарства завершення опрацювання проекту Звіту Робочої групи буде значно ускладнено;
  • ·проведено двосторонні консультації щодо формування остаточної редакції проекту Звіту Робочої групи з делегаціями США та ЄС;
  • ·проведено раунд  двосторонніх переговорів з Колумбією та Киргизстаном; ·проведено консультації з Секретаріатом СОТ щодо консолідації зобов’язань України, остаточної редакції проекту Звіту Робочої групи, завершення двосторонніх переговорів з країнами-членами СОТ та подальшого плану дій в рамках Робочої групи. ·визначено основні проблемні питання переговорного процесу та заходи щодо їх врегулювання; ·розробляються проекти нормативно-правових актів, прийняття яких необхідне для приведення національного законодавства у відповідність до вимог угод СОТ.

У той же час, під час останнього засідання Робочої групи було визначено основні проблемні питання, які стримують сьогодні завершення переговорного процесу і стосуються: ·підвищення прозорості режиму підтримки мінімальної ціни на цукор білий відповідно до зобо‘язань щодо незастосування заборонених інвестиційних заходів у сфері торгівлі;· приведення у відповідність з нормами угод СОТ розміру сплати за ліцензію, що видається на здійснення господарської діяльності, пов’язаної з обігом, виробництвом та торгівлею алкогольними напоями;· скасування заборони на експорт відходів і брухту кольорових металів ;· зниження експортного мита на відходи та брухт чорних металів; формування зобов’язань України щодо  експортн мита на  деякі види с\г продукції (велика рогата худоба та шкіряна сировина);· скасування обмежень на створення та діяльність прямих філій іноземних банків в Україні та прийняття відповідного законодавства; · забезпечення недискримінаційних  умов у сфері оподаткування вітчизняних та іноземних сільгоспвиробників; · відміни експортних субсидій на експорт молока та молочних продуктів; ·приведення у відповідність з нормами та принципами угод СОТ тарифів на  залізничні перевезення;

  • · скасування заборони восьмирічного обмежувального періоду на ввезення трансп засобів на територію Укр та неможливості встановлення перехідного періоду для зазначеної сфери правовідносин з огляду на категоричну позицію країн-членів СОТ.

Окрема робота проводиться щодо здійснення аналізу прогнозу впливу вступу України до СОТ на галузі національної економіки. Так, на виконання розпорядження КМУ від 30.08.06 „Про затвердження Плану невідкладних заходів щодо подолання кризових явищ в економіці та соціальній сфері” наразі міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади вживаються заходи щодо проведення галузевого аналізу з метою підготовки національної економіки до функціонування в умовах членства в СОТ та визначення ризиків, що можуть з’явитися для національної економіки в цілому та окремих галузей після вступу України до СОТ.

142.Україна як суб’єкт МЕП.

В 1991 році ВРУкр прийняла закон про зовнішньоек діяльність. Він заклав основу правового регулювання міжнар ек діяльності. Терміну МЕД в українській термінології відповідає ЗЕД. ЗЕД – діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами;

Суб’єкти господарської діяльності України та іноземні суб’єкти господарської діяльності при здійсненні ЗЕД керуються такими принципами:

Пр-м суверенітету народу України у здійсненні ЗЕД, що полягає у: виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати ЗЕД на території України, керуючись законами, що діють на території України; обов’язку України неухильно виконувати всі договори і зобов’язання України в галузі МЕВ;Пр-м свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у: праві суб’єктів ЗЕД добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв’язки; праві суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які не заборонені законами України; додержанні при здійсненні ЗЕД порядку, встановленого законами України; виключному праві власності суб’єктів ЗЕД одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності;Пр-м юридичної рівності і недискримінації, що полягає у: рівності перед законом всіх суб’єктів ЗЕД, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні ЗЕД; забороні будь-яких, крім передбачених законами дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб’єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками; неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб’єктів, крім випадків, передбачених цим Законом; Пр-м верховенства закону, що полягає у: регулюванні ЗЕД тільки законами України; забороні застосування дій місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб’єктів ЗЕД умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України; Пр-м захисту інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної

діяльності, який полягає у тому, що Україна як держава: забезпечує рівний захист інтересів всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб’єктів господарської діяльності на її території згідно із законами України; здійснює рівний захист всіх суб’єктів ЗЕД України за межами України згідно з нормами міжнародного права; здійснює захист державних інтересів України як на її територіі, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права;

Пр-м еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

У. як суб’єкт МЕП має особливості обумовлені конституцією і нац законодавством. Відповідно до Констит. У. земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші прир ресурси, які є в межах території У, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) ек зони є об’єктами права власності укр народа. Від імені укр народа право власника здійснюють органи держ влади та органи місцевого самоврядуван-ня у межах визначених Констит-ю. У ст. 13, при цьому держава забезпечує захист прав всіх суб’єктів права власності і госпо-дарювання, соц спрямованість ек-ки. Всі суб’єкти права власності визнаються рівн перед з-ном. Земля є осн нац багатством, що перебуває під особл. охороною держ.

Ст 14 К-ї У. визначає умови зовн зносин держ ЗЕД. Митні справи визначаються виключно з-нами У. Те саме має місце і при використанні її ек, природних та інфраструктурних ресурсів. КМУ організовує і забезпечує здійснення ЗЕД держ-ї митн справи. Поряд з цим у Деклар-ї про держ суверенітет У. від 16 липня 1990 року розділ 10 (міжн. відн) зазначалося, що У., як суб’єкт МП здійснює безпосередні зносини з інш держ-ми, укладає з ними договори, обмін з ними торг представництвами, бере участь у діял.ті МО в обсязі необхідному для ефективного забезпечення нац інтересів в ек, еколог, інформац, наук-техн, та інших сферах. У. виступає рівнопр учасником міжн спілкування, бере участь у заг-євр процесі та європ стр-рах, участь У. в діял.ті МО значно розширює її можливості в міжн ек співроб-ві. Виходячи з положень з-нів У. “Про ек самостійність У”. від 3 08 1990, “Про ЗЕД” від 16 квітня 1991, У. є самост. суб’єктом у здійсненні і регулюванні міжн відносин.

143.Форми участі держав у МЕВ.

МЕВ-особлива форма суп-виробничих зв’язків між окремими державами, між держ та МО та між МО-ми. Сучасні МЕВ є системою економічних зв’язків, які хар-ся: 1. виходом за межі національних господарств 2. взаємодією юр і фіз осіб, держав і міжнар організацій 3. визначеністю форм 4. різними рівнями глибини існування, функціонування, здійснення. Виділяють такі форми МЕВ: міжн вал від-ни; фін- кред; виробниче співроб-во; науково-технічне співроб; трудові від-ни; міжн торгівля товарами та послугами; міжн трансп від-ни.

Формами МЕВ є:1. між нар торгівля товар, посл, продукт інтелект вл-ті. 2. між нар рух капіталу у вигл прямих і портф-х інвестиц, кредитів, офіц допомоги розвитку 3. між нар трудова міграція.

Зона преференційної торгівлі – початкова стадія регіонального інтегращиного процесу. Країни такого угруповання лібералізують товельні відносини між собою, усуваючи перепони в торгівлі деякими (але не всіма) товарами та послугами. На цій стадії ще не відпрацьовано єдиний механізм оподаткування при перетині то варом кордону, діють різні митні правила тощо. Квоти для імпопту товарів з країн-партнерів можуть бути розширені, але не ліквідуються цілком. Полегшуються умови для руху факторів ви робництва.  (СНД)

У вільному торговельному просторі всі бар’єри на шляху торгівлі усунені. В ньому не допускаються ніякі  дискримінаційні податки, квоти, тарифи, інші торговельні бар’єри. Простір інколи ство­рюється для певного класу товарів і послуг. Кожна країна – член вільного торговельного про­стору – вільна встановлювати будь-які тарифи або інші обмеження на торгівлю з країнами, які не входять до цього об’єднання. Найвідомішим вільним торговельним простором є Європейсь­ка асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ), Північно-Американська асоціація вільної торгівлі між США, Канадою та Мексикою — НАФ­ТА (1994 р.), яка еволюціонує в бік спільного ринку. Митний союз усуває бар’єри в торгівлі товарами серед країн-учасниць, передбачає спільну торговельну політику стосовно до країн, що не входять до митного союзу. Звичайно це проявляється при прийнятті зовнішнього тарифу (мита), за допомогою якого імпорт з країн, що не входять у митний союз, обкладається однаковим ми­том при продажу товарів будь-якій країні – учасниці митного со­юзу. Доходи від тарифів потім розподіляються між учасниками митного союзу згідно з певними встановленими пропорціями. “Спільний ринок” ЄЕС – яскравий, але не єдиний приклад економічної ефективності митного союзу. На всіх континентах існують регіональні союзи у формі митних союзів: ЄАВТ, “МЕРКОСУР”, Андський пакт, Митний союз Центральної Африки, Асоціація країн Південно-Східної Азії. Спільний ринок не має торговельних бар’єрів і характеризується спільною зовнішньоторговельною політикою. Крім того, у спільному ринку мобільними є чинники виробництва між країна-ми-учасницями. Обмеження на імміграцію, еміграцію та перели­вання капіталу через кордони усунені. Чинник мобільності дозво­ляє більш ефективно використовувати працю, капітал і техно­логіюю Але підвищення продуктивності праці країн – учасниць спільного ринку в цілому є завжди передбачає однакову вигоду для всіх країн, які входять до нього. Через цю обставину виникають труднощі у створенні спільного ринку в різних частинах земної кулі. Прикладом успішної політики спільного ринку може слугувати ЄЕС. Ек союз вимагає не лише інтеграції у сфері зовнішньоторговельної і виробничої діяльності, але й інтеграції ек політики. Країни – учасниці ек союзу на доповнення до вільного переміщення товарів, послуг, чинників виробництва повинні гармонізувати грошово-кредитну політику, оподаткування та державні витрати. Крім того, учасники економічного союзу повинні викорис-товувати спільну валюту. Фактично останнє може бути реалізоване створенням систем фіксованих валютних курсів. Формування ек союзу вимагає від держав відмови від значної частини їх нац суверенітету. Серед найвідоміших регіональних об’єднань слід назвати ЄС, НАФТА, МЕРКОСУР, ЄАВТ та СНД.

144.Хар-ка основних принципів МЕП.

Принцип- це керівна ідея, основоположна засада, правило здійснення якоїсь діяльності.Джерелами є: Статут ООН; Деклар-я про принцими МП,70р.; Хартія ек прав і обов’язків держав,74р..Принц поділ-ся на основні та спец-ні. До осн п-пів МЕП віднос. п-пи МП, бо МЕП є галуззю МП

1.П-п мирного співіснування — один із провідних і важливих п-пів міжнародного права, його галузей, зокрема і МЕП. Він знайшов своє втілення у багатьох міжнародно-правових актах, які регулюють відносини між окремими країнами світу. Він міцно вкорінився в політичній і правовій термінології ООН, у ряді резолюцій її Генеральної Асамблеї, інших міжнародно-правових документах.

2.П утримання у своїх міжнародних відносинах від погрози застосування сили або її застосування як проти територіальної недоторканості і політичної незалежності будб-якої держави

3.П-п суверенної рівності держав визнаний Статутом ООН і закріплений у міжнародних договорах і деклараціях. Термін “суверенітет” у перекладі з французької буквально означає “верховенство”, “верховна влада”. У більш широкому розумінні він означає незалежність держави, її право самостійно вирішувати свої внутрішні і зовнішні справи, без втручання в них будь-якої іншої держави.

4. П рівноправ’я і самовизначення народу

5. П-п співробітництва держав є основою побудови і розвитку міжнародних відносин у різних сферах і галузях. Цьому п-пу присвячений спеціальний розділ Декларації 1970 р., де сказано, що держави зобов’язані співробітничати одна з одною, незалежно від відмінностей їхніх політичних, економічних і соціальних систем, у різних галузях міжнародних відносин з метою підтримання міжнародного миру, безпеки і сприяння міжнародній економічній стабільності та прогресу, загальному добробуту народів.

6.П-п невтручання має дещо похідний характер стосовно таких п-пів, як повага суверенітету і суверенної рівності держав. Статут ООН забороняє втручання у справи, які стосуються внутрішньої компетенції будь-якої держави, навіть ООН.

7.П-п сумлінного виконання міжнародних зобов’язань ще іноді розглядають як п-п поваги міжнародних зобов’язань. І це цілком зрозуміло, адже якщо не буде поваги до існуючих міжнародних зобов’язань, то мало надії на їх належне виконання. Цей принцип знайшов чітке закріплення у Заключному Акті загальноєвропейської наради.

8.П-п взаємної вигоди — один із загальновизнаних п-пів міжнародного права, яким найчастіше керуються у міжнародних економічних відносинах. в Хартії 1974 р. ці п-пи розглядаються як такі, що взаємно доповнюють один одного. Недодержання цього п-пу у МЕВ спричиняє дискримінацію, нерівноправність і нееквівалентність обміну, врешті-решт, призводить до політичної і ек залежності, особливо ще недостатньо розвинутих країн.

9. П розгляду міжнародних спорів мирним шляхом

145.Хар-ка правових засад забезпеч виконанМЕДог.

Як свідчить практика міжнар ек спів­робітництва, абсолютна більшість міжнар ек договорів, а отже і зобов’язань, що закріплюються в них, виконується належним чином.Це відповідає між нар правопорядку.

Так, у главі шостій Статуту ООН передбачені мирні засоби розв’язання всіх спорів між державами, зокрема і спорів міжнародного економічного характеру. Держави, між якими виникли спірні питання, з метою забезпечення міжнародного миру і безпеки повинні передусім намагатися вирішувати їх шляхом дипломатичних переговорів. У Хартії 1974 р. зафіксовано, що жодна держава не може застосовувати відносно іншої держави будь – яких примусових заходів з метою отримання вигоди. Важливі положення з цього питання містяться в Заключному акті Наради з безпеки та співр-ва в Європі (серпень 1975 р.). В ньому, зокрема, сказано, що держави – учасниці будуть:розв’язувати спори між ними мирними засобами ; добросовісно використовувати так засоби як переговори, обстеження, посередництва, примирення арбітраж; утримуватись від будь-яких дій, котрі можуть погіршити становище.

Питання правового захисту інтересів сторін урегульовано і в окремих конвенціях. Конвенція ООН про договори між нар купівлі-продажу товарів (1980 р.) містить норми, в яких закріплені засоби правового захисту у разі порушень договору продавцем і покупцем

На забезпечення виконання зобов’язань міжнар ек договорів спрямована діяльність Міжнар Арбітражу, Між нар Суду. Арбітражний розгляд міжнар спорів передбачений рядом міжнар-правових документів, серед яких можна назвати Конвенцію про мирне розв’язання міжнар зіткнень 1907, З агальний акт про мирне розв’язання міжнар спорів 1928, Статут ООН, статуту регіональних МО, Зразкові правила арбітражного процесу 1958, арбітражні договори та інші угоди між окремими країними.

Водночас слід зазначити, що й національне законодавство багатьох країн також спрямоване на забезпечення належного виконання міжнародних та зовнішньоекономічних договорів. Якщо взяти, наприклад, Закон України “Про ЗЕД”, то його шостий розділ містить норми , які передбачають відповідальність у зовнішньоекономічній діяльності.

Майнова відповідальність застосовується у формі матеріального відшкодування прямих, побічних збитків, упущеної вигоди, матеріального відшкодування моральної шкоди, а також майнових санкцій. Кримінальна відповід-сть у зовнішньоек діяльності застосовується у випадках, передбачених кримінальним законодавством України.

146.Хар-ка спеціальних принципів МЕП.

Під принципом взагалі заведено розуміти керівні ідеї, основоположні засади або правила здійснення якоїсь діяльності. Група спеціальних принципів МЕП відтворює специфіку правового регулювання у міжнар-економ сфері. Ці принципи знайшли своє закріплення в:Декларації про вста­новлення нового міжнар ек порядку, 1974 р., Хартії економічних прав та обов’язків держав 74р, Заключному акті загальноєвропейської наради.

1. П-п розвитку міжнар ек і науково-технічних відносин між державами. Він закріплений у Статуті ООН, у багатьох резолюціях Генеральної Асамблеї ООН, Конференції з торгівлі й розвитку та ін. З цих міжнародно-правових документів випливає, що одним із важливих завдань держав-членів ООН є розвиток міжнародних економічних і, особливо, торгових відносин, усунення штучних перепон у цій справі. 2.П-п юр рівності і недопустимості ек дискримінації держав. Цей п-п є загальновідомою правовою нормою і, як правило, не вимагає свого обов’язкового закріплення у договірних зобов’язаннях. Відповідно до нього кожна держава має право вимагати надавати їй рівні умови у міжнародних економічних відносинах, як і вона іншим державам. 3.П-п свободи вибору форми організації зовнішньоек зв’язків надає можливість вільного вибору певних форм співробітництва у зовнішньоекономічних відносинах. Цей п-п закріплений у ст. 4 Хартії 1974 р. 4.П-п невід’ємного суверенітету держав над їх природними та іншими ресурсами, а також над їх ек діяльністю “Кожна держава може і повинна вільно здійснювати повний постійний суверенітет над усіма своїми багатствами, природними ресурсами і економічною діяльністю, включаючи право на володіння, використання і експлуатацію”(Хартія 1974р.) +Декларація 1974. 5.Відповідно до п-пу найбільшого сприяння (коли він включається до міжнародного договору) кожна сторона (держава) зобов’язується надати другій стороні (державі) такий режим у тій чи іншій галузі співробітництва (пільги, привілеї, переваги тощо), який вона надасть у майбутньому будь-якій третій стороні (державі). 6.П-п національного режиму вказує на те, що у кожній державі, яка виступає суб’єктом МЕВ, Юр. і фіз. особам іншої держави надаються такі ж права і вони мають такі ж обов’язки, що і юр та фіз особи першої держави, тобто іноземні суб’єкти прирівнюються у своєму правовому статусі до власних національних суб’єктів.

147.Цілі і завдання митн політики держав і її вплив на розвиток МЕВ.

Кожна держава здійснює свою митну політику як ситему принципів та напрямів її діяльності у сфері забезпечення своїх ек інтересів та безпеки за допомогою митно-тарифних та нетарифн заходів регулюв, передусім зовнішн торгівлі. Під митною справою відповідно до ст.3 Митного Кодексу Укр.(2002) розуміють порядок переміщення через митний кордон Укр товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов’язане з установленням та справленням зборів та податків, процедури митного контролю та оформлення, боротьбу з контрабандою та порушеннями митних правил. І в інших державах, в основному, так само розуміють зміст митної справи. Уже склалась система норм і принципів МП, які регулюють відносини між державами в процесі їх співр-ва у митних питаннях. У них беруть активну участь і міжнародні організації, наприклад митні союзи, Всесвітня митна організація. Зазначені норми та принципи закріплені у відповідних міжнар договорах, а також у спеціальних угодах з митних питань та інших джерелах, становлять зміст. ММП.. ММП слід розглядати як складову МЕП у зв’язку з тим, що абсолютна більшість його норм і принципів спрямована на регулювання МЕВ. Окремі його норми і принципи можуть входити до міжн торгового, міжн трансп права, права зовн відносин, що є скоріше за все винятком із загального правила і вказує на системний взвємозвязок  різних галузей і підгалузей МП. Отже, під ММП слід розуміти підгалузь МЕП, яка включає в себе систему норм та принципів, що регулюють відносини між державами з митних і пов’язаних з ними інших питань міжн економ співр-ва.

Джерела: Конвенція про створення Ради митного співр-ва (1950), Міжн конвенція про спрощення і гармонізацію митних процедур(1973), Конвенція про номенклатуру для класифікації  товарів у митних тарифах(1950).

148.Що мають спільного і в чому полягає відмінність заг і спец принц МЕП?

Під принципом взагалі заведено розуміти керівні ідеї, основоположні засади або правила здійснення якоїсь діяльності. Принц поділ-ся на основні та спец-ні.  Група спеціальних принципів МЕП відтворює специфіку правового регулювання у міжнар-економ сфері. Джерела спец-ні: Хартія ек прав і обов’язків держав,74р., Декларац про встановл нового ек порядку 74р.1. П-п розвитку міжнародних економічних і науково-технічних відносин між державами.

2.П-п юр рівності і недопустимості ек. дискримінації держав. 3.П-п свободи вибору форми організації зовнішньоекономічних зв’язків 4..П-п невід’ємного суверенітету держав над їх природними та іншими ресурсами, а також над їх економічною діяльністю.5.Відповідно до п-пу найбільшого сприяння. 6.П-п національного режиму.

Основні (загальні) принципи МЕП. До них відносяться принципи МП, бо МЕП є галуззю МП. Тому і принципи МП є заг принципами і для МЕП. Джерелами основн є: Статут ООН; Деклар-я про принцими МП,70р.1.П-п мирного співіснування

2.П утримання у своїх міжнародних відносинах від погрози застосування сили або її застосування як проти територіальної недоторканості і політичної незалежності будб-якої держави. 3.П-п суверенної рівності. 4.П рівноправ’я і самовизначення народу 5. П-п співробітництва держав.6.П-п невтручання .7.П-п сумлінного виконання міжнародних зобов’язань. 8.П-п взаємної вигоди. 9. П розгляду міжнародних спорів мирним шляхом

149.Яким чином і чому членство України в ЄС передбачає умову попереднього вступу до СОТ?

Членство України в СОТ є необхідною передумовою лібералізації режиму торгівлі між Україною та ЄС, започаткування переговорів із створення зони вільної торгівлі та забезпечення поступової інтеграції Укр. до ЄС шляхом підготовки та укладення Угоди про асоційоване членство України в ЄС. Тому з набуттям членства України в СОТ вже буде забезпечено виконання низки передумов, необхідних для інтеграції в ЄС. Рівноправність умов участі України у СОТ та ЄС буде гарантувати рівень адаптації українського технічного законодавства до законодавства ЄС та угод СОТ, впровадження міжнародних та європейських стандартів, застосування процедур оцінки відповідності згідно з європейською та міжнародною практикою. ЄС визнає фундаментальну роль, яку може відіграти членство в СОТ для економічних реформ України. При цьому обидві сторони отримають взаємні вигоди, оскільки вступ України до СОТ забезпечить вищий рівень економічної стабільності та передбачуваності України та створить кращі умови доступу для європейських підприємств, які прагнуть ввозити свою продукцію в Україну або розпочати в Україні підприємницьку діяльність. З іншого боку українські експортери матимуть гарантовані канали експорту на всі ринки членів СОТ. Тому ЄС підтримує швидкий вступ України в СОТ і її рішення приєднатися до СОТ до кінця 2006 року. У березні 2003 року Україна та ЄС завершили двосторонні переговори про доступ до ринку, необхідний для вступу України в СОТ. ЄС також підтримав прискорення багатостороннього процесу переговорів щодо вступу України в СОТ, особливо початок роботи над підготовкою звіту робочої групи в жовтні 2003 року. ЄС також проводить неофіційні двосторонні переговори з Україною з цього питання.

Швидкість вступу України до СОТ залежить від її здатності реформувати свою економічно-торгову систему для приведення її у відповідність до правил СОТ, а також завершити процес підписання двосторонніх угод із рештою членів СОТ.

ЄС продовжить надавати технічну допомогу для підтримки створення необхідної регуляторної та інституційної спроможності та забезпечення дотримання Україною її майбутніх зобов’язань у рамках СОТ.

150.Які документи МО можна віднести до джерел МЕП і за якими ознаками.

Одним з предметів дискусій, які ведуться в межах МЕП, є питання про те, чи є рішення МО джерелом МЕП. Рішення МО є правовими актами, містять у собі відповідні правила та принципи здійснення МЕВ, розраховані на неодноразове їх використання і здебільшого не мають конкретного адресата. Їх можна розглядати як джерело МЕП. Рішення МО, як правило, мають рекомендаційний характер. Відповідно до Статуту ООН її Генеральна Асамблея з основних питань діяльності ООН формує лише рекомендації. Такі норми не є імперативними. Їх виконання не може здійснюватися примусово. Вони надають правомірності діям, які були б неправомірними за відсутності рекомендаційної норми. Напр., Конференція ООН з торгівлі та розвитку 1964 р. рекомендувала надавати преференційні митні пільги країнам, що розвиваються. Якби не було цієї рекомендації, то винятки на користь країн, що розвиваються, з режиму найбільшого сприяння були б незаконними. Західні фахівці з МП назвали рекомендаційні норми “м’яким законодавством” (тобто не обов’язковим, але таким, що має юридичне значення). Як свідчить досвід, резолюції ГА ООН використовують при розробці міжнародних договорів. Текст рекомендацій трансформується в текст статей договору. Положення резолюцій часто набирають обов’язкового характеру з огляду на те, що відбувається процес створення норм права за допомогою звичаю. Резолюції можуть застосовуватись і для констатування чи тлумачення чинних міжнародно-правових норм. Рішення окремих організацій мають обов’язковий характер. Наприклад, рішення Ради Європейського Союзу є обов’язковими для держав—учасниць. Фундаментальними для МЕП є такі прийняті ГА ООН у 1974 р. документи, як Хартія ек прав та обов’язків держав, Декларація про новий міжнародний економічний порядок, Програма дій щодо встановлення нового міжнародного економічного порядку, а також резолюція ГА ООН 1979 року “Об’єднання і прогресивний розвиток принципів і норм МП, які стосуються правових аспектів нового міжнар ек порядку”.

Завантажити шпаргалку


No comments yet.

Leave a Comment